Постанова № 43710741, 22.04.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2015 р. № 1270/5312/12

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення пені, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія», звернувся до суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення пені за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30.07.2012 року по справі №2а-/1270/5312/2012 у задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення пені за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування відмовлено повністю.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 липня 2012 року по адміністративній справі №2а/1270/5312/2012 - залишено без задоволення, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 липня 2012 року по адміністративній справі №2а/1270/5312/2012 - залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.02.2015 року касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» задоволено частково. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30.07.2012 рок та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

У мотивувальній частині ухвали Вищого адміністративного суду України колегія суддів зазначила, що для правильного вирішення цього спору судам слід було перевірити правильність та обґрунтованість розрахунку суми пені заявленої позивачем до стягнення, дослідивши період строку прострочення відшкодування заявленої до податкового органу суми податку на додану вартість.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про час. дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» є суб'єктом господарювання та знаходиться на податковому обліку в СДПІ з обслуговування великих платників у місті Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів як платник податку на додану вартість.

Матеріалами справи підтверджено, що 20.12.2011 року Приватним акціонерним товариством «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську ДПС подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування з податку па додану вартість за листопад 2011 року у розмірі 33 981 649,00 грн. (т.1 а.с.18, 20)

У період з 21.12.2011 р. по 19.01.2012р. відповідачем проведено камеральну перевірку позивача, за результатами якої складено довідку від 18.01.2012 №168/08-5/32292929 «Про результати камеральної перевірки Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2011 року» (т.1 а.с.11-15).

У висновках довідки зазначено, що перевіркою підтверджено відображене ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» у декларації з урахуванням уточнюючого розрахунку за серпень 2011 року бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 96 608 076,00 грн.

Таким чином, підтверджено право ПрАТ "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за листопад 2011 року у розмірі 33981649 грн.

Судом встановлено та представником податкового органу даний факт не заперечується, що податковим органом не подавався до органу Державної казначейської служби України висновок із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 33981649 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ПрАТ "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія".

Суд зазначає, що у відповідності із п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно із п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України, за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

В п. 200.12 та п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України зазначено, що контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що податковим органом неправомірно не подано до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 33981649 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ПрАТ "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія", оскільки належними та допустимими доказами у справі доведено факт наявності у позивача права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість. (Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України К/800/64906/13 від 17.03.2015 року.).

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що 29.02.2012 року частину задекларованої суми бюджетного відшкодування за листопад 2011 року у розмірі 19226103,57 грн. позивачу відшкодовано.

Решта суми бюджетного відшкодування у розмірі 14755454,43 грн. на рахунок платника податків у банку не надходила, а була зарахована податковим органом в рахунок податкових зобов'язань позивача з податку на додану вартість задекларованих в декларації за травень 2012 року, термін зарахування в КОР 30.06.2012 року.

Станом на час розгляду справи сума бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за листопад 2011 року у підприємства відсутня, що підтверджується довідкою про розмір залишку невідшкодованих сум податку на додану вартість.

Таким чином, враховуючи, що станом на час розгляду справи сума бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за листопад 2011 року у підприємства відсутня, позовні вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності СДПІ, яка виразилась у ненаданні до ГУДКСУ у м.Луганську Луганської області висновку про відшкодування ПрАТ "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" податку на додану вартість у сумі 14755545,43 грн. не підлягає задоволенню.

Стосовно іншої частини позовних вимог, а саме стягнення пені за несвоєчасне відшкодування суми податку на додану вартість за листопад 2011 року у розмірі 704367,64 грн. суд зазначає наступне.

Пунктом 200.17 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (в тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Відповідно до п. 200.23 ст. 200 ПК України, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Виходячи з вищевикладених норм, встановлено, що у платника податку, який не отримує бюджетне відшкодування в порядку та строки, визначені ст.200 Податкового кодексу України, виникає право на нарахування пені на суму такої заборгованості на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2014 р.).

На виконання вимог викладених в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11.02.2015 року, судом було витребувано у позивача розрахунок суми пені заявленої позивачем до стягнення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що сума пені яка підлягає до сплати позивачу складає 704367,64 грн. за прострочення 152 днів сплати заборгованості, а саме:

- в період з 31.01.2012р. по 29.02.2012 р. - 7,75% (діюча облікова ставка НБУ) х 120% = 9,3%:366 = 0,025% х 30 днів х 33981649,00 грн. (сума заборгованості): 100 = 259040,44 грн.;

- в період з 01.03.2012 р. по 22.03.2012 р. – 7,75 % х 120% = 9,3%:366 = 0,025% х22 х14755545,43грн.:100 = 82485,92 грн.;

- в період з 23.03.2012р. по 30.06.2012 р. - 7,5% х 120% = 9%: 366 = 0,024% х 100 х 14755545,43 грн.:100 = 362841,28 грн.

Таким чином, беручи до уваги той факт, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а відповідач належними доказами не довів факту погашення пені за прострочення бюджетного відшкодування ПДВ за 152 дні ( з 31.01.2012 р. по 30.06.2012 р.) у сумі 704367,64 грн., суд прийшов до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог, через що позов в цій частині позовних вимог підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядуванн, його посадова чи службова особа).

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення пені задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" (код ЄДРПОУ 32292929) пеню в сумі 704367,64 грн. ( сімсот чотири тисячі триста шістдесят сім гривень 64 коп.) за прострочку бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 33981649,00 грн. за 152 дні ( з 31.01.2012 р. по 30.06.2012 р.).

У задоволенні адміністративного позову в іншій частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (платник УДКСУ у м. Луганську, код 37991503) на користь Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" (код ЄДРПОУ 32292929) судовий збір в розмірі 2146,0 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя Бідонько А.В.