Постанова № 43710205, 15.04.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2015 року № 813/446/15

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сидор Н.Т.,

за участі секретаря судового засідання Бегей О.Р.,

представника позивача Синило Т.О.,

представника відповідача Шиби А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сокме» до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сокме» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 14.08.2014 року за № 0002321501 та від 13.11.2014 року № 0003881501.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, про завищення залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Декларації) відповідно до поданої податкової декларації за травень 2014 року в сумі 1 579 514, 94 грн. та 1 131 298,00 грн. внаслідок проведення господарських операцій з контрагентом ЖБК «Монастирський» є необґрунтованими та безпідставними, оскільки позивачем не було допущено порушення вимог п.п. 14.1.191 п. 14.1. ст. 14, п. 189.4 ст. 189, п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 та п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 4.6.7 п. 4.6 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.. Вважає, що викладені в акті факти не свідчать про порушення платником податків зазначених норм законодавства.

Зокрема, позивач в обгрунтування вимог позовної заяви зазначає, що правові відносини ТзОВ «Сокме» та ЖБК «Монастирський» пов'язані з організацією будівництва житлового кварталу забудови в м. Червонограді виникли на підставі договору доручення від 20.02.2009 року із змінами і доповненнями від 30.03.2009 року. ЖБК «Монастирський» здійснив юридичні дії по організації та проведенню будівництва об'єктів забудови (дії повіреного) в інтересах замовника (довірителя).

Відповідність діяльності контрагента позивача ЖБК «Монастирський» по виконанню зобов'язань за договором доручення Статуту кооперативу та чинному законодавству перевірено та встановлено Львівським окружним адміністративним судом, постанова від 14.11.2013 року, яка залишена в силі згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року.

Для виконання зобов'язань по договору доручення контрагентом позивача використано кошти, отримані від позивача, так і власні кошти. Право повіреного використовувати кошти та матеріали виникли на підставі рішення вищого органу кооперативу - загальних зборів. Придбані на умовах договору доручення матеріали, роботи, послуги обліковувались Повіреним на бухгалтерських рахунках ЖБК «Монастирський» 025 - матеріали, роботи, послуги отримані для довірителя і на рахунку 023 - матеріали, роботи, послуги довірителя використані. На виконання вимог ст. 1006 Цивільного кодексу України у грудні 2013 року ЖБК «Монастирський» повернув позивачу як Довірителю усе одержане у зв'язку з виконанням договору доручення. Факт передачі усього одержаного у зв'язку з виконання підтверджується повідомленнями про хід виконання доручення, актами приймання - передачі № 1 - № 3 від 16.12.2013 року, якими від повіреного передано довірителю усе одержане (будівельні матеріали, роботи, послуги), податковими накладними від 16.12.2013 року № 1 - № 3, в яких графа «опис (номенклатура) товарів/послуг відповідає об'єкту передачі.

Вчинення юридичних дій по передачі всього отриманого за договором доручення повіреним довірителю відбулося відповідно до вимог закону згідно правової суті операції. Твердження контролюючого органу щодо проведення будівництва ЖБК «Монастирський» за кошти звільнені від оподаткування суперечать фактичним обставинам і укладеним правовідносинам, оскільки ЖБК «Монастирський» забезпечив юридичні дії по організації будівництва. Використання відповідачем висновків акту перевірки ЖБК «Монастирський» від 14.05.2014 року як встановлених фактів не відповідає дійсності, оскільки постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.11.2014 року такі визнано протиправними.

Згідно позиції ДПА України, яка викладена у листі від 25.03.2011 року за №8342/7/16-1517, базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижчої звичайних цін. Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за загальновстановленими правилами.

Вважає, що податковим законодавством не передбачено обов'язку платника податків відображати в податкових деклараціях неузгоджені суми грошових зобов'язань, які визнано судом протиправним та скасовано.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала суду пояснення аналогічні позовній заяві, просила суд позов задовольнити повністю.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову з підстав, що у виписаних ЖБК «Монастирський» податкових накладних на ТзОВ «Сокме» по переданню результатів виконання договору доручення зазначено перелік будівельних матеріалів, ТМЦ тощо, а бухгалтерському обліку кооперативу таке капітальне будівництво відображалось на рахунку 151 «Капітальне будівництво». Представник відповідача зазначив, що актом перевірки ЖБК «Монастирський» від 14.05.2014 року встановлено, що ЖБК «Монастирський» проводив діяльність, не передбачену Статутом неприбуткової організації, а здійснював будівництво за кошти, звільнені від оподаткування. ЖБК «Монастирський» залучав кошти фізичних та юридичних осіб для будівництва кварталу для ТзОВ «Сокме», тобто фактично здійснював функції фінансової установи, не маючи такого статусу та відповідних дозвільних документів. Виконання договору доручення є позастатутною діяльністю кооперативу, тому передача ЖБК «Монастирським» позивачу матеріалів, робіт, послуг за цим договором, та відображення суми ПДВ за такою операцією є безпідставною.

Заслухавши пояснення представників сторін, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив наступне.

У відповідності до наказу Сокальської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області № 266 від 09.07.2014 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість за листопад - грудень 2013 року та січень - травень 2014 року За результатами проведеної перевірки 22.07.2014 року складено акт № 391/13-29-15-00/32051454.

Проведеною перевіркою встановлено порушення:

1. п.п. 14.1.191 п. 14.1. ст. 14, п. 189.4 ст. 189, п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 та п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України - позивачем завищено залишок від'ємного значення суми податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Декларації) за травень 2014 року в сумі 1 579 514.94 грн.,

2. пп. 4.6.7 п. 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492 ТзОВ «Сокме» невідкориговано результати попередньої перевірки (рядок 23.1 Декларації) акт документальної виїзної позапланової перевірки № 630/22-00/32051454 від 24.10.2013 року (ППР 0003861510,0003871510, 0003851510 від 11.11.2013 року та ППР № 0000341510 від 27.02.2014 року).

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення:

- від 14.08.2014 року № 0002321501, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 579 514, 94 грн.

Позивач направив до ГУ Міндоходів у Львівській області скаргу від 29.08.2014 року № 239 в порядку п. 56.2, п. 56.3 ст. 56 ПК України, в якій просив визнати протиправним та скасувати вказане податкове повідомлення-рішення.

Як вбачається із рішення ГУ ДФС у Львівській області від 31.10.2014 року № 33/10/13-01-10-08-05/1626, податковим органом залишено без змін податкове повідомлення -рішення Сокальської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області від 14.08.2014 року № 0002321501, а скаргу позивача - без задоволення. Крім того, ГУ ДФС у Львівській області на підставі акту від 22.07.2014 року зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 131 298,00 грн., про що Сокальською ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській обл. прийнято податкове повідомлення - рішення від 13.11.2014 року № 0003881501.

Позивач направив до ДФС України скаргу від 14.11.2014 року № 328 (доповнення до скарги від 19.11.2014 року. № 336) в порядку ст. 56.6.ст. 56 ПК України, в якій просив визнати протиправним та скасувати вказані податкові повідомлення-рішення.

Як вбачається з рішення ДФС України від 13.01.2015 року № 288/6/99-99-10-01-25, податковим органом залишено скаргу позивача без задоволення, залишено без змін податкові повідомлення-рішення, прийняті Сокальської ОДПІ 14.08.2014 року № 0002321501 та 13.11.2014 року № 0003881501.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Згідно з п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1. ст. 198 цього ж Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Згідно ст. 198.3. ст. 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього ж Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 189.4. ст. 189 ПК України базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1. ст. 200 цього ж Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.3. ст. 200 цього ж Кодексу, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї ж статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього ж Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4. ст. 200 цього ж Кодексу, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п. 201.1. ст. 201 цього ж Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.2. ст. 201 цього ж Кодексу форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

В акті перевірки позивача відповідач зазначив, що у виписаних податкових накладних ЖБК «Монастирський» на ТзОВ «Сокме» по переданню результатів виконання договору доручення зазначено перелік будівельних матеріалів, ТМЦ, послуг, будівельних робіт , а в бухгалтерському обліку кооперативу таке капітальне будівництво відображалось на рахунку 151 «Капітальне будівництво». Також вбачається із заперечень на позов та акта перевірки від 22.07.2014 року контролюючий орган питання правомірності нарахування позивачем податкового кредиту також аналізував з огляду на інформацію, викладену в акті позапланової виїзної документальної перевірки ЖБК «Монастирський» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 14.05.2014 року № 261/2200/34987300, у якому зафіксовано висновки податкового органу про порушення ЖБК «Монастирський» п.п. 14.1.121 п. 14.1 ст. 14, абз. 2, 4 п. 157.15 ст. 157 Податкового кодексу України в частині провадження ЖБК «Монастирський» діяльності не передбаченої статутом неприбуткової організації, здійснюючи будівництво за кошти, звільнені від оподаткування (пайові та цільові внески) для ТзОВ «Сокме» житлового кварталу «Монастирський» з малоповерхової щільною забудовою котеджного типу одно- двоквартирних житлових будинків з вбудованими гаражами, дитячого майданчика, спортивного комплексу, готелю та порушення ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», п. 4, 5 ст. 1 , п. 12 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» в частині залучення коштів фізичних та юридичних осіб (пайові, цільові та членські внески) для будівництва житлового кварталу для ТзОВ «Сокме» здійснює функції фінансової установи, не маючи такого статусу та відповідних дозвільних документів на право провадження даного виду господарської діяльності, тому передача об'єкта забудови та відображення суми ПДВ за такими операціями - безпідставна.

Судом враховуються наявні у справі докази та обґрунтування позовних вимог позивача, оскільки згідно матеріалів справи правовідносини позивача з ЖБК «Монастирський» виникли згідно договору доручення від 20.02.2009 року із змінами і доповненнями від 30.03.2009 року, за умовами якого Повірений ЖБК «Монастирський» зобов'язався виконати юридичні дії по організації будівництва житлового кварталу забудови в м. Червонограді, а Довіритель (позивач) виплатити Повіреному винагороду.

Згідно вказаних правочинів, ЖБК «Монастирський», як повірений, вправі був використовувати власні кошти у витратах, пов'язаних з виконанням зобов'язань по цих же правочинах.

Правомірність діяльності ЖБК «Монастирський» (контрагента позивача), в тому числі по виконанню зобов'язань за договором доручення, перевірено та встановлено постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.11.2013 року, залишеною в силі ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року.

Така позиція суду відповідає і судовій практиці Вищого адміністративного суду України згідно ухвал від 19.11.2012 року у справі № К-21535/10, від 09.10.2012 року у справі № К-31672/10-С, від 26.07.2012 року у справі № К-17724/10, яким зроблено висновок про те, що кооперативи як господарюючі суб'єкти вправі здійснювати як господарську діяльність, яка визначена їх установчими документами, так і іншу не заборонену чинним законодавством.

Господарські операції, вчинені повіреним щодо придбання товарів, робіт, послуг у постачальників на виконання договору доручення, створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обов'язки позивача, як довірителя, однак право на податковий кредит за такими господарськими операціями набуває саме ЖБК «Монастирський», як повірений, що по суті узгоджується із роз'ясненням 101.19, 130.21 Єдиної бази податкових знань - «при заповнення податкової накладної, яка виписується постачальником товарів/послуг в межах договору комісії (доручення) при отриманні оплати за такі товари/послуги від посередника, у рядку «Особа (платник податку) - покупець» зазначається найменування такого посередника». ЖБК «Монастирський», як повірений веде бухгалтерський (на позабалансових рахунках) та податковий облік об'єктів закупівлі. У позивача на момент закупівлі ЖБК «Монастирський» товарів, робіт, послуг на виконання договору доручення право на податковий кредит не виникає, бухгалтерського та податкового обліку об'єктів закупівлі він не веде, позивач, як довіритель отримує право на податковий кредит при передачі повіреним усього одержаного за договором доручення.

ЖБК «Монастирський», як платник ПДВ, за наслідком придбання товарів (робіт, послуг) на виконання доручення, набув право на податковий кредит.

Після виконання ЖБК «Монастирський» зобов'язань за договором доручення - вчинення юридичних дії по організації будівництва житлового кварталу забудови в повному розмірі ЖБК «Монастирський», як повірений у грудні 2013 року, повернув усе отримане за договором (матеріали (роботи, послуги)) позивачу. Таке постачання товарів є об'єктом оподаткування згідно вимог ПК України.

Повернення ЖБК «Монастирський», як повіреним, позивачу, як довірителю, усього одержаного за договором доручення у грудні 2013 року відбулося згідно:

- повідомлення повіреного про виконання договору доручення від 20.02.2009 року (із змінами і доповненнями) виконано дії, пов'язані з придбанням будівельних матеріалів для організації будівництва готельного комплексу загальною вартістю 2 900 680, 50 грн. без ПДВ.

- між повіреним та довірителем підписано Акт №1 приймання - передачі від 16.12.2013 року щодо передачі всього одержаного, будівельних матеріалів для організації проведення будівництва готельного комплексу загальною вартістю 2 900 680, 50 грн. без ПДВ.

- позивачем отримано від ЖБК «Монастирський», як повіреного, податкову накладну №1 від 16.12.2013 року

- повідомлення повіреного про виконання договору доручення від 20.02.2009 року (із змінами і доповненнями) виконано дії, пов'язані з придбанням будівельних матеріалів (залишки матеріалів) для організації будівництва готельного комплексу загальною вартістю 132 138, 21 грн. без ПДВ.

- між повіреним та довірителем підписано Акт № 2 приймання - передачі від 16.12.2013 року щодо передачі всього одержаного, будівельних матеріалів (залишки матеріалів) для організації проведення будівництва готельного комплексу загальною вартістю 132 138, 21 грн. без ПДВ.

- позивачем отримано від ЖБК «Монастирський», як повіреного, податкову накладну №2 від 16.12..2013 року

- повідомлення повіреного про виконання договору доручення від 20.02.2009 року (із змінами і доповненнями) виконано дії, пов'язані з організацією та проведенням робіт (послуг) по організації будівництва готельного комплексу загальною вартістю 4 614 756, 00 грн. без ПДВ.

- між повіреним та довірителем підписано Акт № 3 приймання - передачі від 16.12.2013 року щодо передачі всього одержаного, роботи (послуги) по організації проведення будівництва готельного комплексу загальною вартістю 4 614 756, 00 грн. без ПДВ.

- позивачем отримано від ЖБК «Монастирський», як повіреного, податкову накладну № 3 від 16.12.2013 року.

Судом встановлено, що вищевказані податкові накладні містять всі обов'язкові реквізити, визначені для такої законом, та у повній мірі відображають правову суть вчиненої господарської операції, що відповідачем, належними та допустимими доказами, не спростовано.

Таким чином, податкові накладні № 1, 2, 3 від 16.12.2013 року являються належним податковими документами та є підставою для зарахування позивачем сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у березні 2014 року. на виконання договору доручення виплачено Повіреному винагороду згідно платіжного доручення № 375 від 07.03.2014 року в сумі 300 000 грн., в тому числі ПДВ 50 000 грн., оформлено податкову накладну від 06.03.2014 року № 1, суму податку відображено у складі податкового кредиту, що підтверджується копією податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року.

Суд дійшов висновку, що вказані господарські операції позивачем оподатковано згідно чинного законодавства, що підтверджується матеріалами справи.

Щодо використання інформації акту перевірки контрагента позивача суд зазначає, що посилання відповідача на акт перевірки є необґрунтованим, оскільки акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства саме контрагентом позивача.

Посадова особа чи посадові особи відповідача при складанні акта перевірки, викладає чи викладають свою суб'єктивну оцінку результатів перевірки платника податків (контрагента позивача), а тому акт перевірки контрагента не створює будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав чи обов'язків позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки податкового органу обґрунтовуються також тим, що при заповненні податкової декларації з ПДВ за травень 2014 року у рядку 21.3 Декларації (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби) позивач повинен був врахувати висновки акту планової виїзної документальної перевірки від 24.10.2013 року № 639/22-00/32051454, на підставі якого відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0003861510, 0003871510, 0003851510 від 11.11.2013 року та № 0000341510 від 27.02.2014 року.

Згідно п. 54.5. ст. 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

У відповідності до п. 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Форма податкової декларації затверджена Наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 року № 648 « Про порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Рядок 21.3 декларації з ПДВ передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби (п. 6. зазначеного Порядку). Окремого рядка для відображення неузгоджених результатів перевірок чи неузгоджених грошових зобов'язань в декларації з ПДВ не передбачено.

Як з'ясовано судом, постановою Львівського окружного адміністративного суд від 11.09.2014 року, залишеною в силі ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014 року, за результатами розгляду адміністративної справи № 813/3322/14 (9121/14/876) за позовом ТзОВ «Сокме» до Сокальської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень було визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення:

№ 0003851510 від 11.11.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 33280,00 грн. в тому числі за основним платежем 30060,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3220,00 грн.

№ 0003861510 від 11.11.2013 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 148031,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 74015,50 грн.

№ 0003871510 від 11.11.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 131 298,00 грн.

№ 0000341510 від 27.02.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 910068,00 грн. в тому числі за основним платежем 6066712,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 3033356,00 грн.

Вищезазначене рішення суду вступило в законну силу в порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи, що грошові зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями № 0003861510, 0003871510, 0003851510 від 11.11.2013 року та № 0000341510 від 27.02.2014 року не було узгоджено, суд дійшов висновку про відсутність обов'язку у позивача щодо коригування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на підставі висновків акту перевірки від 24.10.2013 року.

Відповідачем не надано суду достатніх та належних доказів, на яких ґрунтується висновок про порушення позивачем пп. 4.6.7 п. 4.6 розділу У Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492.

Відтак, позовні вимоги про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 14.08.2014 року № 0002321501 та від 13.11.2014 року № 0003881501 підлягають задоволенню, оскільки судом не встановлено порушення позивачем вимог п.п. 14.1.191 п. 14.1. ст. 14, п. 189.4 ст. 189, п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 та п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та пп. 4.6.7 п. 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Згідно ст. ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Сокме» до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними і скасувати податкових повідомлень-рішень від 14.08.2014 року № 0002321501 та від 13.11.2014 року № 0003881501 підлягають задоволенню повністю.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Сокальською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області від 14.08.2014 року № 0002321501.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Сокальською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області від 13.11.2014 року № 0003881501.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сокме» (80049, Львівська область, Сокальський район, смт. Жвирка, вул. Л.Українки, 32, код ЄДРПОУ 32051454) судові витрати у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.)

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 20.04.2015 року.

Суддя Сидор Н.Т.