Рішення № 43706253, 23.03.2015, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/908/15-ц

Провадження № 2/456/688/2015

РІШЕННЯ

іменем України

23 березня 2015 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Бучківської В. Л.

при секретарі Березіній Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить провести поділ майна, яке вони нажили з відповідачем за час шлюбу, визнавши за ним та відповідачем право власності по ? частині нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1. В обґрунтування позову покликається на те, що шлюб з відповідачем вони зареєстрували 18 грудня 1987 року, від шлюбу у них народилося троє дітей: донька ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 За час спільного проживання вони придбали квартиру АДРЕСА_1. У 2002 році вони відчужили ? частину квартири ОСОБА_3, а інша ? частина залишилася у їхній спільній сумісній власності. З часом вони спільно з ОСОБА_6 перевели спірне майно у нежитлове приміщення, провели реконструкцію нежитлового приміщення і облаштували магазин. На проведення ремонтних робіт вони використали спільні кошти подружжя. Окрім цього, відповідно до свідоцтва про право власності на дане нерухоме майно від 29.04.2013 року нежитлове приміщення на праві приватної власності в частках по ? частині належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Відповідач по справі не заперечує, що належна їй ? частина нежитлового приміщення магазину належить до спільної сумісної власності подружжя, однак вважає, що її частка у спірному майні більша, оскільки на момент реконструкції майна вона заробляла більше ніж він. Однак, на даний час він має намір відчужити належну йому частку у спірному майні третій особі, однак може це зробити лише зі згоди відповідача, яка такої згоди не дає та стверджує, що вона має переважне право на вирішення питання про відчуження спірного майна. Просить суд поділити майно, яке вони нажили за час шлюбу, оскільки відповідач добровільно це зробити відмовляється.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, дав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та доповнив, що на момент розгляду даної справи шлюб між ним та відповідачем не розірвано. Окрім цього, зазначив, що коли вони з дружиною здійснювали реконструкцію спірного майна, то він вкладав значні кошти у ремонт магазину, а тому вважає, що оскільки дана квартира була придбана під час шлюбу, така належить до спільної сумісної власності подружжя і йому належить ? частина нежитлового приміщення по АДРЕСА_1

Відповідач позовні вимоги визнала, не заперечила проти задоволення позовних вимог та доповнила, що вона має намір переоформити на їхню доньку ОСОБА_7 свій бізнес, оскільки по стану здоров'я не має можливості займатися підприємницькою діяльністю. Визнає, що ? частина нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 Львівської області належить до спільної сумісної власності подружжя, однак позивач заперечує, щоб вся ця частина приміщення належала доньці.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечила та пояснила, що в 2007 році вона разом з позивачем та відповідачем по справі перевели квартиру АДРЕСА_2 у нежитлове приміщення. На даний момент магазин має два різні входи і вони використовують дане нежитлове приміщення як два приватних підприємці, кожен самостійно.

Відповідно до ст.11, ч.2 ст.31, ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За змістом ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.2 ст.370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно копії свідоцтва про шлюб, виданого 12 грудня 1987 року міським відділом ЗАГС м. Стрий Львівської області, актовий запис №571, сторони зареєстрували шлюб 12 грудня 1987 року /а.с.9/.

З копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.11.2013р. за № 12487009 вбачається, що ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 29.04.2013 року на праві спільної приватної часткової власності належить ? частина нежитлового приміщення магазину по АДРЕСА_1 Львівської області /а.с.20/.

За змістом п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

За час спільного життя, як вбачається із пояснень сторін, та письмових доказів, сторонами було нажите ? частину нежитлового приміщення магазину по АДРЕСА_1 Львівської області /а.с.20/, що є їх спільною сумісною власністю та підлягає поділу.

Відповідно до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна чоловіка та дружини є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Враховуючи зазначене положення, та наявність домовленості сторін щодо поділу майна та обставини справи, суд приходить до висновку, що спільно нажите майно подружжя слід поділити так, як просить позивач, і проти чого не заперечує відповідач, а саме: визнавши за сторонами право власності по ? частині нежитлового приміщення за адресою: Львівська обл., АДРЕСА_1.

Враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог та поділу майна подружжя, визнавши: за ОСОБА_1 право власності на ? частину нежитлового приміщення за адресою: Львівська обл., АДРЕСА_1.

Керуючись ст.ст. 60, 63, 65, 69, 70, 71 Сімейного Кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. №11 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", ст.ст. 10, 11, 60,209, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.

Провести поділ спільного майна подружжя, визнавши:

за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 право власності на 1/4 частину нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1;

за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 право власності на 1/4 частину нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області через районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий-суддя В. Л. Бучківська