Постанова № 43709273, 03.03.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2015 р. Справа № 804/2656/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луніної О.С. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут механізації праці у чорній металургії «Чорметмеханізація» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року ТОВ «НДПКІ «Чорметмеханіація» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідача) в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 11.09.2014 року № 0004222203 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 24 361,25 грн. (основний платіж - 19 489,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 4 872,25 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «НДПКІ «Чорметмеханіація» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ЦЕНТР БЕЗПЕКА-1» та ТОВ «Альфа-Київбуд» за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року, за результатами якої складено акт № 2195/04-61-22-3/32835882 від 18.08.2014 року. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення 0004222203 від 11.09.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 24 361,00 грн. (основний платіж - 19 489,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 4 872,25 грн.). Позивач вважає висновки податкового органу викладені в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Представник позивача надав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача надав клопотання з проханням відкласти розгляд справи на інший час, заперечень проти позову суду не надав.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справ підтверджено, що ТОВ «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут механізації праці у чорній металургії «Чорметмеханізація» зареєстроване 16.11.2009 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, перебуває на обліку в ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпопетровській області та є платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що з 15.08.2014 року по 15.08.2014 року на підставі довідки, виданої ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, головним державним ревізором-інспектором відділу податкового аудиту окремих платників управління податкового аудиту Гладишом С.О., відповідно до наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 06.08.2014 року № 748, з урахуванням матеріалів актів «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЦЕНТР БЕЗПЕКА-1» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року» від 03.04.2014 року за № 1013/26-55-2207/38649950 та «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альфа-Київбуд» з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ «Авіст» та контрагентами-покупцями за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року» від 15.04.2014 року за № 166/22-03/38098173, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут механізації праці у чорній металургії «Чорметмеханізація» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ЦЕНТР БЕЗПЕКА-1» та ТОВ «Альфа-Київбуд» за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року.

За результатами перевірки ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області складено акт № 2195/04-621-22-3/32835882 від 18.08.2014 року.

У ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут механізації праці у чорній металургії «Чорметмеханізація» по взаємовідносинам з ТОВ «ЦЕНТР БЕЗПЕКА-1» та ТОВ «Альфа-Київбуд» встановлено:

- порушення ст. 185, ст. 188, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПК України) внаслідок чого ТОВ «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут механізації праці у чорній металургії «Чорметмеханізація» завищено податковий кредит по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «ЦЕНТР БЕЗПЕКА-1» та ТОВ «Альфа-Київбуд» на суму 19 489,00 грн., у тому числі за січень 2014 року, сума ПДВ у розмірі 19 489,00 грн.

За наслідками акту перевірки, ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення від 11.09.2014 року за № 0004222203 про донарахування податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у сумі 24 361,25 грн.

25.09.2014 року ТОВ НДТІ «Чорметмеханізація» звернулось до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з первинною скаргою на вказане податкове повідомлення-рішення, за результатами розгляду якої, ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято рішення від 20.11.2014 року №548/10/04-36-10-08-09 про залишення податкового повідомлення-рішення від 11.09.2014р. № 0004222203 без змін, а скарги платника податків без задоволення.

04.12.2014 року ТОВ НДТІ «Чорметмеханізація» звернулось до Державної фіскальної служби України з повторною скаргою на вказане податкове повідомлення-рішення, за результатами розгляду якої, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 27.01.2015 року №1488/6/99-99-10-01-01-25 про залишення податкового повідомлення-рішення від 11.09.2014р. № 0004222203 без змін, а скаргу платника податків без задоволення.

Оцінюючи спірні взаємовідносини суд керувався наступним.

Ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'ємів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В силу п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 188 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, як зазначено в п. 198.1 ст. 198 ПК України, виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Приписами п. 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Приписами п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до позиції, що викладена у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 р. «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1.Встановлення факту здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2.Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3.Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4.Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5.Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 вказаного Закону України визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Відповідно до положень листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України», зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 02 січня 2014 року між ТОВ НДПКІ «Чорметмеханізація» та ТОВ «ЦЕНТР БЕЗПЕКА-1» укладено договір № Ю-2/01 про надання послуг.

Згідно умов даного договору замовник (ТОВ НДПКІ «Чорметмеханізація») доручило виконавцю (ТОВ «ЦЕНТР БЕЗПЕКА-1») надати юридичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених договором.

На виконання умов договору виконавцем надано замовнику за період з 02.01.2014 року по 31.01.2014 року юридичні послуги, про що 31.01.2014 року сторонами складено акт прийому-передачі наданих послуг.

Підприємством ТОВ «ЦЕНТР БЕЗПЕКА-1» виписано та надано підприємству ТОВ НДПКІ «Чорметмеханізація» акти виконаних робіт та податкові накладні.

Крім того, судом встановлено, що 02 січня 2014 року між ТОВ НДПКІ «Чорметмеханізація» і ТОВ «Альфа-Київбуд» укладено договір № 1-Р/0114.

Згідно умов даного договору замовник (ТОВ НДПКІ «Чорметмеханізація» доручило підряднику виконати ремонтні роботи нежитлових приміщень в будівлі за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Газети «Правда», буд. 29 в обсязі відповідно до додатка (форма №КБ-2), який є невід'ємною частиною договору, в обумовлені цим договором терміни.

Підрядником виконано ремонтні роботи, про що складено акт приймання будівельних робіт за січень 2014 року (по формі КБ-2в).

Підприємством ТОВ «Альфа-Київбуд» виписано та надано підприємству ТОВ «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут механізації праці у чорній металургії «Чорметмеханізація» податкові накладні та акти виконаних робіт.

Таким чином, надані позивачем і досліджені судом первинні документи не викликають сумнівів щодо реального настання правових наслідків і повністю спростовують висновок відповідача щодо нереальності господарських операцій за спірними правочинами. Натомість відповідач під час розгляду справи не навів суду обставин та доказів, які б свідчили про нереальність вчинення господарських операцій, а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Як вбачається з акту перевірки, до ДПІ в АНД районі надійшов акт від 03.04.2014 р. № 1013/26-55- 22-07/38649950 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «ЦЕНТР БЕЗПЕКА-1» (код ЄДРПОУ 38649950) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року». Зі змісту якого вбачається, що ТОВ «ЦЕНТР БЕЗПЕКА-1» до перевірки не надало первинних бухгалтерських та податкових документів, в зв'язку з чим зроблено висновок про відсутність реальності вчинених господарських операцій ТОВ «ЦЕНТР БЕЗПЕКА-1», а наслідком - відсутність підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Крім того, до ДПІ в АНД районі надійшов акт від 15.04.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Альфа-Київбуд» (код ЄДРПОУ 38098173) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ «Авіст» (код за ЄДРПОУ 38781508) та контрагентами-покупцями за період з 01.01.2014 р. по 31.01.2014 р.». Далі йдеться, що від ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві отримано акт від 03.04.2014 р. № 943/26-59-22-03/38781508 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Авіст» (код за ЄДРПОУ 38781508) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період з 01.01.2014 р. по 31.01.2014 р., яким встановлено ознаки фіктивності.

Проте, при вирішенні даного спору суд дотримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід враховувати вимоги ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагентів позивача зареєстровано як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд приходить до висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

Суд зазначає, що позивач, не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Судом не приймаються посилання відповідача в акті перевірки на факт нікчемності угод між позивачем та контрагентами виходячи з актів про неможливість проведення зустрічної звірки. Оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Такої ж позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, що підтверджується листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Крім того, суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за виконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

На підставі викладеного, враховуючи наявність відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, які підтверджують факт отримання послуг від ТОВ «ЦЕНТР БЕЗПЕКА-1» та ТОВ «Альфа-Київбуд», так і факт здійснення відповідних витрат для провадження господарської діяльності позивача, суд не погоджується з висновками податкового органу щодо невірного формування позивачем податкового кредиту за період, що перевірявся.

Абзац 2 п.198.6 ст.198 ПК України визначає, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, за відсутності вищезазначених порушень неправомірним є застосування за ці порушення до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідачем правомірність своїх дій не доведено, у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «ЦЕНТР БЕЗПЕКА-1» та ТОВ «Альфа-Київбуд» (договори, податкові накладні, платіжні доручення, акти здачі приймання-робіт, тощо ).

Отже, суд не може вважати, що рішення відповідача є таким, що прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут механізації праці у чорній металургії «Чорметмеханізація» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір, що підтверджується платіжним дорученням, яке міститься в матеріалах справи, підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 72, 86, 94, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут механізації праці у чорній металургії «Чорметмеханізація» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0004222203 від 11.09.2014 року про нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут механізації праці у чорній металургії «Чорметмеханізація» грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 24 361,25 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут механізації праці у чорній металургії «Чорметмеханізація» сплачений судовий збір у сумі 182,70 (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок) грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна