Ухвала суду № 43720961, 15.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.04.2015р. м. Київ К/800/55707/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Чумаченко Т.А.,

секретар судового засідання - Романишин О.Р.,

за участю представників:

від позивача - Мойсеєва І. Ю.,

від відповідача - Корчинська М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Полтавської митниці Міністерства доходів і зборів України

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014року

у справі №816/1996/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальності "Ветсинтез"

до Полтавської митниці Головного управління Міністерства доходів і зборів

України у Полтавській області,

третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України

в Полтавській області,

про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез" (далі по тексту ТОВ "Ветсинтез") звернулось до суду з позовом до Полтавської митниці Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області (далі по тексту Полтавська митниця, Митниця), яким просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №806020002/2013/000081/1 від 30 грудня 2013 року та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи впуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №806020002/2013/00043 від 30 грудня 2013 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року у справі №816/1996/14 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014року у справі №816/1996/14 рішення суду першої інстанції скасоване, прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

При скасуванні рішення окружного адміністративного суду та ухваленні нового, суд апеляційної інстанції виходив з доведеності позивачем своїх вимог, оскільки в процесі розгляду справи знайшов своє підтвердження факт подання декларантом всіх необхідних та достатніх документів в обґрунтування заявленої митної вартості за ціною контракту, які підтверджують числові значення її складових.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанціє, Митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить вищезазначене рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року.

ТОВ "Ветсинтез" подало до Вищого адміністративного суду України заперечення на касаційну скаргу, в якому наголошувало на відповідності постанови суду другої інстанції обставинам справи та вимогам законодавства України, просило залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014року - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Ветсинтез" (покупцем) та фірмою "ROCKWELL"(Шотландія, Сполучене Королівство) (продавцем) укладено зовнішньоекономічний контракт №113Р4488 від 01 лютого 2013 року, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти у власність товар зазначений у контракті і сплатити за нього кошти. Покупець має право вибирати, а продавець відповідно відпускати товар частинами на протязі трьох років, відповідно складених додаткових договорів, зазначивши найменування, кількість і ціну товару. Ціна товару зазначається на дату складання специфікації.

15 жовтня 2013 року укладено додаткову угоду №9 до зовнішньоекономічного контракту №113Р4488 від 01 лютого 2013 року. Згідно умов контракту сторони склали угоду на загальну суму 737975,00 доларів США. Сплата коштів здійснюється протягом 30 днів з дати отримання товару покупцем в доларах США.

Згідно рахунку-фактури №2013FP10107 до вищевказаного контракту фірмою "ROCKWELL" здійснено поставку товару.

Представником декларанта ПП "Ейрена" 30 грудня 2013 року з метою здійснення митного контролю та оформлення товару подано митну декларацію №806020002/2013/013594 на товар - ветеринарна субстанція, солі амонію четвертинні органічні: L-карнітину гідро хлорид (L-Carnitine Hcl), задекларований за кодом згідно УКТЗЕД 2923900000, з країни походження - Китай.

До митної декларації додані наступні документи: контракт від 01 лютого 2013 року №113Р4488 з додатками; комерційний інвойс №2013FP10107 від 23 жовтня 2013 року; митна декларація №13PL30204014D48629 від 19 грудня 2013 року; міжнародна автомобільна накладна (CMR)Б/н від 19 грудня 2013 року; коносамент MWSHGDY1310597FD від 25 жовтня 2013 року; довідка про вартість транспортних витрат Б/н від 20 грудня 2013 року; рахунок про здійснення платежів третім особам на користь продавця №FP3409 від 01 жовтня 2013 року; прейскурант (прас-лист) виробника товару №343_9 від 01 вересня 2013 року; пакувальний лист Б/н від 23 жовтня 2013 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується №І13Р4488 від 01 лютого 2013 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору №1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,13, 14,15,16,17,18,19 від 15 жовтня 2013 року; договір про надання послуг митного брокера №21 від 18 грудня 2013 року; договір (контракт) про перевезення №30.10.2013/07ОД від 30 жовтня 2013 року; разова (індивідуальна) ліцензія на здійснення зовнішньоекономічної операції №IL136310000083, №IL136310000084, №IL136310000085, №IL136310000086, №IL136310000087, №IL136310000088, №IL136310000089, №IL136310000090, №IL136310000091, №IL136310000092, №IL136310000093, №IL136310000094, №IL136310000095, №IL136310000096, №IL136310000097, №IL136310000098, №IL136310000099, №IL136310000100, №IL136310000101 від 10 грудня 2013 року; інформація про позитивні результати здійснення екологічного контролю товару №2730 від 19 грудня 2013 року; інформація про позитивні результати здійснення екологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю №2730 від 19 грудня 2013 року; резервна позиція №915 від 26 липня 2001 року; дозвіл на ввезення в Україну об'єктів ветеринарно-санітарного контролю у випадках визначених ст.83 Закону України "Про ветеринарну медицину" №15-9-2-2-11/27419 від 27 вересня 2013 року; сертифікат про походження товару загальної форми №ССРІТ620 130001162113С4401А06 від 28 жовтня 2013 року; інші некласифіковані документи - сертифікат аналізу Б/н від 23 жовтня 2013 року; копія митної декларації країни відправлення №13PL30204014D48629 від 19 грудня 2013 року; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №806020002.2013.013594 від 30 грудня 2013 року.

Митна вартість товарів заявлена позивачем за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), на рівні 54 долара США за кг.

Відповідачем проведено консультації з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у декларанта та митного органу.

Під час консультацій щодо обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати наступні додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору; виписки з бухгалтерської документації; каталоги виробника; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інші документи за власним бажанням.

Додаткові документи у вказаний термін позивачем не були надані.

Митниця рішенням від 30 грудня 2014 року №8060200002/2013/000081/1 скоригувала митну вартість товару із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів до рівня 80 долара США за кг. Визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визначеній митній вартості товару, оформленій за МД №807100000/2013/32340 від 08 липня 2013 року.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4496-VI митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до частини 3 статті 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За приписами частини 6 статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно частин 1, 2, 3 статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі, якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналізуючи вказані вище норми, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним. Воно виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення пункту 2 частини 5 статті 54 Митного кодексу України.

У документах, поданих ТОВ "Ветсинтез" на підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявні всі відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

В касаційній скарзі Митниця звертає увагу суду, що документи, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містили розбіжності, а саме згідно п. 3 зовнішньоекономічного договору №І13Р4488 від 01.02.13 року має бути здійснено страхування товару на 110% загальної вартості товару, а документи, які б підтвердили страхування товару не було надано.

Розглядаючи це зауваження суд касаційної інстанції виходить з наступного.

Додатковою угодою до зовнішньоекономічного контракту №113Р4488 від 01 лютого 2013 року погоджено умови поставки - FОВ, вони не передбачають зобов'язання продавця та покупця здійснювати страхування товару.

Пунктом 3 Договору передбачено, що страхування забезпечується покупцем на 110% загальної вартості по рахунку-фактурі проти всіх ризиків.

Однак договором також передбачено, що покупець має право обирати, а продавець відпускати товар частинами (партіями) протягом трьох років. На здійснення поставки кожної партії товару передбачено підписання окремих додаткових угод, а отже погодження окремих умов поставки. В даному випадку сторони погодили умови поставки - FОВ, що не передбачають страхування товару, а тому страхування покупцем не здійснювалось.

У зв'язку з цим до Митниці декларантом не подано документи на підтвердження страхування товару.

Також в касаційній скарзі митний орган наголошує, що поставку товару здійснено на умовах FОВ Шанхай та використано комбіноване перевезення від Шанхаю (СN) до Гдині (РL) контейнером, від Гдині до кордону України автомобілем, що потребує додаткових витрат.

З цього приводу судова колегія касаційної інстанції вказує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару здійснювалась шляхом перевезення морським транспортом з порту Шанхай (Китай) до порту Гдиня (Польща) в контейнері, з порту Гдиня (Польща) до м.Харків (Україна) через пункт перетину кордону м/п «Ягодин-Дорохуск» автомобільним транспортом без контейнера. На підтвердження витрат позивачем було надано довідку про розмір транспортних витрат №1/243 від 20.12.2013 року, отриману від експедитора. Також ТОВ «Ветсинтез» надано лист за вих.№ 1/984 від 19.09.2014 року, виданий експедитором, на підтвердження того, що товар відвантажений по коносаменту MWSHGDY1310597FD від 25.10.2013 фірмою SYNOLAND CO. LTD на адресу ТОВ «Ветсинтез» прямував маршрутом порт Гдиня - м.Харків автомобільним транспортом по СМR від 19.12.2013 року.

В зв'язку з викладеним, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що Митницею не доведено наявність підстав для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.

Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 23 квітня та 1 жовтня 2013 року, 15 квітня 2014 року (справи №№ 21-85а13, 21-354а13, 21-29а14).

З огляду на наведене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, воно ґрунтується на нормах матеріального та процесуального законодавства, підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Полтавської митниці Міністерства доходів і зборів України - залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014року у справі №816/1996/14 - залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: