Постанова № 43709228, 15.04.2015, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2015 року Справа № 803/578/15-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Шафранюк І.Ф.,

за участю представника позивача Олейнікової Л.В.,

представників відповідача Кушнір Ю.В., Мельничука М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Луцьк Фудз» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання незаконним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

26 березня 2015 року Публічне акціонерне товариство «Луцьк Фудз» (далі - ПАТ «Луцьк Фудз») звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинської області (далі - Луцька ОДПІ) про визнання незаконним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.

14.04.2015 року представник позивача у судовому засіданні подала заяву про уточнення позовних вимог, в якій просила визнати протиправним та скасувати рішення Луцької ОДПІ про погодження застосування процедури податкового компромісу №3746/10/03-18-22-01 від 13 березня 2015 року та зобов'язати Луцьку ОДПІ повторно розглянути заяву ПАТ «Луцьк Фудз» №604 від 06 березня 2015 року про намір застосувати податковий компроміс по неузгоджених сумах податкових зобов'язань з податку на прибуток по податковому повідомленню-рішенню №0000192201 від 03 серпня 2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.03 .2015 року ПАТ «Луцьк Фудз» звернулося до Луцької ОДПІ із заявою про застосування податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню №0000192201 від 03.08.2012 року, за яким ПАТ «Луцьк Фудз» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 074 093 грн., де на дату подання заяви про застосування податкового компромісу і на момент звернення до суду з даним позовом триває процедура судового оскарження податкового повідомлення-рішення №0000192201 від 03.08.2012 року.

За результатом розгляду вказаної заяви, Луцькою ОДПІ 13.03.2015 року винесено рішення №3746/10/03-18-22-01 про погодження застосування процедури податкового компромісу до податкового повідомлення-рішення №0000192201 від 03.08.2012 року за яким погоджено процедуру компромісу лише в частині проведених донарахувань за ІІ квартал 2011 року на загальну суму 186 379 грн., а в решті - відмовлено.

Позивач вважає незаконним застосування Луцькою ОДПІ в процедурі податкового компромісу по неузгодженому податковому повідомленню-рішенню №0000192201 від 03.08.2012 року, строків давності, встановлених статтею 102 ПК України, оскільки звернення ПАТ «Луцьк Фудз» з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000192201 від 03.08.2012 року зупинило перебіг строків давності, а у зв'язку з тим, що на поточну дату відсутнє по даній справі судове рішення, що набрало законної сили, граничний термін сплати грошових зобов'язань по оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню не настав, тому строки давності та часові періоди застосування не є пропущеними.

З огляду на викладене, позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Луцької ОДПІ про погодження застосування процедури податкового компромісу №3746/10/03-18-22-01 від 13 березня 2015 року та зобов'язати Луцьку ОДПІ повторно розглянути заяву ПАТ «Луцьк Фудз» №604 від 06 березня 2015 року про намір застосувати податковий компроміс по неузгоджених сумах податкових зобов'язань з податку на прибуток по податковому повідомленню-рішенню №0000192201 від 03 серпня 2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві просила позов задовольнити. Підтвердила, що на їх підприємстві працює більше 200 працівників. Зазначила, що при прийнятті оскаржуваного рішення потрібно застосовувати ст. 102 ПК України з кінцевої дати подання податкової декларації та (або) граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом після набрання судовим рішенням законної сили. В даних правовідносинах граничний строк сплати грошових зобов'язань ще не настав, ( ст. 57 ПК України визначає строки сплати грошових зобов'язань), оскільки платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження, в даному випадку після набрання судовим рішенням законної сили, тобто з розглядом апеляційною інстанцією щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 03.08.2012 року.

Представники відповідача в судовому засіданні та в письмових запереченнях позов не визнали. Вважають, що податковий компроміс може застосовуватись до 01.04.2014 року, але з огляду на норми ст. 102 ПК України, відповідно до якої строк давності визначений 1095 днями, початковий термін застосування податкового компромісу слід застосовувати з квітня 2011 року, тобто в даному випадку з ІІ кварталу 2011 року. Переконані, що оскаржуване рішення прийняте у відповідності до норм чинного законодавства, а відтак просять суд в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що з 03.07.2012 року по 07.07.2012 року Луцькою ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Луцьк Фудз» з питань правомірності включення валових витрат по взаємовідносинах з ТзОВ «Медео-Захід», ТзОВ «Терлич» та СГД ОСОБА_4 за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011р., про що складено акт перевірки від 13.07.2012 року №2659/22-6/00377163.

Перевіркою встановлено порушення ПАТ «Луцьк Фудз», п.3.1 ст.3, п.5.1., п. 5.2., п 5.3., ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 134, ст. 138, ст. 139, ст. 140 ПК України за завищення валових витрат у зв'язку з нікчемністю правочинів, укладених позивачем з суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_4, ТзОВ «Медео-Захід» та ТзОВ «Терлич».

За наслідками перевірки Луцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000192201 від 03.08.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 074 093 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 462 685,80 грн.

ПАТ «Луцьк Фудз» не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням оскаржило його в судовому порядку. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14.09.2012 року визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 03.08.2012 року №0000192201 в частині визначення грошового зобов'язання в сумі 260381,55 грн., в т.ч. за основним платежем 232330 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 28051,55 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 року відкрито апеляційне провадження по оскарженню даної постанови, проте на даний час справа не вирішена по суті.

Отже, станом на час звернення позивача до податкового органу із заявою про застосування податкового компромісу триває процедура судового оскарження вищезазначеного податкового повідомлення-рішення. Таким чином податкове зобов'язання по податковому повідомленні-рішенні від 03.08.2012 року №0000192201 є неузгодженим.

06.03.2015 року ПАТ «Луцьк Фудз» звернулося до Луцької ОДПІ із заявою про застосування податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню №0000192201 від 03.08.2012 року, яким ПАТ «Луцьк Фудз» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 074 093 грн.

13.03.2015 року Луцькою ОДПІ винесено рішення №3746/10/03-18-22-01 про погодження застосування процедури податкового компромісу до податкового повідомлення-рішення №0000192201 від 03.08.2012 року в частині проведених донарахувань за ІІ квартал 2011 року на загальну суму 186 379 грн., в межах строків давності, встановлених ст. 102 ПК України, а в решті суми - відмовлено.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

17 січня 2015 року набув чинності Закон України №63-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» (далі - Закон №63-VIII), яким внесені зміни до Податкового кодексу щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу.

Податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку па додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 Податкового Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку па додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Пункт 2 Закону встановлює, що сума заниженого податкового зобов'язання з податку па прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Платник податків сплачує податкові зобов'язання, визначені в уточнюючому та/або податковому повідомленні-рішенні, у розмірі, передбаченому пунктом 2 цього підрозділу, протягом 10 календарних днів з дня, наступного за днем узгодження.

Закон встановлює дві групи зобов'язань, які можуть бути включені до податкового компромісу:

- суми податкових зобов'язань, які не перебували в спорах з контролюючими органами;

- суми податкових зобов'язань, які перебувають в спорах з контролюючими органами.

Абзацом першим 1 пункту 7 підрозділу 9-2 ПК України визначено, що «процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим».

Отже, цими нормами встановлено, що для податкових зобов'язань, які є неузгодженими внаслідок не закінчення процедури судового та/або адміністративного оскарження, та для інших неузгоджених податкових зобов'язань, до яких закон встановлює можливість застосування податкового компромісу, достатнім для застосування податкового компромісу є подання заяви про намір досягнення податкового компромісу та сплата 5 % від визначеної в ній суми без будь-яких перевірок з боку контролюючого органу.

Тобто, у випадку оскарження податкового повідомлення-рішення в судовому порядку, Законом №63-VIII будь-яких повноважень контролюючого органу щодо відмови в застосуванні податкового компромісу у таких випадках Законом не передбачено.

Так, пункт 7 Закону про податковий компроміс містить чіткі умови застосування процедури податкового компромісу до таких податкових зобов'язань, а саме лише наявність заяви платника податків у письмовій формі про намір досягнення податкового компромісу та сплата узгоджених за податковим компромісом сум податкових зобов'язань у визначений термін.

Подання такої заяви є днем узгодження визначених зобов'язань, а сплата таких узгоджених зобов'язань підтверджує досягнення податкового компромісу.

При цьому податковий компроміс розповсюджується виключно на факти заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість (у зв'язку із завищенням податкового кредиту) та податку на прибуток (у зв'язку із завищенням витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування).

Законом встановлено заявницький (інформаційний) характер процедури податкового компромісу щодо неузгоджених сум податкових зобов'язань, по яких не завершена процедура судового оскарження. Нормами ПК України чітко встановлено, що для податкових зобов'язань, які є неузгодженими внаслідок не закінчення процедури судового та/або адміністративного оскарження, достатнім для застосування податкового компромісу є подання платником податків заяви про намір досягнення податкового компромісу та сплата 5 % від визначеної в ній суми без будь-яких перевірок з боку контролюючого органу. Приймаючи рішення про часткове задоволення заяви про застосування податкового компромісу Луцька ОДПІ рішенням №3746/10/03-18-22-01 від 13.03.2015 року невірно застосувала вимоги ст. 102 ПК України в даних правовідносинах.

Статтею. 102 ПК України визначено строки давності та їх застосування, а саме:

- пункт 102.1 визначає строки для визначення грошових зобов'язань платників податків контролюючим органом;

- пункт 102.4 встановлює строки стягнення податкового боргу, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання.

Формулювання в пункті 1 Закону №63-VIII «з урахуванням строків давності» не вказує, який саме строк підлягає застосуванню в податковому компромісі і не дає чіткої вказівки на момент, з якого обраховуватимуться строки давності, передбачені статтею 102 ПК України. А в пункті 7 Закону щодо можливості застосування податкового компромісу по зобов'язаннях, донарахованих контролюючим органом, критерієм для застосування компромісу є неузгодженість податкового-повідомлення рішення, без прив'язки до строків давності, встановлених ст. 102 ПК України. Це пояснюється тим, що згідно з пунктом 102.1 ПК України контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Пунктом 57.3. ст. 57 ПКУ передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними Податковим кодексом, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Аналіз вказаних статтей Податкового кодексу України показує, що граничний строк сплати податкових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом і оскаржуваних платником податків в судовому порядку, настає по закінченні 10 календарних днів після набрання рішенням суду законної сили. По справі про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0000192201 від 03.08.2012 року триває процедура судового оскарження, судове рішення, яке б набрало законної сили - відсутнє, податкове повідомлення-рішення №0000192201 має статус неузгодженого, граничний термін сплати грошових зобов'язань по оскаржуваному повідомленню-рішенню не настав, тому перебіг строку давності тривалістю 1095 календарних днів не закінчився.

Звернення ПАТ «Луцьк Фудз» з адміністративним позовом в суд зупинило перебіг строку давності тривалістю 1095 календарних днів. В оскаржуваному рішенні Луцької ОДПІ відсутнє нормативне обґрунтування застосування строків давності тривалістю 1095 календарних днів, не зазначено причини та момент, з якого контролюючий орган почав обрахунок цього строку.

Якщо виходити із позиції податкового органу, який частково відмовив ПАТ «Луцьк Фудз» у застосуванні податкового компромісу посилаючись на закінчення строків давності, встановлених ст. 102 ПК України - 1095 календарних днів, податковий орган так само втрачає право вимагати (в тому числі і в судовому порядку) погашення платником податків - ПАТ «Луцьк Фудз» донарахованих податкових зобов'язань у зв'язку із закінченням термінів, встановлених ст. 102 ПК України, щодо стягнення податкового боргу за періоди до ІІ кварталу 2011 року.

Посилання представників Луцької ОДПІ, що при винесенні рішення по податковому основою є Методичні рекомендації ДФС України №13 від 17.01.2015 року щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, як на підставу для відмови в позові, не є належним, так як зазначені Рекомендації виходять за межі норм, встановлених Законом №63-VIII, розширюють повноваження контролюючого органу, у зв'язку з чим профільний комітет Верховної Ради України на своєму засіданні відповідно до норм Закону України «Про комітети Верховної Ради України» щодо контрольних функцій парламентських комітетів з метою забезпечення прав платників податків прийняв рішення (лист №04-27/10-488 від 18.02.2015 року) (а.с. 54-55), яким вказав, що вищевказаними Методичними рекомендаціями ДФС у спосіб, не передбачений Законом, контролюючими органами приймаються рішення щодо погодження (непогодження) застосування податкового компромісу, де терміни сплати узгодженого зобов'язання для досягнення податкового компромісу визначаються не відповідно до підрозділу 9-2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, а відповідно до загальних термінів, передбачених Кодексом, що обмежує можливість застосування податкового компромісу у визначений Законом термін. У зв'язку з чим профільний комітет Верховної Ради України зобов'язав ДФС України привести Методичні рекомендації у відповідність до Закону №63-VIII. Рекомендації №13 не є нормативно-правовим актом, носять рекомендаційний характер. Закон має вищу юридичну силу, а його норми - пріоритет над нормами підзаконних нормативних актів та над рекомендаціями, роз'ясненнями та консультаціями податкового органу.

На час звернення позивача до відповідача із заявою про погодження податкового компромісу та на час оформлення відповідачем оскаржуваного рішення від 13.03.2015 року, судове рішення у справі №2а/0370/2642/12 не набрало законної сили та перебувало на розгляді у суді апеляційної інстанції. Тобто, податкове повідомлення-рішення не було узгоджене.

Ураховуючи викладені вище норми податкового законодавства, суд вважає, що оскільки на момент звернення позивача до відповідача із відповідною заявою та на момент відмови відповідача у застосуванні процедури податкового компромісу на всю суму податкового зобов'язання, податкове повідомлення-рішення не було узгоджене внаслідок процедури його судового оскарження, тому застосування відповідачем для відмови в компромісі приписів ст. 102 ПК України є протиправними, в силу приписів п.7 підрозділу 9-2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України.

Враховуючи обставини спірних правовідносин, відповідно до п.7 підрозділу 9-2 ПК України, досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу.

Оскільки податкові зобов'язання позивача є неузгодженими у зв'язку з відсутністю на час розгляду даної справи рішення суду, яке набрало законної сили по цих зобов'язаннях, граничний термін сплати по оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні не настав, тому строки давності, зазначені в ст. 102 ПК України, позивачем при поданні заяви про застосування податкового компромісу на всю суму податкового зобов'язання, пропущені не були.

З урахуванням зазначеного вище, суд приходить до висновку про протиправність рішення відповідача №3746/10/03-18-22-01 від 13 березня 2015 року про розгляд заяви про намір досягнення податкового компромісу та відмови в ній на підставі ст. 102 ПК України.

Крім того, Державна фіскальна служба України в пункті 2 листа від 23.02.2015 року №5996/7/99-99-20-07-03-17 «Проблемні питання щодо застосування податкового компромісу» зазначає, що строки давності, при застосуванні податкового компромісу слід обчислювати з 01.04.2011 року, однак погоджується в даному листі, що позиція Вищого адміністративного суду України (зокрема лист ВАСУ №203/11/13-11 від 10.02.2011 року) з цього приводу є іншою.

Відносно можливості оскарження неправомірних дій контролюючого органу під час застосування процедури податкового компромісу слід зазначити, що пунктом 6 підрозділу 9-2 ПК України визначено, що податковий компроміс не застосовується у разі, якщо платник податків розпочинає процедуру адміністративного та/або судового оскарження податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом за результатами документальної позапланової перевірки під час процедури податкового компромісу.

Зазначена норма платниками податків та представниками контролюючих органів іноді помилково трактується як відсутність можливості оскарження неправомірних дій контролюючих органів, пов'язаних із застосуванням податкового компромісу (наприклад, таких, як відмова контролюючого органу у застосуванні платником податків процедури податкового компромісу по конкретних господарських операціях).

Разом з тим, зазначена норма підрозділу 9-2 ПК України стосується лише оскарження ППР, прийнятого контролюючим органом за наслідками документальної перевірки, проведеної під час застосування процедури податкового компромісу, та не забороняє платникам податків оскаржувати в судовому порядку будь-які інші неправомірні дії контролюючого органу, пов'язані із застосування податкового компромісу».

За таких обставин Луцька ОДПІ розглядаючи заяву ПАТ «Луцьк Фудз» про компроміс по податковому повідомленні-рішенні, при прийнятті рішення про погодження застосування процедури податкового компромісу від 13.03.2015 року, не врахувала вищевказані обставини, що призвело до неправильного застосування норм Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» та Податкового кодексу України.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що рішення Луцької ОДПІ про погодження застосування процедури податкового компромісу від 13.03.2015 року №3746 слід визнати протиправним та скасувати.

При цьому слід зобов'язати Луцьку ОДПІ повторно розглянути заяву Публічного ПАТ «Луцьк Фудз» №604 від 06 березня 2015 року про намір застосувати податковий компроміс по неузгоджених сумах податкових зобов'язань з податку на прибуток по податковому повідомленню-рішенню №0000192201 від 03 серпня 2012 року.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки позов підлягає задоволенню, тому відповідно до частини першої статті 94 КАС України на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України 207,41 грн. судового збору, сплаченого ним згідно з платіжним дорученням від 25 березня 2015 року №929 за ставками і правилами, визначеним Законом України «Про судовий збір» (а.с.2).

Керуючись статтями 2, 11, 17, 71, 158, 160, 162, 163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статтей 56, 57, 102, підрозділу 9-2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про погодження застосування процедури податкового компромісу №3746/10/03-18-22-01 від 13 березня 2015 року.

Зобов'язати Луцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області повторно розглянути заяву Публічного акціонерного товариства «Луцьк Фудз» №604 від 06 березня 2015 року про намір застосувати податковий компроміс по неузгоджених сумах податкових зобов'язань з податку на прибуток по податковому повідомленню-рішенню №0000192201 від 03 серпня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Луцьк Фудз» (45632, Волинська область, Луцький район, село Зміїнець, вулиця Левадна, будинок 2А, код ЄДРПОУ 00377163) 207,41 грн. (двісті сім гривень 41 копійку) сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде виготовлена в повному обсязі 20 квітня 2015 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий С.Ф. Костюкевич