Ухвала суду № 43715583, 21.04.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/15435/14-ц Головуючий у 1-й інст. Болейко А. П.

Категорія 43 Доповідач Якухно О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Якухно О.М.

суддів Жигановської О.С., Коломієць О.С.

з участю секретаря

судового засідання Трохимчук Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, до Дочірнього підприємства "Житловик" фірми "Житомирінвест" відкритого акціонерного товариства, третя особа - служба у справах дітей Житомирської міської ради, про захист житлових прав та зобов'язання вчинити певні дії за апеляційною скаргою представника позивача - ОСОБА_4 на заочне рішення Богунського районного суду м.Житомира від 22 січня 2015 року,-

в с т а н о в и л а:

В жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернулася з позовом в якому, після уточнення позовних вимог, просила зобов`язати відповідача усунути порушення житлового законодавства шляхом надання їй та її малолітній дочці іншого благоустроєного жилого приміщення у вигляді окремої кімнати в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 або в іншому придатному для проживання приміщенні у м. Житомирі у межах встановленої нормами жилої площі, що відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 01.08.1985 року по 03.01.2007 року вона працювала в Житомирській обласній дитячій лікарні на посаді медичної сестри неврологічного відділення. В якості службового житлового приміщення їй була надана кімната в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2. Після народження доньки ІНФОРМАЦІЯ_1 року - ОСОБА_3, до 2006 року, позивачка перебувала у відпустці по догляду за дитиною та була змушена виїхати на проживання до матері, яка потребувала догляду за станом здоров'я. Однак. відповідачем у 2000 році вселено в зазначену квартиру ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які в 2006 році отримали ордер на вселення у кімнату, яка була надана позивачці в якості службового житла. Вважає, що діями відповідача порушено її конституційне право на житло, оскільки вона не має доступу до виділеної їй кімнати.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 22 січня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням представник позивача - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема вважає, що судом неповністю з'ясовано обставини справи, зокрема не взято до уваги той факт, що позивач лише тимчасово на період відпустки по догляду за дитиною до шести років не проживала у виділеній їй кімнаті. Зазначене житло є службовим, а тому відповідачем безпідставно вселено інших осіб, оскільки позивач зберігала трудові відносини з Житомирською обласною дитячою лікарнею протягом всього часу її відсутності у виділеному їй житлі. Вважає, що судом не враховано, що позивач пропрацювала в вищевказаній лікарні понад десять років та самостійно виховує неповнолітню дитину-інваліда, а тому, згідно чинного законодавства її не може бути виселено зі службового житла без надання іншого жилого приміщення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивач з 01.08.1985 року по 03.01.2007 року працювала в Житомирській обласній дитячій лікарні на посаді медичної сестри неврологічного відділення (а.с. 11).

У зв'язку із народженням ІНФОРМАЦІЯ_1 року доньки ОСОБА_3 (а.с.9), ОСОБА_2 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до 6-ти років (а.с.12).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1, виданого 05.07.2013 року ОСОБА_3 є дитиною-інвалідом (а.с.45).

03.01.2007 року звільнена із займаної посади за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за вислугою років.

Зареєстрована позивач за адресою: АДРЕСА_1 з 06 вересня 1985 року, а її неповнолітня дочка ОСОБА_3, 2000 р.н. - з 06.04.2000 року (а.с.7-8, 25).

Згідно довідки виданої виконкомом Вірлянської сільської ради від 04.03.2010 року, ОСОБА_2 здійснювала догляд своєї матері ОСОБА_7, 1927 р.н., в с. Климентівка, Баранівського р-ну Житомирської обл. з березня 2000 року до дня її смерті - 21.03.2003 року (а.с. 22).

З 2000 року за місцем реєстрації позивачки проживають інші особи - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які в 2006 році отримали ордер на вселення у займане ними приміщення (а.с.26, 46).

Згідно акту від 13.10.2009 року, затвердженого виконавчим директором ДП "Житловик" ОСОБА_8, ОСОБА_2 за адресою в АДРЕСА_1 не проживає понад 10 років (а.с.26).

З матеріалів справи вбачається, що згідно рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №811 від 13.11.2008 року будинку АДРЕСА_1, який мав статус гуртожитку, надано статус житлового будинку (а.с.28).

31.03.2011 року позивач звернулася до арбітражного керуючого Дочірнього підприємства "Житловик" фірми "Житомирінвест" із заявою про надання можливості проживати у кімнаті 606 гуртожитку по АДРЕСА_1 та отримала відповідь про врегулювання цього питання після вирішення справи у суді.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надала суду жодних доказів на підтвердження своїх позовних вимог щодо права на забезпечення іншим житловим приміщенням.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 128 ЖК України передбачено, що жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету.

Підставою вселення є ордер (ст.129 ЖК України).

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Із зазначених ОСОБА_2 предмета та підстав позову вбачається, що предметом спору є неправомірне зайняття жилого приміщення, право користування яким належить їй та її дочці.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регулює конкретні цивільні правовідносини.

Способами захисту порушеного права на житло у разі його незаконного зайняття або незаконного вселення інших осіб може бути визнання ордеру недійсним та виселення цих осіб, вселення користувача.

Позивач вважає, що її сім'ю відповідач без законних підстав позбавив права користування кімнатою 606 у гуртожитку по АДРЕСА_1 і в той же час вимог про захист її житлових прав на вказану кімнату не заявляє.

Вважає, що оскільки її виселено відповідачем незаконно, то останній повинен забезпечити її сім'ю іншим житловим приміщенням.

Відповідно до ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Виселення може бути проведено у судовому порядку.

Надання іншого жилого приміщення при виселенні із гуртожитку передбачено ч.3 ст.132 ЖК України, відповідно до якої осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у ст.125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

Позивачем не надано доказів про виселення її у судовому порядку із гуртожитку з підстав, передбачених ст.132 ЖК України, а отже відсутні і підстави для надання їй іншого жилого приміщення.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що зайняття спірної житлової площі відбулося у період роботи позивача. Останньою фактично оспорюється незаконність зайняття іншими особами спірної кімнати у гуртожитку та видачею відповідачем їм ордеру на цю кімнату, чим порушено її та дитини права на користування кімнатою 606 у гуртожитку по АДРЕСА_1, однак вимога про усунення зазначеного порушення не заявлена.

Житловим законодавством не передбачено надання іншого жилого приміщення у разі зайняття іншими особами житлової площі, право користування на яке, з доводів позивача, належить останній та її неповнолітній дитині.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для надання позивачам іншого жилого приміщення.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстави для його зміни або скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст.209, 303, 304, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Богунського районного суду м.Житомира від 22 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Судді: