Рішення № 43706424, 16.04.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/8101/14 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.

Провадження № 22-ц/783/2292/15 Доповідач в 2-й інстанції: Тропак О. В.

Категорія: 45

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого Тропак О.В.,

суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.,

за участю секретаря Іванової О.О.,

з участю: представника позивача Масюка М.В.,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами: відповідача ОСОБА_4 та позивача Львівського комунального підприємства "№ 503" на рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 грудня 2014 року у справі за позовом Львівського комунального підприємства "№ 503" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані послуги по утриманню будинку, -

в с т а н о в и л а :

В липні 2012 року Львівське комунальне підприємство "№ 503" Личаківського району м. Львова звернулось в суд з позовом про стягнення заборгованості за надані послуги по утриманню будинку, покликаючись на те, що відповідачу ОСОБА_4 на праві приватної власності належить трьохкімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 107, 10 кв. м. Позивач здійснює надання послуг по утриманню вищевказаного будинку, які включають: надання послуг з вивезення твердих побутових відходів, виконання робіт з ліквідації аварій та пошкоджень на внутрішньо будинкових інженерних мережах, виконання робіт з розміщення і захоронення на міському полігоні твердих побутових відходів, технічного обслуговування , ремонту ліфтів і диспетчерських систем, тощо. Однак відповідач не виконує обов'язку щодо сплати позивачу витрат на утримання будинку та прибудинкової території. Оскільки відповідач не сплачує позивачу за одержані послуги по утриманню та обслуговуванню будинку та прибудинкової території , у зв'язку з чим за період з квітня 2011 року по березень 2014 року у відповідача виникла заборгованість в розмірі 11460, 26 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 18 грудня 2014 року позов задоволено частково, вирішено: стягнути з ОСОБА_4 в користь Львівського комунального підприємства "ЛКП № 503" Личаківського району м. Львова 1060,07 гривень за надані послуги по утриманню та обслуговуванню житлового будинку АДРЕСА_1, які перерахувати на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 в ЛФ ПАТ "Мегабанк", м. Харків, МФО 351629; стягнути з ОСОБА_4 в користь Львівського комунального підприємства "ЛКП № 503" Личаківського району м. Львова 27.00 грн. судового збору.

Рішення суду в апеляційному порядку оскаржили: позивач Львівське комунальне підприємство "№ 503" та відповідач ОСОБА_4.

В апеляційній скарзі Львівське комунальне підприємство "№ 503" , покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позову Львівського комунального підприємства " № 503" про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за надані послуги по утриманню та обслуговуванню житлового будинку АДРЕСА_1 в розмірі 10400, 19 грн., а судові витрати покласти на відповідача, з огляду на те, що суд першої інстанції не звернув уваги та не дослідив обставин наявності у позивача актів виконаних робіт за увесь період з квітня 2011 року по березень 2014 року в розмірі 4363,27 грн. та відсутності заяви відповідача про застосування строку позовної давності поданої під час розгляду справи в суді першої інстанції, у зв'язку з чим безпідставно відмовив позивачу в задоволенні його вимог.

Відповідач ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить постановити ухвалу, якою скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі, покликаючись на те, що оскаржене рішення є не правомірним, упередженим, постановлене з порушенням ЦПК України , норм матеріального права. Вказує, що усі акти виконаних робіт надані позивачем сфальсифіковані - підписи мешканців будинку АДРЕСА_1 підроблені, а між відповідачем та позивачем не існує жодних договірних відносин, оскільки в даній квартирі ніхто не проживає, що підтверджується відсутністю будь-якої реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, а також відсутністю в даній квартирі газопостачання з 18 серпня 2009 року про , що складено акт № 102302 ВАТ "Львівгаз". Відповідач вважає, що оскільки не проживає в даній квартирі , відтак не зобов'язана платити за прибирання сходових кліток, освітлення МЗК, дезинфекцію та дератизацію. Зазначає, що на прибирання прибудинкової території позивач отримує фінансування з місцевого бюджету. Крім того вказує, що позивачем у процесі розгляду справи були подані додаткові матеріали, які головуючий суддя не надав, а також у довіреності позивача відсутнє прізвище особи, яка уповноважена представляти інтереси позивача ( а.с. 24), довіреність позивача виписана без терміну дії( а.с. 35).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства "№ 503" належить задовольнити частково, а апеляційну скаргу ОСОБА_8 належить відхилити з наступних мотивів.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, оскаржене рішення в повній мірі не відповідає вищезазначеним вимогам законодавства.

Так, частково задовольняючи позовні вимоги в загальній сумі 1060,07 грн ( 253,35 грн + 298,76 + 30,09 + 1,17+ 216,36 +260,34= 1060,07) , суд першої інстанції виходив з того, що факт надання послуг на утримання будинку та прибудинкової території за період з квітня 2011 року по березень 2014 року підтверджується копіями актів виконаних робіт , долученими позивачем до матеріалів справи .

При цьому суд першої інстанції не врахував , що розмір плати за утримання будинку та прибудинкової території повинен визначатися на підставі тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій індивідуально по кожному будинку, затверджених органом місцевого самоврядування у встановленому законом порядку, а - не, виходячи з фактичних витрат на утримання будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1, як це помилково вирішив суд першої інстанції в оскарженому рішенні.

Послуги, які надаються позивачем, відповідно ст. 13 Закону України "Про житлово- комунальні послуги" належать до житлово- комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 10 Закону України " Про приватизацію державного житлового фонду" та Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністів України № 572 від 08.10.1992 р. в редакції постанови КМ України від 24.01.2006 р. № 45, власники приватизованого житла в багатоквартирних будинках є співвласниками всіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і повинні сплачувати свою частку витрат у загальних витратах на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі. Послуги з утримання будинків і споруд і прибудинкових територій зобов'язані сплачувати як квартиронаймачі, так і власники викуплених та приватизованих квартир.

Статтями 20, 21 Закону України " Про житлово - комунальні послуги" визначені обов'язки споживача та виконавця житлово- комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово - комунальних послуг, підготовленого на основі Типового договору, а також оплата житлово - комунальних послуг у строки , встановлені договором або законом ( п.п. 1, 5 ст. 20 Закону), а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про житлово- комунальні послуги.

Обов"язок власника квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також п. 7 вищезазначених Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями.

Таким чином, власник квартири зобов'язаний укласти договір про надання житлово - комунальних послуг та оплачувати їх.

Відповідно до ч.3 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1, і у відповідності до п.7. Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, зобов'язана:

укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Отже, згідно з положеннями вищезазначених нормативних актів, як обов"язок укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, так і обов"язок оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, покладається на власника.

Оскільки між позивачем і відповідачем не укладено договору про надання житлово-комунальних послуг, то слід виходити з того, що правовідносини між ними виникли безпосередньо з актів цивільного законодавства .

У позовній заяві позивач зазначав , що відповідач не сплачував за одержані послуги по утриманню та обслуговуванню будинку та прибудинкової території, у зв'язку з чим, за період з квітня 2011 року по березень 2014 року у відповідача виникла заборгованість в розмірі 11460, 26 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача.

Однак, згідно розрахунку плати за утримання будинку та прибудинкової території за період з 04.2011 року по 03.2014 року в у відповідача виникла заборгованість в загальній сумі 4363 грн 27 коп(а.с. 5 ), а - не 11460,26 грн, як стверджував позивач.

У відповідності до принципу диспозитивності цивільного судочинства, встановленого ст. 11 ЦПК України, суд не вправі виходити за межі позовних вимог. Зважаючи на те, що позивач просив стягнути заборгованість яка виникла за період з 04.2011 року по 03.2014 року, і яка фактично становила 4363 грн 27 коп, то підстав для виходу за межі позовних вимог і для стягнення з відповідача заборгованості яка, виникла до 04.2011 року, у справі немає.

Доказів, які б свідчили про те, що з моменту набуття відповідачем права власності на квартиру АДРЕСА_1, і з квітня 2011 року зокрема, нею здійснювалася оплата за утримання будинку та прибудинкової території, відповідачем не надано.

Колегія суддів вважає, що встановивши не здійснення відповідачем плати за утримання будинку та прибудинкової території за період з квітня 2011 року по березень 2014 року включно, суд першої інстанції, повинен був з"ясувати розмір цієї заборгованості за вищевказаний період, і в залежності від цього вирішити спір. Однак, судом першої інстанції допущена неповнота з"ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. На вимогу апеляційного суду позивачем подано розгорнуті помісячні розрахунки плати за утримання будинку та прибудинкової території по квартирі відповідача (т.2 а.с.16-20 , виходячи із площі квартири та складових цієї плати (т.2 а.с.16-20) , які встановлені тарифами , затвердженими рішеннями Львівської міської ради за період 2011-2014 р, які рівнозначні розмірам нарахування помісячної плати, наведеним позивачем у розрахунку, доданому до позовної заяви (т. 1 а.с. 5).

Зважаючи на те, що відповідачем не надано доказів в підтвердження проведення нею оплати за послуги з утримання будинку та прибудинкової території згідно тарифів встановлених Львівською міською радою, колегія суддів дійшла висновку, що у справі є підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача плати за утримання будинку та прибудинкової території за заявлений позивачем період , а саме: період з 04.2011 року по 03.2014 року включно в загальній сумі 4363,27 грн.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача щодо фальсифікації позивачем актів виконаних робіт, щодо відсутності між позивачем та відповідачем договірних відносин, щодо не проживання і відсутності реєстрації відповідача у квартирі АДРЕСА_1, щодо відсутності у цій квартирі газопостачання і щодо відсутності у відповідача обов"язку платити за прибирання сходових кліток, освітлення місць загального користування , дезинфекцію та дератизацію не заслуговують на увагу, оскільки відповідачем не було надано суду першої інстанції доказів, які б давали підстави для звільнення її від сплати витрат на утримання будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1.

Водночас, не зважаючи на те, що відповідачем не заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності щодо стягнення плати за утримання будинку та прибудинкової території за період до 04.2011 року, колегія суддів виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, а саме заявлення позивачем вимог про стягнення заборгованості , яка виникла з а період з 04.2011 року по 03.2014 року, не приймає до уваги доводів апеляційної скарги позивача про те, що із-за відсутності заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності , повинна бути стягнута заборгованість і за період до квітня 2011 року, та , як наслідок, не знаходить підстав для стягнення з відповідача заборгованості , яка виникла до 04.2011 року в сумі 7160,07 грн (7306,80 мінус 146,73= 7160,07). Зважаючи на вищенаведені обставини у їх об"активній сукупності, колегія судді дійшла висновку, що апеляційну скаргу позивача належить задовольнити частково, і у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 7160,07 грн слід відмовити.

У зв"язку з частковим задоволенням позовних вимог, у відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача належить стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - у сумі 139 грн 12 коп (243,60/сплачено при зверненні з позовом/ + 121,80/повинно бути сплачено при зверненні з апеляційною скаргою/ : 11460,26=0,03188409 * 4363,27= 139,12).

Керуючись ч. 3 ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 відхилити.

Апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства "№ 503" задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 грудня 2014 року скасувати і ухвалити нове.

Позов Львівського комунального підприємства "№ 503" задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1., зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_5, на користь Львівського комунального підприємства "№ 503" (код ЄДРПОУ 20827016) заборгованість по витратах на утримання будинку та прибудинкової території за період з квітня 2011 року по березень 2014 року включно в сумі 4363 (чотири тисячі триста шістдесят три) гривні 27 коп та 139 (сто тридцять дев"ять) гривень 12 коп судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий Тропак О.В.

Судді Приколота Т.І.

Федоришин А.В.