Ухвала суду № 43721012, 01.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.04.2015р. м. Київ К/9991/3342/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19.10.2011

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011

у справі № 2а/0270/4283/11 Вінницького окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оратівлатінвест»

до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції (МДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 19.10.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення Іллінецької МДПІ від 15.04.2011 № 0000092320, від 04.07.2011 № 0000112320.

У касаційній скарзі МДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 01.04.2011 № 2/23/35110779. Згідно з цим актом підприємство порушило норми підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), підпунктів 5.9.1, 5.9.2 пункту 5.9 ст. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166 (у редакції наказу від 15 червня 2005 р. N 213) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 за № 702/10982: завищено податковий кредит у податковому обліку за травень, липень 2008 року на 891819,00 грн. та 183475,00 грн. відповідно за податковими накладними, виписаними ТОВ з ІІ «Цеппелін Україна ТОВ» в інших податкових періодах, ніж здійснено відображення у податковому обліку шляхом подання уточнюючих розрахунків, а також з огляду на подвійне відображення сум податкового кредиту за травень 2008 року. Внаслідок вказаних порушень позивачем завищено значення рядка 21 «Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» в уточнюючому розрахунку з ПДВ за травень 2008 року на 891819,00 грн. (уточнюючий розрахунок від 02.03.2011 №1078); значення рядка 21 «Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» в уточнюючому розрахунку з ПДВ за липень 2008 року на 183475,00 грн. (уточнюючий розрахунок від 02.03.2011 №1077).

За наслідками перевірки та адміністративного оскарження МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення: від 15.04.2011 № 0000092320, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у податковому обліку за травень, липень 2008 року на 891819,00 грн. та 183475,00 грн. відповідно; від 04.07.2011 № 0000112320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість на 245810,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками господарських операцій з поставки комбайна та жатки кукурузної за договорами купівлі-продажу від 08.01.2008 № AG/C/02-08 та від 08.02.2008 № AG/C/31-08 ТОВ з ІІ «Цеппелін Україна ТОВ» (постачальник) виписав позивачу податкові накладні, а позивач сплатив вартість отриманого товару. Реальність вказаних операцій з поставки податковим органом у судовому процесі не оспорюється.

У подальшому шляхом подання уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість у зв'язку з самостійним виявленням помилок за травень 2008 року від 02.03.2011 №1078 та за липень 2008 року від 02.03.2011 №1077 позивач відкорегував значення податкового обліку з податку на додану вартість за вказані податкові періоди, збільшивши податковий кредит на 891819,00 грн. та 183475,00 грн. відповідно за податковими накладними ТОВ з ІІ «Цеппелін Україна ТОВ», які не були відображені у податкових деклараціях за травень, липень 2008 року.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною.

Відповідно до пункту 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Статтею 102 цього Кодексу встановлений строк давності у 1095 днів.

Аналогічного змісту норми містились у пункті 5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (втратив чинність 01.01.2011).

У випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 05.12.2011 у справі за позовом ТОВ «Акцент буд» до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Висновки судів попередніх інстанцій відповідають вказаній позиції Верховного Суду України. Суди, при задоволенні позову також виходили з мотивів не доведення з боку податкового органу, як це встановлено нормою частини 2 ст. 71 КАС України, факту подвійного декларування позивачем податкового кредиту у сумі 891819,00 грн. у податковому обліку за травень 2008 року, так як попередньо відображена позивачем вказана сума податкового кредиту в уточнюючому розрахунку за травень 2008 року, який поданий від 21.06.2010, була виключена відповідачем за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки (камеральної) перевірки, за результатами якого складено акт від 09.07.2010 № 10/1530/35110779.

Враховуючи неправомірність зменшення у податковому обліку позивача розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у податковому обліку за травень, липень 2008 року, неправомірним є і застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням від 04.07.2011 № 0000112320.

Доводи касаційної скарги не спростовують вказаних висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19.10.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев