Постанова № 43711503, 21.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 квітня 2015 року 16:00 № 826/14107/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до 1) Оболонського РУ ГУ МВС України у місті Києві 2) Прокуратури Оболонського району міста Києва 3) Прокуратури міста Києвапро визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Оболонського РУ ГУ МВС України у місті Києві (надалі - відповідач-1), Прокуратури Оболонського району міста Києва (надалі-відповідач-2), Прокуратури міста Києва (надалі-відповідач-3), в якій просила суд:

- визнати незаконним висновок ст. ДІМ Оболонського РУ ГУ МВС України в місті Києві майора міліції Силко Ю.А. по матеріалам перевірки ЖЄО - 25564 від 05.07.2013;

- визнати неправомірної бездіяльність Оболонського РУ ГУ МВС України в місті Києві за порушення встановлених чинним законодавством України строків про надання письмової відповіді на заяву ОСОБА_1 за вх. № Ч - 2930 від 04.08.2014;

- визнати неправомірною бездіяльність прокуратури Оболонського району міста Києва щодо неприйняття законного рішення по суті розгляду скарги позивача від 04.08.2014;

- зобов'язати прокурора Оболонського району міста Києва провести необхідні дії при розгляді скарги позивача від 04.08.2014 та прийняти по суті законне рішення;

- визнати неправомірною бездіяльність прокуратури міста Києва щодо відсутності перевірки і порядку її проведення по скарзі позивача № 4054 - п від 15.08.2014;

- зобов'язати прокуратуру міста Києва вимоги скарги позивача № 4054 - п від 15.08.2014 розглянути в повному обсязі і прийняти законне рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2014 було відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.14 скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2014, а матеріали позовної заяви ОСОБА_1 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2015 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 11.02.2015, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів для вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

23 лютого 2015 позивачем через канцелярію суду подано заяву про зміну позовних вимог, згідно якої позивач просить суд:

- визнати протиправними дії працівників Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві щодо не реєстрації пояснень ОСОБА_1 від 05.07.2014 та виїзду другого нарада міліції на проспект Оболонський, 36 «б» в місті Києві;

- відмінити висновок ст. ДІМ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві майора міліції Силко по матеріалах перевірки ЖЕУ № 25564 від 05.07.2014;

- визнати неправомірною бездіяльність Оболонського РУ ГУ МВС України у м. Києві щодо надання письмової відповіді на заяву позивача від 04.08.2014 вх. № Ч-2930;

- визнати неправомірними дії прокуратури Оболонського району міста Києва щодо не прийняття ніякого рішення за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 04.08.2014;

- зобов'язати прокуратуру Оболонського району міста Києва прийняти постанову з рішенням по результатам розгляду скарги позивача від 04.08.2014;

- визнати неправомірними дії прокуратури міста Києва щодо не прийняття жодного рішення по скарзі позивача № 405-п від 15.08.2014;

- зобов'язати прокуратуру міста Києва прийняти постанову з рішенням про результати розгляду скарги ОСОБА_1 № 405-п від 15.08.2014.

Під час розгляду справи позивач заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити з огляду на доводи, викладені в позовній заяві.

Представники відповідачів проти позову заперечували, про що надали відповідні заперечення.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, за поданим сторонами письмовим клопотанням про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 липня 2014 о 18:13 год. на номер « 102» надійшов виклик від ОСОБА_1 про те, що за адресою: Оболонський район, проспект Оболонський, буд. 36 «б» виник конфлікт в магазині «Сільпо». Позивач повідомила, що охорона магазину намагається забрати у неї її особисті речі.

Після зазначеного телефонного дзвінка, до місця конфлікту прибув наряд міліції. Позивач повідомила прибувшим працівникам міліції обставини конфліктної ситуації, втім, працівники міліції, зі слів позивачки, не проводили жодних дій, направлених на отримання письмових пояснень та зазначили про відмову в проведенні таких дій внаслідок відсутності у них повноважень, після чого поїхали.

Зазначений виклик позивачки був зареєстрований в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події під номером 25564 (а.с. 226 Том І).

В подальшому, 05.07.2014 о 18:57 год., позивач повторно зателефонувала по номеру « 102» та повідомила, що в магазині «Сільпо» відбувся конфлікт з адміністратором магазину, а наряд, який був (перед цим), відмовився приймали заяву та, зі слів заявниці, не виконав своїх службових обов'язків (а.с. 223 Том І).

На повторний виклик ОСОБА_1 був направлений автопатруль № 536, що вбачається з письмових пояснень відповідача, які наявні в матеріалах справи (а.с. 248 Том І).

Абзацом 2 п. 3.5 Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події та положень про комісії, затвердженої Наказом МВС України від 19.11.2012

№ 1050, передбачено, що заяви і повідомлення, що надійшли до чергової частини органу внутрішніх справ, у яких відсутні відомості, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, після реєстрації в журналі ЄО доповідаються оперативним черговим начальникові органу внутрішніх справ або особі, яка виконує його обов'язки, для розгляду та прийняття рішення згідно із Законом України «Про звернення громадян» або Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Втім, як свідчить належним чином завірена копія витягу з Журналу єдиного обліку (а.с. 225 - 227 Том І), друге звернення позивача в журналі ЄО зареєстроване не було.

Доводи відповідача з приводу того, що ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина, як обґрунтування факту не реєстрації другого повідомлення позивача в журналі ЄО, судом відхиляються, адже в даній частині позовних вимог спір йде не про розгляд звернення позивача, а про факт безпосередньої реєстрації другого звернення ОСОБА_1 в журналі ЄО.

За таких обставин, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Оболонського РУ ГУ МВС України у місті Києві, щодо не реєстрації виїзду другого наряду міліції є обґрунтованими.

Позовні вимоги в частині визнання протиправними дій працівників Оболонського РУ ГУ МВС України в місті Києві, щодо приховування реєстрації пояснень ОСОБА_1 від 05.07.2014, задоволенню не підлягають, адже матеріали справи не містять в собі жодного належного доказу, який би міг підтвердити факт складення відповідних пояснень та передачу їх працівникам Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві.

При цьому, слова позивача з приводу того, що вона дійсно складала дані пояснення та передавала їх працівникам міліції, судом також відхиляються, як непідтверджені.

Зазначені обставини і не підтвердили допитані в якості свідків працівники міліції ОСОБА_4, ОСОБА_6, які безпосередньо виїжджали до магазину «Сільпо».

Допитаний в якості свідка по справі працівник міліції ОСОБА_7, зазначив, що за наслідками надходження до нього рапорта працівника патрульно-постової служби ОСОБА_4, він виходив на місце виникнення конфліктної ситуації (магазин «Сільпо»), де спілкувався з директором, охоронцем та прибиральницею, відбирав пояснення від начальника служби безпеки магазину.

На запитання суду з приводу того, чи мав ОСОБА_7 намір відібрати пояснення у ОСОБА_1, свідок зазначив, що відомостей про позивача в нього не було, внаслідок чого пояснення не відбирались.

Позовна вимога про скасування висновку ст. ДІМ Оболонського РУ ГУ МВС України в місті Києві майора міліції Силко Ю.А. по матеріалах перевірки ЖЕУ № 25564 від 05.07.2014, задоволенню також не підлягає, враховуючи наступне.

09 липня 2014 ст. ДІМ Оболонского районного управління ГУ МВС в м. Києві майором міліції Силко Ю.А. складено Висновок про результати розгляду матеріалів перевірки ЖЕО-25564 від 05.07.2014.

Відповідно до зазначеного Висновку 05.07.2014 до Оболонського РУ ГУ МВС України в місті Києві надійшов рапорт по факту виїзду наряду міліції за адресою: м. Київ, пр. Оболонський 36 «б» по інформації «конфлікт».

У висновку зазначено, що до прибувшого наряду міліції звернулась адміністратор даного супермаркету ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_1, яка пояснила, що викликала наряд міліції в зв'язку з тим, що виникло словесне непорозуміння з прибиральницею ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючою в АДРЕСА_1, яка користувалася не застікірованими вологими серветками, а на прохання написати письмове пояснення, прибиральниця в категоричній формі відмовилась і викликала наряд міліції та пояснила, що має намір писати письмову заяву черговому офіцеру. Де на даний час може перебувати прибиральниця ОСОБА_9, працівники супермаркету «Сільпо» не знають, так як прибиральниця працює по вільному найму.

В процесі перевірки по ІЦ Оболонського РУ ГУМВС України в місті Києві було встановлено, що ОСОБА_1 з письмовими заявами та зверненнями не зверталась.

В процесі бесіди з відвідувачами та робочим персоналом супермаркету «Сільпо» по пр. Оболонському 36 «б» у місті Києві, а також перехожими, відпочиваючими громадянами, було встановлено, що громадський порядок і спокій не порушувався.

Враховуючи вище викладене та те, що проведеною перевіркою ознак кримінального правопорушення виявлено не було, а тому підстав занесення ЖЄО-25564 від 05.07.2013 до єдиного реєстру досудових розслідувань не має.

За таких обставин, перевірку по матеріалам закінчено. Матеріали ЖЄО-25564 від 05.07.2014 списано до справ РУ.

Позивач вважає такий висновок необґрунтованим та зазначає, що працівниками міліції необхідних заходів щодо перевірки фактичних обставин конфлікту не вчинялось.

Вирішуючи справу на підставі наявних матеріалів, суд виходить з наступного.

Законом України «Про звернення громадян» встановлені особливості, порядок та строк розгляду звернень громадян. Дія даного Закону розповсюджується на всі правовідносини, крім тих, які врегульовані спеціальними нормативним актами. Зокрема, дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінально-процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про доступ до судових рішень», Кодексом адміністративного судочинства України.

Порядок реагування органів і підрозділів внутрішніх справ України на отримані заяви про злочини, що вчиненні чи готуються, інші правопорушення й події врегульовано нормами Кримінально-процесуального кодексу України та відповідними наказами МВС України.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

Наказом МВС України від 28.04.2009 № 181 затверджено Інструкцію з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України (надалі - Інструкція № 181).

Згідно з п. 1.4 Інструкції № 181, одним з основних завдань чергових частин є, зокрема, приймання, реєстрація заяв і повідомлень про злочини, інші правопорушення й події, організація негайного реагування на них.

В п. 6.1 Інструкції зазначено, що черговий зобов'язаний забезпечити приймання та реєстрацію заяв і повідомлень про вчинені кримінальні, інші правопорушення та події відповідно до чинного законодавства.

При отриманні інформації про вчинені кримінальні, інші правопорушення та події черговий або особа, яка виконує його обов'язки, керуючись картотекою невідкладних дій оперативного чергового (додаток 8), зобов'язані ужити всіх заходів щодо попередження або припинення правопорушення, встановлення та затримання правопорушників, надання допомоги потерпілим, ліквідації негативних наслідків правопорушень і подій.

Відповідно до п. 6.4. цієї Інструкції зазначено, що оперативне реагування на повідомлення про кримінальні правопорушення та інші події, а також інформування про них здійснюються відповідно до чинного законодавства.

Наказом МВС України від 22.10.2012 № 940 «Про організацію реагування на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події та забезпечення оперативного інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ України», із змінами і доповненнями, затверджено Інструкцію з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події (надалі - Інструкція № 940).

Ця Інструкція регламентує діяльність органів і підрозділів внутрішніх справ з питань реагування на заяви, повідомлення про злочини, інші правопорушення та події, а також організаційні і практичні заходи щодо вдосконалення цієї роботи.

Інструкцією № 940 передбачено обов'язкову реєстрацію всіх заяв, повідомлень, іншої інформації про злочини, правопорушення та події, що надійшли до органів внутрішніх справ.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.4 Інструкції № 940 передбачено, що при надходженні до ОВС заяв чи повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події працівники чергових частин (далі - черговий) міськрайлінорганів з'ясовують час, місце, характер та інші обставини того, що сталося, організовують збір слідчо-оперативних груп (далі - СОГ), оперативних груп (далі - ОГ), інших нарядів та направляють їх на місця подій.

Старший наряду (СОГ, ОГ, ГШР, наряду патрульно-постової та дорожньо-патрульної служб), який перший з'явився на місці події, негайно інформує чергову частину ОВС про час фактичного прибуття.

Черговий вносить інформацію про час виїзду та прибуття нарядів на місця подій до відповідної інтегрованої інформаційно-пошукової системи ОВС.

У відповідності до п.п. 2.1, 2.2 Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події та положень про комісії, затвердженої Наказом МВС України від 19.11.2012 № 1050, повідомлення про кримінальні правопорушення та інші події, отримані оператором телефонної лінії «102», вносяться до окремого робочого зошита, в якому зазначаються відомості про дату та час надходження повідомлення, хто повідомив (П. І. Б., місце проживання/місцезнаходження, телефон), короткий зміст заяви. Уся отримана інформація про кримінальні правопорушення та інші події після її внесення до робочого зошита відразу передається до відповідних районних, районних у містах, міських управлінь (відділів), лінійних управлінь (відділів) (далі - органи внутрішніх справ) для реагування, про що робиться відмітка у робочому зошиті (кому передано повідомлення, номер реєстрації в журналі ЄО органу внутрішніх справ).

Оперативний черговий, отримавши заяву чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію від слідчого або іншої службової особи, зобов'язаний діяти відповідно до Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 квітня 2009 року № 181, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2009 року за N 786/16802, відразу зареєструвати її в журналі ЄО та направити на місце події слідчо-оперативну групу чи оперативну групу.

Отже, вказаними вище Інструкціями, затвердженими наказами МВС України, визначено, які дії має вчинити оперативний черговий в разі отримання повідомлення про злочини та інші події, в тому числі, за телефоном. Зокрема, в разі отримання інформації, що не містить явних ознак злочину, така інформація вноситься до журналу єдиного обліку (ЖЄО), який обов'язково ведеться черговою частиною.

Повідомлення ОСОБА_1, що надійшло 05.07.2014 о 18:13 по лінії « 102» та в подальшому зареєстроване в ЖЄІ за № 25564, не містило явних ознак злочину та стосувалось особистих непорозумінь позивача з охороною та адміністрацією магазина «Сільпо».

У відповідності до Інструкції № 940 для перевірки інформації на місце події направлено працівників міліції, за результатами проведеної перевірки відібрані пояснення у ОСОБА_10 (а.с. 232 том І). Факту застосування до позивачки чи інших осіб фізичного впливу чи спеціальних засобів не виявлено, підтвердження фактів порушення громадського порядку не знайдено.

Отже, оскільки повідомлення позивача, здійснене 05.07.2014 в 18:13 на лінію « 102» не є заявою або повідомленням про злочин та не реєструвалась в ЖРЗПЗ, ознак злочину в ході перевірки не виявлено, у відповідача були відсутні підстави виносити одне з передбачених в ст. 214 КПК України рішень.

Наказом МВС України від 10.10.2004 № 1177 з метою забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення затверджено Положенням про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до п. 4.3. цього Положення за результатами перевірки звернення складається мотивований висновок про результати розгляду звернення громадян, який має містити в собі об'єктивний аналіз усіх зібраних матеріалів і повинен відповідати порядку його складання (Додаток 9).

Наявний в матеріалах справи Висновок про результати розгляду матеріалів перевірки (реєстр. ЖЄО № 25564) за своєю формою та змістом відповідає Порядку складання висновку про результати розгляду звернення громадянина (Додаток 9 до Положення) та містить пропозицію про доцільність закінчення (продовження) перевірки за зверненням.

Посилання позивача на відсутність відображення у висновку обставин подання нею відповідних письмових пояснень, судом відхиляються, адже судом встановлено відсутність подання позивачем працівникам міліції будь-яких письмових пояснень.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається відсутність протиправних дій/бездіяльності відповідача-1 щодо розгляду матеріалів перевірки ЖЄО-25564. В ході перевірки працівниками міліції не встановлено фактів порушення громадського порядку, застосування до позивача сили чи спеціальних засобів з боку інших осіб.

Фактично, з матеріалів справи вбачається наявність факту непорозуміння між позивачем і адміністрацією, охороною магазину «Сільпо», що не містить ознак адміністративного/кримінального правопорушення, внаслідок чого органи міліції не уповноважені вирішувати такі спори.

За таких обставин, в задоволенні позовної вимоги про скасування висновку від 09.07.2014 по результатам розгляду матеріалів перевірки ЖЄО-25564 від 05.07.2013 слід відмовити.

В той же час, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 щодо не надання відповіді на заяву позивача від 04.08.2014 вх. № Ч-2930, підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

04 серпня 2014 позивач звернулась до відповідача-1 з зазначеною заявою (а.с. 95 том І), в якій просила, в тому числі, направити на адресу її фактичного проживання або видати на руки, у встановлені чинним законодавством України строки письмову відповідь про прийняте рішення за результатами розгляду даного звернення.

Статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем-1, що в межах строку, визначеного ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», відповідач-1 не направив та не вручив наручно вмотивовану відповідь позивачу на її заяву від 04.08.2014.

Не містять матеріали справи в собі також доказів продовження терміну розгляду скарги, шляхом прийняття відповідного рішення керівником відповідача-1.

Твердження відповідача-1 про ознайомлення позивача з матеріалами перевірки ЖЄО-25564 13.08.2014 судом відхиляються, адже під час ознайомлення позивачу не була надана відповідь на заяву від 04.08.2014.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про визнання неправомірними дій прокуратури Оболонського району міста Києва щодо не прийняття рішення за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 04.08.2014 та зобов'язання прокуратуру Оболонського району міста Києва прийняти постанову з рішенням по результатам розгляду скарги позивача від 04.08.2014, задоволенню не підлягають, враховуючи наступне.

Листом від 07.08.2014 № 42-1702-14 прокуратура Оболонського району міста Києва повідомила позивача про те, що за результатами розгляду звернення від 04.08.2014 встановлено відсутність підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, оскільки відносини, які склались, не містять ознак вчинення кримінального правопорушення.

За таких обставин доводи позивача про не прийняття прокуратурою Оболонського району будь-якого рішення, є безпідставними.

До того ж, в рішенні, оформленому листом від 07.08.2014 № 42-1702-14, позивачу роз'яснено, що зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора позивач має право звернутись до Оболонського районного суду міста Києва.

Стосовно зобов'язання відповідача-2 прийняти постанову, суд зазначає наступне.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Таким чином, вищевказана позовна вимога розцінюється Окружним дміністративним судом міста Києва саме втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

З аналогічних підстав не підлягає задоволенню позовна вимога про зобов'язання прокуратуру міста Києва прийняти постанову з рішенням про результати розгляду скарги ОСОБА_1 № 405-п від 15.08.2014.

Позовна вимога про визнання неправомірними дії прокуратури міста Києва щодо не прийняття жодного рішення по скарзі позивача № 405-п від 15.08.2014 задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Порядок розгляду і вирішення звернень громадян, службових та інших осіб, запитів і звернень народних депутатів України, депутатів місцевих рад, а також прийому громадян, службових та інших осіб у Генеральній прокуратурі України, прокуратурах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратурах (на правах обласних), міських, районних, міжрайонних і прирівняних до них прокуратурах визначає Інструкція про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому громадян в органах прокуратури України, затверджена наказом Генерального прокурора України № 9гн від 21.06.2011 (далі - Інструкція).

Статтею 7 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції (із змінами та доповненнями) перевірки за заявами та скаргами фізичних і юридичних осіб, зверненнями та запитами депутатів усіх рівнів, крім заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення, проводяться лише у разі їх попереднього розгляду компетентними органами виконавчої влади, державного нагляду (контролю), органами місцевого самоврядування, посадовими чи службовими особами відповідного рівня або неприйняття ними рішень з цих питань у встановлені строки.

У відповідності до частини першої статті 16 Закону України «Про звернення громадян» скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Згідно частини четвертої статті 12 Закону України «Про прокуратуру» прийняте прокурором рішення може бути оскаржено вищестоящому прокурору або до суду.

15 серпня 2014 позивач звернулась до прокурора міста Києві з скаргою, в якій просила службову перевірку по відношенню до в.о. прокурора Оболонського району міста Києва ОСОБА_11 та прокурора прокуратури Оболонського району міста Києва ОСОБА_12 по факту виконання ними своїх службових обов'язків і по результатам перевірки прийняти рішення згідно чинного законодавства України.

Крім того, позивач просила об'єктивно і всебічно провести додаткову перевірку по скарзі від 04.08.2014 на висновок відповідача-1 від 05.07.2014 ЖЄО-25564.

За наслідками розгляду зазначеного звернення позивача, прокуратурою міста Києва прийнято рішення про направлення до прокуратури Оболонського району звернення позивача щодо можливих неправомірних дій, а також з інших питань.

Прокуратуру Оболонського району міста Києва зобов'язано перевірку доводів, викладених у зверненні, провести згідно з вимогами чинного кримінального процесуального законодавства. При встановленні порушень - вжити вичерпних заходів реагування. Про результати розгляду у встановлений законом строк інформувати автора.

Зазаначене рішення оформлено листом від 27.08.2014 № 04/3р (а.с. 114 том І).

За таких обставин, доводи позивача про неправомірні дії прокуратури міста Києва щодо не прийняття жодного рішення по скарзі позивача № 405-п від 15.08.2014, є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

До того ж, суд зазначає, що відповідно до п. 7.3 Регламенту прокуратури м. Києва, звернення громадян та юридичних осіб, які надійшли до прокуратури міста вперше і за ними не приймалося рішення прокурорами районного рівня, надсилаються до підпорядкованих прокуратур для вирішення.

Тобто, направлення скарги позивача прокуратурою міста Києва до районної прокуратури відповідє вимога п. 7.3 Регламенту прокуратури м. Києва.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Оболонського РУ ГУ МВС України у місті Києві, щодо не реєстрації виїзду другого наряду міліції 05.07.2014 за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, 36 «б».

3. Визнати протиправною бездіяльність Оболонського РУ ГУ МВС України у місті Києві щодо не надання відповіді на заяву позивача від 04.08.2014 вх. № Ч-2930

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський