Постанова № 43711434, 27.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27 березня 2015 року 14 год. 15 хв. № 826/20587/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Торгівельна компанія "Тікса" до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними дій відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, а також з інших питань.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 26 грудня 2014 року надійшов позов приватного підприємства "Торгівельна компанія "Тікса" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про:

- визнання протиправними дії відповідача щодо неприйняття податкової декларації позивача з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за вересень 2014 року (з додатками) (далі - декларація);

- визнання декларації такою, що подана у момент фактичного її отримання відповідачем, тобто 15 жовтня 2014 року;

- зобов'язання відповідача відобразити показники (дані) декларації у електронних базах даних податкової звітності, у тому числі у картці особового рахунку позивача.

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що рішення відповідача щодо відмови у прийнятті податкової звітності позивача жодним чином не обґрунтоване.

Ухвалою суду від 05 січня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 20 січня 2015 року судом, згідно зі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), допущено заміну відповідача його процесуальним правонаступником - державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач).

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю, а представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 20 січня 2015 року судом, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

До суду 26 січня 2015 року через канцелярію від представника позивача надійшли додаткові письмові докази, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Крім того, 02 лютого 2015 року до суду через канцелярію надійшли письмові заперечення відповідача проти позову, які судом також долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем 15 жовтня 2014 року подано відповідачу декларацію з додатками.

Відповідно до п. 48.3 ст. 48, п.п. 49.1, 49.8, 49.11, 49.12 ст. 49 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці 7 цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п. 48.3 та п. 48.4 ст. 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п. 48.3 та п. 48.4 ст. 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання. 49.12.

У разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому ст. 56 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що декларацію відповідачем не визнано як податку звітність. Рішення про відмову у прийнятті декларації в якості податкової звітності вмотивовано тим, що позивачем не зазначено обов’язковий реквізит, а саме вказано у декларації недостовірну податкову адресу.

Зі змісту декларації вбачається, що позивачем у графі 06 декларації "Податкова адреса" зазначено: місто Київ, Дарницький район, вулиця Бориспільська, 12-Б.

Згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до п. 45.2. ст. 45 ПК України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно зі ст. 1, ч. 1 ст. 16, ч. 1 ст. 17, ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відомості, що містяться у Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи, або її відокремленого підрозділу, фізичної особи - підприємця під час провадження ними господарської діяльності, а також для відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 17 грудня 2014 року місцезнаходження позивача: місто Київ, Дарницький район, вул. Бориспільська, 12Б, поверх 1, позивачем підтверджено відомості про юридичну особу 21 жовтня 2014 року.

Тобто, твердження відповідача про те, що декларацію позивачем оформлено з порушенням п. 48.3 ст. 48 ПК України, а саме у ній вказано недостовірну податкову адресу позивача, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до п. 49.13 ст. 49 ПК України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 15 червня 2012 року № 1503/12/13-12 зазначено, що задоволення судом позовних вимог щодо визнання протиправною відмови прийняти податкову декларацію означає, що відповідне рішення не створило жодних правових наслідків, а податкова декларація є поданою вчасно на підставі п. 49.13 ст. 49 ПК України. Тому в такому разі обов’язок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином, а його порушені права цілком відновленими.

Резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації має містити висновок про визнання протиправною відмови податкового органу прийняти податкову декларацію, а податкової декларації такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати).

Таким чином, враховуючи викладені вище норми та з’ясовані обставини, декларація повинна вважатись такою, що прийнята у момент її фактичного отримання відповідачем, тобто 15 жовтня 2014 року, що, у свою чергу, свідчить про наявність підстав для зобов’язання відповідача відобразити показники (дані) декларації в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі у картці особового рахунку позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з’ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов приватного підприємства "Торгівельна компанія "Тікса" до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними дій відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, а також з інших питань є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У зв’язку з тим, що представниками позивача не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на користь позивача здійснені ним судові витрати відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві щодо неприйняття податкової декларації приватного підприємства "Торгівельна компанія "Тікса" (код за ЄДРПОУ 39041107) з податку на додану вартість за вересень 2014 року (з додатками).

3. Визнати податкову декларацію приватного підприємства "Торгівельна компанія "Тікса" (код за ЄДРПОУ 39041107) з податку на додану вартість за вересень 2014 року (з додатками) такою, що подана у момент фактичного її отримання державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві, тобто 15 жовтня 2014 року.

4. Зобов’язати державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві відобразити показники (дані) податкової декларації приватного підприємства "Торгівельна компанія "Тікса" (код за ЄДРПОУ 39041107) з податку на додану вартість за вересень 2014 року (з додатками) у електронних базах даних податкової звітності, у тому числі у картці особового рахунку приватного підприємства "Торгівельна компанія "Тікса" (код за ЄДРПОУ 39041107).

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин