Ухвала суду № 43720867, 07.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2015 р. м. Київ К/800/42546/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Загороднього А.Ф.

Сіроша М.В.,

при секретарі судового засідання: Чайці О.С.,

розглянувши касаційну скаргу Аграрного фонду

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 р.

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2014 р.

по справі № 826/15764/13-а

за позовом Аграрного фонду

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Аграрний фонд звернувся до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 вересня 2013 року № 0009150226.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2014 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 р. відмовлено у задоволенні позову з огляду на безпідставність заявлених вимог.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення окружного та апеляційного адміністративних судів скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС на підставі наказу №176 від 25 березня 2013 року в період з 25 березня 2013 року по 19 квітня 2013 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку Аграрного фонду з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань податку на додану вартість наступних звітних періодів у сумі 53 224 236,00 грн., відображеної у податковій декларації з ПДВ, поданій за березень 2010 року в сумі 171 366 122 грн., відображеної у податковій декларації з ПДВ, поданій за жовтень 2010 року в сумі 7 602 590 грн., відображеної у податковій декларації з ПДВ, поданій за листопад 2010 року в сумі 91 007 095 грн., відображеної у податковій декларації з ПДВ, поданій за грудень 2010 року в сумі 6 448 860 грн., відображеної у податковій декларації з ПДВ, поданій за липень 2011 року в сумі 21 362 480 грн., відображеної у податковій декларації з ПДВ, поданій за серпень 2011 року; в сумі 347 132 850 грн., відображеної у податковій декларації з ПДВ, поданій за квітень 2012 року згідно із затвердженим планом перевірки.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено акт №108/15.6-27/33642855 від 26 квітня 2013 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки достовірності декларування Аграрним Фондом (код за ЄДРПОУ 33642855) бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань податку на додану вартість наступних звітних періодів за березень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, липень, серпень 2011 року та квітень 2012 року».

Результатами перевірки встановлено порушення вимог п. 1.3., п. 1.8 статті 1, п.п. 7.4.1., п. 7.4., п.п. 7.7.1., п.п. 7.7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» п. 198.1, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 статті 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 статті 200, п. 201.1, п. 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого Аграрним Фондом завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ в розмірі 410 719 443,00 грн., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту на загальну суму ПДВ 365 361 243,00 грн. занижено позитивне значення на загальну суму ПДВ в розмірі 46 833 844,00 грн., завищено суму бюджетного відшкодування в розмірі 398 661 509,00 грн., занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 39 231 254,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003515626 від 15 травня 2013 року (форма «В1»), яким зменшено суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 371 487 989,00 грн. та зобов'язано сплатити суму податку в сумі 27 173 320,00 грн. та застосовано до Аграрного Фонду штрафних санкцій у сумі 143 232 482,00 грн. та податкове повідомлення рішення №0003615626 від 15 травня 2013 року (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на вартість у розмірі 9 231 254,00 грн. та застосовано до Аграрного Фонду штрафних санкцій в сумі 9 807 813,50 грн.

За результатами адміністративного оскарження за наслідками розгляду первинної скарги на дані податкові повідомлення-рішення Головне управління Міністерства доходів зборів України у м. Києві вирішило залишити без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 15 травня 2013 року №0003515626, скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 15 травня 2013 року №0003615626 в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5 294 742,25 грн., а в іншій частині залишити без змін.

Наслідком адміністративного оскарження даних податкових повідомлень-рішень в Міністерство доходів і зборів України стало скасування податкового повідомлення-рішення від 15 травня 2013 №0003515626, №0003615626 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги в частині донарахування податку на додану вартість та взаємовідносинах з ТОВ «ОІЛ Рівер», ТОВ «Албента», ДП «Охтирський КХП» та ТОВ «Хліб Інвестбуд».

30 вересня 2013 року на підставі висновків акту перевірки №108/15.6-27/33642855 від 26 квітня 2013 року та рішення про розгляд повторної скарги від 16 вересня 2013 року №11121/6/99-99-10-01-15 Міністерства доходів і зборів України Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009150223 (форма «В1»), яким зменшено суми бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 55 860 335,00 грн., та застосовано до Аграрного Фонду штрафні санкції у розмірі 13 965 083,75 грн.

Позивач, не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у позові, дійшли висновку про те, що податковим органом доведено обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, зокрема з тих підстав, що у ході перевірки контрагентів позивача - TOB «Украгро-5» та TOB «Цукрово-рафінадний комбінат «Володимирцукор», за рахунок яких формувався податковий кредит позивача, було встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності з даними підприємствами. Також встановлено, що до декларації позивача за січень 2012 року подано заяву про відмову постачальника надати податкову накладну, однак необхідні підтверджуючі документи, передбачені п.201.10. статті 201 ПК України надані пізніше граничного строку подання декларації з ПДВ за відповідний період. Крім того, Аграрним Фондом не надано первинних документів на підтвердження здійснення оплати постачальникам за листопад-грудень 2009 року, в порушення пп.7.7.2. п. 7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а відтак встановлено завищення підприємством суми бюджетного відшкодування у відповідному розмірі.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду, за змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень, а також приписів Закону України «Про податок на додану вартість», який містив аналогічні вимоги, випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку.

При цьому Вищий адміністративний суд України акцентує увагу на тому, що документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Разом з тим при визначенні конкретних сум за відповідними епізодами у межах спірних правовідносин, судами не досліджувались юридично значимі факти, з метою підтвердження зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу платника податку, з урахуванням власне причинно-наслідкового зв'язку таких фактів. Не з'ясовано, з посиланням на відповідні первинні документи, причини виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту позивача у перевіряємих періодах. При цьому не досліджувалися договори та біржові контракти на закупівлю сировини, придбання послуг, не надано юридичної оцінки послуг, не розкрито їх змісту та виду.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У зв'язку із наведеними процесуальними приписами суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у справі.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги адміністративного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно тлумачити ці норми.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

У мотивувальній частині рішення, зокрема, слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Слід наголосити, що за принципом офіційного з'ясування усіх обставин справи, суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об'єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору та сприяючи сторонам у поданні та витребуванні необхідних для цього доказів.

Згідно з частиною 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій не було встановлено всіх важливих обставин справи, що призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Аграрного фонду задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 р. та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2014 р. по справі №826/15764/13-а скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)Голубєва Г.К.Судді (підпис) Загородній А.Ф. (підпис) Сірош М.В.

Ухвала складена у повному обсязі 10.04.2015р.