Постанова № 43710341, 16.04.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

16 квітня 2015 року Справа № 814/392/15

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомприватного сільськогосподарського виробничого підприємства "Рутенія-М", АДРЕСА_1

до1: Первомайської ОДПІ Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Дзержинського, 18, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55200 2: Первомайської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області, вул. Дзержинського, 18, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55213 провизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.09.2014 р. № 00022422201, податкової вимоги від 21.01.2015 р. № 119-14, В С Т А Н О В И В:

Позивач - приватне сільськогосподарське виробниче підприємство "Рутенія-М", звернувся до суду з позовом до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (Відповідач 1), про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 25.09.2014 р. № 0002242201.

До початку розгляду справи по суті позивач збільшив позовні вимоги і просить також визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 21.01.2015 р. № 119-14.

Суд залучив до участі у справі в якості другого відповідача Первомайську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (Відповідач 2).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, позивач є сільськогосподарським товаровиробником і використовує орендовані земельні ділянки. Податковий кодекс не містить вимог до правового оформлення земель, які перебувають у користуванні сільськогосподарського підприємства. При розрахунку питомої ваги сільськогосподарської продукції, відповідач не врахував ту продукцію, яка вирощена на земельних ділянках, договори оренди яких не зареєстровані.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що перевіркою виявлено операції з реалізації сільськогосподарської продукції, вирощеної на землях, по яким не зареєстровані договори оренди за період, що перевірявся (а. с. 177-180).

Сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню, виходячи з наступного:

У серпні-вересні 2014 р. відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складено акт від 15.09.2014 р. № 96/22/НОМЕР_1 (а. с. 15-64).

Під час перевірки встановлено порушення п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198, п. 209.6, 209.7 ст. 209 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податкові зобов'язання за березень 2014 р. на суму ПДВ 47933,00 грн. і зменшено від'ємне значення ПДВ по скороченій декларації за червень 2014 р. на суму 8600,00 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.09.2014 р. № 0002242201 на суму 71900,00 грн. (а. с. 14).

Вважаючи борг узгодженим, відповідач прийняв податкову вимогу від 21.01.2015 р. № 119-14 на суму 75762,10 грн., яка включає суму, визначену в податковому повідомленні-рішенні, та пеню в розмірі 3862,48 грн. (а. с. 156).

Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з наступного.

В акті перевірки вказано на те, що позивач використовував у господарській діяльності 3184 га орендованої земельної площі, з якої 32 га - на підставі договорів оренди, не оформлених належним чином, а, відтак, частина продукції вироблена на земельних ділянках, які використовуються без правових підстав.

Суд вважає, що відповідач надав невірну правову оцінку фактичним обставинам справи та неправомірно прийняв спірні рішення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 209 п. 209.1 ПК України, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно ст. 209 п. 209.6 ПК України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Із змісту ст. 209 п. 209.6. ПК України слідує, що для визнання підприємства сільськогосподарським і, відповідно, отримання ним права перебувати на спеціальному режимі оподаткування, використовувані для виробництва продукції землі повинні знаходитися у власності чи користуванні такого виробника. Водночас ПК України не деталізує вимог до правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки.

Отже, за таких обставин будь-яке законне право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Таким чином, для розрахунку доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва як таких, що можуть враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва, можуть включатися доходи від продажу продукції, вирощеної (виробленої) на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні особи на будь-яких умовах.

Таким чином, перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку є правомірним, якщо при цьому дотримано критерій щодо мінімального обсягу частки сільськогосподарського товаровиробництва.

Аналогічна правова позиція висловлена в листі Вищого адміністративного суду України від 28 грудня 2012 р. № 2614/12/13-12.

Зважаючи на те, що відповідач безпідставно прийняв податкове повідомлення-рішення від 25.09.2014 р. № 0002242201, а податкова вимога визначає ту ж саму суму боргу, і податкове повідомлення-рішення, і податкова вимога підлягають скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивач надав квитанції про сплату судового збору в сумі 295,39 грн. (а. с. 4, 172), що й підлягає відшкодуванню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 25.09.2014 р. № 0002242201.

3. Визнати протиправною і скасувати податкову вимогу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області від 21.01.2015 р. № 119-14.

4. Повернути приватному сільськогосподарському виробничому підприємству "Рутенія-М" (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір у сумі 295,39 грн. з Державного бюджету України.

Повний текст постанови суду буде виготовлено протягом п'яти робочих днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення/отримання копії постанови апеляційної скарги, вимоги до якої встановлені статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н. В. Лісовська