Вирок № 43713413, 20.04.2015, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа №№ 148/825/14-к

В И Р О К

Іменем України

20 квітня 2015 року Тульчинський районний суд Вінницької області

В складі головуючого судді Ковганича С.В.

при секретарі Мрочко Т.О.

з участю прокурора Барановського О.Б.

потерпілого ОСОБА_1

представника потерпілого ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тульчина матеріали кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 освіта середня, не працює, судимий 4.07.2014 року Тульчинським р/с по ст. 125 ч.1 КК України до сплати штрафу в сумі 850 грн., у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 296 ч.4 КК України

В С Т А Н О В И В:

19.12.2013 року, біля 17:40 год., ОСОБА_3 перебуваючи на автомобілі марки «Фольксваген Т5», д.н. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_6, поблизу автобусної зупинки, що розташована біля повороту на АДРЕСА_1, безпричинно з хуліганських спонукань, демонструючи явну неповагу до суспільства з особливою зухвалістю, що виразилась у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження честі та гідності ОСОБА_1, з метою спричинення тілесних ушкоджень останньому, застосувавши предмет для відстрілу гумових куль невстановленого досудовим слідством зразка здійснив з нього два постріли в область підборіддя та лівої завушної ділянки голови ОСОБА_1, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді вогнепального поранення підборіддя справа, лівої завушної ділянки та мочки лівого вуха, що згідно висновку комплексної судово-медичної експертизи № 42-к/130Б по ступені тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в скоєні інкримінованого йому злочину передбаченого ст. 296 ч.4 КК України не визнав і суду показав, що 19.12.2013 року близько 17 год. він під'їхав до автобусної зупинки, що знаходиться біля арки та повороту на с. Крищенці, Тульчинського району, для того, щоб зустріти там жінку, ім'я якої він відмовляється називати. В цей час до цього ж місця під'їхав автомобіль, з увімкненим дальнім світлом фар, світло якого було спрямовано на дверцята його автомобіля та сліпило йому у вічі. З даного автомобіля вийшов чоловік, який перейшов через трасу Тульчин-Вінниця і зупинився на іншій стороні дороги. Він відкрив вікно і почав кричати водієві автомобіля, що під'їхав, щоб той вимкнув світло фар. Він крикнув йому тричі, але той так його і не вимкнув. Після цього, він під'їхав до вказаного автомобіля, і виявив, що за кермом знаходився односельчанин ОСОБА_1 Він йому сказав, щоб той навчився їздити і вимкнув світло фар, і після цього ж зразу поїхав додому в АДРЕСА_1 У відповідь ОСОБА_1 нічого йому не говорив. В потерпілого ОСОБА_1 він не стріляв, так як в нього немає і не було ніякої зброї. ОСОБА_1 намагається його обмовити, так як він з ним перебуває в неприязних відносинах, приблизно з 1995 року, які склалися з приводу того, що вони займались однаковим бізнесом, були конкурентами. Також на запитання захисника зазначив, що відносини в нього з ОСОБА_1: «Ніякі».

Також суду повідомив, що під час проведення досудового розслідування в порушення вимог КПК України, в його автомобілі та будинку проводився обшук без ухвали суду, що є порушенням його прав.

Під час обрання йому міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, будь-яких порушень не було, дану ухвалу він не оскаржував. Чому в ухвалі зазначено, що він визнає свою вину йому невідомо.

Не зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину передбаченого ст. 296 ч.4 КК України не визнав, його вина підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема показами потерпілого, свідків, матеріалами кримінального провадження.

Так, потерпілий ОСОБА_1 суду показав, що 19.12.2013 року, він разом із своїм знайомим ОСОБА_7, на власному автомобілі виїхав з с. Крищенці до автодороги Вінниця-Тульчин, для того, щоб забрати передачу, яку йому мав передати його знайомий ОСОБА_8 Близько 17:40 год., він під'їхав до арки та автобусної зупинки, що біля автодороги та повороту на с. Крищенці, і зупинився з ввімкненим ближнім світлом фар позаду іншого автомобіля. В цей час автомобіль, що стояв попереду кудись від'їхав. Через декілька хвилин вказаний автомобіль під'їхав до нього. Коли опустилось скло водійської дверцят, то він побачив, ОСОБА_3, якого добре знав, вони є односельчанами. ОСОБА_3 почав обзивати його нецензурною лайкою, з невідомих йому причин. Потім знову кудись поїхав. За декілька хвилин, він знову повернувся і зупинився поруч. Тоді він вийшов зі свого автомобіля і підійшов до автомобіля ОСОБА_3 Коли той опустив скло, він в нього запитав, чому той ображає нецензурною лайкою. В цей час він побачив, як ОСОБА_3 простягнув в його сторону руку, в якій, як йому здалося, знаходився пістолет, і зразу же пролунало два постріли. Від першого пострілу він відчув біль за вухом, а від другого в районі підборіддя. Після цього ОСОБА_3 зразу же поїхав з місця. З місць, куди влучили кулі, в нього йшла кров, тому ОСОБА_7 надав йому серветку, які були в його автомобілі, і він витирав ними кров. Через декілька хвилин приїхали його знайомі ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які також допомагали зупинити кровотечу, і доставили його до лікарні. З ОСОБА_3 він в ніяких відносинах не перебував, ніколи з ним не сварився та не сперечався.

Внаслідок вчинененого, ОСОБА_3 було завдано йому матеріальної шкоди, яку він оцінює в 1489,57 грн., витрати які понесенні на лікування, а також моральну шкоду в сумі 40000 грн.

Свідок ОСОБА_10 суду показав, що 19.12.2013 року до нього зателефонував потерпілий ОСОБА_1 і запросив його на святкування в АДРЕСА_1. З с. Тарасівка до с. Крищенці його підвозив ОСОБА_11, син обвинуваченого ОСОБА_3 По дорозі в с. Крищенці до ОСОБА_11, приблизно після 18:00 год., зателефонував його батько. Під час телефонної розмови, він почув, як ОСОБА_3 говорив своєму синові, що в нього якісь проблеми. Коли вони під'їхали до повороту на с. Крищенці, то він побачив автомобіль потерпілого ОСОБА_1 Біля автомобіля знаходився ОСОБА_7, який йому повідомив, що ОСОБА_3 двічі стріляв із пістолета в ОСОБА_1, в обличчя. На той час ОСОБА_1 відвезли в лікарню.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9, суду пояснила, що 19.12.2013 року, вона разом із чоловіком ОСОБА_8 їхали з м. Вінниці в смт. Крижопіль, через м. Тульчин, так як біля с. Крищенці мали передати подарунок дитині ОСОБА_1 По телефону з останнім вони домовились, що зустрінуться близько 18 год. на автодорозі, біля повороту в АДРЕСА_1 Під'їжджаючи до місця зустрічі, вони зателефонували ОСОБА_1 і той повідомив, що в нього стріляли. Коли вони під'їхали, то побачили, ОСОБА_1 обличчя якого було в крові та його автомобіль, в якому знаходився незнайомий їм чоловік. Вони зразу же забрали ОСОБА_1 і доставили його в лікарню м. Тульчина, де йому надавалась медична допомога.

Свідок ОСОБА_8 суду надав аналогічні покази, що і свідок ОСОБА_9,при цьому вказав на те, що водій, який був разом з ОСОБА_1 розповідав, що в нього стріляв житель їхнього села ОСОБА_3. Більш детально вони його не розпитували так, як доставили ОСОБА_1 в лікарню. Дізнавшись, що йому будуть довго надавати медичну допомогу, і що його життю немає загроз, вони поїхали додому.

Свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що він є сином обвинуваченого ОСОБА_3 Щодо обставин на які послався свідок ОСОБА_10, то він їх спростовує в частині того, що його батько під час телефонної розмови говорив нібито в нього якісь проблеми. Такого не було. В його батька зброї не було.

В зв'язку з тим, що свідок ОСОБА_7 на час розгляду справи в суді помер, його покази оголошенні в судовому засіданні, відповідно до вимог ст. ст. 97, 99 КПК України. Так, останній будучи допитаним під час досудового слідства показав: «19.12.2013 року близько 15:30 год. я поїхав в с. Крищинці, Тульчинського району до своїх дітей. По дорозі назад я зайшов до свого знайомого ОСОБА_1 який проживає в АДРЕСА_2. Коли я знаходився у ОСОБА_1, то він мені розповів, що йому потрібно буде поїхати до арки біля в'їзду в с. Крищинці на автошлях сполученням Немирів-Тульчин для того щоб зустріти передачу з Вінниці, яку везуть йому його знайомі. Я попросив ОСОБА_1 щоб він підвіз мене до арки і мені буде ближче додому в с. Тарасівка. На моє прохання ОСОБА_1 погодився і я сів до нього в автомобіль спереду на пасажирське сидіння і ми вдвох поїхали до арки, що біля автошляху сполученням Немирів-Тульчин. Приїхавши до арки, ОСОБА_1 зупинив свій автомобіль на узбіччі паралельно автошляху. На автомобілі у ОСОБА_1 було увімкнене ближнє світло фар. Коли ми зупинилися, то я побачив, що перпендикулярно до автомобіля ОСОБА_1 стоїть автомобіль марки "Фольсваген" червоного кольору, в середині якого сидів житель с. Крищинці ОСОБА_3, його я добре бачив так як вікна його автомобіля були не затемнені. Крім ОСОБА_3 в його автомобілі більше нікого не було. Через хвилин п'ять ОСОБА_3 завів двигун свого автомобіля та під'їхав до автомобіля ОСОБА_1 в якому я сидів та зупинився паралельно до нього і опустивши бокове скло свого автомобіля ОСОБА_3 щось крикнув до ОСОБА_1, після чого ОСОБА_1 також опустив бокове скло свого автомобіля та запитав у ОСОБА_3 що йому потрібно, але ОСОБА_3 у відповідь сказав ОСОБА_1 щоб той вимкнув світло фар на своєму автомобілі та сказав, що йому це заважає та почав лаятися в бік ОСОБА_1 висловлюючись нецензурними словами. Після цього, ОСОБА_3 став на попереднє місце де стояв до цього, тобто перпендикулярно до автомобіля ОСОБА_1. Але після цього ОСОБА_1 світло фар на своєму автомобілі не вимкнув і ми продовжили чекати на передачу. Через декілька хвилин на телефон ОСОБА_1 зателефонували і він взявши слухавку почав розмовляти по телефону і в цей час ОСОБА_3, перебуваючи у своєму автомобілі, що знаходився на відстані близько 8 метрів від автомобіля ОСОБА_1, почав щось кричати до ОСОБА_1 та кликати ОСОБА_1, щоб він підійшов до нього. Петро так і розмовляючи по телефону вийшов з автомобіля та тримаючи свій мобільний телефон біля вуха підійшов до автомобіля ОСОБА_3 та зупинився на відстані близько 30 см від нього. Я в цей час так і сидів на передньому пасажирському сидінні автомобіля ОСОБА_1 та все бачив. Коли ОСОБА_1 підійшов до автомобіля ОСОБА_3, то ОСОБА_3 опустив бокове скло свого автомобіля і ОСОБА_1 став спиною до мене і в цей час я почув два постріли, ніби то з пістолета. Після пострілів я побачив, як ОСОБА_1 взявся за своє обличчя і в цей час ОСОБА_3 завів двигун свого автомобіля та поїхав в бік с. Крищинці. Коли ОСОБА_3 від'їздив, то зі свого автомобіля будь-яких предметів він не викидав. Після того, як ОСОБА_3 поїхав я одразу ж вибіг з автомобіля та побіг до ОСОБА_1 і побачив, що на його шиї та на обличчі кров і я одразу ж почав надавати ОСОБА_1 першу медичну допомогу і після цього ОСОБА_1 було доставлено до Тульчинської ЦРЛ.

Хочу додати, що ОСОБА_1 в бік ОСОБА_3 будь-яких погроз чи нецензурної лайки не висловлював та з якої причини ОСОБА_3 здійснив два постріли в ОСОБА_1 мені не відомо. Як мені відомо, то в минулому між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 неприязних відносин не було. Це все, що я можу пояснити по суті заданих мені запитань.»

Допитані в судовому засіданні свідки зі сторони захисту, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 вказали на те, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ніяких відносин не було.

Свідок ОСОБА_15 суду показав, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на протязі певного періоду були неприязні відносини, так як ОСОБА_1 хотів відібрати ставок у ОСОБА_3, який той орендував. Але особисто ОСОБА_1 йому цього не говорив, це він чув від жителів села. А також, в його присутності ОСОБА_1 близько 4 років тому висловлювався нецензурно в адресу ОСОБА_3

Також вина обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження:

- протоколом заяви ОСОБА_1 про вчинене кримінальне правопорушення від 19.12.2013 року, /т.1 а.с. 7/, відповідно до якої останній вказує на те, що гр. ОСОБА_3 здійснив два постріли з пістолета йому в голову;

- протоколом огляду місця події від 19.12.2013 року під час якого було виявлено та вилучено плями бурого кольору (т.1 а.с. 14-16) та фототаблицею до нього (а.с. 17-26);

- протоколом проведення слідчого експерименту з свідком ОСОБА_7 від 14.02.2014 року та відеозаписом до нього (т. 1 а.с. 142-145), відповідно до якого свідок розповів про обставини вчинення злочину відносно ОСОБА_1 та показав на місці. Вказаний доказ також спростовує позицію обвинуваченого ОСОБА_3 щодо можливого підроблення підпису в протоколі допиту ОСОБА_7;

- висновком судово-медичної експертизи № 33від 17.01.2014 року, згідно якого, на марлевих тампонах зі змивами вилученими на узбіччі дороги біля АДРЕСА_1 встановлена наявність крові людини, походження якої від гр. ОСОБА_1 не виключається. (т.1 а.с. 124-128);

- висновком судово-балістичної експертизи № 18-Б від 24.01.2014 року, відповідно до якої встановлено два полімерних предмета вилучених з тіла ОСОБА_1 є метальними снарядами - стріляними гумовими кулями, які призначені для споряджання патронів «несмертельної дії» калібру 9 мм Р.А. Патрони калібру 9 мм Р.А., не є бойовими припасами. Ідентифікувати модель зброї, з якої були відстріляні надані на дослідження гумові кулі, не представляється можливим, у зв'язку з тим, що кулі виготовлені з еластичного матеріалу (гуми) на якому не залишаються сліди від зброї (каналу ствола) придатні для ідентифікації (т.1 а.с. 128-131);

- висновком комплексної судово-медичної експертизи № 12-к/130Б від 1.04.2014 року відповідно до якої при судово-медичному обстеженні ОСОБА_1 виявлено рубці в ділянці підборіддя справа, мочці лівого вуха та лівій завушній ділянці, які є наслідком загоєння ран та за давністю відповідають строкам 3-5 місяців від часу їх отримання. ("Руководство по судебной медицине" под редакцией профессеров В.В.Томилина и Г.А.Пашиняна. Москва, 2001г. стр.380)

Враховуючи дані матеріалів кримінального провадження №12013010310000994, дані судово-медичного обстеження ОСОБА_1 можна висловитись про те, що ушкодження в ділянці підборіддя справа, мочки лівої вушної раковини та лівій завушній ділянці виникли внаслідок дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, якими були гумові кулі, що вилучені у ОСОБА_1 під час оперативного втручання.

Враховуючи данні "Висновку експерта" №18-Б Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Вінницькій області від 24.01.2014р, а саме: "Дані кулі могли бути стріляними з гладкоствольної вогнепальної зброї призначеної для стрільби патронами "не смертельної дії" калібру 9 мм РА." можна висловитись про те, що ушкодження у ОСОБА_1 в ділянці підборіддя справа, в лівій завушній ділянці та на мочці лівого вуха є вогнепальними.

Вогнепальне поранення підборіддя справа, лівої завушної ділянки та мочки лівого вуха мають ознаки легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

( п.2.3.3." Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень в бюро судово-медичної експертизи", затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995р.)

Діагноз "Закрита черепно-мозкова травма" виставлений в медичній карті №24610 ВОКЛ ім. Пирогова, де ОСОБА_1 знаходився на протязі 15 діб, не може бути прийнятий до уваги, в зв'язку з тим, що він не підтверджується неврологічною симптоматикою.

Прояви черепно-мозкової травми вперше були зафіксовані в медичній карті №50/15 Тульчинської ЦРЛ через 16 діб після спричинення ОСОБА_1 вогнепального поранення.

Дані медичних документів, що надані експертам на дослідження, не дають підстав для встановлення діагнозу черепно-мозкова травма внаслідок вогнепального поранення (19.12.2013р.), тому що прояви черепно-мозкової травми суперечать механізму отримання вогнепального поранення підборіддя та завушної ділянки.

Враховуючи характер ушкоджень, що мали місце у ОСОБА_1, дані матеріалів кримінального провадження №12013010310000994, експертна комісія вважає, що не виключається можливість отримання вогнепальних поранень ОСОБА_1 за обставин та в час на які посилаються ОСОБА_1 та ОСОБА_7, а саме 19.12.2013р. внаслідок двох пострілів в ділянку голови.

Враховуючи відсутність раньових каналів, додаткових факторів пострілу на тілі ОСОБА_1, а також проведення хірургічної обробки ран, встановити напрямок пострілу та відстань з якої були проведенні постріли не представляється можливим.

Згідно "Висновку експерта" №18-Б Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Вінницькій області від 24.01.2014р "Ідентифікувати модель зброї, з якої були відстріляні надані на дослідження гумові кулі, не представляється можливим, у зв'язку з тим, що кулі виготовлені з еластичного матеріалу (гуми) на якому не залишаються сліди від зброї (каналу ствола) придатні для ідентифікації."

Даючи оцінку доводам обвинуваченого про те, що він не вчиняв даного злочину, суд вважає, що вони в повній мірі спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку відповідно до вимог ст. 370 КПК України. За вказаних обставин, суд вважає, що доводи обвинуваченого ОСОБА_3, які не знайшли свого об'єктивного підтвердження, є одним із способів його захисту для уникнення відповідальності за вчинений злочин.

Крім того, об'єктивними даними щодо намагання обвинуваченого ОСОБА_3 уникнути відповідальності, являються і його покази, дані ним при обранні міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, де в присутності захисника останній вказав на те, що вину свою визнає повністю і кається у скоєному. Вчинив злочин не подумавши про наслідки, що підтверджується ухвалою суду від 21.12.2013 року. (т.1 а.с. 72-73). Дана ухвала суду набула чинності і обвинуваченим не оскаржувалась.

Суд також критично ставиться до показів обвинуваченого в частині неприязних відносин з потерпілим. Вказані доводи спростовуються показами свідків зі сторони захисту ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, які вказали, що ніяких відносин не було. Покази свідка ОСОБА_19 про наявність неприязних відносин, з приводу того, що ОСОБА_1 намагався забрати орендований ОСОБА_3 ставок, спростовуються показами самого обвинуваченого, який вказує, що неприязні відносини виникли з приводу конкуренції в бізнесі.

Також суд, не приймає до уваги покази обвинуваченого щодо незаконного проведення обшуку в його автомобілі. Так, відповідно до протоколу огляду місця події від 20.12.2013 року було проведено огляд автомобіля «Фольксваген В5», державний номер НОМЕР_2. Підставою для проведення даного огляду стала письмова розписка власника - ОСОБА_6, що відповідає вимогам ст. ст. 233 ч.1, 237 КПК України.

Щодо проведення обшуку в домогосподарстві ОСОБА_3, то вказані дії проводились на підставі ухвали слідчого судді Тульчинського районного суду від 23.12.2013 року, у відсутність самого ОСОБА_3, так як останній в період з 20.12.2013 року по 24.12.2013 року перебував під вартою, відповідно до ухвали слідчого судді від 21.12.2013 року.

Дослідивши зібрані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю (хуліганство), кваліфікуючою ознакою якого являється застосування предмета спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень доведена в судовому засіданні в повному обсязі, тому його дії необхідно кваліфікувати за ст. 296 ч.4 КК України, що узгоджується з позицією Верховного Суду України викладену в п. п. 9, 11 Постанови № 10 Пленуму ВСУ від 22.12.2006 року «Про судову практику у справах про хуліганство».

Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність обвинуваченого, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд враховує суспільну небезпеку скоєного злочину і особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується посередньо, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення різних злочинів та засуджений за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 125 ч.1 КК України, що свідчить про те, що обвинувачений на шлях виправлення не став, тому його виправлення можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, в зв'язку з чим необхідним і достатнім покаранням для виправлення і попередження нових злочинів, буде призначення покарання у виді позбавлення волі в межах санкції визначеної ч.4 ст. 296 КК України, яке останній повинен відбувати.

Приймаючи до уваги, що відповідно до вироку Тульчинського районного суду від 4.07.2014 року, яким ОСОБА_3 засуджено за ст. 125 ч.1 КК України до сплати штрафу в сумі 850 грн., і який набув законної сили на підставі ухвали колегії суддів апеляційного суд Вінницької області від 16.09.2014 року, з врахуванням вимог ст. 72 КК України, вказані вироки мають виконуватись окремо.

Вирішуючи цивільний позов, заявлений потерпілим, з врахуванням положень ст. ст. 1166, 1167, 1177 ЦК України, суд прийшов до висновку, що він підлягає частковому задоволенню. Так, стягненню в повному обсязі з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_1 підлягає завдана матеріальна шкода в сумі 1489,57 грн., як витрати понесенні на лікування, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні документами (т.1 а.с. 21). Стосовно заявлених вимог щодо відшкодування моральної шкоди, то враховуючи ту обставину, що потерпілий зазнав тілесних ушкоджень, переніс певні фізичні страждання, які супроводжувались болем від отриманих тілесних ушкоджень, пов'язані з цим психологічні страждання, перебування в лікувальному закладі, порушення нормального ритму життя, суд вважає, що еквівалентом грошового стягнення яке підлягає відшкодуванню обвинуваченим, буде стягнення коштів в сумі 30000 грн.

Також підлягають стягненню в дохід держави судові витрати з оплати судового збору в сумі 314,89 грн., пропорційно до задоволених вимог.

Щодо запобіжного заходу, суд вважає, що підстав для його зміни немає.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 необхідно рахувати з моменту приведення вироку до виконання та його затримання, зарахувавши в строк відбуття покарання строк перебування під вартою в період з 20.12.2013 року по 24.12.2013 року включно, в кількості п'яти днів.

Відповідно до ст. 330 КПК України, речові докази: куртка вилучена з місця події, яка належить потерпілому ОСОБА_1 підлягає поверненню останньому; куля вилучена з домогосподарства по АДРЕСА_1 та дві резинові кулі вилученні з тіла ОСОБА_1 підлягають знищенню.

Вирішуючи питання судових витрат за проведення судово-балістичної експертизи в сумі 733,50 грн., суд вважає, що вони підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373-376 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 296 ч.4 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на шість років і шість місяців.

Цивільний позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 1489,57 грн. за спричинену матеріальну шкоду та 30000 грн. за завдання моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судові витрати з оплати судового збору в сумі 314,89 грн., а також за проведення судово-балістичної експертизи в сумі 733,50 грн.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - застава.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_3 рахувати з моменту приведення вироку до виконання та його затримання, зарахувавши строк перебування під вартою в період з 20.12.2013 року по 24.12.2013 року, в кількості п'яти днів, в строк відбуття покарання.

Речові докази по справі, після набрання вироком законної сили: куртку вилучену з місця події,яка належить потерпілому ОСОБА_1 повернути останньому; кулю вилучену з домогосподарства по АДРЕСА_1 та дві резинові кулі вилученні з тіла ОСОБА_1 - знищити.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Вінницької області через Тульчинський районний суду протягом тридцяти діб з дня його проголошення.

Суддя: