Ухвала суду № 43712044, 21.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 квітня 2015 року

справа № 808/6141/14(ДО/808/131/14)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Губар Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “БК “МАНГУСТІН” до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю “БК “МАНГУСТІН” звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві , в якій просило:

- визнати протиправними дії ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо корегування показників податкової звітності ТОВ “БК “МАНГУСТІН” в АІС “Податковий блок” “Підсистемі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів” на підставі акту №347/26-52-22-04-10/39059397 від 04.08.2014 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ “БК “МАНГУСТІН” щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період: березень, травень, червень 2014 року.

- зобов'язати ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві відновити в АІС “Податковий блок” “Підсистема автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів” показники податкової звітності ТОВ “БК “МАНГУСТІН” за період: березень, травень, червень 2014 року, що зазначені у податкових деклараціях з податку па додану вартість та були відкориговані на підставі акту №347/26-52-22-04-10/39059397 від 04.08.2014.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 р. адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Сторони, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явились, від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю, у зв’язку з чим, відповідно до ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 06.08.2014 місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “МАНГУСТІН”: Донецька область, м. Донецьк, вулиця Лебединського, будинок 15.

ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м.Києві проведено перевірку та складено акт від 04.08.2014 № 347/26-52-22-04-10/39059397 “Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю “БК “МАНГУСТІН” щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період березень, травень, червень 2014 року”.

В акті зазначено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що ТОВ “БК “МАНГУСТІН” за податковою адресою: 02217 м. Київ, вул. Закревського, буд.41 не знаходиться. В ході відпрацювання ТОВ “БК “МАНГУСТІН” використано інформацію, а саме:

- акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 08.05.2014 №1293/26-55-22-07/38933919 “Про неможливість проведення зустрічної звірки “ТОВ “КСІТІ” (ЄДРПОУ 38933919);

- акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 06.05.2014 №1262/26-55-22-08/39073013 “Про неможливість проведення зустрічної звірки 'ГОВ “БК “Артбілд” (ЄДРПОУ 39073013);

- акт ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 03.07.2014 №713/26-54-22- 03/34679137 “Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ “Концепт Офіс” (34679137).

- висновок №63/22-04-17 від 20.05.2014 про наявність значної кількості ризиків після проведеної камеральної перевірки по ПДВ, які будуть підставою для прийняття рішення щодо проведення планової/позапланової документальної виїзної/невиїзної перевірки.

- висновок про результати відпрацювання ризикового платника податків оперативним підрозділом ГУ Міністерства доходів і зборів України по ТОВ “БК “Мангустін” (код за ЄДРПОУ 39059397). Відповідно до висновку за податковою адресою підприємство не встановлено. Посадові особи ТОВ “БК “Мангустін” не надали письмові пояснення щодо причетності до діяльності підприємства. Документи згідно запиту не надано. За період господарської діяльності ТОВ “БК “Мангустін”, а саме: березень, квітень, травень, червень 2014 року не підтверджено факт здійснення реальності господарських операцій.

Звіркою ТОВ “БК “МАНГУСТІН” документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з платниками податків за період березень, травень, червень 2014 року їх вид, обсяг, якість, розрахунки та відповідно не підтверджено взаємовідносини з контрагентами-покупцями за період березень, травень, червень 2014 року їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

Відповідно до витягу з АІС “Податковий блок” “Підсистемі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів” податковою інспекцією проведено коригування показників податкової звітності ТОВ “БК “МАНГУСТІН” за період: березень, травень, червень 2014 року, що зазначені у податкових деклараціях з податку на додану вартість та були відкориговані на підставі акту №347/26-52-22-04-10/39059397 від 04.08.2014.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковим кодексом України не передбачено обов'язку зменшення податкового кредиту по податковим накладним, виданим продавцем товарів (робіт, послуг), якщо у подальшому податковим органом будуть встановлені факти неподання цим продавцем звітності до податкового органу або звітування не у повному обсязі податкових зобов'язань або несплати чи сплати ним не у повному обсязі податкових зобов'язань. Не передбачено Податковим кодексом України й обмеження платника податку - покупця щодо використання податкових накладних, виданих продавцем, для формування податкового кредиту у разі встановлення вищезазначених обставин щодо цього продавця, або контрагентів цього продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період позивач співпрацював із “ТОВ “КСІТІ”, ТОВ “БК “Артбілд”, ТОВ “Концепт Офіс”

Наявність первинних документів по взаємовідносинам із контрагентами, а саме: договорів, податкових накладних, видаткових накладних, платіжним дорученням.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентами відповідач посилається на акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 08.05.2014 №1293/26-55-22-07/38933919 “Про неможливість проведення зустрічної звірки “ТОВ “КСІТІ” (ЄДРПОУ 38933919);

- акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 06.05.2014 №1262/26-55-22-08/39073013 “Про неможливість проведення зустрічної звірки 'ГОВ “БК “Артбілд” (ЄДРПОУ 39073013);

- акт ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 03.07.2014 №713/26-54-22- 03/34679137 “Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ “Концепт Офіс” (34679137).

- висновок №63/22-04-17 від 20.05.2014 про наявність значної кількості ризиків після проведеної камеральної перевірки по ПДВ, які будуть підставою для прийняття рішення щодо проведення планової/позапланової документальної виїзної/невиїзної перевірки.

- висновок про результати відпрацювання ризикового платника податків оперативним підрозділом ГУ Міністерства доходів і зборів України по ТОВ “БК “Мангустін” (код за ЄДРПОУ 39059397). Відповідно до висновку за податковою адресою підприємство не встановлено. Посадові особи ТОВ “БК “Мангустін” не надали письмові пояснення щодо причетності до діяльності підприємства. Документи згідно запиту не надано. За період господарської діяльності ТОВ “БК “Мангустін”, а саме: березень, квітень, травень, червень 2014 року не підтверджено факт здійснення реальності господарських операцій.

Однак, такі посилання колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагентів суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Поряд з цим, будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про фіктивне підприємництво юридичних осіб, що є контрагентами позивача та здійснення ними незаконної фінансово-господарської діяльності представником відповідача надано не було.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагентів.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В свою чергу, судом першої інстанції встановлено та підтверджено в апеляційній інстанції, що вищезазначені договори були виконані сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 14.1.157 п. 14.1 Податкового кодексу України, під податковим повідомленням-рішенням слід розуміти - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

З аналізу зазначених норм вбачається, що за результатами перевірки, у випадку встановлення порушення платником податків податкового законодавства, податковий орган зобов'язаний винести податкове повідомлення-рішення не лише на збільшення або зменшення сум податкових зобов'язань платника податків за результатами перевірки, а також щодо внесення відповідних змін до податкової декларації.

Таким чином, у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобов'язання, як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобов'язання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого об'єкта оподаткування, податковий орган зобов'язаний прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення.

Іншого порядку дій податкового органу як суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах закон не передбачає.

В порушення вищезазначених норм податкові повідомлення-рішення не приймалися.

У відповідності до п. 71.1 ст. 71 Податкового кодексу України, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби - комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань.

Відповідно до п. 74.1 ст. 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Згідно п. 74.2 ст. 74 Податкового кодексу України, зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Інформаційні бази запроваджуються в органах державної податкової служби з метою удосконалення адміністрування податку на додану вартість, руйнування схем мінімізації податкових зобов'язань, ліквідації віртуального податкового кредиту з податку на додану вартість, повноти декларування податкових зобов'язань та забезпечення своєчасності відшкодування податку на додану вартість в умовах запровадження системи подвійного контролю перевірки податкової звітності з податку на додану вартість та подання платниками податку на додану вартість розшифровок податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів.

Таким чином АС «Податковий блок» та «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», є інформаційною базою обробки та використання податкової інформації, а результати її опрацювання використовуються в своїй діяльності органами державної податкової служби.

Відтак самостійна зміна відповідачем задекларованих показників у АС спотворює результати податкової звітності платника податку, оскільки декларуючи податкові зобов'язання та податковий кредит платник податків має право щоб задекларовані ним показники відповідали показникам відображеним в електронній базі податкової звітності.

Підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Крім цього, колегія суддів, враховуючи правову позицію Верховного Суду України викладену в постанові від 09 грудня 2014 року звертає увагу на те, що протиправними є також дії податкового органу по виключенню з електронних баз задекларованих платником податків податкового кредиту та податкових зобов'язань без прийняття податкових повідомлень-рішень, оскільки відображення таких відомостей з урахуванням того, що вони повинні співпадати з показниками у податковій декларації платника податку, фактично формує податкові зобов'язання на майбутнє, а отже спричиняє реальні зміни майнового стану такого платника.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції-,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 р. – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Т.С. Прокопчук