Ухвала суду № 43712244, 21.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/7023/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Енергія» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року, -

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «Енергія» звернулося у суд із позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.07.2014 №000258/1502/1986.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність та безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій спірним рішенням, встановивши відсутність з боку останнього порушень граничних строків сплати самостійно визначених податкових зобов'язань.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку своєчасності сплати позивачем податку на додану вартість по податкових деклараціях за грудень 2013 року та січень 2014 року, за підсумками якої складено акт від 17.07.2014 №1909/15-02/13699556/236 та виявлено порушення п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України.

За даними податкової перевірки, самостійно визначене позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року (№9088112428 від 20.01.2014) податкове зобов'язання на суму 350 124,00 грн, граничний термін сплати якого - 30 січня 2014 року, було сплачене 19 лютого 2014 року (кількість днів затримки - 20), а самостійно визначене позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року (№9008345914 від 19.02.2014) на суму 310 470,00 грн, граничний термін сплати якого - 28 лютого 2014 року, було сплачене 21 березня 2014 року (кількість днів затримки - 19).

Не погоджуючись із висновками податкової перевірки, позивач оскаржив їх до податкового органу, посилаючись на те, що податкові зобов'язання були сплачені ним без порушень граничних термінів сплати згідно платіжних доручень від 27.01.2014 №141 та від 24.02.2014 №310. Натомість, інакшого висновку відповідач дійшов у зв'язку з тим, що податкове зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2013 року було помилково сплачене на рахунок УДКСУ Обухівського району №31111018700449 замість рахунку №31111029700450, а на правильний рахунок сума надійшла лише 19 лютого 2014 року після проведення перерахунку коштів з одного бюджетного рахунку на інший за заявою позивача вх. №955/10 від 13.02.2014. Зазначені обставини спричинили нарахування позивачу пені за затримку сплати податкового зобов'язання за грудень 2013 року на 20 днів, що в подальшому, внаслідок перерахунку частини суми податку на додану вартість за декларацією з податку на додану вартість за січень 2014 року на погашення недоїмки, спричинило порушення граничних термінів сплати податкового зобов'язання з цього податку за наступний місяць на 19 днів.

Не врахувавши заперечення позивача до акту камеральної перевірки, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 28.07.2014 №000258/1502/1986, яким, на підставі висновків цього акту та ст. 126 Податкового кодексу України, зобов'язано платника податків сплатити штраф у розмірі 10% від суми грошового зобов'язання, яке було сплачено із затримкою на 20 та 19 календарних днів, що складає 35 153,60 грн (за платежем: податок на додану вартість).

Не погоджуючись зі згаданим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся у суд.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, судова колегія зважає на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Зазначеним критеріям діяльності суб'єктів владних повноважень відповідають обов'язки контролюючих органів, встановлені Податковим кодексом України, а саме: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.2, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21).

Натомість, платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункти 16.1.2 - 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України).

Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (пункт 46.1 статті 46 Податкового кодексу України).

Колегією суддів установлено, що позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року, яка подана 20 січня 2014 року, і якій присвоєно реєстраційний номер 9088112428, самостійно визначене податкове зобов'язання у сумі 350 124,00 грн.

Згадану суму податку на додану вартість позивачем було сплачено згідно платіжного доручення №141 від 27.01.2014. У цьому платіжному дорученні зазначений бюджетний розрахунковий рахунок 31111029700449, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Київській області, код банку 821018, призначенням платежу: «*;101; ПДВ за грудень, згідно декларації; термін сплати 30.01.2014». Платіжна операція проведена банком 27 січня 2014 року, про що свідчить відповідний відбиток штампу банківської установи.

Із матеріалів справи слідує, що листом від 13.02.2014 № 309 позивач звернувся до відповідача (отримано адресатом 13 лютого 2014 року) з проханням зарахувати помилково сплачені на рахунок 31111029700449 за платіжним дорученням №141 від 27.01.2014 кошти з податку на додану вартість за грудень 2013 року в сумі 350 124,00 грн на рахунок 31111029700450.

На підставі вказаного листа відповідачем складено висновок від 19.02 2014 №39, відповідно до якого у позивача станом на 19 лютого 2014 року обліковується помилково та/або надміру сплачений податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 350 124,00 грн, що утворився з 27 січня 2014 року, і який підлягає перерахуванню на рахунок 31111029700450 Управління ДКСУ в Обухівському районі Київської області, на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів (код виду сплати 108).

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що датою сплати податкових зобов'язань позивача з ПДВ за грудень 2013 року слід вважати не дату їх сплати згідно платіжного доручення №141 від 27.01.2014, а дату зарахування цих коштів у день складання висновку від 19.02.2014 №39.

Як було з'ясовано судом на основі пояснень допитаного в якості свідка головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за декларуванням ПДВ ОСОБА_2, яка проводила перевірку позивача, у січні 2014 року змінились рахунки Державного казначейства України в Обухівському районі Київської області для сплати ПДВ, а саме: змінились рахунки, на які зараховуються кошти з ПДВ від підприємств, які зареєстровані в Обухівському районі Київської області та місті Обухові Київської області. Тому кошти позивача від сплати ПДВ за грудень 2013 року надійшли на казначейський рахунок, на який зараховуються кошти від сплати ПДВ підприємствами, які зареєстровані в Обухівському районі Київської області, в той час як позивач зареєстрований в місті Обухові Київської області. Впродовж 5 днів після отримання листа позивача №309 від 13.02.2014 було підготовлено висновок про зарахування коштів позивача на вірний рахунок, в результаті чого виникла несвоєчасна сплата податку, оскільки дата сплати пов'язується не з датою первинної оплати, а з датою зарахування коштів від сплати податку на вірний рахунок. У зв'язку з чим нарахована пеня, внаслідок якої в подальшому було зменшено нарахування сплачених позивачем сум по декларації з вказаного податку за січень 2014 року.

Обговорюючи дані висновки відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно пункту 203.2 статті 203 цього Кодексу платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу. При затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, сума штрафу складає 10 % погашеної суми податкового боргу.

За визначенням Податкового кодексу України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14).

Таким чином, застосуванню штрафу, передбаченого приведеною нормою, передує факт виникнення податкового боргу, який має підтверджуватись, зокрема, несвоєчасною сплатою узгодженої суми грошового зобов'язання.

Зважаючи на покликання відповідача на обставини помилкової сплати позивачем суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2013 року на інший рахунок, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Таким чином, законом передбачено, що сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків за рахунок надміру сплачених сум такого платежу з цього ж податку здійснюється без заяви платника. Подання відповідної заяви є необхідним у разі, якщо перерахування буде здійснюватись з іншого платежу.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що відповідач помилково посилається на наявність заяви позивача від 13.02.2014 № 309 з проханням зарахувати помилково сплачені на рахунок 31111029700449 за платіжним дорученням №141 від 27.01.2014 кошти з податку на додану вартість за грудень 2013 року в сумі 350 124,00 грн на рахунок 31111029700450, адже датою сплати даного зобов'язання слід вважати саме дату перерахування коштів за платіжним дорученням, а не дату підготування податковим органом висновку щодо переплати.

Отже, встановлені судом обставини справи свідчать про те, що податкове зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2013 року сплачене позивачем згідно платіжного дорученням №141 від 27.01.2014 без порушення приписів п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України.

У контексті наведеного, колегія суддів зазначає, що до складу об'єктивної сторони порушення податкового законодавства, відповідальність за яке передбачена статтею 126 Податкового кодексу України, відноситься наявність факту несплати до бюджету узгодженої суми грошового зобов'язання у встановлений строк.

Натомість, матеріалами справи підтверджується і не заперечується відповідачем, що кошти за платіжним дорученням №141 від 27.01.2014 у сумі 350 124,00 грн надійшли до державного бюджету у встановлений строк, хоча, як стверджує відповідач, на інший рахунок, проте в межах одного коду класифікації доходів бюджету - 14010100 «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)».

Зважаючи на зазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що наявність додаткового рахунку того ж рівня бюджету за таким же кодом бюджетної класифікації є формальною обставиною і не може бути підставою для висновків про порушення граничних строків сплати податку і застосування штрафних санкцій, адже такий підхід, серед іншого, не відповідає критерію пропорційності. Тобто, в даному випадку контролюючим органом не дотримано баланс між несприятливими наслідками для прав та інтересів платника і цілями, на досягнення яких спрямована відповідальність платника податків.

Враховуючи викладене, колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність нарахування позивачу пені в сумі 1421,58 грн внаслідок порушенням граничних стоків сплати узгоджених декларацією з податку на додану вартість за грудень 2013 року податкових зобов'язань, виходячи, зокрема, з наступного.

За визначенням Податкового кодексу України пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14).

Відповідно до пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Враховуючи викладені вище висновки про своєчасну та належну сплату позивачем визначених самостійно податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2013 року, позивач не мав податкового боргу з даного податку. Відтак нарахування відповідачем пені здійснене безпідставно.

Як убачається із матеріалів справи, позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року, яка подана 19 лютого 2014 року, і якій присвоєно реєстраційний номер 9008345914, самостійно визначене податкове зобов'язання у сумі 310 470,00 грн.

Згадану суму податку на додану вартість позивачем було сплачено згідно платіжного доручення №310 від 24.02.2014. У цьому платіжному дорученні зазначений бюджетний розрахунковий рахунок 31111029700450, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Київській області, код банку 821018, призначенням платежу: « 101;*;;;ПДВ за січень з-но декларації термін сплати 28.02..;;;;». Платіжна операція проведена банком 24 лютого 2014 року, про що свідчить відповідний відбиток штампу банківської установи.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що узгоджене податкове зобов'язання з податку на додану вартість було сплачене позивачем до закінчення граничного терміну сплати.

Разом з тим, дії відповідача по зарахуванню частини коштів, сплачених в оплату податкових зобов'язань за січень 2014 року в сумі 1416,81 грн в оплату пені, нарахованої на підставі висновків податкового органу про несвоєчасну сплату позивачем податку на додану вартість згідно декларації за грудень 2013 року, є неправомірними, зважаючи на вищевикладені висновки про безпідставність нарахування позивачу вказаної суми пені.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що спірне податкове повідомлення, яке базується на помилкових висновках відповідача, викладених в акті камеральної перевірки від 17.07.2014 №1909/15-02/13699556/236, є в цілому протиправним, необґрунтованим та не відповідає вимогам чинного законодавства, що є підставою для його скасування.

Покликання відповідача в апеляційній скарзі спростовуються вищевикладеним, а також не доводять порушень судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М