Ухвала суду № 43709174, 15.10.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 742/1303/14 Провадження № 22-ц/795/2063/2014 Головуючий у I інстанції -Ільченко О. І. Доповідач - Шитченко Н. В.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючої - судді Шитченко Н.В.

суддів: Бобрової І.О., Висоцької Н.В,

при секретарі - Мартиновій А.В.,

за участю представника позивача Ждана В.В.,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика «Прилуцька» та ОСОБА_3 на рішення Прилуцького міськрайонного суду від 4 вересня 2014 року у справі за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика «Прилуцька» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 4 вересня 2014 року частково задоволено позов сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Прилуцька" : стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача суму боргу за договором позики № 145 від 16 жовтня 2000 року в розмірі 663604 грн. та вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Прилуцька" просить скасувати рішення Прилуцького міськрайонного суду від 4 вересня 2014 року та постановити нове рішення, яким задовольнити повністю заявлені вимоги та стягнути з відповідача борг за договором позики в сумі 363604 грн., а також відсотки за несвоєчасне виконання умов цього договору в розмірі 1667124 грн.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції необґрунтовано зменшив розмір неустойки, що визначена умовами договору позики, оскільки відповідної заяви від ОСОБА_3 з цього приводу не надходило, а обставини, які суд визначив як підстави для зменшення розміру неустойки, належними доказами не підтверджені.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Апелянт зазначає, що суд безпідставно поклав в основу судового рішення експертний висновок, який є необ'єктивним і неповним, складений з порушенням вимог закону щодо проведення почеркознавчої експертизи, оскільки досліджувалась фотокопія документу, а не його оригінал. Вказує, що покази свідків щодо отримання ним спірної суми коштів не можуть братись до уваги при вирішенні даного спору, оскільки вказані особи через певні обставини не були об'єктивними в ході дачі суду своїх пояснень.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позов сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Прилуцька", суд першої інстанції виходив з того, що за укладеним між сторонами договором позики від 16 жовтня 2000 року ОСОБА_3 отримав кошти в сумі 363604 грн. з терміном повернення до 16 жовтня 2014 року. Внаслідок відмови позичальника повернути кошти за укладеним правочином, їх слід стягнути з відповідача в судовому порядку. Зменшуючи розмір неустойки за договором позики, суд послався на те, що останній істотно перевищує розмір завданих збитків, а також на матеріальне становище відповідача, який не працює.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Встановлено, що ОСОБА_3 16 жовтня 2000 року отримав за видатковим касовим ордером № 1261 від 16 жовтня 2000 року кошти в сумі 363604 грн. Підставою видачі грошей в касовому ордері зазначено «позика-возврат згідно договора». (а.с. 52)

З наданої позивачем копії договору позики № 145 від 16 жовтня 2000 року (а.с. 4) вбачається, Птахофабрика «Прилуцька» в особі директора Задорожка А.М. передала ОСОБА_3 353604 грн. у позику, які останній зобов'язувався повернути по закінченню терміну позики. Пунктом 4.1 цього договору термін виконання зобов'язання становив одинадцять років з часу отримання коштів. Пунктом 6.3 визначений розмір неустойки за порушення позичальником п. 4.1 договору, що становить 0,5% за кожен день прострочення.

Висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 17 червня 2014 року № 0789/1 встановлено, що підписи від імені ОСОБА_3, зображення якого міститься в графі «Заемщик» в електрографічній копії договору позики № 145 від 16 жовтня 2000 року виконаний сами ОСОБА_3. Встановити, чи виконаний підпис від імені ОСОБА_3 в графі «Підпис», зображення якого міститься у видатковому касовому ордері № 1261 від 16 жовтня 2000 року не виявилось можливими через малий обсяг графічного матеріалу та простоту будови досліджуваного підпису, а також значну варіаційність підпису ОСОБА_3 (а.с. 113-121)

Положеннями ст. 1046 Цивільного кодексу України (ст. 374 Цивільного кодексу УРСР, що був чинним на час виникнення спірних відносин) визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Статтею 375 Цивільного кодексу УРСР, що був чинним на час виникнення спірних відносин, визначено необхідність укладення договору позики у письмовій формі у випадку, якщо його сума перевищує 50 карбованців.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено можливість для суду зменшення розміру неустойки у випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, судом першої інстанції правильно з посиланням на вказані правові норми та наявні в матеріалах справи докази зроблено висновок про порушення умов ОСОБА_3 укладеного зобов'язання і необхідність стягнення з нього коштів у судовому порядку.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що він не укладав договір позики і не отримував спірні кошти, вважаючи правильним зроблений судом першої інстанції висновок про те, що факт укладення між сторонами правочину підтверджений наданими стороною позивача оригіналом видаткового касового ордеру, копією договору позики, в якому підпис ОСОБА_3 підтверджений експертним висновком та показами опитаних свідків.

Та обставина, що оригінал договору позики не зберігся, не свідчить про те, що він не існував взагалі. Відповідних експертиз з приводу визначення часу виготовлення копії, чи був документ змонтований, чи виготовлені фрагменти документа у різний час, чи місять вони виправлення, тощо ОСОБА_3 не заявлялось.

Твердження ОСОБА_3 про необ'єктивність, неповноту та складання висновку з порушенням вимог закону щодо проведення почеркознавчої експертизи є припущеннями, на яких не може ґрунтуватись судове рішення. Так, судом першої інстанції перевірялись повноваження експерта ОСОБА_5 та встановлено, що останню внесено до реєстру атестованих судових експертів Міністерства юстиції України, а її повноваження на проведення почеркознавчих експертиз за спеціальністю дослідження почерку і підписів підтверджені свідоцтвом Міністерства юстиції України № 20-11, термін дії якого був визначений до 17 червня 2014 року (а.с. 142). Таким чином, особа, що проводила дослідження, відповідала вимогам, встановленим законом «Про судову експертизу», будучи попередженою судом про кримінальну відповідальність.

Апелянт ОСОБА_3, вказуючи на порушення експертом положень Інструкції про призначення і проведення судових експертиз та експертних досліджень та науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5, фактично тлумачить положення цієї інструкції на власний розсуд.

Апеляційний суд вважає висновок експерта належним доказом на підтвердження заявлених позивачем вимог, оскільки експертиза проведена за клопотанням самого ОСОБА_3 відповідною посадовою особою в межах наданих повноважень і стосується предмету доказування.

Крім цього, наведений висновок узгоджується з іншими матеріалами справи і не являється єдиним доказом укладеного між сторонами договору позики. Зокрема, касовий чек, оригінал якого міститься в матеріалах справи підтверджує видачу відповідачу грошей саме на підставі договору позики. Хоча експерт не змогла достеменно встановити, чи підпис від імені ОСОБА_3 у прибутковому касовому ордері вчинено самим відповідачем, але вона не зазначила категорично, що це не його підпис.

Факт отримання ОСОБА_3 грошей і укладення між сторонами договору позики підтвердили і допитані судом першої інстанції свідки. Хоча відповідно до положень ст. 59 ЦПК України обставини, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, апеляційний суд вважає ці покази такими, що узгоджуються з іншими обставинами справи з урахуванням того, що пояснення, які свідки давали суду першої інстанції, були їм відомі у зв'язку з трудовою діяльністю.

Саме тому, оцінивши всі обставини справи в сукупності, а не лише наявність експертного висновку, як стверджує апелянт ОСОБА_3 суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про виникнення між сторонами зобов'язальних відносин.

На думку апеляційного суду, не може бути задоволена також апеляційна скарга сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Прилуцька", оскільки можливість зменшення розміру неустойки в судовому порядку визначено законодавчо. Позивач не спростував висновків суду першої інстанції про те, що розмір неустойки в рази перевищує розмір позики. Посилання апелянта на те, що відповідач є працездатною особою та має у власності нерухоме майно, не свідчить про отримання ним доходів.

Законом в категоричній формі не зазначено про обов'язковість відповідного клопотання від сторони для зменшення розміру неустойки, а також доведення підстав для його зменшення. Можливість визначення обставин, що можуть вплинути на розмір неустойки, покладена на суд в рамках розгляду цивільної справи, що і було відображено у судовому рішенні в ході розгляду справи по суті.

Інші доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Апеляційні скарги сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика «Прилуцька» та ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду від 4 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: