Постанова № 43710906, 14.04.2015, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 року м. Черкаси справа № 823/347/15

13 годин 14 хвилин

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Роя О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 823/347/15

за позовом публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (надалі - ПАТ «Черкасиобленерго») [представник позивача Сивова З.Ю. - за довіреністю]

до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (надалі - ДПІ у м. Черкасах) [представники відповідача Барабаш О.П., Табаченко Д.С. - за довіреностями]

третя особа: управління Державної казначейської служби України у м. Черкасах Черкаської області (надалі - УДКСУ у м. Черкасах) [представник третьої особи Гусак О.Г. - за довіреністю]

про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, прийняв постанову.

ПАТ «Черкасиобленерго» (ідентифікаційний код 22800735), звернувшись до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Черкасах, згідно заяви від 01.04.2015 про уточнення позовних вимог (а.с.130), просить:

- визнати протиправним рішення від 26.01.2015 №2192/23-01-25-01 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків в.о. начальника ДПІ у м. Черкасах у сумі 5552793 грн. 21 коп. з ПАТ «Черкасиобленерго»;

- здійснити поворот виконання рішення від 26.01.2015 №2192/23-01-25-01 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків в.о. начальника ДПІ у м. Черкасах у сумі 5552793 грн. 21 коп. з ПАТ «Черкасиобленерго»;

- зобов'язати ДПІ у м. Черкасах зарахувати у рахунок сплати податку на додану вартість за грудень 2014 кошти, сплачені ПАТ «Черкасиобленерго» платіжними дорученнями: від 12.01.2015 №144 у сумі 4678000 та від 12.01.2015 №204 у сумі 1371000 грн. та внести до зворотного боку інтегрованих карток особового рахунку позивача з ПДВ, що ведуться відповідачем, відомості про фактичну сплату позивачем сум, згідно платіжних доручень: від 12.01.2015 №144 у сумі 4678000 з призначенням платежу ПДВ за грудень 2014 року та від 12.01.2015 №204 у сумі 1371000 грн. з призначенням платежу ПДВ за грудень 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.01.2015 посадовою особою відповідача прийнято рішення № 2192/23-01-25-01 здійснити погашення податкового боргу у сумі 5552793 грн. 21 коп. шляхом стягнення безготівкових коштів ПАТ «Черкасиобленерго». 29.01.2015 на виконання вказаного рішення відповідно до п.32 підрозділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (надалі - Кодекс №2755) АТ «Ощадбанк» здійснено списання коштів у сумі 5552793 грн. 21 коп. з рахунку ПАТ «Черкасиобленерго». Позивач вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням положень чинного законодавства України та належить до скасування. Між ПАТ «Черкасиобленерго» (Клієнт) та ПАТ «Енергобанк» було укладено договір розрахунково-касового обслуговування банківського рахунку №77768. 12.01.2015 на виконання вказаного договору ПАТ «Черкасиобленерго» шляхом подання платіжних доручень до ПАТ «Енергобанк» ініціювало грошові перекази із сплати податків, а саме: №144 від 12.01.2015 на суму 4678000 грн. із призначенням платежу: ПДВ за грудень 2014 року; №204 від 12.01.2015 на суму 1371000 грн. із призначенням платежу: ПДВ за грудень 2014 року. Вказані платіжні доручення мають відмітки ПАТ «Енергобанк» про прийняття доручень до виконання 12.01.2015. Позивач зазначає, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів з вини банку - такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення та штрафні санкції, при цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не у повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. Позивач листом від 12.01.2015 №180/08-01 повідомив відповідача про часткову сплату грошових зобов'язань з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) за грудень 2014 року згідно платіжних доручень від 12.01.2015 №144 у сумі 4678000 грн. та від 12.01.2015 №204 у сумі 1371000 грн. з рахунку ПАТ «Черкасиобленерго», що відкрито в ПАТ «Енергобанк». Тобто, станом на 12.01.2014 позивач мав переплату з ПДВ за грудень 2014 року у сумі 6049000 грн. Натомість, відповідачем було порушено вимоги Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів від 05.12.2013 №765 у частині невиконання обов'язку зарахувати кошти сплачені позивачем згідно платіжних доручень від 12.01.2015 №144 та №204. На підставі зазначеного позивач вважає оскаржуване рішення відповідача безпідставним оскільки на момент його прийняття у позивача була переплата у сумі 6049000 грн. за грудень 2014 року, яку відповідач повинен був зарахувати у рахунок погашення податкового боргу за листопад 2014 року. При прийнятті рішення від 26.01.2015 №2192/23-01-25-01 не враховано, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 порушено провадження у справі № 01/1494 про банкрутство ПАТ «Черкасиобленерго», та введено 14.05.2004 мораторій на задоволення вимог кредиторів, що діє і на даний час. Відповідач відповідно до положень ч.2 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та п.1.3 ст.1 Кодексу №2755 не мав право проводити стягнення пені з позивача під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Оскільки позивачем вчинено всі необхідні дії для фактичної сплати податкового боргу з ПДВ, відповідач зобов'язаний відкорегувати дані особової картки особового рахунку ПАТ «Черкасиобленерго» шляхом виключення з них сум боргу. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити позов з підстав викладених у позовній заяві, заяві про уточнення позовних вимог (а.с.130-137) та додаткових письмових поясненнях.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивачем надано засвідчені копії: договору банківського рахунку від 20.12.2013 №77768 з додатками (а.с.10-20); платіжних доручень від 12.01.2015 №144 (а.с.21, 115) та №204 (а.с.22, 116); листа від 12.01.2015 №180/08-01 (а.с.23); рішення від 26.01.2015 № 2192/23-01-25-01 (а.с.25); листа від 19.12.2014 №7938/08-01 (а.с.26); листа від 30.12.2014 №8269/08-01 (а.с.27); декларації з ПДВ за листопад 2014 (а.с.28-29); декларації з ПДВ за грудень (а.с.30-31, 118-121); акту від 04.02.2015 (а.с.32, 128); ухвали господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 (а.с.33); витягу з ЄДР стосовно ПАТ «Черкасиобленерго» (а.с.34-35); ухвали господарського суду Черкаської області від 17.02.2015 (а.с.51); платіжного доручення від 30.01.2015 №265 (а.с.54, 117); листа від 02.03.2015 №1489/08-01 (а.с.55); листа від 26.03.2015 №2085/09-03 (а.с.122); листа від 23.01.2015 №550/09-03 (а.с.123); листа від 27.01.2015 №618/09-03 (а.с.124-125); рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень (а.с.126); листа від 27.03.2015 №993/4-26 (а.с.127); листа від 26.03.2015 №2086/09-03 (а.с.143); заяви від 30.01.2015 №715/08-01 (а.с.144); рішення від 30.01.2015 №12/23-00-23-010 (а.с.145); договору про розстрочення від 30.01.2015 №16/23-01-25-0119 (а.с.146-148); реєстру декларацій з ПДВ (а.с.149); довідки про наявність відкритих банківських рахунків (а.с.150); довідки щодо залишку коштів на банківських рахунках на 12.01.2015 (а.с.151); ухвали господарського суду від 23.03.2015 у справі №17-14-01/149 (а.с.235-238); постанови про зупинення виконавчого провадження від 17.11.2008 (а.с.239).

Представники відповідача у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що станом на 26.01.2015 позивач мав заборгованість із сплати податків до бюджету на загальну суму 5552793 грн. 21 коп. Відповідно до п.32 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» Кодексу №2755 рішення про стягнення коштів з рахунків платника у банках є вимогою стягувача до боржника, що належить негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за встановленими правилами. На виконання вимог наказу ДФС України від 21.01.2015 №23 правомірно прийнято рішення від 26.01.2015 №2192/23-01-25-01 про стягнення коштів з позивача у рахунок погашення податкового боргу. Додатково представниками зазначено, що згідно реєстраційних та облікових даних платника податків позивач має нульовий стан (платник податків за основним місцем обліку), згідно реєстру операцій за рахунками ПДВ за період з 01.02.2015 до 14.04.2015 кошти на електронний рахунок №37511000028324 не зараховувались, платіжні доручення від 12.01.2015 №144 та №204 у податковій звітності позивача не відображались, відомості від ГУ ДКУ у Черкаській області щодо сплати коштів за платіжними дорученнями від 12.01.2015 №144 та №204 до відповідача не надходили.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення, відповідачем надано засвідчені копії: зворотного боку облікової картки платника податків ПАТ «Черкасиобленерго» з ПДВ (а.с.62-79, 155-156); листа від 29.01.2015 №677/08-01 (а.с.97); інкасового доручення від 26.01.2015 №384 (а.с.98); розрахунку суми податкового боргу (а.с.99-102, 157160); виписки з наказу ДПІ у м. Черкасах від 10.11.2014 №1814 (а.с.103); податкових декларацій з ПДВ та уточнюючих розрахунків до них (а.с.161-166, 175-177, 188-199, 202-210, 213-217); податкових декларацій з ПДВ (а.с.167-219); ухвали господарського суду Черкаської області від 23.03.2015 у справі №17-14-01/1494 (а.с.221-222); ухвали господарського суду Черкаської області від 25.02.2014 №1 у справі №14-01/1494 (а.с.223-229); відомостей стосовно позивача з баз даних електронної звітності (а.с.230-233). А також додаткові пояснення від 30.03.2015 №606/23-01-23-0218 (а.с.104).

Представник третьої особи - управління Державної казначейської служби України у м. Черкасах Черкаської області у судовому засіданні покладався на розсуд суду, зазначивщи, що відомості про сплату коштів згідно платіжних доручень від 12.01.2015 №144 (а.с.21, 115) та №204 (а.с.22, 116) в УДКСУ у м. Черкасах відсутні.

На підтвердження обставин представником надано лист від 27.03.2015 №984/3-10 (а.с.93) за підписом начальника УДКСУ у м. Черкасах.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити з огляду на таке.

ПАТ «Черкасиобленерго» зареєстровано як юридичну особу з 24.03.1999 (а.с.34). Відповідач перебуває на обліку у ДПІ у м. Черкасах як платник податків (а.с.231).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Кодексом №2755. Згідно ст.6 Кодексу №2755 податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Кодексом №2755 визначено обов'язок відповідача як платника податків самостійно обчислювати суму податкового зобов'язання та зазначати її у податковій декларації, що в обов'язковому порядку подається до територіального податкового органу (ст.16). Відповідно до п.56.11 ст.56 Кодексу №2755 грошове зобов'язання, що самостійно визначене платником податків, не оскаржується. Згідно із п.31.1 ст.31 Кодексу №2755 строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Відповідно до п.126.1 ст.126 Кодексу №2755 у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.

Судом встановлено, що 18.12.2014 позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за листопад 2014 року згідно якої самостійно визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 6316816 грн. (а.с.28-29). Позивачем подано 19.01.2015 податкову декларацію з ПДВ за грудень 2014 року згідно якої самостійно визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 11454223 грн. Станом на 01.01.2015 згідно облікових даних відповідача за документами про зменшення боргу недоїмка складала 6431076 грн. (а.с.72), станом на 06.01.2015 з огляду на відомості за платіжним дорученням №3035 про перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший недоїмка складала 6431076 грн. (а.с.73), станом на 13.01.15 з огляду на відомості за платіжним дорученням № 12 про перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший - недоїмка складала 6265638,91грн. (а.с.76), станом на 14.01.15 - недоїмка складала 5546220,05грн. (а.с.76), тобто на дату прийняття оскаржуваного рішення від 26.01.2015 за відповідачем рахувалась недоїмка у сумі більше 5 млн. грн. Списання за спірним рішенням здійснено 29.01.2015 у сумі 55523793,21 грн. (а.с.76).

Згідно зі ст.32 Кодексу №2755 зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки; податкового кредиту. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку. Відповідно до пп.17.1.10 п.17.1 ст.17 Кодексу №2755 платник податків має право, зокрема на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом. Станом на момент розгляду справи для позивача законодавець не передбачив такого способу захисту як залік у вигляді відновлення на особовому рахунку суми 6049000 грн., передбаченої до сплати з рахунку в ПАТ «Енергобанк» до бюджету згідно платіжних доручень від 12.01.2015 №144 у сумі 4678000 грн. (а.с.21, 115) та №204 у сумі 1371000 грн. (а.с.22, 116), оскільки відомості про фактичну сплату коштів в УДКСУ у м. Черкасах відсутні (лист УДКСУ у м. Черкасах від 27.03.2015 №984/3-10) (а.с.93), інформація про зарахування коштів у сплату ПДВ згідно казначейського обліку за бюджетною класифікацію від УДКСУ у м. Черкасах до відповідача з метою формування баз даних не надходила, даних про зменшення в обліку недоїмки з ПДВ особового рахунку позивача не відображено.

Підставою для визнання в обліку виконаних операцій є первинні документи, що підтверджують здійснення витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського обліку (п.138.2 ст.138 Кодексу №2755, п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (надалі - Закон №996). Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 встановлено (п.19), що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Згідно ч.1 ст.43 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI (надалі - Кодекс №2456) визначено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями. Відповідно до ч.5 ст.45 Кодексу №2456 податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок. Частиною 6 ст.45 Кодексу №2456 визначено, що забороняється проведення розрахунків з бюджетом у негрошовій формі, у тому числі шляхом взаємозаліку, застосування векселів, бартерних операцій та зарахування зустрічних платіжних вимог у фінансових установах, за винятком операцій, пов'язаних з державним боргом, та випадків, передбачених законом про Державний бюджет України. Згідно із ч.4 ст.45 Кодексу №2456 податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Відповідно до ч.5 ст.78 Кодексу №2456 визначено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування відповідно на єдиний казначейський рахунок та рахунки, відкриті в установах банків державного сектору згідно з частиною другою цієї статті, і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Згідно із ст.112 Кодексу №2456 визначено, що до повноважень Казначейства України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить здійснення контролю за: веденням бухгалтерського обліку всіх надходжень і витрат державного бюджету та місцевих бюджетів, крім випадку, передбаченого абз.3 і 4 ч.2 ст.78 цього Кодексу, складанням та поданням фінансової і бюджетної звітності; бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень бюджету.

Відповідно до п.10 і п.11 ч.1 ст.116 Кодексу №2456 порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме: зарахування доходів бюджету на будь-які рахунки, крім єдиного казначейського рахунка (за винятком коштів, що отримуються установами України, які функціонують за кордоном, власних надходжень державних і комунальних вищих навчальних закладів, наукових установ та закладів культури, отриманих як плата за послуги, що надаються ними згідно з основною діяльністю, благодійні внески та гранти, та у випадках, передбачених абзацами третім і четвертим частини другої статті 78 цього Кодексу), а також акумулювання їх на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету; зарахування доходів бюджету до іншого, ніж визначено цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, бюджету, в тому числі внаслідок здійснення поділу податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів між бюджетами з порушенням визначених розмірів. Відповідно до п.9.3 ст.9 Кодексу №2755 зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Судом встановлено, що 20.12.2013 між ПАТ «Черкасиобленерго» (Клієнт) та ПАТ «Енергобанк» (банк) було укладено договір банківського рахунку №77768/23-01/18-14, згідно якого банк зобов'язується відкрити поточний мультивалютний рахунок та здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку відповідно до чинного законодавства України (а.с.10-15). 12.01.2015 на виконання договору від 20.12.2013 ПАТ «Черкасиобленерго» шляхом подання платіжних доручень до ПАТ «Енергобанк» (код 19357762) ініційовано грошові перекази із сплати податків, а саме: від 12.01.2015 №144 у сумі 4678000 грн., призначення платежу ПДВ за грудень 2014 року (а.с.21); від 12.01.2015 №204 у сумі 1371000 грн., призначення платежу ПДВ за грудень 2014 року (а.с.22). Вказані платіжні доручення мають відмітки ПАТ «Енергобанк» про прийняття доручень до виконання 12.01.2015, проте доказів на підтвердження інформації про списання 12.01.2015 (чи у наступні дні) з рахунків позивача зазначених сум не надано.

Судом встановлено, що кошти згідно платіжних доручень від 12.01.2015 №144 у сумі 4678000 грн. та від 12.01.2015 №204 у сумі 1371000 грн. на рахунки УДКСУ у м. Черкаси не надходили, тобто до державного бюджету не зараховано (а.с.93), а відповідна інформація від третьої особи на виконання бюджетних повноважень з виконання бюджету до відповідача не надходила.

Згідно наданої позивачем копії ухвали господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 у справі №01/1494 за заявою ТОВ «Агенство регіонального розвитку паливно-енергетичного комплексу «А/РТЕК»» м. Черкаси до ВАТ «Черкасиобленерго» м. Черкаси було порушено провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч.4 ст.10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-XII (надалі - Закон №2343) суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Згідно із ч.1 ст.19 Закону №2343 мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Частиною 5 ст.19 Закону №2343 визначено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів. Відповідно до ч.9 ст.19 Закону №2343 активи боржника, що перебувають у податковій заставі, можуть бути звільнені господарським судом з податкової застави, про що виноситься ухвала у судовому засіданні за участю органу доходів і зборів.

У даному випадку стягнення коштів платника податків згідно рішення від 26.01.2015 №2192/23-01-25-01 з метою погашення заборгованості боржника, на яку не розповсюджується дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, здійснено після порушення провадження у справі про банкрутство, після запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів. Згідно з вимогами п.2 ст.19 Закону №2343 мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. На момент порушення справи про банкрутство ПАТ «Черкасиобленерго» строк виконання зобов'язань зі сплати ПДВ не настав, оскільки за даними декларації з ПДВ, згідно яких виник податковий борг, останні було подано за листопад та грудень 2014 року, тобто після порушення справи про банкрутство.

Відповідно до ст.1 Закону №2343 мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Положення ст.12 Закону №2343, що встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, це положення слід застосовувати у контексті ст.1 цього Закону, де наведене саме визначення мораторію.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.2442 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України (надалі - ВСУ) має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. У постанові ВСУ від 02.12.2014 № 21-543а14 зазначено: питання про усунення розбіжностей у застосуванні ст.ст. 1, 12 Закону №2343 вирішено, зокрема у постановах від 04.07.2011, 07.05.2012, 11.06.2012, 01.10.2012 та 26.02.2013 (справи №№ 21-144а11, 21-289а11, 21-179а12, 21-298а12, 21-34а13 відповідно) та зазначено, що за змістом наведених норм Закону №2343 мораторій на задоволення вимог кредиторів, уведений у зв'язку з порушенням провадження у справі про банкрутство, не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після його введення, а відтак не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Відповідно до положень ст.102 Кодексу №2755 податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Стаття 102 Кодексу №2755 не містить приписів, що надають органу фіскальної служби право продовжувати зазначені строки у зв'язку із введенням на підприємстві мораторію відповідно до Закону №2343. Згідно із п.1.3 ст.1 Кодексу №2755 визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій. Відповідно до п.87.9 ст.87 Кодексу №2755 у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст.95 Кодексу №2755 або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

З 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи» (надалі - Закон №71). Зокрема, Законом №71 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу №2755 доповнено п.32, згідно з яким тимчасово, до 01.07.2015, встановлено: у випадках, коли податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені Кодексом №2755 строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках, здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду за умови, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

Наказом ДФС України від 21.01.2015 №23 затверджено примірну форму рішення про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків. Національним банком України листом від 27.01.2015 №25-110/4833 банки повідомлено про обов'язковість і негайність виконання інкасових доручень (розпоряджень), ініційованих органами державної фіскальної служби, та особливості оформлення таких розрахункових документів: на виконання вимог Закону №71 банки до 01.07.2015 приймають та виконують інкасові доручення (розпорядження) на стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника, що оформлено органами державної фіскальної служби на підставі рішення керівника органу державної фіскальної служби. У реквізиті «Призначення платежу» такого інкасового доручення (розпорядження) має зазначатися дата видачі та номер рішення керівника органу державної фіскальної служби. Рішення керівника органу державної фіскальної служби, на підставі якого оформлено інкасове доручення (розпорядження), банку не подається.

Суд, дослідивши наявну у матеріалах справи, засвідчену у встановленому порядку, копію рішення від 26.01.2015 №2192/23-01-25-01, встановив, що його форма відповідає встановленим вимогам.

Пунктом 1.24 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 №2346-III (надалі - Закон №2346) визначено, що переказ коштів (надалі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою. Відповідно до п.30.1 ст.30 Закону №2346 переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Щодо позиції позивача стосовно відповідальності банку необхідно зазначити, що остання не є предметом розгляду у цій справі з огляду на межі позовних вимог, зокрема у випадку нарахування пені або штрафної санкції як відповідальності за несвоєчасне або перерахування не у повному обсязі податків, у т.ч. установленої Законом №2346 з вини банку. Зважаючи на вищевикладене, банк несе відповідальність за своєчасне виконання платіжних доручень клієнтів на перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів (за винятком випадків, передбачених нормами діючого законодавства). Відповідно до п.129.6 ст.129 Кодексу №2755 за порушення строків зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом №2346, з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених Кодексом №2755, а також несе іншу відповідальність, встановлену Кодексом №2755, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку і збору (обов'язкового платежу). Незважаючи на причину несплати податкових зобов'язань (боргу) у разі порушення банком строків виконання доручень клієнтів на переказ коштів платник податків не обмежений у праві використати можливості розрахункового обслуговування іншого банку (рахунки в інших банках - а.с.150) з огляду на те, що Кодекс №2755 не звільняє платника податків від обов'язку сплатити основну суму податкового зобов'язання та/або податкового боргу, а відповідно податковий орган - від стягнення такого податкового боргу. У разі ненадходження грошових коштів на бюджетні рахунки органу державного казначейства і не зарахування їх до дохідної частини державного або місцевого бюджетів податкові зобов'язання та/або податковий борг не можуть вважатися погашеними (сплаченими). Статтею 38 Кодексу №2755 передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата у повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Згідно пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 Кодексу №2755 податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, у порядку та строки, визначені податковим законодавством. Враховуючи зазначене податкове зобов'язання буде вважатися виконаним з дня зарахування сплачених коштів на єдиний казначейський рахунок.

Протягом дії системи електронного адміністрування ПДВ у тестовому режимі платники податку самостійно зараховують на такі електронні рахунки кошти з власних поточних рахунків, відкритих у банківських установах, у сумах, необхідних для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку, задекларованих ними в податковій звітності з ПДВ. Кошти з електронного рахунку платника ПДВ перераховуються Казначейством в автоматичному режимі до бюджету та/або на рахунок, відкритий у банку.

Починаючи з 01.01.2015, всі податкові накладні/розрахунки коригування до них складаються платниками податку виключно в електронному вигляді. Складання податкових накладних/розрахунків коригування здійснюється за формою і у порядку, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 №957 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13.10.2014 за № 1235/26012, із змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1129 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 22 вересня 2014 року №957», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за №1455/26232. протягом дії тестового режиму системи електронного адміністрування ПДВ відсутні обмеження щодо реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування. Тобто реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН протягом тестового режиму здійснюється незалежно від наявності «вхідних» податкових накладних, сплати ПДВ під час розмитнення товарів, а також без поповнення рахунка в системі електронного адміністрування ПДВ (абз. 2 п.35 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу №2755).

Термін реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН не змінився та становить 15 календарних днів з дати складання податкової накладної/розрахунку коригування (пункт 201.10 статті 201 Кодексу). Сплата ПДВ до бюджету за звітний період грудень 2014 року, січень 2015 року/ ІV квартал 2014 року здійснюється платником податку зі свого поточного рахунку безпосередньо на бюджетні рахунки. Для сплати ПДВ до бюджету з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ необхідно було перерахувати з поточного рахунку платника на його рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ, відкритий йому в казначействі, суму коштів, що дорівнює сумі податкових зобов'язань, задекларованих ним до сплати в бюджет за відповідний звітний (податковий) період. Таке перерахування на електронний рахунок платнику необхідно здійснювати не пізніше граничного строку для самостійної сплати податкових зобов'язань. Третьою особою надано лист (а.с.240) щодо електронного адміністрування ПДВ, проте позивач та відповідач на обґрунтування своєї позиції не надали доказів стосовно виконання податкового обов'язку платника податку, зокрема перерахунку ПДВ зі свого поточного рахунку безпосередньо на бюджетні рахунки.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами 1 та 2 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.1 ст.69 КАС України доказами у адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін та доказів у справі.

Дослідивши наявні у справі докази, враховуючи надані сторонами пояснення та докази на їх підтвердження, проаналізувавши дії відповідача на предмет відповідності чинному законодавству у межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті рішення ДПІ у м. Черкасах від 26.01.2015 №2192/23-01-25-01 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків у сумі 5552793 грн. 21 коп. з ПАТ «Черкасиобленерго» діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, добросовісно і не порушував права та законні інтереси позивача. Стосовно неперерахування коштів ПАТ «Енергобанк» на рахунок УДКСУ у м. Черкаси відповідно до платіжних доручень №144 та №204, суд зазначає, що правомірність дій ПАТ «Енергобанк» на відповідність їх умовам договору обслуговування банківського рахунку від 20.12.2013 №77768/23-01/18-14 та відповідальність із здійснення переказу коштів не є предметом розгляду даної справи і не належить розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст.162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення від 26.12.2014 №2192/23-01-25-01 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків, прийняте в.о. начальника ДПІ у м. Черкасах у сумі 5552793 грн. 21 коп. з ПАТ «Черкасиобленерго» є правомірним, а вимоги позивача такими, у задоволенні яких належить відмовити.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 160, 162, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (18002, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Гоголя, 285, ідентифікаційний код 22800735) на користь державного бюджету України судовий збір у сумі 4311 (чотири тисячі триста одинадцять) грн. 72 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 17 квітня 2015 року.

Суддя Л.В.Трофімова