Постанова № 43709800, 30.03.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2015 року 16:00Справа № 808/1026/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Чернової Ж.М.

за участю:

секретаря судового засідання Батигіна О.В.,

представників:

від позивача: ОСОБА_1,

від відповідача1: Котькорло О.А.,

від відповідача2: не з'явився,

від прокурора: Харченка В.І.,

від третіх осіб: не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Запоріжжя адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_3

до відповідача1: Відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області

до відповідача2: Бердянського управління державної казначейської служби України Запорізької області

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовагрополюс», Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії»

за участю Бердянської міжрайонної прокуратури Запорізької області

про: визнання протиправними дій та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, в якому позивач просив визнати протиправною постанову відповідача від 30.01.2015 ВП №46167969 та скасувати її зі втратою нею чинності з 04.02.2015; визнати протиправною постанову від 03.02.2015 ВП №46167969 та скасувати її зі втратою нею чинності з 04.02.2015; визнати протиправними дій відповідача щодо стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження №46167969 у розмірі 31991,01грн. та вирішити питання про поворот виконання постанови від 30.01.2015 №46167969 та постанови від 03.02.2015 №46167969 шляхом стягнення з відповідача 31991,01грн.; зобов'язати відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення, відповідно до ст.267 КАС України.

Оскільки, вимога щодо стягнення на користь позивача сплаченого виконавчого збору та витрат виконавчого провадження стосується стягнень з Державного бюджету України, судом за власною ініціативою, було залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Бердянське управління Державної казначейської служби України Запорізької області. В судовому засіданні 03.03.2015 представник позивача зазначив, що на вимогах стосовно визнання протиправною постанови відповідача від 30.01.2015 ВП №46167969 та скасування її зі втратою нею чинності з 04.02.2015 та визнання протиправною постанови від 03.02.2015 ВП №46167969 та скасування її зі втратою нею чинності з 04.02.2015 не наполягає та просить: визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 30.01.2015 ВП №46167969; визнати протиправною та скасувати постанову від 03.02.2015 ВП №46167969.

В судовому засіданні, яке відбулось 03.03.2015 було розглянуто клопотання позивача щодо поновлення строку для звернення до суду. Заслухавши представника позивача (відповідач до судового засідання не з'явився), судом було задоволено вказане клопотання та поновлено строк звернення суду. При вирішені вказаного питання, суд керувався доводами позивача, а саме: відповідачем в оскаржуваній постанові було вказано, що постанова може бути оскаржена до Бердянського міського суду Запорізької області, проте відповідно до норм КАС України та постанови Пленуму ВАС України №8 від 20.05.2013, вирішення вказаних спорів відносяться до юрисдикції окружних адміністративних судів. Також, позивач зазначив, що він не отримував вказані постанови, а випадково дізнався про їх існування. Необхідно зазначити, що в судовому засіданні, яке відбулося 30.03.2015 відповідачем 1 не надано доказів направлення позивачу оскаржуємих постанов, надано лише супровідний лист, в якому зазначено про направлення постанови від 30.01.2015. Крім того, представник позивача зазначив, що позивач тривалий час знаходився у відрядженні у іншій місцевості та відповідно не мав можливості дізнатися про ці постанови та оскаржити їх (надано посвідчення про відрядження).

В судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити, в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ВДВС 30.01.2015 безпідставно винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та 03.02.2015 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, оскільки рішення суду було виконано в добровільному порядку в строк, встановлений державним виконавцем. З цієї ж підстави, позивач вважає, що дії ВДВС щодо фактичного стягнення зазначених витрат є протиправними.

Представник відповідача 1 проти позову заперечив в повному обсязі, зазначивши, що відділом ДВС було правомірно винесено оскаржувані постанови, враховуючи те, що державний виконавець на час прийняття постанов не знав про добровільне виконання судового рішення, оскільки сторонами виконавчого провадження завчасно не було повідомлено виконавця про перерахування грошових коштів на рахунок стягувача. Таким чином, враховуючи зазначене, просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідач 2 в судове засідання не з'явився, на адресу суду від останнього надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника. Також, до суду направлені пояснення по справі, відповідно до яких, з посиланнями на Інструкцію з організації примусового виконання рішень, постанову Кабінету Міністрів України «Про деякі питання ведення обліку податків і зборів та інших доходів бюджету та Бюджетного кодексу України, пояснив, що стягнутий органами державної виконавчої служби належить до доходів загального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до заяви в порядку, передбаченому статтею 60 КАС України, прокурор вступив у справу. В судовому засіданні представник прокуратури надав пояснення ідентичні поясненням відповідача 1 та з цих підстав просив в задоволені позову відмовити.

Відповідно до ст.160 КАС України, 30.03.2015 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу "Камертон".

Суд, вислухавши пояснення представників сторін та прокурора, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень, наданих сторонами 05 січня 2015року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було вчинено Виконавчий напис за №19 на договорі іпотеки, посвідченому 28.11.2012 Приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу, який було зареєстровано в реєстрі за №1854. Відповідно до цього договору позивач виступив іпотекодавцем (майновим поручителем) по боргах за договором про відкриття кредитної лінії № 17-Н/12/85/КЛ-МБ від 28.11.2012, укладеного між ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» та ТОВ «Азовагрополюс».

На підставі цього виконавчого напису 23.01.2015, відповідачем 1 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №46167969, де стягувачем є ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», а позивач - боржником. Сума боргу перед стягувачем у постанові зазначено не було, але державний виконавець встановив строк для добровільного виконання вимоги виконавчого документу до 29.01.2015. Одночасно відповідач1 іншою постановою від 23.01.2015 ВП№ 46167969 наклав арешт на майно - предмет іпотеки, а саме - на Цілеприбудоване приміщення загальною площею 105,9 кв.м., що розташоване за адресою АДРЕСА_1.

Як стверджує представник позивача, останній з метою виконання вимог, викладених в постанові про відкриття виконавчого провадження звернувся до ТОВ «Азовагрополюс» (позичальник за договором кредиту) з вимогою сплатити заборгованість, яка виникла по договору про відкриття кредитної лінії № 17-Н/12/85/КЛ-МБ від 28.11.2012.

З наданих в судовому засіданні 03.03.2015 пояснень представника ТОВ «Азовагрополюс» та наявних в матеріалах справи доказів: меморіальний ордер №86619227 від 28.01.2015 (арк.спр.23), лист ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» про повне виконання зобов'язань за договором кредиту (арк.спр.46) свідчать, що останній погасив заборгованість по договору про відкриття кредитної лінії № 17-Н/12/85/КЛ-МБ від 28.11.2012.

Тобто, в добровільному порядку було здійснено виконання вимог виконавчого документу у строк, встановлений державним виконавцем для самостійного виконання (до 29.01.2015).

Крім того, представник ТОВ «Азовагрополюс» стверджує, що 28.01.2015 та 29.01.2015 здійснювалося повідомлення про погашення заборгованості, проте, державним виконавцем не було взято до уваги, оскільки ТОВ «Азовагрополюс» не є стороною виконавчого провадження.

Також, суд звертає увагу на те, що з тексту постанови про відкриття виконавчого провадження не зрозуміло яким чином боржнику необхідно виконувати вимоги виконавчого документа, оскільки, як зазначено у вказаній постанові: звернення стягнення на: ціле прибудоване приміщення загальною площею 105,9кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, та що позивач повинен зробити в строк до 29.01.205 - не зазначено. Крім того, не вказано суми заборгованості, яку можливо(!) необхідно виплатити.

Із заперечень відповідача1 вбачається, що заява від стягувача про повне фактичне виконання рішення боржником, надійшла до нього лише 04.02.2015 та відповідно до вимог ч.5 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником. Станом на 30.01.2015 (день прийняття оскаржуємої постанови) державний виконавець не був повідомлений про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, тож відповідач вважає, що державний виконавець діяв правомірно та виніс законі та обґрунтовані постанови.

Таку ж думку висловив і представник Бердянської міжрайонної прокурори, який в діях виконавчої служби не знайшов порушень та вважає, що постанови прийнятті на виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5. Крім того, прокурором зазначено, що підставою для представництва в суді інтересів Держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів Держави. У даному випадку, стягнення грошових коштів з Державного бюджету України, тим паче в такий непростий час для країни, може порушити інтереси Держави. За таких обставин, прокурор вважає, що є підстави для захисту державних інтересів шляхом вступу у справу (арк.спр.74).

Суд вважає посилання відповідача 1, такими, що не заслуговують на увагу, оскільки самого факту вчинення відділом державної виконавчої служби, в межах виконавчого провадження, заходів примусового виконання виконавчого документу судом не встановлено.

Положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьому випадку не вчинялися.

За правилами ст.27 Закону, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Статтею 32 передбачено, що заходи примусового виконання рішення є звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, звернення стягнення на заробітну плату, доходи, пенсію, стипендію боржника, вилучення в боржника і передача стягувану певних предметів, зазначених у рішенні, інші заходи, передбачені рішенням.

Жодного заходу, направленого на примусове виконання виконавчого документу державним виконавцем не виконано.

Положеннями ч.3 ст.27 зазначеного Закону передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій у такому разі з боржника не стягуються.

Вказана правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду України від 28.01.2015.

Рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України (ст.244-2 КАС України).

Враховуючи вказане, суд вважає, що вимоги позивача відносно визнання протиправними та скасування постанов Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області ВП №46167969 від 30.01.2015 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 31841,01грн. та від 03.02.2015 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 150,00грн. - підлягають задоволенню.

Щодо вимоги стосовно стягнення з відповідача1 суми сплаченого судового збору у розмірі 31 991,01грн.

Наявна в матеріалах справи квитанція №11463397 від 05 лютого 2015 року підтверджує сплату позивачем виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій ВП №46167969 в розмірі 31991,01грн. (арк.спр.22). Задовольняючи позовні вимоги щодо скасування постанов про стягнення вказаних сум, суд вважає за необхідне вирішити питання щодо повернення позивачу перерахованих на виконання вказаних постанов сум.

Таким чином, вимоги позивача відносно стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суму сплаченого виконавчого збору у розмірі 31991,01 грн. підлягають задоволенню.

Вимоги щодо визнання протиправними дій Відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області щодо стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження №46167969 у розмірі 31991,01грн., є необґрунтованими, враховуючи наступне. Суд вважає, що відповідач діяв в межах своїх повноважень, оскільки постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на виконавче провадження на час здійснення сплати позивачем зазначеної суми, були чинними та останнім не оскаржувалися, тому підлягали виконанню.

Надаючи правову оцінку обставинами справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч.1ст.2 КАС України).

Відповідно до ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову прийняту Відділом державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області від 30.01.2015 ВП №46167969.

Визнати протиправною та скасувати постанову прийняту Відділом державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області від 03.02.2015 №46167969.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 суму сплаченого виконавчого збору у розмірі 31991,01 грн. (тридцять одна тисяча дев'ятсот дев'яносто одна гривня 01 коп).

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 суму сплаченого судового збору за подачу позову майнового характеру у розмірі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень).

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова