Ухвала суду № 43712284, 20.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17428/14 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

20 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Гром Л.М.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Демікс" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Демікс" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №65526552210 від 16 травня 2014 року на суму 1 980 622,00 грн.; №65326552203 від 16 травня 2014 року на суму 1625,44 грн.; №2562655/702/24435416 від 16 травня 2014 року на суму 510,00 грн.; №2552655/702/24438416 від 16 травня 2014 року на суму 36 335,00 грн.; №656/26-55-22-10 від 16 травня 2014 року на суму 71 839,66 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 17 березня 2014 року по 18 квітня 2014 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Демікс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року.

За результатами перевірки відповідачем складений Акт №366/26-55-22-10/24438416 від 28 квітня 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст.4, п.5.1 та пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 та пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.14.1.27 та пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, пп.135.4.1 п.135.4 та п.135.5 ст.135, п.137.1 ст.137, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 та п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.140.1.6 п.140.1 ст.140, п.141.1 ст.141 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 659 572,00 грн.; ст.249 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання за ІІ кв.2013 року по екологічному податку на суму 892,35 грн.; ст. 250 Податкового кодексу України, встановлено неподання розрахунку по екологічному податку за ІІ-ІV кв. 2013 року; п.2.8 та п.3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України №637 від 15 грудня 2004 року; ст.152, ст.158 та п.160.2 ст.160 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок з доходу від нерезидента на суму 3 093,00 грн., в т.ч., за ІІІ кв.2012 року на 3 093,00 грн.; пп.«е» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.«а» п.171.2 ст.171 Податкового кодексу України, п.1.2 та п.3.3 наказу Державної податкової адміністрації України №1020 від 24 грудня 2010 року «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» та пп. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на загальну суму 29 068,00 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 16 травня 2014 року, а саме:

- №65526552210 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 1 980 622,00 грн. (1 659 572,00 грн. - за основним платежем та 321 050,00 грн. - за штрафними санкціями);

- №656/26-55-22-10 (форма «С»), яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 71 839,66 грн.;

- №25526551702/702/24438416 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 36 335,00 грн. (29 068,00 грн. - за основним платежем та 7 267,00 грн. - за штрафними санкціями);

- №25626551702/702/24438416 (форми «Р»), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 510,00 грн. (510,00 грн. - за штрафними санкціями);

- №65326552203 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: екологічний податок на загальну суму 1 625,44 грн. (892,35 грн. - за основним платежем та 733,09 грн. - за штрафними санкціями).

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стосовно правомірності винесення податкового повідомлення-рішення №656126-55-22-10 від 16 травня 2014 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 2.10 вищезазначеного Положення №637, підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Для проведення цих виплат працівникам віддалених відокремлених підрозділів підприємств залізничного транспорту та морських портів готівка може зберігатися в їх касах понад установлений ліміт каси протягом п'яти робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Готівка, що одержана в банку на інші виплати, має видаватися підприємством своїм працівникам у той самий день. Суми готівки, що одержані в банку і не використані за призначенням протягом установлених вище строків, повертаються підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня банку або можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту). Підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, які належать до фонду оплати праці та здійснюються за рахунок виручки, понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси відомостях на виплату грошей.

В силу п.3.1 Положення №637, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Як вбачається з Акту перевірки, під час здійснення перевірки відповідачем встановлено, що згідно наданих ТОВ «Демікс» касових документів видача готівки останнім на заробітну плату з каси за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями (відомостями на виплату грошей) не проводилась, зокрема, за наступними видатковими касовими ордерами на виплату грошей: №80 від 21 грудня 2011 року; №6 та №7 від 22 лютого 2012 року; №45 від 17 жовтня 2013 року; №49 від 06 листопада 2013 року. Крім того, у видаткових касових ордерах на виплату грошей за вересень місяць 2011 року відсутні підписи одержувачів, а також відсутні видаткові відомості до зазначених видаткових касових ордерів.

Разом з тим, на підтвердження дотримання вимог ведення касових операцій у період, що перевірявся, позивачем надано відповідні касові документи, які також надавались під час здійснення перевірки, а саме: витяги з чекових книжок разом із корінцями чеків до них; витяги з касових книг на 2009-2013 роки; прибуткові касові ордери та квитанції до них; спірні відомості на виплату грошей та видатковими касовими ордерами.

Таким чином, видача позивачем готівки з каси на заробітну плату своїм працівникам здійснювалась вчасно з дотриманням всіх норм ведення таких операцій із оформленням всіх необхідних документів, що свідчить про помилковість висновку відповідача щодо проведення видачі ТОВ «Демікс» готівки на заробітну плату з каси не за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем доведено правомірність здійснення касових операцій із додержанням вимог законодавства, оскільки факт видачі та отримання готівки з каси працівникам ТОВ «Демікс» підтверджується належними чином складеними касовими документами, а тому не вбачається підстав для застосування податковим органом штрафних санкцій, згідно податкового повідомлення-рішення №656126-55-22-10 від 16 травня 2014 року.

З приводу винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення №65326552203 від 16 травня 2014 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно Акту перевірки, податковим органом встановлено розміщення ТОВ «Демікс» відходів, а саме: відпрацьованих люмінесцентних ламп до передачі на утилізацію спеціалізованим підприємствам, а тому податковий орган дійшов висновку, що позивач є платником екологічного податку та повинен подавати податкову звітність за 2-4 квартали 2013 року.

Згідно пп.14.1.57 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, екологічний податок - загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.

При цьому, згідно п.240.5. ст.240 Податкового кодексу України, не є платниками податку за розміщення відходів суб'єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об'єктах) виключно відходи як вторинну сировину.

Відповідно до п.п.250.10.3 п.250.10 ст.250 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку перебуває на податковому обліку в місті з районним поділом, то такий платник може подавати одну податкову декларацію за викиди, скиди усіма своїми джерелами забруднення та/або розміщення відходів, якщо ці джерела та/або спеціально відведені місця для розміщення відходів розташовані на території такого міста (зазначається код згідно з Класифікатором об'єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ), за місцем перебування платника податку на податковому обліку (міської ради).

Тобто, платниками екологічного податку є особи, які здійснюють розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях (об'єктах), на використання яких останнім отримано дозвіл спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Так, оскільки позивач не здійснює розміщення відходів у спеціально відведених місцях та не має відповідного дозволу на використання вказаних місць, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «Демікс» не є платником екологічного податку, не зобов'язаний подавати декларації з екологічного податку та сплачувати такий податок в частині розміщення відходів.

Крім того, згідно акту списання товарів №9 від 30 червня 2013 року, лампи енергоощадні (15 шт.) були списані зі складу позивача для використання їх в господарській діяльності для освітлення складу, а придбані у квітні місяці 2013 року енергоощадні лампи у кількості 15 шт. продовжують використовуватись ТОВ «Демікс», а тому підстави для їх утилізації відсутні.

З огляду на те, що факт списання люмінесцентних ламп не може свідчити про здійснення позивачем їх утилізації, висновки податкового органу щодо віднесення зазначених ламп до відходів є необґрунтованими.

Враховуючи те, що відповідачем не доведено факт розміщення (зберігання) позивачем відходів, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про неправомірність податкового повідомлення-рішення №65326552203 від 16 травня 2014 року.

Що стосується винесення податкового повідомлення-рішення №65526552210 від 16 травня 2014 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст.135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст.138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 цього Кодексу.

Пунктом 135.1 ст.135 Податкового кодексу України передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст.137, на підставі документів, зазначених у п.135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п.135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до п.135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у п.135.3 цієї статті та у ст.136 цього Кодексу.

Так, підставою для висновків податкового органу та донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток, стала невідповідність відображених позивачем показників у ряд.01.1, ряд.04.1 Декларації за І кв. 2011 р. та ряд.02, ряд.05.1 Декларацій за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2013 року, поданих ТОВ «Демікс» до податкового органу, даним бухгалтерського обліку, а також даним, розрахованих за результатами перевірки: регістрів бухгалтерського обліку; оборотно-сальдових відомостей; карток по рахункам 361, 311, 702-704, 79 та бухгалтерських проводок (Д-т/К-т) по таким рахункам; первинних документів.

Водночас, судом встановлено, що при формуванні показників ряд.01.1, ряд.04.1 Декларації за І кв. 2011 р. та ряд.02, ряд.05.1 Декларацій за вищевказаний період позивачем була допущена помилка, внаслідок чого одночасно було занижено задекларовані суми доходу та витрат (собівартості реалізованих товарів), яка обґрунтовується недосконалістю програмного забезпечення у період формування податкової звітності та неуважністю бухгалтера.

Судом також встановлено, що допущені позивачем помилки при формуванні показників ряд.01.1, ряд.04.1 Декларації за І кв. 2011 року та ряд.02, ряд.05.1 Декларацій, які призвели до одночасного заниження сум доходів та витрат, не вплинули на розмір розрахованої ТОВ «Демікс» суми податку на прибуток за вказаний період, що виключає підстави для його донарахування.

З огляду на дані показники Декларації за 2013 рік та додатків до неї, встановлено, що у ряд.03.26 додатку ІД Декларації (Перерахунок доходів у разі зміни суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг) (+,-) Позивачем задекларовано показник у сумі «-» 5 250 545,00 грн., в той час, як за даними регістрів бухгалтерського обліку вартість повернених покупцями товарів, що підлягає вирахуванню з доходу, складає 6 300 654,07 грн.

На підтвердження показника ряд.03.26 Декларації за 2013 рік на суму 5 250 545,00 грн. позивачем надані до суду реєстри накладних повернення товарів від покупців разом з відповідними накладними повернення за 2013 рік, укладені із цими покупцями договори поставки, а також аналізами рахунків 361, 70, 704, 79 та відповідними картками по таких рахунках за 2013 рік, а тому підстави для заниження відповідачем суми доходу на 1 480 126,00 грн. відсутні.

Під час перевірки податковим органом також було встановлено заниження позивачем суми інших доходів на суму отриманих штрафів від суб'єкта господарювання у розмірі 13 874,00 грн.

Водночас, матеріали справи свідчать, що у серпні місяці 2011 року позивачем отримано від ТОВ ВП «Компанія «Агро-Союз» суму штрафу у розмірі 58 141,01 грн., про що свідчить банківська виписка від 22 серпня 2011 року №1200. Зазначена сума складається: з погашення боргу за товар - у розмірі 44 268,00 грн. та погашення штрафних санкцій, згідно наказу Господарського суду Дніпропетровської області №20/193-09 від 13 квітня 2011 року на виконання рішення від 10 серпня 2009 року №20/193-09.

При цьому, судом встановлено, що в бухгалтерському обліку ТОВ «Демікс» вказана операція належним чином відображена.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем вірно відображено суму штрафу у розмірі 13 874,00 грн. в бухгалтерському обліку, оскільки вказана сума штрафу отримана саме на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області, відтак, висновок податкового органу щодо заниження ТОВ «Демікс» доходу на суму 13 874,00 грн. є безпідставним.

Крім того, згідно Акту перевірки, ТОВ «Демікс» не враховано до інших доходів суму процентів умовно нарахованих на суму повторної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного перероду (2012 рік) у розмірі 65 650,00 грн., що призвело до заниження ряд.03 Декларацій (інші доходи) за період, що перевіврявся.

Так, згідно пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами та є обов'язковою до повернення;

Судом встановлено, що протягом ІІІ кв. 2012 року позивач отримав повторну фінансову допомогу, згідно укладеного із ТОВ «Ново-Трейд 2012» договору №14/09-1 від 14 вересня 2012 року, за умовами якого, ТОВ «Ново-Трейд 2012» (Позикодавець) надає ТОВ «Демікс» (Позичальнику) повторну фінансову допомогу на загальну суму 3 250 000,00 грн., а Позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах передбачених цим договором.

Разом з тим, судом встановлено, що сума наданої ТОВ «Ново-Трейд 2012» повторної фінансової допомоги була частково повернута ТОВ «Демікс», проте станом на кінець 2012 року залишилась сума заборгованості у розмірі 1 750 000,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено наступні відхилення, а саме: завищено ряд.06.1 (ряд.06.2 у 2011 році) Декларацій (адміністративні витрати) - на загальну суму 1 301 664,00 грн.; завищено ряд.06.2 (ряд.06.3 у 2011 р.) Декларацій (витрати на збут) - на загальну суму 1 632 378,00 грн.; завищено ряд.06.3 Декларацій (фінансові витрати відповідно до пп.138.10.5 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України) - на загальну суму 166 575,00 грн.

Згідно Акту перевірки, на формування відображених показників у ряд.06.1 (ряд.06.2 у 2011 році) Декларацій (адміністративні витрати) поданих до податкового органу спричинило вплив здійснення ТОВ «Демікс» операцій зі страхування фінансових ризиків, які, на переконання відповідача, не пов'язані із господарською діяльністю Товариства.

При цьому, судом встановлено, що протягом періоду, що перевірявся, позивач здійснював операції зі страхування фінансових ризиків за укладеним із ТОВ «Епіцентр К» договором поставки №518/20/10 від 18 жовтня 2010 року, згідно із яким ТОВ «Демікс» (Постачальник) зобов'язується поставляти ТОВ «Епіцентр К» (Покупець) товар у встановлені строки, а Покупець зобов'язується приймати товар і сплачувати за нього на умовах даного Договору.

На підтвердження здійснення ТОВ «Демікс» поставок товару у спірний період, позивачем надані наступні документи: реєстри видаткових накладних та реєстри платіжних доручень разом із видатковими накладними до Договору поставки; акт звірки взаємних розрахунків станом на 30 вересня 2013 року.

Оскільки, згідно умов Договору поставки, оплата за поставлений Постачальником товар здійснюється Покупцем після його реалізації споживачам, для захисту своїх фінансових ризиків втрати доходів або прибутку в результаті невиконання/неналежного виконання умов укладеного із ТОВ «Епіцентр К» Договору поставки позивачем були укладені із ПрАТ «СК «МОСТ», ТОВ «ВСК» та ПрАТ «СК «Автоексімстрах» (Страховики) договори добровільного страхування фінансових ризиків та підписані до них заяви на добровільне страхування фінансових ризиків.

Згідно Акту перевірки, за результатами наданих позивачем до податкового органу документів не було встановлено невиконання (неналежного виконання) ТОВ «Епіцентр К» своїх зобов'язань за Договором поставки, а тому податковий орган дійшов висновку, що практика роботи ТОВ «Демікс» з ТОВ «Епіцентр К» не дає реальних підстав для ймовірності та випадковості настання страхового випадку та втрати позивачем доходів або прибутку.

Предметом укладених позивачем Договорів страхування є майнові інтереси ТОВ «Демікс» (Страхувальник) пов'язані з матеріальними збитками Страхувальника внаслідок невиконання (неналежного виконання) його контрагентом фінансових зобов'язань у відповідності з Договором поставки (об'єкт страхування), умови якого узгодженні Страховиками.

Судом встановлено, що, на виконання умов укладених Договорів страхування Страхувальником були здійснені страхові платежі Страховикам, що підтверджується платіжними дорученнями та актами про надання страхових послуг на користь ПрАТ «СК «МОСТ» - у розмірі 1 129 998,55 грн.; ТОВ «ВСК» - у розмірі 1 628 547,01 грн.; ПрАТ «СК «Автоексімстрах» - у розмірі 915 000,00 грн.

При цьому, згідно письмових пояснень представника позивача, наданих до суду першої інстанції, умови оплати за укладеним Договором поставки не визначають моменту оплати ТОВ «Епіцентр К» товару, а дебіторська заборгованість за таким Договором виникає після здійснення ТОВ «Демікс» фактичної поставки товару до Покупця, водночас, позивач позбавлений можливості встановити певну дату реалізації поставленого товару, що свідчить про наявність фінансових ризиків для Постачальника.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що здійснене позивачем страхування пов'язане із здійсненням його господарської діяльності, а віднесення сплаченої суми страхових платежів до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування є правомірним.

Перевіркою відображених позивачем показників у ряд.06.3 Декларацій (фінансові витрати відповідно до пп.138.10.5 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України) за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2013 року податковим органом було встановлено, що на формування цих показників мало вплив відображення операцій з нарахування відсотків за кредитними договорами.

Згідно Акту перевірки, до складу фінансових витрат за 2011 рік позивачем були враховані проценти у сумі 166 575,34 грн. сплачені ПАТ «ВТБ Банк» на підставі укладеного договору №1/11 про зміну боржника у зобов'язанні та переведення боргу від 17 листопада 2011 року, укладеного ТОВ «Демікс» (Новий боржник) із ПАТ «ВТБ Банк» (Кредитор) та ТОВ «Планета Сервіс-К» (Первинний боржник).

При цьому, судом встановлено, що операції за вказаним договором відображені в бухгалтерському обліку позивача з переведення кредиторської заборгованості ТОВ «Планета Сервіс-К» розміром 6 400 000,00 грн. на позивача ТОВ «Демікс».

Також, на виконання вимог Договору про зміну боржника, позивачем у 2011-2012 роках було перераховано на рахунок ПАТ «ВТБ Банк» проценти за користування кредитними коштами у розмірі 1 434 268,49 грн.

Згідно п.141.1 ст.141 Податкового кодексу України, до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Разом з тим, під час перевірки встановлено, що ТОВ «Демікс» до складу фінансових витрат віднесено суму витрат у розмірі 166 575,34 грн., сплачену ПАТ «ВТБ Банк» за користування кредитними коштами за Договором про зміну боржника.

Оскільки ТОВ «Демікс» не отримувало від ПАТ «ВТБ Банк» кредитних коштів у сумі 6 400 000,00 грн. та не використовувало їх для потреб своєї господарської діяльності, позивач завищив витрати за 2011 рік на суму сплачених процентів у розмірі 166 575,00 грн., разом з тим, існуюча заборгованість ТОВ «Планета Сервіс-К» протягом 2011-2012 років була фактично перерахована на рахунок позивача.

При цьому, відповідачем не надано належних доказів щодо завищення позивачем у 2011 році витрат на суму 166 575,00 грн.

З огляду на те, що допущені позивачем помилки при формуванні податкової звітності з податку на прибуток за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року не спричинили занижень нарахованої та сплаченої суми податку на прибуток, а спірні суми доходів та витрат підтверджуються наявними в матеріалах справи бухгалтерськими та первинними документами, висновки податкового органу щодо заниження ТОВ «Демікс» податку на прибуток за вказаний період на суму 1 659 572,00 грн., є необґрунтованими.

Щодо винесення податкових повідомлень-рішень податкового органу від 16 травня 2014 року №2552655/702/24438416 та №2562655/702/24438416, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно Акту перевірки, під час здійснення податковим органом перевірки встановлено, що ТОВ «Демікс» у період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року занижено суми утриманого та перерахованого податку на доходи фізичних осіб до бюджету на загальну суму 29 068,00 грн., що спричинило донарахування грошових зобов'язань з відповідного податку на суму 29 068,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 7 267,00 грн. та 510,00 грн.

У період, що перевірявся, ТОВ «Демікс» (Замовник) були отримані рекламні послуги від ФОП ОСОБА_5 (Виконавець) на підставі укладеного між ними договору №РК-02/2010 від 19 лютого 2010 року на надання послуг, згідно якого Виконавець зобов'язується за завданнями Замовника надати комплекс послуг з проведення рекламної компанії Замовника у мережі інтернет (у системах: Google, Meta, Yandex) в обсязі та у строки, передбачених у Додатках, які є невід'ємними частинами цього Договору.

З лютого місяця 2011 року по травень місяць 2011 року сторонами Договору були узгоджені Додатки до нього, а саме: №6 від 03 лютого 2011 року - вартістю рекламних послуг розміром 2 875,00 грн. без ПДВ; №7 від 30 квітня 2011 року - вартістю рекламних послуг розміром 2 875,00 грн. без ПДВ.

Факт надання ФОП ОСОБА_5 позивачу рекламних послуг підтверджується наданими рахунками-фактурами та актами прийому-передачі виконаних послуг до укладеного Договору на загальну суму 5 750,00 грн. за лютий та квітень місяці 2011 року, крім того, про фактичне здійснення сплати ТОВ «Демікс» коштів за отримані від контрагента рекламні послуги свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення.

Згідно Акту перевірки, податковим органом встановлені також господарські взаємовідносини між ТОВ «Демікс» (Замовник) із ФОП ОСОБА_6, на підставі укладених між ними Договорів про надання послуг, за умовами яких Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги з організації та проведення семінару на тему «Як виростити корпоративну культуру організації, використовуючи методологію Адізеса», а Замовник зобов'язується прийняти такі послуги та сплатити їх на умовах та порядку, вказаних у цих Договорах, а саме: за Договором №10/11/11-1 від 10 листопада 2011 року вартість послуг становить 6 456,00 грн. без ПДВ; за Договором №10/11/11-2 від 10 листопада 2011 року вартість послуг становить 120 900,00 грн. без ПДВ.

На підтвердження надання ФОП ОСОБА_6 послуг з проведення семінару суду надані підписаний сторонами акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-00001112 від 12 грудня 2011 року на суму120 900,00 грн., а також платіжне доручення.

Крім того, в матеріалах справи містяться платіжні доручення на загальну суму 19 549,60 грн., які посвідчують здійснення сплати ТОВ «Демікс» страхових платежів на користь АСК ПрАТ «ІНГО Україна» за страхування майна у лютому місяці 2011 року, січні місяці 2012 року та червні місяці 2013 року, які були перераховані позивачем на медичне страхування директора ТОВ «Демікс» Скорохода О.С.

Водночас, відповідач дійшов висновку, що сплачені позивачем кошти у розмірі 29 068,00 грн. за вказаними операціями у період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, є додатковим благом ТОВ «Демікс», із сум якого повинен був утримуватись податок з доходів фізичних осіб до бюджету.

Згідно п.п. 164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового органу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді, зокрема: е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.

Відповідно пп. 14.1.54 п.14.1 ст.14 Податкового органу України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді, зокрема, заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору.

В силу пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 Податкового органу України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сплачені кошти за вказаними вище господарськими операціями між ТОВ «Демікс» та ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, АСК ПрАТ «ІНГО Україна» не є додатковими благами та не є доходом, що включається до загальномісячного оподаткування доходу, що свідчить про відсутність факту заниження позивачем суми утриманого та перерахованого податку на доходи фізичних осіб до бюджету на суму 29 068,00 грн.

Крім того, необґрунтованими є доводи податкового органу про те, що сплачені позивачем кошти ФОП ОСОБА_5 є фінансовою допомогою, згідно призначення платежу, оскільки визначене у платіжному дорученні №584 від 22 квітня 2011 року призначення платежу відповідає предмету укладеного Договору рекламних послуг та виписаних ФОП ОСОБА_5 рахунків-фактур, а саме: оплата за рекламу.

Враховуючи вищенаведене, висновки податкового органу щодо порушення ТОВ «Демікс» вимог податкового законодавства з питань правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету за період, що перевірявся, на загальну суму 29 068,00 грн. є недоведеними

Таким чином, правомірність визначення позивачем сум податку на прибуток, екологічного податку, податку на доходи фізичних осіб, а також здійснення касових операцій із додержанням норм законодавства підтверджується бухгалтерськими та первинними документами, а тому підстави для нарахування податковим органом сум грошових зобов'язань та штрафних санкцій та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відсутні.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Демікс" та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.

Повний текст ухвали виготовлено 21.04.2015 року.

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.