Ухвала суду № 43720364, 19.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2015 року м. Київ К/800/64136/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року

у справі № 826/14517/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Біо-Тест-Лабораторія»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Біо-Тест-Лабораторія» (далі - ТОВ НВП «Біо-Тест-Лабораторія»; позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві; відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 43526552207 від 05 вересня 2013 року та № 43626552207 від 05 вересня 2013 року. Присуджено з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на користь ТОВ НВП «Біо-Тест-Лабораторія» понесені ним витрати із сплати судового збору в розмірі 2 294,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2013 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року та прийняття нового рішення про повну відмову в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ НВП «Біо-Тест-Лабораторія» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати податків за наслідками фінансово-господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Інвест Плюс» за період з 01 травня 2012 року по 31 травня 2012 року, за результатами якої складено акт № 273/26-55-22-07/18094674 від 27 серпня 2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення: № 43526552207 від 05 вересня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 208 068,00 грн. (138 712,00 грн. - основний платіж, 69 356,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 43626552207 від 05 вересня 2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2012 року на 57 186,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, підпункту «а» пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «Альфа-Інвест Плюс».

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган наголошував на безтоварності господарських операцій з придбання позивачем сировини та супутніх матеріалів для виробництва фармацевтичних препаратів у названого постачальника, яка відповідачем мотивована посиланням на певні недоліки в довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей, а також неперебування ТОВ «Альфа-Інвест Плюс» за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Водночас певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, на що на обґрунтування своєї позиції посилається податковий орган, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів.

В даній ситуації судами з'ясовано, що фактичне здійснення господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ «Альфа-Інвест Плюс» сировини та супутніх матеріалів для виробництва фармацевтичних препаратів підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними, виписками по рахунку, платіжними дорученнями, накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, товарно-транспортними накладними.

Придбані в контрагента товарно-матеріальні цінності товариством використано у власній господарській діяльності, а саме - для виготовлення ветеринарних препаратів, які в подальшому реалізовано третім особам, про що свідчать наявні в матеріалах справи документи.

А відтак, враховуючи встановлений судовими інстанціями факт реального здійснення спірних поставок, що, зокрема, податковим органом не спростовано, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податку, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у відповідача в даній ситуації правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слід визнати правильним.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.