Постанова № 43712130, 22.04.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2015 року справа №805/461/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Юрко І.В., суддів: Міронової Г.М., Блохіна А.А.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївпромтранс» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року у справі № 805/461/15-а за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївпромтранс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів,-

Позивач 09.02.2015 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївпромтранс», мотивуючи свої вимоги тим, що в порушення вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідач не виконав норматив по створенню 3 робочих місць з працевлаштування інвалідів, що є підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій. У зв'язку з несплатою відповідачем санкцій за 2013 рік була нарахована пеня. З огляду на зазначене просив суд стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2013 році, у сумі 125890,62 грн. та пеню у сумі 15120,55 грн., разом - 141011,17 грн..

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївпромтранс» на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2013 році, у сумі 125890,62 грн. та пені у сумі 15120,55 грн., а разом 141011 (сто сорок одну тисячу одинадцять) грн.. 17 коп..

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на ст.ст. 17-20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та зазначає, що підприємство виконало своє зобов'язання щодо самостійного створення робочих місць для інвалідів та здійснило всі заходи щодо працевлаштування інвалідів.

Сторони у судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі - задовольнити,а постанову суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Макіївпромтранс» надано до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік від 21.01.2014 року, у якому зазначено наступні дані: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 1056 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 39; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 42; фонд оплати праці штатних працівників - 44313,5 гривень; середньорічна заробітна плата штатного працівника - 41964,0 грн. (а.с. 6).

На підставі наведеного звіту позивачем здійснено розрахунок суми по сплаті адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2013 році, відповідно до якого сума адміністративно-господарських санкцій складає 125890,62 грн., сума пені - 15120,55 грн.. Вказані розрахунки здійсненні із показником кількості нестворених робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів - 3 особи (а.с. 7, 8).

Приймаючи рішення про задоволення позову у відсутність відповідача, суд першої інстанції зазначив, що розглянув справу за наявними у справі доказами, оскільки представники сторін в судове засідання не з'явився.

Суд першої інстанції в своїй постанові зазначив, що при перевіряючи матеріали справи, він вирішив питання чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, підтверджуючі належне повідомлення сторін, зокрема відповідача, про час, дату та місце розгляду справи.

Крім того, зазначений в електронній повістці е-мейл відповідача є невірним, що підтверджується даними апеляційної скарги відповідача.

Таким чином, відповідач був позбавлений можливості знати про час, дату та місце розгляду справи, надати своєчасно заперечення на позов та відповідні документи.

Колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції про задоволення позову є не правомірним, з огляду на наступне.

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції послався на ту обставину, що ТОВ «Макіївпромтранс» на виконання вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та Постанови Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 року не вживалися заходи по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Крім того, в оскаржуваній постанові суду зазначено про встановлення судом тієї обставини, що протягом 2013 року відповідач не подавав до Донецького міського центру зайнятості щомісячні звіти про наявність вакансій для інвалідів відповідно до кількості вільних місць.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач знаходиться за юридичною адресою: Донецька область, м.Макіївка, вул.Панченко, 27А та звітує Макіївському міському центру зайнятості.

Стаття 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі по тексту - Закон № 875), встановлює, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до статті 20 Закону № 875, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

З матеріалів справи вбачається, що на підприємстві повинно бути працевлаштовано 42 інваліда, а фактично працювало 39. Товариство з обмеженою відповідальністю «Макіївпромтранс» протягом 2013 року інформував Макіївський міський центр зайнятості про створені робочі місця та вакансії для працевлаштування інвалідів шляхом надання звітів про наявність вакансій для інвалідів за формою № 3-ПН, з характеристиками вакансій та вимог до претендентів (а.с. 38-70).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач систематично протягом 2013 року надавав в різних виданнях місцевої преси оголошення, про прийом на роботу інвалідів згідно з рекомендаціями МСЕК (а.с.71-77).

Колегія суддів зазначає, що відповідачем повністю виконано покладений на нього обов'язок по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування відповідних органів, які займаються працевлаштуванням інвалідів, про створення таких робочих місць, а тому відсутня вина відповідача як підстава для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі статтею 18 Закону № 875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 18-1 Закону № 875 пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

У зв'язку з тим, що відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції судове рішення постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 160, ст.ст. 167, 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, 207, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївпромтранс» задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року у справі № 805/461/15-а скасувати.

У задоволенні позовних вимог Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя І.В. Юрко

Судді Г.М. Міронова

А.А. Блохін