Ухвала суду № 43720375, 12.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2015 року м. Київ К/800/22909/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Державної митної служби України

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року

у справі № 2а/0470/4647/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ»

до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ» (далі - ТОВ «БаДМ»; позивач) до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України (далі - Дніпропетровська митниця Державної митної служби України; відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення № 64 від 02 квітня 2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «БаДМ» судові витрати в розмірі 2 188,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Дніпропетровська митниця Державної митної служби України, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні адміністративного позову.

Крім того, Дніпропетровською митницею Державної митної служби України заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - Дніпропетровської митниці Державної митної служби України на Дніпропетровську митницю Міндоходів у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку стану дотримання ТОВ «БаДМ» законодавства України при митному оформлені протягом 2009 - 2012 років лікарського засобу «Магнерот», за результатами якої складено акт № Н27/12/11000000/31816235 від 14 березня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки митним органом прийнято податкове повідомлення № 64 від 02 квітня 2012 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, в розмірі 307 212,98 грн. (207 103,66 грн. - основний платіж, 100 109,32 грн. - штрафні санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством вимог розділу IV Закону України від 05 квітня 2001 року № 2371-III «Про митний тариф України» з огляду на те, що при митному оформленні препарату «Магнерот» декларантом допущено методологічну помилку, а саме - невірно визначено код згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД).

При цьому контролюючий орган вказував про те, що імпортований позивачем товар не відноситься до лікарських засобів та не може класифікуватись згідно з УКТЗЕД за кодом 3004 40 10 00 із застосуванням ставки ввізного мита на рівні 0 відсотків, а повинен класифікуватись згідно з УКТЗЕД за кодом 2106 90 92 00 та ставка ввізного мита, відповідно, повинна складати 8 відсотків.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 35 статті 1 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент пропуску товару через митний кордон України; далі - МК України) пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Пунктом 19 статті 1 МК України визначено, що митними процедурами є операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Згідно із статтею 4 Закону України від 05 лютого 1992 року № 2097-XII «Про Єдиний митний тариф» (в редакції, чинній на момент пропуску товару через митний кордон України; далі - Закон № 2097-XII) товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і вивозяться за межі цієї території, підлягають обкладенню митом, якщо інше не передбачено цим Законом.

Статтею 17 Закону № 2097-XII передбачено, що мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент пропуску товару через митний кордон України) якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Аналогічну за правовим регулюванням норму закріплено в пункті 54.5 статті 54 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент пропуску товару через митний кордон України).

Статтею 313 МК України передбачено, що класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД, є виключною компетенцією митних органів.

Згідно з пунктом 16 розділу 3 «Здійснення митних процедур» Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 квітня 2005 року № 314 (в редакції, чинній на момент пропуску товару через митний кордон України; далі - Порядок), при митному контролі здійснюється, зокрема, перевірка правильності класифікації та кодування товарів.

При цьому підпунктом «в» пункту 27 розділу 3 «Здійснення митних процедур» Порядку передбачено, що посадові особи, які виконують митні процедури, встановлені підпунктами 16, 17, 19, 21, 23 пункту 3 Порядку, та посадові особи підрозділів, якими опрацьовуються запити згідно з підпунктом 29 пункту 3 Порядку, визначають завдання для митного огляду, зокрема, в разі відсутності у поданих декларантом документах інформації, необхідної для перевірки правильності класифікації та кодування задекларованих товарів, та якщо шляхом митного огляду можливо достовірно встановити характеристики товарів, визначальні для їх класифікації. Рішення про проведення митного огляду приймається посадовою особою, яка здійснює митну процедуру, визначену підпунктом 16 пункту 3 Порядку.

Відповідно до статті 69 МК України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України допущено порушення законодавства України.

Однак, як встановлено судами, доказів на підтвердження подання позивачем неповної, недостовірної, неправдивої інформації митному органу при декларуванні препарату «Магнерот» відповідачем не надано, а також не доведено того факту, що виявлена методологічна помилка при класифікації імпортованого товару була наслідком саме протиправних дій ТОВ «БаДМ».

А відтак, оскільки митний орган, приймаючи вантажні митні декларації, відніс товар до певного коду товарної номенклатури та пропустив його на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому відповідач не мав правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, у зв'язку з виявленням методологічної помилки стосовно класифікації відповідного товару.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Дніпропетровську митницю Державної митної служби України її правонаступником - Дніпропетровською митницею Міндоходів.

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів відхилити, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.