Ухвала суду № 43720992, 15.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2015 року м. Київ К/800/13433/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції

Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013

у справі № 2а-1670/6800/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МіС»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції

Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МіС" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі - Кременчуцька ОДПІ) задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0000371555/196 від 09.10.2012.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити повністю ТОВ «МіС» у задоволенні позовних вимог.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її касаційному розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.08.2012 ТОВ "МіС" до Кременчуцької ОДПІ подано декларацію з податку на додану вартість за липень 2012 року № 9050339397, в якій задекларовано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду у розмірі 129254,00 грн. У зв'язку з чим, фахівцями Кременчуцької ОДПІ проведено камеральну перевірку ТОВ "МіС" щодо правомірності декларування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 3599/15-307/31194504 від 14.09.2012, у якому відповідачем зазначено, що сума задекларованого підприємством від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту задекларована по декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року в розмірі 129254,00 грн. вважається не підтвердженою до надходження відповідей на запити щодо проведення зустрічних перевірок контрагента позивача.

На підставі вищезгаданого акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.10.2012 №0000371555/196, яким ТОВ "МіС" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 129254,00 грн.

Відповідно до пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 53 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Як вже зазначалось, підставою винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення стала відсутність відповідей на запити щодо проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача. Проте, відповідачем не встановлено факту порушення вимог податкового законодавства, а лише припускається можливість такого порушення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності зменшення відповідачем розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість задекларованого позивачем за липень 2012 року.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 у справі № 2а-1670/6800/12 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна