Постанова № 43710919, 16.04.2015, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2015 року справа № 823/594/15

м. Черкаси

17 год. 15 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шоколенко Т.М.,

представника позивача - ОСОБА_1 (згідно з довіреністю),

представника відповідачів - Савенко Ю.Н. (згідно з довіреностями),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області, Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

У Черкаський окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі-позивач) до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області (далі-відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги від 15.01.2015 №Ф-0000062211 про донарахування позивачу єдиного соціального внеску.

Позов мотивований відсутністю правових підстав для донарахування оскаржуваного зобов'язання. В обґрунтування позивач зазначає, що не використовував працю найманих осіб, зазначених у товарно-транспортних накладних (далі - ТТН) як водії. Посилається на: помилкове заповнення цих документів; порушення відповідачем процедури проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, що спричинило несвоєчасне повідомлення позивача про її тривалість; помилки в розрахунках про донарахування оспорюваних податкових зобов'язань (завищення бази оподаткування); неврахування відповідачем передбаченої законодавством можливості оплати праці за фактичний обсяг виконаної роботи та погодинної оплати праці; неврахування відповідачем, що він відноситься до групи платників єдиного податку, що не використовують найману працю. Представник позивача додатково просив врахувати, що один із зазначених у ТТН водіїв є фізичною особою-підприємцем, а інший на підставі довіреності має право керування автомобілем, зазначеним у ТТН, нарівні з позивачем.

Ухвалою суду до участі у справі залученого другого відповідача: Золотоніську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Черкаській області

Відповідачі надали суду письмові заперечення, відповідно до яких оскаржуване рішення прийнято у зв'язку із виявленням фактів систематичного використання позивачем праці фізичних осіб без оформлення трудових відносин з ними та без сплати обов'язкових зборів та податків з виплаченої винагороди.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази в логічній послідовності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суд встановив, що позивач здійснює підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, перебуває на обліку відповідачів як фізична особа-підприємець, що не використовує найманих працівників.

На виконання розпоряджень Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 20.05.2014 №97-р та Золотоніської ОДПІ ГУ Міндоходів у Черкаській області від 28.03.2014 №22-р щодо проведення операції «Урожай-2014», серед цілей якої: контроль за виплатою реальної заробітної плати працівникам, зайняти х у сільському господарстві на всіх етапах виробництва; виявлення осіб, які працюють без відповідного оформлення трудових відносин та контролю за роботодавцями щодо подальшого працевлаштування таких осіб зі сплатою відповідних податків та зборів; виявлення осіб, що надають послуги громадянам та суб'єктам господарювання з обробітку землі та комбайнування власною сільськогосподарською технікою з подальшим дослідження наявності документального оформлення таких відносин з дотриманням вимог чинного законодавства тощо, - на підставі наказів №626 та №636 Золотоніською ОДПІ ГУ Міндоходів у Черкаській області проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача за період його підприємницької діяльності з 01.10.2011 до 30.09.2014.

Про отримання копії наказу №626 позивачем свідчить його підпис у розписці від 27.10.2014. Зі службової записки головного державного ревізора інспектора І.С.Оврамича (вих.№1925 від 30.10.2014) вбачається, що позивач відмовився надавати для податкової перевірки бухгалтерські документи. Ці обставини позивачем не заперечуються.

Суд з'ясував, що у зв'язку з отриманням позивачем впродовж 2011-2014 року доходів за ознакою 157 (дохід, виплачений самозайнятій особі) від суб'єктів господарювання у сфері сільського господарства, що відображено у податковій звітності та книзі обліку доходів та витрат позивача, під час податкової перевірки використано отримані на письмові запити документи бухгалтерського обліку від СФГ «Лілея», ПП «Соняшник», ПП «Олімп», ТОВ Атлантік Фармз ІІ», СТОВ «Зернова компанія Хорс», СТОВ «Агрофірма колос», ПП «Тетяна»: копії договорів, укладених з позивачем, про надання послуг транспортних перевезень, актів виконаних робіт та ТТН до них.

За результатами опрацювання вказаних документів прийнято акт податкової перевірки від 11.11.2014 №447/1700/НОМЕР_1, в якому зафіксовано порушення позивача з приводу: несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб; незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення та сплати податків і зборів протягом встановленого законодавством строків; недоплати сум єдиного соціального внеску. З нього вбачається, що до таких висновків податковий орган дійшов з огляду на те, що в ТТН на перевезення товару за укладеними договорами відображені періодичні послуги автоперевізника ФОП ОСОБА_3, у т.ч. із залученням водіїв: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, - за умов не відображення позивачем у податковій звітності використання найманих працівників. Опитування вказаних осіб не проводилося із-за неприбуття їх до податкового органу.

На підставі зазначеного акту приймалися податкові повідомлення-рішення про донарахування податку з доходів фізичних осіб, рішення про донарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату цього податку, вимога від 01.12.2014 №ф-0005982211 про донарахування єдиного соціального внеску. Ці рішення оскаржені позивачем до Головного управління ДФС у Черкаській області, що рішенням від 06.01.2015 №204/23-00-10-0210 їх частину скасувало, у т.ч. зазначену вимогу скасовано в частині недоїмки, штрафу та пені. З урахуванням цих обставин Золотоніська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Черкаській області прийняла нову, оскаржувану вимогу від 15.01.2015 №Ф-0000062211 про донарахування позивачу єдиного соціального внеску в сумі 6879,97грн. (штраф та пеня - 0).

Для вирішення спору суд врахував наступне.

По-перше, платниками єдиного внеску згідно з абзацом другим п.1 ч.1 ст.4 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції на час виписування вищезгаданих ТТН) (далі - ЗУ №2464-VI) є роботодавці: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 1 частини першої цієї статті, є страхувальниками для платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 2, 3 (фізичні особи, які виконують роботи (надають послуги) на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, зазначених в абзаці другому пункту 1 цієї частини, чи у фізичних осіб - підприємців або осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, за цивільно-правовими договорами (крім фізичних осіб - підприємців, якщо виконувані ними роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), 6 - 14 частини першої цієї статті згідно з ч.3 ст.4 ЗУ №2464-VI.

Обчислення єдиного внеску згідно з ч.2 ст.9 ЗУ №2464-VI здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Суд врахував, що таких документів позивач для податкової перевірки надати відмовився. Обчислення єдиного внеску за минулі періоди відповідно до ч.4 вказаної статті Закону здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до вимог ч.ч.2-3 ст.7 ЗУ №2464-VI для осіб, які працюють у сільському господарстві, зайняті на сезонних роботах, виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, творчих працівників (архітекторів, художників, артистів, музикантів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів), та інших осіб, які отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована. Зазначений порядок нарахування внеску поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час або згідно з рішенням суду - середню заробітну плату за вимушений прогул. Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Згідно з ч.5 ст.7 ЗУ №2464-VI єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності, як зазначено у абзаці першому ч.5 ст.8 ЗУ №2464-VI. Відповідно до абзацу четвертого ч.5 вказаної статті для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється єдиний внесок у розмірі 34,7 відсотка винагороди за цивільно-правовими договорами.

По-друге, відповідно до п.164.6 ст.164 ПК України під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування для податку на доходи фізичних осіб визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

При нарахуванні доходів у вигляді винагороди за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг) база оподаткування визначається як нарахована сума такої винагороди, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

По-третє, згідно з ч.4 ст.7 Розділу III «Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску. Розмір єдиного внеску» ЗУ №2464-VI єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, відповідно до ч.3 ст.9 ЗУ №2464-VI здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

По-четверте, питання визначення бази нарахування єдиного внеску врегульовані ст.7 ЗУ №2464-VI. Єдиний внесок згідно з ч.5 цієї статті нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Даними ТТН підтверджується постійне використання позивачем протягом жовтня 2011 року до листопада 2013 року під час надання послуг замовникам, від яких отримав дохід як самозайнята особа, автотранспортного перевезення зерна автомобілями: камаз д.н.з.№99-54, МАЗ д.н.з. №52-49 і №21-56, - праці фізичних осіб - водіїв: ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2; адреса місця проживання: АДРЕСА_1) у липні-серпні 2012року, жовтні-листопаді 2012 року, жовтні-листопаді 2013 року; ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_3; адреса місця проживання: АДРЕСА_2) - у жовтні-листопаді 2011року, червні 2012 року, вересні-листопаді 2012 року, червні-липні 2013 року; ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4; адреса місця проживання: АДРЕСА_3) - у листопаді 2011року та у листопаді 2012 року.

Використання зазначених транспортних засобів позивачем у власній господарській діяльності позивачем визнано у судових засіданнях та не оспорювалося.

Твердження позивача про порушення процедури виклику його до податкового органу не стосуються предмету цього спору. Водночас, його доводи про помилкове заповнення ТТН та можливе надання послуг водіями як самозайнятими особами не враховано у зв'язку з таким.

Суд звернув увагу, що у вказаних ТТН є печатки, штампи та підписи вантажовідправників, якими є вищезазначені суб'єкти господарювання, від яких позивач отримав дохід за послуги автоперевезення, а також підписи вказаних осіб як водіїв автоперевізника: позивача.

Суд встановив, що ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець. Проте у зазначених ТТН його дані заповнені як про водія від позивача, а доказів надання ОСОБА_4, як самозайнятою особою, послуг автоперевезення відповідним суб'єктам господарювання, так і отримання ним доходу за таку діяльність не підтверджено жодними доказами. Крім того, діюче законодавство України не передбачає заборон використовувати в приватній сфері працю осіб, зареєстрованих підприємцями.

Наявність довіреності від 25.02.2012 на право використання одночасно позивачем та ОСОБА_6 зазначеного в ТТН автомобіля МАЗ також не спростовує вищевказаних обставин.

Згідно з підп. 8.26. п.8 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж. Перевізники приймають вантажі для перевезення відповідно до підп.10.1.п.10 вказаних Правил на підставі укладених договорів із замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовий договір (додаток 2).

Правила оформлення документів на перевезення визначені пунктом 11 зазначеного Правил. Зокрема, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил (підп.11.1 п.11). ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з ТТН водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. (підп.підп.11.4.- 11.5. п.11 Правил)

Доказів помилкового оформлення ТТН позивачем суду не надано, а отже такі твердження не є обгрунтованими.

З огляду на відстані наданих послуг перевезень, підписів вказаних фізичних осіб як водіїв позивача, дані щодо транспортних засобів і заповнених відповідних граф ТТН суд погоджується з твердженням відповідача, що позивач фактично використовував працю фізичних осіб - водіїв. Зважаючи, що доказів оформлення трудових відносин чи цивільно-правових договорів на виконання робіт, послуг позивач ні податковому органу, ні суду не надав, його доводи про неврахування можливості оплати погодинно чи за обсягом виконаної роботи, або як оплати праці сумісника відхилено як безпідставні.

Із розрахунку до оскаржуваного рішення з'ясовано, що базою для нарахування податковим органом єдиного внеску є загальна сума 19827,00грн. з розрахунку мінімальної заробітної плати для кожного із зазначених водіями осіб за кожен місяць, в якому надавалися послуги згідно з вищезгаданими ТТН та актами наданих послуг, із застосуванням ставки 34,7%, що відповідає вимогам вищезазначених норм ЗУ №2464-VI.

Відповідно до ч.4 ст.25 ЗУ №2464-VI в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Врахувавши встановлені обставини справи на підставі зазначених вимог законодавства суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160-165, 254-256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування вимоги Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області від 15.01.2015 №Ф-0000062211 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску в сумі 6879,97грн. відмовити повністю.

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання повного тексту постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

3. Копії постанови направити особам, які брали участь у справі.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст постанови виготовлений 21.04.2015