Постанова № 43709532, 02.04.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2015 р. Справа № 805/900/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Акціонерно - комерційний банк «Капітал»

до відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Межрегіонального Головного управління Міндоходів

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерно - комерційний банк «Капітал» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Межрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 30.05.2014 року № 000064300/11316/10/28-03-43 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 4565624 грн. 63 коп., в тому числі основний платіж в сумі 3259621 грн. 35 коп. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 1306003 грн. 28 коп.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, як вважає позивач, податкове повідомлення - рішення, яке оскаржується, винесене відповідачем з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Вказує на помилковість висновку податкового органу про порушення ним вимог ст. 164, ст. 172 та ст. 176 Податкового кодексу України, оскільки питання отримання майновим поручителем за договором іпотеки коштів від боржника відбувається без участі кредитора - позивача у справі, тобто, поза межами юрисдикції банку.

Враховуючи наведене, вважає, що банк у спірних взаємовідносинах не підпадає під ознаки податкового агенту, тому у податкового органу відсутні підстави для висновку про порушення ним вимог вищезазначених норм Податкового кодексу України та винесення податкового повідомлення - рішення, яке оскаржується.

Враховуючи наведене, просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

В запереченнях на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що податкове повідомлення - рішення, яке оскаржується, винесене податковим органом в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без участі його представника.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, суд встановив.

ПАТ «АКБ «Капітал» зареєстроване в якості юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ЄДРПОУ 13486837), місцезнаходження юридичної особи: 83001, Донецька область, місто Доецьк, вул. Артема, б. 63, перебуває на обліку як платник податків у СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку (а.с. 11 -21).

В період з 17.03.2014 року по 28.04.2014 року СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку здійснила документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «АКБ «Капітал» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складений акт від 15.05.2014 року № 272/28-03-43/13486837 (а.с. 22 - 49).

Під час перевірки податковим органом встановлені порушення ПАТ «АКБ «Капітал» вимог чинного законодавства, а саме:

- п.п.164.1.2 п. 164.1, п. 164.2 ст. 164, п.172.2, п. 172.7, п. 172.8 ст.172 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 3259621 грн. 35 коп.;

- п.п.»б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, Наказу ДПА України від 24.12.2010 року № 1020 в частині подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку у періодах 1 квартал 2013 року та 2 квартал 2013 року.

На підставі акту перевірки СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку прийняла податкове повідомлення - рішення від 30.05.2014 року № 0000164300/11316/10/28-03-43 про визначення ПАТ «АКБ «Капітал» суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 4565624 грн. 63 коп., в тому числі основний платіж в сумі 3259621 грн. 35 коп. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 1306003 грн. 28 коп.

Висновок податкового органу про порушення ПАТ «АКБ «Капітал» вимог ст. 164, ст. 172 та ст. 176 Податкового кодексу України зроблений на підставі того, що в результаті проведення процедур задоволення вимог іпотекодержателя та звернення стягнення на предмет іпотеки, банком, як податковим агентом, не здійснене нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб по операціям з відчуження нерухомого майна.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, 19.04.2013 року ПАТ «АКБ «Капітал» (іпотекодержатель) уклало з фізичною особою ОСОБА_2 (іпотекодавець) договір іпотеки № 15/2013-1, згідно якого забезпечене виконання зобов?язань по кредитним договорам та договорам на відкриття кредитної лінії на загальну суму 36847035 грн.

Предметом іпотеки є нерухоме майно, яке належало фізичній особі ОСОБА_2 на право власності та розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Бехтерева, б. 18 (а.с. 54 - 58).

В рахунок погашення зобов?язань за кредитними договорами та договорами про відкриття кредитної лінії відповідно до вимог ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та п.п. 9.1 - 9.3 Договору іпотеки від 19.04.2013 року № 15/2013-1 на підставі акту від 23.05.2013 року ПАТ «АКБ «Капітал» набуте право власності на заставне майно - нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Бехтерева, б. 18 за сумою 36847035 грн., що підтверджене витягом з Державного реєстру речових прав власності (а.с. 59).

18.01.2013 року ПАТ «АКБ «Капітал» (іпотекодержатель) уклало з фізичною особою ОСОБА_3 (іпотекодавець) договір іпотеки № 3/42/142/79/2013-И, згідно якого забезпечене виконання зобов?язань по кредитним договорам та договорам на відкриття кредитної лінії на загальну суму 28345392 грн.

Предметом іпотеки є нерухоме майно, яке належало фізичній особі ОСОБА_3 на право власності та розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Кірова, б. 82б (а.с. 60 - 64).

В рахунок погашення зобов?язань за кредитними договорами та договорами про відкриття кредитної лінії відповідно до вимог ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та п.п. 9.1 - 9.3 Договору іпотеки від 18.01.2013 року № 3/42/142/79/2013-И на підставі акту від 22.02.2013 року ПАТ «АКБ «Капітал» набуте право власності на заставне майно - нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Кірова, б. 82б за сумою 28345392 грн., що підтверджене витягом з Державного реєстру речових прав власності (а.с. 65).

Як вважає податковий орган, в порушення вимог ст. 164, ст. 172 та ст. 176 Податкового кодексу України в результаті проведення процедур задоволення вимог іпотекодержателя та звернення стягнення на предмет іпотеки, банком, як податковим агентом, не здійснене нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб по операціям з відчуження нерухомого майна.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач вважає неправомірним висновок податкового органу про порушення ним вимог Податкового кодексу України, тому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, є органи державної податкової служби.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 15.1. Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.

Таким чином, на позивача у справі покладений обов'язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків.

Суд вважає помилковим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.164.1.2 п. 164.1, п. 164.2 ст. 164, п.172.2, п. 172.7, п. 172.8 ст.172, п.п.»б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, Наказу ДПА України від 24.12.2010 року № 1020, з наступних підстав.

Пунктом 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України визначені об'єкти оподаткування резидента, відповідно до якої такими об?єктами є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно п.п. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Підпунктом 164.2.4 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 172-173 цього Кодексу.

Стаття 172 Податкового кодексу України регулює порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна, пунктом 172.1 якої визначено, що дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане таким платником у спадщину.

Відповідно до п. 172.2 зазначеної норми Закону встановлено, що дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.

У такому самому порядку оподатковується дохід від продажу (обміну) об'єкта незавершеного будівництва.

Згідно п. 172.7 ст. 172 Податкового кодексу України одночасно з дією пункту 172.4 цієї статті, якщо стороною договору купівлі-продажу, міни об'єкта нерухомого майна є юридична особа чи фізична особа - підприємець, така особа є податковим агентом платника податку щодо нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку з доходів, отриманих платником податку від такого продажу (обміну).

Пунктом 172.8 статті 172 Податкового кодексу України визначено, що для цілей цієї статті під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об'єкти нерухомості, крім їх успадкування та дарування.

Відповідно до п.п.162.1.3 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платниками податку є податковий агент.

Як зазначалось раніше, висновок про порушення вищезазначених норм Закону зроблений відповідачем, оскільки, як вважає податковий орган, у зв?язку з проведення процедур задоволення вимог іпотекодержателя та звернення стягнення на предмет іпотеки, банком, як податковим агентом, не здійснене нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб - іпотекодавців.

Поняття податковий агент визначене п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 556 Цивільного кодексу України встановлено, що до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності

на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Згідно п.п.165.1.16 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку в рахунок компенсації (відшкодування) вартості майна (нематеріальних активів), примусово відчуженого державою у випадках, передбачених законом, або вартість такої компенсації, отриманої у негрошовій формі, а також доходи, отримані внаслідок реалізації заставленого майна, майна платника податку при зверненні стягнення фінансовою установою на таке майно у зв'язку з невиконанням платником податку своїх зобов'язань за договором кредиту (позики).

Оскільки за договором іпотеки позивач, як іпотекодержатель, отримує від іпотекодавця лише право вимоги до боржника в обсязі, що виконана ним без отримання грошових коштів, іпотекодержателем доходи фізичній особі не виплачуються, суд вважає, що у спірних взаємовідносинах банк не є податковим агентом в розумінні ст. 14 Податкового кодексу України та, відповідно, на нього не розповсюджується обов?язок нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та він не несе відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності висновків про порушення позивачем норм чинного законодавства з питань оподаткування в розумінні зазначеної норми Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Пунктом 1 частини 2 зазначеної норми Закону визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Оскільки під час розгляду справи встановлена протиправність висновків органу владних повноважень про порушення позивачем норм чинного законодавства з питань оподаткування, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, а податкове повідомлення - рішення - визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст. 2, ст. 7 - 15, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 - 154, ст. 158 - 163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Акціонерно - комерційний банк «Капітал» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Межрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 30.05.2014 року № 000064300/11316/10/28-03-43 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 4565624 грн. 63 коп., в тому числі основний платіж в сумі 3259621 грн. 35 коп. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 1306003 грн. 28 коп. - задовольнити повністю.

Податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Межрегіонального Головного управління Міндоходів від 30.05.2014 року № 000064300/11316/10/28-03-43 про визначення Публічному акціонерному товариству «Акціонерно - комерційний банк «Капітал»суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 4565624 грн. 63 коп., в тому числі основний платіж в сумі 3259621 грн. 35 коп. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 1306003 грн. 28 коп. - визнати протиправним та скасувати.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські системи кабельних трас» витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 487 грн. 20 коп.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Давиденко Т.В.