Ухвала суду № 43721003, 14.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" квітня 2015 р. м. Київ К/800/36805/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряГончар Н.О.та представників сторін: від позивача Трут Д.В.від відповідачаМороз О.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»на постановуОкружного адміністративного суду м. Києва від 25.01.2013та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2013у справі № 2а-13667/12/2670за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»ДоОкружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової службиПровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» звернулося до суду з адміністративним позовом до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000174050 від 10.04.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.01.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2013, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивачем заявлено клопотання про заміну позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)») його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «АДМ Трейдінг Україна».

Відповідачем заявлено клопотання про заміну відповідача (Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби) його правонаступником - Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлені клопотання, дійшов висновку про їх обґрунтованість та необхідність їх задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- СДПІ по роботі з великими платниками податків у місті Києві було проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Дельта Плюс ЮГ» за період з 01.06.2010 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт від 27.03.2012 за №254/40-50/20027449;

- актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.183.3, п.183.6 ст.183 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем суми податкового кредиту за червень 2011 року на 270 590,01 грн. та завищення суми від'ємного значення ПДВ за червень 2011 року на 270 590,01 грн., та пп.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що привело до завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за вересень 2011 року на суму ПДВ 270 590,01 грн.;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000174050 від 10.04.2012, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 135 295,01 грн.;

- за результатами адміністративного оскарження, податкове повідомлення-рішення залишене без змін, а скарга - без задоволення.

Позиція контролюючого органу полягає у тому, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Дельта Плюс ЮГ» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, укладені між ними правочини по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, протирічать інтересам держави та суспільства, вважаються такими, що порушують публічний порядок, а отже, є недійсними згідно з ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України. Вказану позицію відповідач обґрунтовує висновками акту перевірки ТОВ «Дельта Плюс ЮГ», яким встановлено відсутність у нього об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств - постачальників за період з 07.06.2011 року по 31.12.2011.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій мотивували своє рішення тим, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності договорів, укладених з ТОВ «Дельта Плюс ЮГ», а отже, не доведено факт здійснення поставки товару.

Суд касаційної інстанції вважає висновки суду першої та апеляційної інстанцій передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Дельта Плюс ЮГ» укладено договори на поставку сої українського походження № 510/1-57378 від 14.06.2011, № 510/1-57381 від 15.06.2011, № 510/1-57388 від 17.06.2011, № 510/1-57395 від 20.06.2011, № 400/1-57394 від 20.06.2011, № 510/1-57416 від 22.06.2011, № 400/1-57432 від 23.06.2011 та № 400/1-57464 від 24.06.2011.

Оскільки згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не надано достатніх первинних документі, зокрема, карантинних сертифікатів, рахунків-фактур та доказів на підтвердження подальшого використання поставленої продукції у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про карантин рослин» карантинний сертифікат - документ, який видається органами Державної служби з карантину рослин України та засвідчує фітосанітарний стан об'єктів регулювання, що вивозяться та/або ввозяться у карантинну зону, транспортуються територією України.

З огляд на наведені положення законодавства, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає, що карантинний сертифікат є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції, зокрема, поставки товару, оскільки даний документ засвідчує лише фітосанітарний стан об'єктів регулювання, що вивозяться та/або ввозяться у карантинну зону, транспортуються територією України.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень та доводів касаційної скарги, висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності факту здійснення поставки товару та щодо непідтвердження факту подальшого використання поставленого контрагентом товару у власній господарській діяльності платника податку здійсненні без дослідження доказів, які надані позивачем та наявні в матеріалах справи, зокрема, податкових накладних, видаткових накладних, виписок з рахунку, складських квитанцій, накладних, документів подальшої реалізації товару, витягів з реєстру складських документів.

З огляду на викладене, з метою реалізації принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, судам слід дослідити усі надані позивачем докази, в тому числі, первинні документи, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій та зміни у їх майновому стані, як обов'язкова ознака господарської операції.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару (послуг) податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Таким чином, під час нового розгляду судам попередніх інстанцій на підставі відповідних доказів необхідно встановити, чи був контрагент позивача взятим податковими органами на облік як платник податків, в тому числі, податку на додану вартість, на момент здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку позивача спірних господарських операцій та дослідити видані контрагентом позивача податкові накладі, з метою встановлення відповідності їх змісту вимогам, встановленим чинним законодавством.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч.2 ст.227 КАС України.

Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати вищевикладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)») його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «АДМ Трейдінг Україна».

2. Допустити заміну відповідача (Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби) його правонаступником - Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

3. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» задовольнити частково.

4. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.01.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2013 у даній справі скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний