Ухвала суду № 43712520, 20.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2015 р. Справа № 876/13397/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Керод Х.І.

з участю представника відповідача: Березна Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

11.09.2013 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що за 30.08.2012 року, 15.10.2012 року та 15.10.2012 року звітні чеки були роздруковані проте в книзі обліку розрахункових операцій збереглися не всі у зв'язку з їх втратою.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено. Податкове-повідомлення рішення Володимир-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області № 0000722202 від 07.08.2013 року скасовано в частині застосування до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 штрафної (фінансової) санкції за незабезпечення зберігання фіскальних звітних чеків РРО в книзі РРО в сумі 680,00 грн.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі покликається на те, що сума штрафних санкцій на суму 640 грн., яка оскаржується платником застосована за порушення п.9 ст.3 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язанні щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

У ході апеляційного розгляду представник апелянта Березна Т.О. надала пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за кожен випадок незбереження фіскального звітного чеку є неправомірним, оскільки таке порушення тягне за собою застосування фінансової санкції одноразово в розмірі, передбаченому пунктом 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що Володимир-Волинською ОДПІ проведена фактична перевірка господарської одиниці торгового павільйону «Паллада», що розташований за адресою м.Володимиро-Волинський. Вул..Устилузька, 72, суб'єкта господарювання ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, про що складено акт № 2536/03/20/22/2505213077 від 25.07.2013 року. Вказаним актом перевірки було встановлено,зокрема, порушення позивачем пунктів 1, 2, 7, 9, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: незабезпечення зберігання фіскальних звітних чеків РРО в книзі обліку розрахункових операцій в робочі дні господарської одиниці - торгового павільйону «Паллада», що належать позивачу. Дані порушення були встановлені під час дослідження в ході перевірки книги обліку розрахункових операцій (КОРО) № 0316001391 від 30.07.2013 року.

07.08.2013 року на підставі акту перевірки № 2536/03/20/22/2505213077 від 25.07.2013 року Володимир-Волинською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000722202, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1022,00 грн.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI (чинного з 01.01.2011 року, з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із пунктом 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Відповідно до пункту 4 статті 17 цього ж Закону у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З розрахунку штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) вбачається, що до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у вигляді двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний випадок незбереження в КОРО фіскальних звітних чеків в загальному розмірі 1020,00 грн. Таким чином, до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за 3 випадки незбереження в КОРО фіскальних звітних чеків.

Пунктом 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено застосування фінансової санкції за певний вид порушення вимог цього Закону, зокрема, за незбереження в КОРО фіскальних звітних чеків, а не за кожен випадок такого порушення, встановлений під час проведення перевірки. З диспозиції цієї правової норми слідує, що невиконання обов'язку щодо збереження в КОРО фіскальних звітних чеків - це єдине порушення, незалежно від кількості разів його вчинення, тому фінансова санкція повинна бути застосована одноразово.

Таким чином, суд приходить до висновку, що застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за кожен випадок незбереження фіскального звітного чеку є неправомірним, оскільки таке порушення тягне за собою застосування фінансової санкції одноразово в розмірі, передбаченому пунктом 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року у справі №803/1917/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

І.І.Запотічний