Постанова № 43709327, 09.02.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2015 р. справа № 804/19519/14 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., одноособово розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Петропавлівського районного управління юстиції у Дніпропетровській області в особі в.о. начальника відділу Симоновича Ю.О. про визнання протиправними дій, та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

26 листопада 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому (з урахуванням змінених ним позовних вимог за заявою від 11.12.2014 р.) просить визнати протиправною відмову у задоволенні його запиту від 10.11.2014 року до відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Петропавлівського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, про яку йому повідомлено листом за № 916/04-127 від 14.11.2014 р., та зобов'язати відповідача надати запитувану ним інформацію (а.с. 3-5, 16-17).

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 10.11.2014 року він звернувся до Петропавлівського районного управління юстиції у Дніпропетровській області з письмовим запитом про надання публічної інформації про померлих осіб за вказаними ним у запиті параметрами, за якими можливо визначити цих осіб. Проте, 24.11.2014 року отримав відповідь на свій запит, якою відповідач відмовив у наданні інформації, з посиланням на заборону розповсюдження персональних даних (особистої інформації) про особу без її згоди на це, та нормативно-правові акти, якими таку заборону встановлено. На думку позивача, такі дії відповідача є протиправними, оскільки особи, яких стосується його запит, вже померли, а тому отримати їх згоду на даний час неможливо. Крім того, позивач вважає, що запитувана інформація не відноситься до категорії конфіденційної, оскільки дані про прізвища, ім'я та по-батькові особи не становлять інформацію з обмеженим доступом. Також, позивач посилається на порушення відповідачем ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» в частині оформлення та змісту наданої відповіді, яка по своїй суті є неправомірною відмовою у наданні інформації.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративні справи щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію розглядаються в порядку скороченого провадження.

Ухвалою суду від 25.12.2014 р., після усунення позивачем недоліків позовної заяви, за даним позовом на підставі ст. 183-2 КАС України відкрито скорочене провадження (а.с.1).

Відповідачем до суду надані заперечення на адміністративний позов, в яких зазначено, що 12.11.2014 р. до відділу Петропавлівського районного управління юстиції у Дніпропетровській області надійшов запит позивача про надання інформації про прізвища, ім'я та по-батькові осіб, які проживали на території Петропавлівського району. В межах терміну, визначеного ч. 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», заявнику було надану мотивовану відповідь про відмову у наданні такої інформації, з наведенням відповідного обґрунтування з посиланням на норми чинного законодавства та рішення Конституційного Суду України щодо тлумачення частини першої, другої ст. 32 Конституції України. Відповідач вважає, що запитувана позивачем інформація не є публічною, оскільки містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акту цивільного стану особи, зокрема, її смерть, у зв'язку з чим, відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», вона вважається конфіденційною і не підлягає розголошенню в порядку, встановленому для надання публічної інформації (а.с. 29-32).

Відповідно до норм ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства, справу розглянуто в порядку скороченого провадження.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

10 листопада 2014 року позивачем на адресу відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної службі Петропавлівського управління юстиції у Дніпропетровській області направлено запит на публічну інформацію про прізвища, ім'я та по-батькові п'яти осіб, номери актових записів про смерть яких він навів у даному запиті, з метою встановлення родинних відносин на території Петропавлівського району (а.с. 8).

Відповідач своїм листом від 14.11.2014 р. за вих. № 916/04-127 відмовив у наданні на запит позивача такої інформації, у зв'язку з тим, що інформація про персональні дані фізичної особи, що містяться в актовому записі цивільного стану, є конфіденційною і не підлягає розголошенню, пославшись при цьому на положення Конституції України, Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про захист персональних даних» та інші нормативні акти, а також рішення Конституційного Суду України з цих питань (а.с.9-11).

Встановивши обставини справи, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України № 11 від 30.09.2013 р. «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 13.01.2011 р. № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що розпорядники публічної інформації під час віднесення публічної інформації до інформації з обмеженим доступом повинні застосовувати приписи Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки публічна інформація є обмеженою лише у випадках, передбачених цим Законом, норми якого є спеціальними порівняно з нормами Закону України «Про інформацію». У відносинах, пов'язаних із забезпеченням права на доступ до публічної інформації, конфіденційна інформація повинна визначатися відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Визначення поняття «публічна інформація» наведено у ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Так, відповідно до частини першої цієї статті, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно ст. 13 Закону, розпорядниками інформації для цілей цього закону визнаються, в тому числі, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

У ст. 7 цього Закону наводиться визначення поняття «конфіденційна інформація», під якою розуміється інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов, та зазначено, що розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Статтею 10 Закону визначено порядок доступу до інформації про особу, яким, зокрема, передбачено, що кожна особа має право знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом; доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається; вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону; на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів; на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом. При цьому, обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом, а розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до положень Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 р. № 2297-VI, під персональними даними розуміються відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а розпорядником персональних даних виступає фізична чи юридична особа, якій володільцем персональних даних або законом надано право обробляти ці дані від імені володільця.

При цьому, в ст. 24 зазначеного Закону закріплено обов'язковість забезпечення захисту персональних даних, а саме, зазначено, що володільці, розпорядники персональних даних та треті особи зобов'язані забезпечити захист цих даних від випадкових втрати або знищення, від незаконної обробки, у тому числі незаконного знищення чи доступу до персональних даних. При цьому, в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, а також у володільців чи розпорядників персональних даних, що здійснюють обробку персональних даних, яка підлягає повідомленню відповідно до цього Закону, створюється (визначається) структурний підрозділ або відповідальна особа, що організовує роботу, пов'язану із захистом персональних даних при їх обробці.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 р. № 2398-VI, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану. Інформація про персональні дані фізичної особи, що містяться в актовому записі цивільного стану, є конфіденційною і не підлягає розголошенню.

З наведених положень закону вбачається, що надання державними органами інформації щодо персональних даних особи, зокрема відомостей, що містяться в актовому записі про смерть особи, здійснюється виключно на вимогу осіб, яких така інформація стосується, та у порядку, передбаченому законом. При цьому, інформація, що міститься в актовому записі про смерть особи, не належить до публічної інформації, а також до інформації, доступ до якої не може бути обмежено відповідно до Закону «Про доступ до публічної інформації».

Зважаючи на те, що позивач в своєму запиті про надання публічної інформації поставив питання про надання персональної інформації щодо конкретних померлих осіб, яка не є публічною, та не зазначив належних підстав, за якими він є особою, якої така інформація стосується, дії відповідача є правомірними.

Посилання ж позивача на необхідність встановлення можливих його родинних зв'язків з померлими особами, інформація про надання персональних даних яких, що міститься в актових записах цивільного стану померлих осіб, ним запитувалася, суд не може визнати обґрунтованими підставами для отримання такої інформації.

Водночас, за наявності відповідних та підтверджених документально підстав, позивач не позбавлений права звернутися до відповідача в порядку Закону України «Про звернення громадян».

У зв'язку з обґрунтованою відмовою відповідача у наданні інформації про персональні дані померлих осіб як публічної інформації на вимогу незацікавленої особи, суд не вбачає порушень будь-яких законних прав та інтересів позивача, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 160-162, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и :

У задоволенні адміністративний позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною відповідно до статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя В.В. Чорна