Постанова № 43710015, 01.04.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2015 року о 15 год. 15 хв.

Справа № 808/9358/14

Провадження №ДО/808/1302/14

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шари І.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” в інтересах виробничої одиниці ОКП “Донецьктеплокомуненерго” “Волновахаміжрайтепломережа” до Відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

19 грудня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі – суд) надійшов адміністративний позов Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” в інтересах виробничої одиниці ОКП “Донецьктеплокомуненерго” “Волновахаміжрайтепломережа” (далі – позивач) до Відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції (далі – відповідач), в якому позивач просить суд: визнати дії відповідача по винесенню постанови №4531083 від 04.11.2014 про відкриття виконавчого провадження – незаконними; скасувати постанову відповідача №4531083 від 04.11.2014 про відкриття виконавчого провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки відповідач відкрив виконавче провадження за Вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 07.10.2014 №Ю-504-25, яка не відповідає вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження». А саме, у Вимозі відсутнє повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код стягувача, відсутня дата набрання чинності виконавчого документу, відсутній строк пред’явлення виконавчого документу до виконання. З огляду на викладене позивач вважає, що відповідач мав відмовити у відкритті виконавчого провадження. Крім того звертає увагу, що згідно з положеннями Закону України «Про виконавче провадження» боржником є фізична особа, або юридична особа, в той час як виконавче провадження відкрито стосовно виробничої одиниці Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” “Волновахаміжрайтепломережа”, яка є структурним підрозділом юридичної особи Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” “Волновахаміжрайтепломережа”. Тобто, виконавче провадження відкрито стосовно структурного підрозділу, який не є юридичною особою, а отже відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з виробничої одиниці ОКП “Донецьктеплокомуненерго” “Волновахаміжрайтепломережа” порушує чинне законодавство і є незаконним. До того ж позивач наголошує, що відповідач в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» несвоєчасно надіслав позивачу постанову про відкриття виконавчого провадження. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, 03 лютого 2015 року до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, 01 квітня 2015 року до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, проти позову заперечує, вважає дії виконавчої служби правомірними, просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до положень ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з ч.1 ст.41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись приписами статей 33, 35, 41 КАС України суд розглянув справу на підставі наявних доказів, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 №302341 Обласне комунальне підприємство “Донецьктеплокомуненерго” (код ЄДРПОУ 03337119) зареєстроване як юридична особа 23.02.2001 за адресою: 83086, Донецька область, м. Донецьк, Ворошиловський район, вул. Донецька, б.38 (а.с.33).

Згідно п. 3.1.1 Статуту Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” до складу підприємства у вигляді структурних підрозділів входять 20 теплопостачальних одиниць, що не мають статусу юридичної особи, та серед них, зокрема, “Волновахаміжрайтепломережа” (а.с.22-23).

Судом встановлено, що 04.12.2014 за вх.№1252 позивачем отримано Постанову про відкриття виконавчого провадження, про що свідчить супровідний лист Відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції від 04.11.2014 №2307/7 (а.с.7).

Судом також встановлено, що Постанова про відкриття виконавчого провадження від 04.11.2014 №45310583 винесена на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.10.2014 №Ю-504-25 У, виставленої виробничій одиниці Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” «Волновахаміжрайтепломережа», поданої разом із заявою заступника начальника ДПІ у Волноваському районі ГУ Міндоходів у Донецькій області від 03.11.2014 «Про відкриття виконавчого провадження».

Відповідно до Постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.11.2014 №45310583, в якості боржника зазначено ВО ОКП “Донецьктеплокомуненерго” «Волновахаміжрайтепломережа», код ЄДПРОУ 035652477 (а.с.8).

Позивач, не погоджуючись з діями відповідача по винесенню постанови №4531083 від 04.11.2014 про відкриття виконавчого провадження звернувся до суду із цим позовом.

Суд дослідивши матеріали справи, з’ясувавши обставини та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі – Закон України №606-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України №606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

За правилами ч.1 ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження» учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

Згідно ч.1 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Частина 2 статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» імперативно встановлює, що стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Визначення юридичної особи міститься у статті 80 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 1 якої юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій (ч.1 ст. 95 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.2 ст. 95 Цивільного кодексу України представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Частиною 3 статті 95 Цивільного кодексу України імперативно встановлено, що філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру (ч.5 ст.95 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Частиною 2 ст. 55 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

За визначенням, наведеним у ч.1 ст. 62 Господарського кодексу України, підприємство – це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 4 ст. 62 Господарського кодексу України підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Частина 5 статті 62 Господарського кодексу України імперативно встановлює, що підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Суд звертає увагу, що позивачем у даній справі виступає Обласне комунальне підприємство “Донецьктеплокомуненерго”.

За правилами ч.1 ст. 64 Господарського кодексу України підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).

Функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами (ч.2 ст. 64 Господарського кодексу України).

Як вже зазначалось вище, згідно п. 3.1.1. Статуту Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” до складу підприємства у вигляді структурних підрозділів входять 20 теплопостачальних одиниць, що не мають статусу юридичної особи, та серед них, зокрема, “Волновахаміжрайтепломережа” (а.с.22-23).

Відповідно до п.2.1 Статуту Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго”, підприємство є юридичною особою (а.с.22).

Згідно ч.1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Вимоги до виконавчого документа визначені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною 1 ст. 18 встановлено, що у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

За правилами п.1 ч.1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (ч.1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»).

За приписами ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Суд звертає увагу, що у Постанові про відкриття виконавчого провадження №45310583 від 04.11.2014 в якості боржника зазначено ВО ОКП “Донецьктеплокомуненерго” «Волновахаміжрайтепломережа», код ЄДПРОУ 035652477 (а.с.8), яке відповідно до вищезазначених норм та п. 3.1.1 Статуту Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” є структурним підрозділом позивача та не має статусу юридичної особи.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки виконавче провадження №45310583 відкрито стосовно особи, яка не є юридичною особою, відповідачем порушено приписи чинного законодавства України, отже дії по винесенню Постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.11.2014 №45310583 є протиправними, а сама постанова підлягає скасуванню.

Суд звертає увагу на те, що дії відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення аналізуються судом на предмет їх правомірності та відповідності вимогам чинного законодавства України станом на момент вчинення цих дій та обсягу доказів та інших фактичних обставин, які існували на цей момент.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій при прийнятті Постанови про відкриття виконавчого провадження №45310583 від 04.11.2014, отже Постанова про відкриття виконавчого провадження №45310583 від 04.11.2014 прийнята не на підставі та не у відповідності до чинного законодавства України, у зв’язку з чим є неправомірною та такою, що підлягає скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2-12, 71, 86, 94, 112, 158-163, 167, 181 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” в інтересах виробничої одиниці ОКП “Донецьктеплокомуненерго” “Волновахаміжрайтепломережа” - задовольнити у повному обсязі.

Визнати дії Відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції по винесенню постанови №4531083 від 04.11.2014 про відкриття виконавчого провадження – незаконними.

Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції №4531083 від 04.11.2014 про відкриття виконавчого провадження.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” судовий збір у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Шара