Рішення № 43709151, 05.11.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 738/2498/13-ц Провадження № 22-ц/795/2026/2014 Головуючий у I інстанції - Сова Т. Г. Доповідач - Шитченко Н. В.Категорія - цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючої - судді Шитченко Н.В.

суддів: Бобрової І.О., Висоцької Н.В.,

при секретарі - Зіньковець О.О.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Менського районного суду від 25 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

У листопаді 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути солідарно:

- з ОСОБА_5, ОСОБА_2 й ОСОБА_6 16907 грн. 00 коп. на відшкодування матеріальної й 15000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди, 1900 грн. 00 коп., сплачених ним адвокатові за представництво його інтересів як потерпілого у кримінальному провадженні, і судові витрати по даній справі,

- з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 16907 грн. 00 коп. на відшкодування матеріальної й 15000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди, 1900 грн. 00 коп., сплачених ним адвокатові за представництво його інтересів як потерпілого у кримінальному провадженні, і судові витрати по даній справі.

Заявлені вимоги мотивував тим, що 05 березня 2013 року ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_5 незаконно проникли на територію подвір'я позивача, звідки викрали належний ОСОБА_4 легковий автомобіль. Пізніше, рухаючись на ньому, не впоралися з керуванням на небезпечному повороті та з'їхали у кювет, внаслідок чого транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень. За вказані діяння ОСОБА_7 й ОСОБА_5 притягнуто до кримінальної відповідальності. У рамках кримінального провадження встановлено, що розмір матеріального збитку, завданого позивачеві вищевказаними протиправними діями ОСОБА_7 й ОСОБА_5, становить 33814 грн. 17 коп. Цими ж діями останніх ОСОБА_4 завдано і моральної шкоди у вигляді страждань внаслідок пошкодження його майна, порушення звичного способу життя і необхідності докладання значних зусиль для його відновлення.

Рішенням Менського районного суду від 25 січня 2014 року позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_7, а у разі відсутності в нього коштів - з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 16907 грн. 00 коп. на відшкодування матеріальної і 3000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди, у задоволенні решти вимог відмовлено; з ОСОБА_7, а у разі відсутності в нього коштів - з ОСОБА_8 до бюджету стягнуто 243 грн. 60 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати дане рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_5, ОСОБА_2 й ОСОБА_6, а також в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_7 та ОСОБА_9 коштів, сплачених ним адвокатові за представництво його інтересів як потерпілого у кримінальному провадженні, судових витрат по даній справі і задовольнити ці вимоги. Доводи апеляційної скарги зводяться до такого:

- на стадії досудового розслідування кримінального провадження по справі № 738/1630/13-к винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку з недосягненням ОСОБА_5 на момент вчинення кримінального правопорушення віку кримінальної відповідальності. Місцевий суд дійшов висновку про те, що цією постановою не визначено ступеня вини останнього і що судом у ході розгляду кримінального провадження не перевірялася причетність ОСОБА_5 до викрадення належного ОСОБА_4 автомобіля. Цей висновок суперечить матеріалам вказаного кримінального провадження,

- відмова у відшкодуванні понесених ОСОБА_4 судових витрат суперечить ст.ст. 79, 84, 88 ЦПК України і ст. 59 Конституції України. Зокрема, судом не взято до уваги, що заявлений ним у ході кримінального провадження цивільний позов залишено без розгляду.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 18 березня 2014 року оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_7 й ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_2 відшкодування судових витрат, сплачених ним адвокатові за представництво його інтересів як потерпілого у кримінальному провадженні, скасовано і провадження у справі в цій частині закрито.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи рішення, суд І інстанції виходив з того, що у рамках кримінального провадження по справі Менського районного суду № 738/1630/13-к причетність ОСОБА_5 до викрадення належного позивачеві автомобіля не перевірялася, у зв'язку з чим у задоволенні вимог ОСОБА_4 до нього, його опікуна - ОСОБА_2 і батька - ОСОБА_6 задоволені бути не можуть. Згідно з вироком суду шкоду позивачу спричинено неповнолітнім ОСОБА_7 У зв'язку з цим з останнього і його матері на користь ОСОБА_4 належить стягти відшкодування матеріальної шкоди у заявленому ним розмірі і моральної шкоди у сумі 3000 грн. 00 коп. Понесені позивачем судові витрати по даній цивільній справі не підлягають відшкодуванню, оскільки адвоката, що надавав йому правову допомогу, не було залучено до участі у справі процесуальним документом суду.

З таким висновком суду першої інстанції частково погоджується апеляційний суд, зважаючи на наступне.

Згідно з довідкою Березнянської селищної ради від 24 січня 2014 року за № 163, неповнолітній відповідач ОСОБА_7 проживає разом з матір'ю - відповідачем ОСОБА_8 і братами (а.с. 73).

Рішенням Менського районного суду від 27 грудня 2012 року, яке набрало законної сили, відповідача ОСОБА_6 позбавлено батьківських прав відносно неповнолітнього відповідача ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та призначено над ним опікуном відповідача ОСОБА_2 (копія даного рішення на а.с. 82-84). У цьому рішенні також зазначено, що мати відповідача ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

Постановою Менського РВ УМВС України в Чернігівській області від 29 липня 2013 року кримінальне провадження в частині притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_5 за ч.ч. 1, 2 ст. 289 КК України за фактом незаконного заволодіння ним автомобілем марки «VOLKSWAGEN», державний номерний знак НОМЕР_1, який належить позивачеві, закрито у зв'язку із недосягненням ОСОБА_5 віку кримінальної відповідальності (а.с. 170 т. 2 кримінального провадження Менського районного суду № 738/1630/13-к). У цій постанові зазначено, що 05 травня 2013 року ОСОБА_7 разом з ОСОБА_5, який не досяг віку кримінальної відповідальності, не маючи дозволу власника, проникли на територію домогосподарства ОСОБА_4, де умисно незаконно заволоділи належним останньому легковим автомобілем марки «VOLKSWAGEN», державний номерний знак НОМЕР_1, після чого, рухаючись на цьому автомобілі по дорозі Чернігів - Грем'яч, у с. Волосківці Менського району на небезпечному повороті ОСОБА_7 не впорався із керуванням та з'їхав у кювет, внаслідок чого даному автомобілю було заподіяно механічних пошкоджень, чим позивачеві завдано матеріального збитку на суму 33814 грн. 17 коп. Ця постанова є чинною по даний час.

Вироком Менського районного суду від 10 вересня 2013 року у кримінальному провадженні Менського районного суду № 738/1630/13-к, який набрав законної сили, в тому числі, встановлено, що 05 травня 2013 року ОСОБА_7 спільно з особою, яка не досягла віку кримінальної відповідальності, не маючи дозволу власника, проникли на територію домогосподарства ОСОБА_4, де умисно незаконно заволоділи належним останньому легковим автомобілем марки «VOLKSWAGEN», державний номерний знак НОМЕР_1, після чого, рухаючись на цьому автомобілі по дорозі Чернігів - Грем'яч, у с. Волосківці Менського району на небезпечному повороті ОСОБА_7 не впорався із керуванням та з'їхав у кювет, внаслідок чого даному автомобілю було заподіяно механічних пошкоджень, чим позивачеві завдано матеріального збитку на суму 33814 грн. 17 коп. (а.с. 119-129 т. 3 кримінального провадження). У даному вироку також зазначено, що допитаний судом як обвинувачений ОСОБА_5 (такий статус він має по інших епізодах цього ж кримінального провадження) показав, що вину у заволодінні автомобілем позивача у описаний вище спосіб він повністю визнав.

Таким чином, вина ОСОБА_7 й ОСОБА_5 у неправомірному заволодінні автомобілем, що належить ОСОБА_4, встановлена наведеною вище постановою та вироком суду. В силу ч. 4 ст. 61 ЦПК України ці постанова та вирок є належними та допустимими доказами по справі, а отже посилання районного суду на те, що у рамках кримінального провадження по справі Менського районного суду № 738/1630/13-к причетність ОСОБА_5 до викрадення належного позивачеві автомобіля не перевірялася, спростовуються наявними у справі наведеними вище доказами.

Положеннями ч. 1 ст. 1179 Цивільного кодексу України визначено, що неповнолітня особа відповідає за завдану нею шкоду на загальних підставах.

Таким чином, необхідною умовою для стягнення заявленої в позові суми коштів з ОСОБА_5 за пошкоджений транспортний засіб, що належить позивачу, є встановлення причинно-наслідкового зв'язку між крадіжкою та дорожньо-транспортною пригодою. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач ОСОБА_5 прямо причетний до спричинення позивачу матеріального збитку, оскільки за кермом викраденого транспортного засобу він не знаходився, прав керування автомобілем не мав, будь-яких дій щодо створення умов для виникнення ДТП не вчиняв. Пояснення представника позивача відносно того, що відповідачі мають відповідати за спричинений матеріальний збиток в рівних частинах, оскільки незаконне заволодіння транспортним засобом вчинено їх спільними діями, не беруться до уваги при розгляді даного спору, оскільки твердження про спільність вини ОСОБА_7 та ОСОБА_5 у спричиненні позивачу матеріального збитку, а отже і у скоєній дорожньо-транспортній пригоді, є припущенням, на якому не може ґрунтуватись судове рішення, якщо їх заперечує інша сторона.

Виходячи з наведеного, апеляційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди з неповнолітнього ОСОБА_5 з наведених вище підстав.

Доказів того, що спричинена неповнолітнім ОСОБА_7 ОСОБА_4 шкода завдана не з вини його матері - ОСОБА_8, суду не надано.

Розмір відшкодування неповнолітнім відповідачем ОСОБА_7 завданої ОСОБА_4 моральної шкоди суд І інстанції визначив вірно - з урахуванням описаних вище характеру, способу її завдання та тривалості перетер плювання цієї шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 1179 ЦК України, у разі відсутності у ОСОБА_7 майна, достатнього для відшкодування завданої ним шкоди, вона в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі має відшкодовуватися ОСОБА_4 матір'ю ОСОБА_7 - ОСОБА_8

Висновок місцевого суду про те, що відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_4 неповнолітнім ОСОБА_7, підлягає стягненню з його матері ОСОБА_8 у разі відсутності в ОСОБА_7 коштів, не відповідає положенням ч. 2 ст. 1179 ЦК України - згідно з цією нормою права шкода, завдана неповнолітньою особою, відшкодовується потерпілому її батьками у разі відсутності у неповнолітньої особи не тільки коштів, а й іншого майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди.

Висновок суду І інстанції про те, що понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню, оскільки адвоката, який надавав йому правову допомогу, не було залучено до участі у справі процесуальним документом суду, є невірним. Так, повноваження адвоката ОСОБА_1, який брав участь у суді І інстанції як представник позивача, підтверджено договором про надання правової допомоги від 20 листопада 2013 року та ордером від 09 грудня 2013 року (а.с. 4, 43), що відповідає вимогам ч. 4 ст. 42 ЦПК України. Ні ця стаття, ні ст. 44 цього ж Кодексу, ні інші норми права, які регулюють участь представника у суді, не передбачають, що про залучення до участі у справі представника суд має постановити ухвалу.

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України, у зв'язку з постановленням нового рішення по справі апеляційний суд зобов'язаний перерозподілити судові витрати.

Згідно з квитанціями до прибуткового касового ордеру від 20листопада 2013 року (а.с. 6 (зв)), від 07 лютого 2014 року (а.с. 117 (зв)) та від 9 жовтня 2014 року (а.с. 245) ОСОБА_4 сплачено адвокату за надання правової допомоги: у зв'язку з розглядом даної справи у суді І інстанції - 2000 грн. 00 коп., у суді ІІ інстанції загалом 2730 грн. 80 коп.

Згідно з копіями актів здачі-приймання виконаних робіт від 29 липня 2013 року (а.с. 8), від 07 лютого 2014 року (а.с. 118) і від 9 жовтня 2014 року (а.с. 246) та розрахунком вартості робіт (а.с. 153), а також згідно з матеріалами справи, позивачеві належить відшкодувати витрати на правову допомогу за вказані нижче послуги у такому розмірі:

- ознайомлення з кримінальним провадженням і вироком суду - 20 листопада 2013 року - 30 хв., складання позовної заяви - 21 листопада 2013 року - 30 хв.: 1147 грн. 00 коп. (законодавчо встановлений розмір мінімальної зарплати) х 40%: 60 хв. (кількість хвилин у одній годині) х 60 хв. (кількість фактично витраченого часу адвокатом) = 458 грн. 80 коп.,

- участь у судових засіданнях згідно з журналами судових засідань - 09 грудня 2013 р. - 12 хв., 24 січня 2014 р. - 88 хв.: 1218 грн. 00 коп. (законодавчо встановлений розмір мінімальної зарплати) х 40%: 60 хв. (кількість хвилин у одній годині) х 100 хв. (кількість фактично витраченого часу адвокатом) = 812 грн. 00 коп., а всього 458 грн. 80 коп. + 812 грн. 00 коп. = 1270 грн. 80 коп. - за надання правової допомоги у суді І інстанції;

- 08 лютого 2014 року - ознайомлення з кримінальним провадженням та вироком суду, складання апеляційної скарги - 2 год.: 1147 грн. 00 коп. (законодавчо встановлений розмір мінімальної зарплати) х 40%: 60 хв. (кількість хвилин у одній годині) х 120 хв. (кількість фактично витраченого часу адвокатом) = 974 грн. 40 коп.,

- участь у судових засіданнях згідно з журналами судових засідань - 04 березня 2014 р. - 18 хв., 18 березня 2014 р. - 90 хв., 15 жовтня 2014 року - 34 хв.: 1218 грн. 00 коп. (законодавчо встановлений розмір мінімальної зарплати) х 40%: 60 хв. (кількість хвилин у одній годині) х 108 хв. (кількість фактично витраченого часу адвокатом) = 1433 грн. 20 коп., а всього 974 грн. 40 коп. + 1433 грн. 20 коп. = 2407 грн. 60 коп. - за надання правової допомоги у суді ІІ інстанції.

Висновок місцевого суду про стягнення до бюджету з неповнолітнього ОСОБА_7, а у разі відсутності у нього майна, достатнього для відшкодування завданої ним шкоди, з його матері - ОСОБА_8 243 грн. 60 коп. судового збору у зв'язку з задоволенням позовних вимог матеріального характеру є вірним.

Отож оскаржуване рішення в частині стягнення з ОСОБА_7 й ОСОБА_8 відшкодування шкоди та судових витрат підлягає зміні шляхом приведення його у відповідність до вищевикладеного.

У зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги з відповідача ОСОБА_7, а у разі відсутності у нього майна, достатнього для відшкодування завданої ним шкоди - з його матері, до бюджету належить стягнути судовий збір у сумі 365 грн. 40 коп. = 121,8 грн. + 243,6 грн. (у зв'язку з задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди, за пред'явлення яких позивачем не сплачено судовий збір при подання позовної заяви і не стягнуто судом першої інстанції при постановленні рішення).

Відтак, керуючись п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні у частині стягнення з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 коштів та судових витрат з наведених вище мотивів.

Керуючись ст.ст. 88, 303, 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, 313, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

в и р і ш и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Менського районного суду від 25 січня 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відшкодування шкоди та судових витрат змінити.

Стягнути з неповнолітнього ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 16907 грн. матеріальної шкоди, 3000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, 3962,6 грн. на відшкодування судових витрат.

Стягнути з неповнолітнього ОСОБА_7 на користь держави 243 грн. 60 коп. судового збору на розрахунковий рахунок № 31219206700276 (код бюджетної класифікації 22030001), отримувач - УК у Менському районі /Менський район/ 22030001, код ЄДРПОУ 38030136, банк одержувача ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592.

У разі відсутності у неповнолітнього ОСОБА_7 майна, достатнього для відшкодування завданої ним шкоди, відшкодувати шкоду і судові витрати у вказаних сумах на користь ОСОБА_4 в частці, якої не вистачає або в повному обсязі, з матері ОСОБА_7 - ОСОБА_8.

В іншій частин рішення суду залишити без змін.

Стягнути з неповнолітнього ОСОБА_7 на користь держави судовий збір в сумі 365 грн. 40 коп. на розрахунковий рахунок № 31210206780002 (код бюджетної класифікації 22030001), отримувач - УК у м. Чернігові /м. Чернігів/ 22030001, код ЄДРПОУ 380543989, банк одержувача ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, а у разі відсутності у нього майна, достатнього для відшкодування судових витрат, стягнути їх у вказаній сумі в частці, якої не вистачає або в повному обсязі, з матері ОСОБА_7 - ОСОБА_8.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:Судді: