Постанова № 43710272, 20.04.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

20 квітня 2015 року Справа № 814/687/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н.В. за участю секретаря судового засідання Дворник Г.Г. у відкритому судовому засіданні розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1

доуправління державної міграційної служби України в Миколаївській обл., вул. Декабристів, 5-а, м. Миколаїв, 54001 за участю Прокурора Миколаївської області, який виступав в інтересах Позивача вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030 прозобов'язання вчинити певні дії, За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1.,

прокурора: Боєвої І.О.,

від відповідача: Антоненко І.В., Асєєвої О.В.,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до управління державної міграційної служби України у Миколаївській області (далі - відповідач) з вимогами (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 20.04.2015 р.,) зобов'язати відповідача виготовити паспорт громадянина України, виключно української мовою та в якому не дублювати його особисті дані російською мовою.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі ч. 1 ст. 13 Закону України "Про засади державної мовної політики" паспорт громадянина України і відомості про його власника, що вносяться до нього, виконуються державною мовою і поруч, за вибором громадянина, однією з регіональних мов або мов меншин України. Дія цього положення застосовується у разі наявності письмової заяви особи. Позивач звертався до відповідача з заявою про видачу йому паспорта громадянина України українською та словацькими мовами без дублювання особистих даних російською мовою, оскільки через особисте ставлення до Російської федерації як до країни агресора, не бажає мати запис у паспорті мовою країни -агресора. Але відповідач відмовив ОСОБА_1 у видачі такого паспорту громадянина України.

Прокурор, що приймав участь у справі, позовні вимоги підтримав, та зазначив, що через те що "Положення про паспорт" ( затверджене постановою № 2503-ХІІ ВРУ 1992 року ) та розроблений на його виконання Зразок бланка паспорта громадянина України ( затвердженого постановою КМУ № 353 1994 року), а також Порядок оформлення та видачу паспорту громадянина України, що затверджений Наказом МВС України №320 від 13.04.2012 не узгоджуються з Законом України "Про засади державної мовної політики" який доречи прийнятий значно пізніше ніж НПА якими керується у своїй діяльності Управління ДМС, та беручи до уваги , що жодним НПА не заборонено Відповідачеві видати паспорт ОСОБА_1 громадянина України тільки українською мовою, прокурор вважає, що позовні вимоги належать задоволенню.

Представник Відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову , надали до суду письмові заперечення, де зазначає, що Управління ДМС не порушив права позивача, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 р. № 353 затверджено зразок паспорта громадянина України, згідно з яким інформація про особу вноситься українською та російською мовами. Не зважаючи на те, що законодавцем прийнятий Закон України "Про засади державної мовної політики", але жодний нормативно правовий документ, який регламентує діяльність ДМС, щодо видачі паспортів, не приведений законодавцем у відповідність з вимогами Закону України "Про засади державної мовної політики", а від так відповідач зазначає, що діяв в межах та в спосіб визначений законодавством та просить суд відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні 20.04.2015 р. в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Вислухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню, виходячи з наступного:

05.07.2004 р. позивач отримав паспорт громадянина України, в якому його особисті дані виконані українською та російською мовами.

01.12.2014 р. позивач звернувся до відповідача з заявою про заміну паспорта громадянина України з дублюванням його особистих даних словацькою мовою. Відповідач, розглянувши звернення, відмовив у його задоволенні.

04.02.2015 р. позивач повторно подав заяву до відповідача з проханням видати новий паспорт громадянина України без дублювання російською мовою. Відповідач відмовив у задоволенні заяви.

Обидві відмови відповідач мотивував відсутністю передбачених законодавством підстав для здійснення обміну паспорта громадянина України, а також наявністю затвердженого зразка паспорта громадянина України, згідно з яким інформація про особу вноситься українською та російською мовами.

Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадових осіб зобов'язано діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення ).

Згідно п. 1-2 Положення, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Пунктом 12 Положення визначено, що видача та обмін паспорта провадяться у місячний термін за місцем постійного проживання громадянина.

Наказом МВС України від 13.04.2012 р. № 320, затверджено Порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Порядок № 320).

Відповідно до п. 1.2. Порядку № 320, паспорт громадянина України видається територіальними підрозділами Державної міграційної служби України за місцем проживання кожному громадянинові України після досягнення 16-річного віку, а надалі в разі необхідності обмінюється, видається замість утраченого, викраденого або зіпсованого.

Системний аналіз норм Положення та Порядку № 320 свідчить, що видача паспорта, а в подальшому в разі необхідності обмін та видача замість утраченого, викраденого або зіпсованого здійснюється територіальними підрозділами Державної міграційної служби України за місцем проживання особи - громадянина України.

Відповідно до вимог п. 2.2.2 зазначеного Положення друга сторінка паспорта громадянина України оформляється в такому порядку:

- у перші три рядки вносяться дані в називному відмінку про прізвище, ім'я та по батькові громадянина російською мовою;

- у четвертий та п'ятий рядки - дані про дату та місце народження російською мовою;

- у шостому рядку зазначається стать особи українською та російською мовами;

- у рядках "Ким виданий паспорт" записи про орган, що видав паспорт, робляться українською та російською мовами.

Відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 02.09.1993 р. "Про внесення змін і доповнень до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України "Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження", постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 р. № 353 "Про затвердження зразка паспорта громадянина України", затверджено зразок бланка паспорта громадянина України (у вигляді паспортної книжечки), згідно з яким інформація про особу до бланка паспорта громадянина України вноситься українською та російською мовами.

Постанова Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 р. № 353 втратила чинність 13.03.2013 р., однак її дію відновлено згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 р. № 415.

Водночас слід зазначити, що до положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою ВРУ № 2503-ХІІ ВРУ 1992 року у п. 4 внесені зміни відповідно до положень Закону України " про засади державної мовної політики", де зазначено, що мови паспорта визначаються відповідно до положень ч. 1 ст. 13 цього Закону.

Так ст. 13 Закону України "Про засади державної мовної політики" встановлено, що паспорт громадянина України або документ, що його заміняє, і відомості про його власника, що вносяться до нього, виконуються державною мовою і поруч, за вибором громадянина, однією з регіональних мов або мов меншин України. Дія цього положення поширюється й на інші офіційні документи, що посвідчують особу громадянина України або відомості про неї (записи актів громадянського стану і документи, що видаються органами реєстрації актів громадянського стану, документ про освіту, трудова книжка, військовий квиток та інші офіційні документи), а також документи, що посвідчують особу іноземця або особу без громадянства, у разі наявності письмової заяви особи.

З цієї норми слідує, що записи у паспорті громадянина України мають виконуватися державною мовою і поруч, за вибором громадянина, однією з регіональних мов або мов меншин України. Тобто записи на іншій мові, ніж українська, здійснюються за вибором (бажанням) громадянина.

Наявність записів державною мовою в паспорті громадянина України цим законом визнано обов'язковою, на іншій мові - за бажанням громадянина.

Пунктом 3 розділу Х наведеного Закону визначено, що до приведення у відповідність із цим Законом чинні нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Тому, на думку суду, заповнення паспорта громадянина України російською мовою без волевиявлення громадянина не є обов'язковим.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 04.02.2015 р. звернувся до відповідача з заявою про видачу паспорта, виконаного тільки українською мовою, що відповідає Закону України "Про засади державної мовної політики", але отримав відмову через відсутність у державного органу ДМС правового (законодавчого) механізму видати паспорт невстановленого зразку.

З оглядом на ст. 19 Конституції України, нормативно правові акти якими керується у своїй діяльності Управління ДМС, та наявність колізії в законодавстві, суд приходить висновку, що під час надання відмови на видачу паспорту ОСОБА_1 українською та словацькими мовами відповідач діяв в межах своїх повноважень та у спосіб визначений закном.

Однак, відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист порушеного права, яке у даному випадку надано Позивачу ч. 1 ст. 13 ЗУ "Про засади державної мовної політики" (право на обрання мови якою має бути дубльовані його особисті дані в паспорті громадянина України), з урахування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги належать задоволенню.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивач надав платіжне доручення про сплату судового збору в сумі 73,08 грн., що й підлягає відшкодуванню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Зобов'язати управління державної міграційної служби України в Миколаївській області видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України тільки українською мовою та не дублювати його особисті дані російською мовою.

3. Повернути ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір у сумі 73,08 грн. з Державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Повний тест постанови

виготовлено та підписано суддями 21.04.2015 р.

Суддя Н. В. Лісовська