Ухвала суду № 43720987, 15.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2015 року м. Київ К/800/56534/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції

Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013

у справі № 820/2326/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтогазресурс»

до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції

Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазресурс" (надалі - ТОВ "Укрнафтогазресурс") до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (надалі - Красноградська МДПІ Харківської області) задоволено; скасовано податкові повідомлення-рішення Красноградської МДПІ Харківської області від 16.11.2012 №0000142200 та №0000132200.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2013 і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити ТОВ «Укрнафтогазресурс» у задоволенні позовних вимог.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її касаційному розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями Красноградської МДПІ Харківської області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Укрнафтогазресурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: позивачем не віднесено до складу доходів та податкового зобов'язання з податку на додану вартість суми зобов'язань за договорам, по яким значиться кредиторська заборгованість перед суб'єктом господарювання, що припинився як юридична особа; п. 2, пп. 12.3 п. 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, а саме: позивачем включено до складу податкового кредиту суми згідно податкових накладних, в яких не заповнені обов'язкові реквізити; п. 138.8 ст. 138, п. 193.1 ст. 193, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: позивачем включено до складу витрат та податкового кредиту сум по придбанню товарів, що не використовувались в господарській діяльності підприємства; ч.1, ч.5 ст.203, ч.1. ст. 207, ст.215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, а саме: відображення в податковому обліку з податку на прибуток первинних документів, що були складені ТОВ «Промтехноопт» за господарськими операціями, котрі відбувались в межах нікчемних правочинів.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки № 583/23/35314646 від 26.10.2012 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 16.11.2012: № 0000142200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1584665,00 грн. - за основним платежем та на 371.968,00 грн. - за штрафними санкціями; № 0000132200, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 1295815,00 грн. - за основним платежем та на 259071,00 грн. - за штрафними санкціями.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 статті 135, та складаються з вартості товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначеної на рівні не нижче звичайної ціни, сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПП «Елітрембудімідж» та ТОВ «Лідерпромінвест» укладено договори про відступлення права вимоги від 02.02.2012: № 020212-1, № 020212-2, № 020212-3, № 020212-4, № 020212-5, № 020212-6, № 020212-7, відповідно до умов яких ПП «Елітрембудімідж» відступило ТОВ «Лідерпромінвест» право вимоги 4934680,00 грн. суми заборгованості позивача.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції встановлено та не заперечується відповідачем, що до позивача не надходило вимоги про погашення заборгованості за договорами: № 15/11 від 15.11.2010, № ДГ-1509101 від 10.09.2010, № 05/10 від 05.10.2010, № 11/1 від 01.11.2010, № 06/08-10 від 25.07.2010, № 11/9 від 09.11.2010 укладеним з ПП «Елітрембудімідж».

Зазначене спростовує доводи касаційної скарги щодо наявності у позивача відповідних сум безнадійної заборгованості, які мають бути включені до доходів.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав господарські відносини з ПП «ОСОБА_1» і ТОВ «Хароптогр Ексім-ЛТД».

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціям, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В касаційній скарзі податковий орган зазначає на порушеннях в оформленні податкових накладних по взаємовідносинах з ПП «ОСОБА_1», а тому, на думку відповідача, зазначені накладні не мають статус первинних і не можуть використовуватись при розрахунку валових витрат позивача.

Проте, зазначені доводи колегією суддів до уваги не беруться, оскільки формальні помилки та неточності в первинних документах не можуть свідчити про відсутність фактичного виконання господарських зобов'язань позивача з контрагентом. При цьому, слід зазначити, що факт фактичного виконання укладених договорів відповідачем не заперечується.

Колегія суддів не бере до уваги доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, що придбані у ПП «ОСОБА_1» і ТОВ «Хароптогр Ексім-ЛТД» товари не були використані позивачем у власній господарській діяльності, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що факт використання відповідних товарів підтверджується укладеними позивачем договорами: з ТОВ «Карпатигаз» № КРС-9 від 14.04.2011, № КРС-10 від 15.06.2011, № КРС-10 від 15.06.2011; з ТОВ «Перша українська газонафтова компанія» № 1/4К від 19.08.2011 та відповідними актами до них.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про неправомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 у справі № 820/2326/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна