Постанова № 43709892, 26.03.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2015 року Справа № 808/1405/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Нечипуренка О.М., за участю секретаря Петрусь Д.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

до Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Управління Державної виконавчої служби України

про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії

за участі представників сторін:

від позивача - Сахно О.О.. (довіреність № 2570/08-30-10-024 від 12.02.2015)

від відповідача - Косінов І.В. (довіреність № 10-18/6997 від 16.03.2014)

ВСТАНОВИВ:

16.03.2015 до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов від Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - позивач) до Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Управління Державної виконавчої служби України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд: скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Косінова І.В. від 16.02.2015 ВП №46519595 про відмову у відкритті виконавчого провадження та зобов'язати відповідача відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №808/5354/14, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 26.11.2014 за постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.08.2014 у справі №808/5354/14 про стягнення з ТОВ "Альфаінвест" суми податкового боргу у розмірі 4769328,83 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що Податковим кодексом України визначено особливий порядок виконання судових рішень, передбачений у випадках звернення

контролюючих органів до суду з вимогами про стягнення коштів з рахунків платника у банках та про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника податків. У даному випадку ДПІ звернулася з позовом до Запорізького окружного адміністративного суду з вимогами про стягнення податкового боргу з платника без конкретизації, за рахунок яких активів і яким шляхом воно повинно бути здійснено.

За таких обставин, у державного виконавця відсутні правові підстави для відмови у

відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 808/5354/14.

Ухвалою суду від 18.03.2015 відкрито провадження у адміністративній справі №808/1405/15 та призначено до судового розгляду на 26.03.2015.

У засіданні 26.03.2015, судом, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

На виконання ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу "Камертон".

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, надав суду пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування своєї позиції та правомірності вчинених дій зазначив, що чинне законодавство передбачає окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому органи державної виконавчої служби до цієї процедури не залучаються. Відповідно в розглядуваних випадках немає підстав для відкриття виконавчого провадження в порядку, передбаченому Законом України від 24.01.1999 р. N 606-ХІУ "Про виконавче провадження". З огляду на це в адміністративних судів відсутні підстави для видачі виконавчих листів про примусове виконання судових рішень у порядку статей 257 та 258 Кодексу адміністративного судочинства України, тому що процедура погашення податкового боргу є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами, а саме Податковим кодексом України, а не законодавством про виконавче провадження.

Виходячи з вищевикладеного, постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження №46519595 від 16.02.2015 правомірна та винесена у відповідності до вимог чинного законодавства.

Тому, просив у позові відмовити у повному обсязі.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону, державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у т.ч. на підставі рішень третейського суду; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом; судові накази; виконавчі написи нотаріусів.

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про державну виконавчу службу" визначено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Він здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Як встановлено судом, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.08.2014 по справі № 808/5354/14 було задоволено позов ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаінвест" на користь держави в особі ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області 4 769 328,83 грн.

На підставі вказаного судового рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області 10 грудня 2014 року видано виконавчий лист № 808/5354/14

13.02.2015 на виконання до Відділу надійшов виконавчий лист №808/5354/14, виданий 10.12.2012 Запорізьким окружним адміністративним судом про стягнення з рахунків ТОВ "Альфаінвест" у банках, обслуговуючих даного платника податків, та за рахунок готівки, що йому належить, на користь бюджету податковий борг: - податку на додану вартість у сумі 2979034,42 грн., - з податку на прибуток підприємств у сумі1790294,41 грн.

16.02.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС за результатами розгляду заяви ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа), відповідно до якої відмовлено в прийнятті до провадження та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 808/5354/14, виданого 10.12.2014 Запорізьким окружним адміністративним судом.

Вважаючи дії відповідача щодо винесення оскаржуваної постанови такими, що не ґрунтуються на законних підставах, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає висновки позивача необґрунтованими та відповідно дії державного виконавця такими, що відповідають приписами чинного законодавства України, з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, яка є нормою прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95-99 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Податковим кодексом України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22.

Цей механізм передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, відповідно до пункту 12.4 зазначеної Інструкції, до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні.

Якщо ж достатні для погашення податкового боргу кошти відсутні, контролюючий орган відповідно до абзацу другого пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України звертається до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Таке погашення здійснюється на підставі зазначеного рішення суду та прийнятого на його підставі рішення органу доходів і зборів шляхом продажу майна платника податків на публічних торгах та/або торгівельними організаціями в порядку, визначеному пунктами 95.7-95.21 статті 95 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, чинне законодавство передбачає окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому органи державної виконавчої служби до цієї процедури не залучаються, оскільки процедура погашення податкового боргу є самостійною, яка регулюється окремими нормами, а саме Податковим кодексом України, а не законодавством про виконавче провадження.

Отже, рішення суду про стягнення податкового боргу підлягає виконанню не органами державної виконавчої служби, а контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України та у порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Як свідчать матеріали справи, копію постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження №46519595 від 16.02.2015 направлено стягувачу разом з оригіналом виконавчого документа за вих.№1048-2/11.

Посилання позивача, щодо чинності виконавчого документа та його відповідності ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", спростовуються інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 24.10.2013 р. N 1484/12/13-13, згідно якого порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.

За приписами пункту 95.3 статті 95 цього Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Із змісту наведеної законодавчої норми випливає, що Податковим кодексом України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України.

Отже, чинне законодавство передбачає окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому органи державної виконавчої служби до цієї процедури не залучаються.

Відповідно в розглядуваних випадках немає підстав для відкриття виконавчого провадження в порядку, передбаченому Законом України від 24.01.1999 р. N 606-ХІУ "Про виконавче провадження".

З огляду на це в адміністративних судів відсутні підстави для видачі виконавчих листів про примусове виконання судових рішень у порядку статей 257 та 258 Кодексу адміністративного судочинства України, тому що процедура погашення податкового боргу є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами, а саме Податковим кодексом України, а не законодавством про виконавче провадження.

Разом з тим, виняток із наведеного правила становить процедура стягнення податкового боргу з фізичної особи. На відміну від загального правила, передбаченого пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 87.11 статті 87 цього Кодексу орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку-фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Протиставлення процедури погашення податкового боргу з фізичної та юридичної осіб (у першому випадку державна виконавча служба залучається, а в другому - ні) підтверджує, що Податковий кодекс України чітко розрізняє відповідні процедури. Зазначене слугує на користь висновку про відсутність необхідності відкриття виконавчого провадження в разі погашення податкового боргу юридичних осіб, а отже, і про відсутність підстав для видачі виконавчого листа в розглядуваній ситуації.

Виходячи з вищевикладеного, постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження №46519595 від 16.02.2015 правомірна та винесена у відповідності до вимог чинного законодавства

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 181 КАС України, учасники виконавчого провадження мають право звернутись до суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їх права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тоді, як у даному випадку, суд приходить до висновку, що дії державного виконавця є законними і такими, що відповідають приписам чинного законодавства України.

Суд також бере до уваги, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку що Головним територіальним управлінням юстиції у Запорізькій області Управління Державної виконавчої служби України доведено, що державний виконавець діяв на підставі та в межах повноважень наданих йому законом, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167, 181 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області до Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Управління Державної виконавчої служби України про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 20.04.2015.

Суддя О.М. Нечипуренко