Ухвала суду № 43712265, 16.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/383/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

16 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції про визнання незаконною бездіяльності, зняття арешту, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції про визнання незаконною бездіяльності Центрально-Міського районного управління юстиції м. Горлівка, яка проявляється шляхом не вчинення дій, направлених на скасування постанови 2705/8-07, зняття арешту з усього рухомого і нерухомого майна, який був накладений на позивача, направлення постанови про зняття арешту до відповідних органів та зобов'язати їх вчинити певні дії на виконання постанови суду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач - ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми права та досліджено докази по справі.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 20 січня 2015 року зареєстровано арешт нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 6145063) ОСОБА_3.

Обтяження зареєстровано на підставі постанови Центрально-Міського відділу Державної виконавчої служби Горлівського Міського управління юстиції №2705/8-07 від 30 листопада 2007 року.

Як вбачається з позовних вимог позивача, постанова Центрально-Міського відділу Державної виконавчої служби Горлівського Міського управління юстиції №2705/8-07 від 30 листопада 2007 року була винесена, у зв'язку із заборгованістю ОСОБА_3 за кредитним договором №4-06/09/00 від 30 травня 2006 року, який був укладений ним з ПАТ «Промінвестбанк», разом з тим, у 2007 році позивач розрахувався з банком і надав відповідну довідку відповідачу, внаслідок чого органом виконавчої служби мало бути закінчено виконавче провадження і знятий арешт з усього майна.

На підтвердження зазначених обставин, позивач надав довідку ПАТ «Промінвестбанк» від 28 листопада 2014 року №24-9-8/962 про відсутність заборгованості перед банком за кредитним договором №4-06/09/00 від 30 травня 2006 року.

09 грудня 2014 року позивач звернувся до Державної виконавчої служби України із заявою, у якій просив винести постанову про закінчення виконавчого провадження по відношенню до ОСОБА_3 та скасувати постанову Центрально-Міського відділу Державної виконавчої служби Горлівського Міського управління юстиції №2705/8-07 від 30 листопада 2007 року.

Оскільки відповіді на зазначену заяву отримано не було, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV (в редакцій, чинній на момент прийняття постанови Центрально-Міського відділу Державної виконавчої служби Горлівського Міського управління юстиції №2705/8-07 від 30 липня 2007 року), арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: - винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; - винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; - винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; - проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Арешт застосовується: 1) для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації; 2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника; 3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою до Державної виконавчої служби України), у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Згідно ст. 60 зазначеного Закону, у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, станом на 20 січня 2015 року зареєстровано арешт нерухомого майна ОСОБА_3, на підставі постанови Центрально-Міського відділу Державної виконавчої служби Горлівського Міського управління юстиції №2705/8-07 від 30 листопада 2007 року.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи неможливо встановити, що арешт нерухомого майна ОСОБА_3, згідно постанови Центрально-Міського відділу Державної виконавчої служби Горлівського Міського управління юстиції №2705/8-07 від 30 листопада 2007 року, було накладено саме у зв'язку із заборгованістю позивача за кредитним договором № 4-06/09/00 від 30 травня 2006 року.

Крім того, в матеріалах справи відсутні матеріали виконавчого провадження, наявність яких надала б можливість встановити порушення відповідачем вимог Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, наявність бездіяльності щодо не вчинення дій, спрямованих на скасування постанови.

При цьому, позовні вимоги та апеляційна скарга позивача ґрунтуються виключно на припущеннях, що не може бути покладене в основу судового рішення в адміністративній справі.

Так, згідно ч. 2 ст. 106 КАС України, на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва про закінчення підготовчого провадження від 23 січня 2015 року витребувано у відповідача матеріали виконавчого провадження, в межах якого винесено постанову №2705/8-07 від 30 листопада 2007 року.

Оскільки з 27 листопада 2014 року припинено приймання поштових відправлень на/з територію(ї) Донецької та Луганської областей до/з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, у т.ч. до/з м.Горлівка, судом першої інстанції направлено копію ухвали Державній виконавчій службі України для виконання її вимог тій частині, що стосується відповідача.

Разом з тим, жодних документів, які б стосувались відповідного виконавчого провадження чи пояснень з цього приводу Державною виконавчою службою України суду першої інстанції не надано.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вжито належних від нього заходів для з'ясування всіх обставин справи та перевірки їх доказами, зокрема, щодо витребування доказів.

Доводи апеляційної скарги про те, що доказом порушення конституційного права позивача є документ про наявність арешту майна, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки це не може бути єдиною підставою для задоволення позовних вимог, зокрема, визнання незаконною бездіяльності відповідача та, як наслідок, зняття арешту з майна.

Крім того, безпідставними є посилання апелянта на те, що ненадання Державною виконавчою службою України, як органом, що організовує діяльність територіальних підрозділів виконавчих органів, витребуваних судом доказів, є підставою для задоволення позову, оскільки у даній справі відсутні вимоги саме до цього суб'єкта владних повноважень.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, з огляду на відсутність будь-яких доказів на підтвердження того, що виконавче провадження, в межах якого відповідачем винесено постанову №2705/8-07 від 30 листопада 2007 року, було відкрито з примусового виконання виконавчого документа щодо стягнення з позивача заборгованості перед ПАТ «Промінвестбанк» за кредитним договором №4-06/09/00 від 30 травня 2006 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, у зв'язку з відсутністю правових підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.

Повний текст ухвали виготовлено 21.04.2015 року.

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.