Постанова № 43711826, 22.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 квітня 2015 року 11:05 № 826/2492/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Пром-Трейдінг»доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.02.2015 року № 0005471501, а також зобов'язання приймати податкову звітність засобами електронного зв'язку,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Пром-Трейдінг» з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.02.2015 року № 0005471501, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 1020 грн. за штрафними санкціями;

- зобов'язати ДПІ приймати податкову звітність від ТОВ «Фірма Пром-Трейдінг» засобами електронного зв'язку.

Позивач зазначає, що протягом кількох днів жовтня 2014 р., а саме 06.10.2014 р., 07.10.2014 р., 09.10.2014 р., 14.10.2014 р., 15.10.2014 р., намагався подати до ДПІ засобами електронного зв'язку податкову звітність (податкові накладні) за вересень 2014 року, однак з невідомих причин отримував квитанції № 1 про неприйняття документу, у зв'язку із забороною прийняття звітності по електронній пошті у зв'язку з можливою відсутністю договору з МДЗУ. Будь-якого повідомлення про розірвання договору від 20.05.2014 р. № 1, як зазначає позивач, він не отримував.

Надалі, як вказується у позові, позивач намагався подати звітність на паперовому носії. З цією метою, як зазначено у позові, 20.10.2014 р. було роздруковані податкові накладні та реєстри, однак у нього цю звітність не прийняли. Після вимоги надати письмову відмову, йому повідомили, що він може подати звітність електронною поштою.

Після цього, 04.02.2015 р. на адресу позивача надійшов лист, в якому містилось оскаржуване рішення.

У взаємозв'язку з наведеним позивач, продовжуючи аргументацію безпідставності прийнятого рішення, зазначає, що у відповідності до договору про визнання електронних документів здійснював подачу податкових документів в електронному вигляді і отримував квитанції. Однак, після направлення декларації з ПДВ з додатками та примірника договору від 20.01.2014 р., позивач 21.10.2014 р. отримав квитанцію про прийняття вказаних документів.

Надалі у позові позивач звертає увагу на те, що відповідач у повідомленні про розірвання договору не посилається на жодну законну підставу для розірвання договору.

Позивач також звертає увагу, що не змінював місцезнаходження.

Між тим, надалі у позові позивач аналізує порядок подання податкових декларацій.

З урахуванням наведеного у сукупності позивач просить задовольнити позов.

Відповідач, з підстав викладених в акті перевірки, вважає спірне рішення законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України у судовому засіданні 09.04.2015 р. ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

03.02.2015 р. ДПІ прийнято оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення № 0005471501, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання у розмірі 1020 (штрафні санкції) за платежем «податок на додану вартість» у зв'язку із встановленням порушення п/п. 54.3.1 ПК України та на підставі п/п. 120.1. ПК України.

З оскаржуваного рішення вбачається, що воно прийнято на підставі акту перевірки від 27.01.2015 р. № 124/26-59-15-01-85/38824546.

Згідно із зазначеним актом про результати камеральної перевірки за період жовтня 2014 р. встановлено, що декларацію з ПДВ подано 21 листопада 2014 р. та у зв'язку з цим встановлено порушення п/п. 49.18.1 та п. 203.1 ПК України. Розмір санкції визначено на рівні 1020 грн.

Таким чином, штрафні санкції застосовано саме за неподання податкової декларації з ПДВ за жовтень 2014 року.

В даному випадку до застосування вказаних санкцій не мають відношення обставини надсилання позивачем податкових накладних в період 06.10.2014 р., 07.10.2014 р., 09.10.2014 р., 14.10.2014 р., 15.10.2014 р. Обставини неприйняття даних податкових накладних на рівні ДФС України не є предметом оскарження у даній справі та не впливають на оцінку правомірності прийняття оскаржуваного рішення.

У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що до матеріалів справи надано договір № 1 від 20.05.2014 р. про визнання електронних документів, укладений між позивачем та ДПІ. Реєстраційний номер документу № 9028835514. Листом від 01.10.2014 р., надісланим 06.10.2014 р., ДПІ повідомила позивача про розірвання договору. Суд зазначає, що в даному випадку позивачем у складі позовних вимог не оскаржуються дії ДПІ щодо розірвання договору відповідно до повідомлення від 01.10.2014 р. Позивачем при цьому не надано доказів надіслання податкової декларації засобами телекомунікаційного зв'язку через ДФСУ раніше, ніж зазначено в Акті перевірки.

Окрім того, згідно із квитанцією № 1 від 21.10.2014 р. Міндоходів України зареєстровано договір про визнання електронних документів за № 9060812475.

Таким чином, податкова декларація за жовтень 2014 року подана позивачем в період дії договору про визнання електронних документів, а саме 21.11.2014 р., тобто з порушенням положень п/п. 49.18.1 та п. 203.1 ПК України.

Під час розгляду справи не надано будь-яких доказів (скарг, заяв, тощо) щодо відмови у прийнятті у позивача податкової декларації за жовтень 2014 р. у документарному вигляді до вищезгаданої дати, що є альтернативним способом подання податкових декларацій відповідно до п. 49.3. ПК України.

Таким чином, за наявності встановленого п. 49.1. ПК України обов'язку подання звітності у строки, встановлені п/п. 49.18.1 та п. 203.1 ПК України, податкова декларація з ПДВ за жовтень 2014 р. подана позивачем з порушенням строку, відповідальність за що передбачена п. 120.1. ПК України.

Так, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

В даному випадку під час розгляду справи з боку ДПІ не надано доказів застосування до позивача штрафних санкцій до вищезгаданого епізоду подання податкової декларації з ПДВ за жовтень 2014 р., а відтак штрафні санкції у розмірі, що перевищує 170 грн. є нарахованими протиправно у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню частково шляхом скасування оскаржуваного рішення в частині визначення штрафних санкцій у розмірі 850 грн.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання ДПІ приймати звітність, слід зазначити, що між позивачем та ДПІ новий договір зареєстровано 21.01.2014 р. та позивачем не доведено обставин невиконання ДПІ цього договору, його розірвання, а відтак, не доведено обставин порушення його прав за цим договором. Більш того, по суті позивач заявляє вимоги на майбутнє, однак, як зазначалося, станом на час розгляду справи відсутні обставини порушення умов договору, у т.ч. вважати їх порушеними на майбутнє, а відтак, відсутні підстави для висновку про порушення прав позивача та, відповідно, для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, враховуючи наведене та виходячи встановлених судом обставин і положень податкового законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, як зазначено вище.

Керуючись вимогами статей ч. 2 ст.11, статей 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.02.2015 року № 0005471501 в частині визначення штрафних санкцій у розмірі 850 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін