Ухвала суду № 43712497, 20.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2015 р. Справа № 876/15632/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Керод Х.І.

з участю представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м.Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001691720 від 30.07.2013 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

25.10.2013 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001691720 від 30.07.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в процесі перевірки господарських операцій з купівлі-продажу товарів, позивачем надано документи первинного обліку, а саме: податкові накладні та накладні на придбання товарів, реєстри виданих і отриманих податкових накладних, декларацій з ПДВ, договір купівлі-продажу, банківські виписки про проведену оплату, які підтверджують фактичне здійснення операцій, зміст яких і відображає всі визначені законом реквізити господарської операції з купівлі-продажу товару, а тому господарські операції з придбання товару у ФОП ОСОБА_3 є реальними.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області №0001691720 від 30.07.2012 року.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі покликається на те, що представленні до перевірки документи щодо взаємовідносин ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 не підтверджують проведення товарних операцій з належно оформленими документами, а саме: товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, актами про фактичну якість і комплектність отриманої продукції, актами приймання - передачі товару, первинними документами щодо ведення складського обліку.

У ході апеляційного розгляду представник позивача ОСОБА_1 надала пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актом перевірки, які б факти в цьому акті не були відображені.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що05.07.2013 року ДПІ у м. Червонограді ГУ Міндоходів у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФО-П ОСОБА_2 з питаннь дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з ФО-П ОСОБА_3 за період з 01.05.2012 року по 30.06.2012 року та з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 10/17-2/3066305872.

Проведеною перевіркою встановлено:

- не підтверджено реальності здійснення господарської операції з поставки товарів на суму 83851,10 грн. між постачальником ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2;

- порушення вимог п. 198.2., п. 198.3., 198.4. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано ПДВ в сумі 13975,18 грн., в тому числі за травень 2012 року в сумі 2208,33 грн., за червень 2012 року в сумі 3266,85 грн., за грудень 2012 року в сумі 8500,00 грн.

30.07.2013 року ДПІ у м. Червонограді ГУ Міндоходів у Львівській області прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001691720, , яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 10/17-2/3066305872 від 05.07.2013 року, встановлено порушення п. 198.2., п. 198.3., 198.4. ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість, усього 17468,98 грн., в тому числі за основним платежем - 13975,18 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3493,80 грн.

Згідно п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.4. ст. 198 цього ж Кодексу, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог надано суду копії:

- Договору № 2402/12 від 24.02.2012 року укладеного між ФОП ОСОБА_3 (як продавцем) та позивачем (як покупцем), згідно якого предметом даного договору виступають відносини між сторонами щодо товару, асортимент, кількість і вартість якого визначається у накладних, який продавець зобов'язується передати у власність покупцю на умовах, визначених цим договором, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити їх вартість в порядку і на умовах, визначених даним договором;

- Податкових декларацій позивача з ПДВ за травень, червень, грудень 2012 року та Розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (Додаток № 5 до податкової декларації з ПДВ) за травень, червень, грудень 2012 року з квитанціями про їх отримання в податковому органі;

- видаткових накладних № 23 від 31.05.2012 року, № 10 від 27.06.2012 року, №№ 22, 23 від 27.12.2012 року, № 1 від 10.01.2013 року, № 9 від 08.02.2013 року, №№ 16, 17, 19 від 27.02.2013 року, №№ 20, 21 від 11.03.2013 року, № 24 від 20.03.2013 року,№ 29 від 10.04.2013 року, № 42 від 09.07.2012 року, № 43 від 16.07.2012 року, № 39 від 22.06.2012 року, № 44 від 17.07.2012 року, № 50 від 15.08.2012 року, № 59 від 26.09.2012 року, № 69 від 29.10.2012 року, №№ 72, 73 від 13.11.2012 року, № 85 від 14.12.2012 року, № 89 від 24.12.2012 року, № 92 від 28.12.2012 року, № 6 від 25.01.2013 року, скаредних між позивачем, ФОП ОСОБА_3, ДП «Львівенергорембуд» ПАТ «Львівобленерго», ТОВ «ЗахідЕнергоСпецМонтаж», ТОВ «Світовир», ДП «Львівенергорембуд» ПАТ «Львівобленерго», ФГ «Спадщина», ТОВ ВП «Будінвест», ТОВ «ІР-ТЕХ», ТОВ «Галберег», ДП «Мезон-електрокабель», ТОВ «Квадродім», ДП «Мезон-електрокабель», ТОВ «Кенмал», ПП «Медичний центр «Інтерсоно» із зазначенням найменування товару, його кількості, ціни, в тому числі ПДВ;

- податкових накладних № 23 від 31.05.2012 року, № 10, № 22, № 23 від 27.06.2012 року виданих позивачу його контрагентом ФОП ОСОБА_3 із зазначенням номенклатури товарів/послуг продавця, обсягів поставки товару, загальної суми коштів, що підлягає оплаті, в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару (робіт, послуг);

- податкових накладних № 1 від 10.01.2013 року, № 08.02.2013 року, № 9, № 10 від 26.02.2013 року, № 11 від 27.02.2013 року, № 1, № 2 від 11.03.2013 року, № 5 від 20.03.2013 року, № 4 від 10.04.2013 року, № 1 від 09.07.2012 року, № 2 від 13.07.2012 року, № 6 від 22.06.2012 року, № 3 від 16.07.2012 року, № 3 від 15.08.2012 року, № 3 від 06.09.2012 року, № 8 від 23.10.2012 року, № 2, № 3 від 13.11.2012 року, № 6 від 18.12.2012 року, № 10 від 24.12.2012 року, № 11 від 28.12.2012 року, № 7 від 24.01.2013 року виданих позивачем своїм контрагентам - ДП «Львівенергорембуд» ПАТ «Львівобленерго», ТОВ «ЗахідЕнергоСпецМонтаж», ТОВ «Світовир», ДП «Львівенергорембуд» ПАТ «Львівобленерго», ФГ «Спадщина», ТОВ ВП «Будінвест», ТОВ «ІР-ТЕХ», ТОВ «Галберег», ДП «Мезон-електрокабель», ТОВ «Квадродім», ДП «Мезон-електрокабель», ТОВ «Кенмал», ПП «Медичний центр «Інтерсоно» із зазначенням номенклатури товарів/послуг продавця, обсягів поставки товару, загальної суми коштів, що підлягає оплаті, в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару (робіт, послуг);

- платіжних доручень № 19 від 31.05.2012 року, №№ 25, 59, 60 від 27.06.2012 року із зазначенням призначення платежу - оплата за електролічильники та електрообладнання;

- виписок банку про рух коштів (по рахунку) за 11.01.2013 року, 12.02.2013 року, 26.02.2013 року, 21.03.2013 року, 11.03.2013 року, 21.03.2013 року, 12.04.2013 року, 10.07.2012 року, 13.07.2012 року, 22.06.2012 року, 16.07.2012 року, 17.08.2012 року, 06.08.2012 року, 23.10.2012 року, 22.11.2012 року, 13.11.2012 року, 23.01.2013 року, 27.03.2013 року, від 24.01.2013 року як доказів проведення оплати за електролічильники продані ДП «Львівенергорембуд» ПАТ «Львівобленерго», ТОВ «ЗахідЕнергоСпецМонтаж», ТОВ «Світовир», ДП «Львівенергорембуд» ПАТ «Львівобленерго», ФГ «Спадщина», ТОВ ВП «Будінвест», ТОВ «ІР-ТЕХ», ТОВ «Галберег», ДП «Мезон-електрокабель», ТОВ «Квадродім», ДП «Мезон-електрокабель», ТОВ «Кенмал», ПП «Медичний центр «Інтерсоно»;

- Податкових декларацій ФОП ОСОБА_3 з ПДВ за травень, червень, грудень 2012 року та Розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (Додаток № 5 до податкової декларації з ПДВ) за травень, червень, грудень 2012 року.

Судом не враховуються висновки акту перевірки щодо заниження позивачем ПДВ за травень, червень, грудень 2012 року та безпідставність включення до складу податкового кредиту суми ПДВ за операціями, що проведені з контрагентом позивача без фактичного здійснення господарської діяльності, оскільки виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій та правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість подано суду копії: податкових, видаткових накладних, платіжних доручень, виписок банку про рух коштів (по рахунку), що підтверджують факт придбання товару (електролічильників та електрообладнання) від ФО-П ОСОБА_3 та їх продаж ДП «Львівенергорембуд» ПАТ «Львівобленерго», ТОВ «ЗахідЕнергоСпецМонтаж», ТОВ «Світовир», ДП «Львівенергорембуд» ПАТ «Львівобленерго», ФГ «Спадщина», ТОВ ВП «Будінвест», ТОВ «ІР-ТЕХ», ТОВ «Галберег», ДП «Мезон-електрокабель», ТОВ «Квадродім», ДП «Мезон-електрокабель», ТОВ «Кенмал», ПП «Медичний центр «Інтерсоно».

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що не враховуються висновки податкового органу про відсутність складених між позивачем та його контрагентом товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, актів про фактичну якість і комплектність отриманих товарів як первинних документів підтвердження поставки товару, оскільки згідно постанови Кабінету Міністрів України № 207 від 25.02.2009 року «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», для перевезення вантажів для власних потреб необхідним є оформлення накладної або іншого документа, який підтверджує право власності на вантаж. Відтак, складення товарно-транспортних накладних та інших документів складського обліку при перевезенні товарів власним транспортом для власної господарської діяльності не є обов'язковим.

Податковий кодекс України не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагента позивача. Відповідачем невиконання вказаного обов'язку контрагентом позивач жодними належними та допустимими доказами не підтверджено.

Припущення зазначені в Акті перевірки позивача не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та понесених витрат. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та віднесення понесених витрат до валових.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів товарів (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано.

Надані позивачем докази дають суду достатні підстави для висновку про сплату позивачем сум податку на додану вартість у ціні придбаних робіт (послуг) контрагенту, який мав статус платників податку на додану вартість.

Таким чином, мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Суд першої інстанції правильно зазначив з чим погодилась колегія суддів, що не враховуються висновки акту перевірки позивача щодо порушення ним вимог податкового законодавства з посиланням на акт ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 24/17-2000/2044912418 від 21.01.2012 року з питань дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах ФО-П ОСОБА_3 з ТОВ «Фінанс Пан Трейд» за з 01.05.2012 року по 30.06.2012 року та акт ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 209/17-2000 від 22.04.2013 року з питань дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах ФО-П ОСОБА_3 з ТОВ «Укрміксі» за період з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року, оскільки згідно з пунктом 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби».

Складення акту перевірки є службовою діяльністю посадової особи чи посадових осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації стосовно об'єкта перевірки. Посадова особа чи посадові особи відповідача при складанні акта перевірки, викладає чи викладають свою суб'єктивну оцінку результатів перевірки платника податків. Вказані акти перевірок контрагентів позивача не створюють будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав чи обов'язків позивача, оскільки обставини зазначені у вказаних актах перевірок контрагентів позивача мають бути встановлені за результатами перевірки саме позивача, а в акті мають бути викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності позивача, як платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що не враховуються висновки податкового органу щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій ФО-П ОСОБА_3 з його контрагентами ТОВ «Фінанс Пан Трейд», ТОВ «Укрміксі» та ТОВ «ТПК Груп» з посиланням на висновки актів зустрічних перевірок таких контрагентів, оскільки в основу їх покладені висновки актів перевірки, дії по формуванню яких згідно постанови Львівського окружного адміністративного суду від 18.12.2012 року, у справі № 2а - 9317/12/1370 визнано протиправним, а саме дії ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо відображення акту перевірки від 13.09.2012 року № 3735/2203/37700469 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фінанс Пан Трейд» щодо підтвердження господарських відносин платника податків за період з 01.05.2012 року по 31.07.2012 року в АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України». Постанова набрала законної сили. Згідно постанови Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2013 року у справі № 813/3121/13-a визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо відображення акта від 03.04.2013 року № 1242/22.10/38148281 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укріміксі» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.2012 року по 28.02.2013 року АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України». Згідно з постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.06.2013 року у справі № 813/3291/13-a визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо відображення акту від 03.04.2013 року № 1239/22-2/38148831 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТПК Груп» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 02.04.2012 року по 28.02.2013 року в АІС «Система автоматизованого співставлення на рівні ДПА України».

Суд першої інстанції правильно зазначив, з чим погодилась колегія суддів, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актом перевірки, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані відповідачем в Акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку. Відтак, одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати правочини нікчемними.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року у справі №813/8058/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

І.І.Запотічний