Рішення № 43705900, 10.04.2015, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/4562/14-ц

Пр.2/333/44/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.04.2015р. м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Боровікової А.І., при секретарі Колесник А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного товариства «Банк «Фінанси і кредит» в особі Філії «Запорізьке регіональне управління «Банк «Фінанси і кредит», третя особа - Комунарський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції», про визнання недійсним договору іпотеки у зв'язку з припиненням основного зобов'язання, розірвання договору поруки, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2014р. позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, вказавши, що 01.08.2007 р. між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 1-3789-087К, згідно з умовами якого позичальнику ОСОБА_2 банком було надано кредит в сумі 265 100 грн.

01.08.2007 р. між позивачем ОСОБА_1 та ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено договір поруки від 01.08.2007 №1-3789-087П в якості забезпечення виконання основного зобов'язання.

01.07.2008 р. між позивачем ОСОБА_1 та ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» був укладений іпотечний договір № 1-3789-0871, згідно умов якого, позивач ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором, передала в заставу банку нерухоме майно, а саме: квартиру № 133, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 69,24 кв.м., житловою площею 45,4 кв.м, що належить позивачці на підставі договору купівлі-продажу квартири від 15.02.2003 р., посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Півняком О.С. за реєстровим №1053.

ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивачки ОСОБА_2 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть останнього, виданого Запорізьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Запорізькій області 17.07.2009р.

Позивач, посилаючись на ч.1 ст.608, ст.ст.1216, 1218 ЦК України та ст.17 Закону України „Про іпотеку", вважає іпотеку припиненою у зв'язку з припиненням основного зобов'язання.

Крім того, позивач посилаючись на норми Закону України „Про захист прав споживачів", вважає договір поруки недійсним.

Позивач просить суд визнати договір іпотеки № 1-3789-0871 від 01.08.2007р. укладений між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 таким що втратив чинність у зв'язку з припиненням основного зобов'язання. Визнати виконавчий напис від 01.07.2009р. по іпотечному договору № 1-3789-0871 від 01.08.2007р., укладеним між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2, вчинений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Білоусовим О.І., зареєстрованим в реєстрі № 3235 - таким, що не підлягає виконанню.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги неодноразово уточнювала, остаточно уточнивши позовні вимоги, просила суд припинити договір іпотеки № 1-3789-0871 від 01.08.2007р., укладений між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 у зв'зку з припиненням основного зобов'зання. Розірвати договір поруки № 1-3789-0871 від 01.08.2007р., укладений між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 та визнати його недійсним, при цьому надала суду пояснення, аналогічні викладеним у позові, просила суд задовольнити останній.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав повністю, суду пояснив, що іпотека не є припиненою з підстав зазначених у позові оскільки: по-перше іпотечний договір припинився у зв'язку з реалізацією предмета іпотеки в порядку передбаченому Законом України „Про іпотеку", по-друге іпотека не може бути визнана припиненою з підстав зазначених у позові, оскільки до смерті кредитора видано виконавчий напис, який є виконавчим документом в розумінні приписів Закону України „Про виконавче провадження", по-третє позивач фактично прийняв спадщину і тим самим зобов'язання нерозривно пов'язане з його особою і може бути виконане безпосередньо спадкоємцем.

Щодо визнання договору поруки недійсним - поручитель не є споживачем, оскільки безпосередньо не отримував послугу.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено:

01.08.2007 р. між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, № 1-3789-087К, згідно з умовами якого позичальнику ОСОБА_2 банком було надано кредит в сумі 265 100, 00 грн.

01.08.2007 року між позивачем ОСОБА_1 та ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», укладено договір поруки від 01.08.2007 №1-3789-087П, в якості забезпечення виконання основного зобов'язання.

Згідно іпотечного договору, позивач ОСОБА_1 передала в заставу банку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 69,24 кв.м., житловою площею 45,4 кв.м, що належить позивачці на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 15.02.2003 р.

01.07.2009р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Білоусовим О.І. вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за №3235 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивачки ОСОБА_2 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть останнього, виданого 18.07.2009р. Запорізьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Запорізькій області.

Виконавчий напис вчинено до смерті боржника.

Позивач по справі звертався до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Комунарського районного суду від 24.12.2012 у справі №812/9845/12 задоволено позовні вимоги гр. ОСОБА_1 і визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 01.07.2009 №3235.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 02.10.2013 у справі №22-ц/778/2875/13 рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя у цій справі скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Згідно із ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарський або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у випадку припинення основного зобов'язання.

Згідно із ч. 1 ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що оскільки фізична особа померла - то припиняються правовідносини за іпотечним договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Вчинення виконавчого напису на нотаріально посвідченому договорі застави у порядку, передбаченому ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», перетворює його на виконавчий документ згідно з ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження».

Із моменту вчинення виконавчого напису, тобто з моменту примусового стягнення заборгованості за рахунок предмета іпотеки, статус іпотекодавця змінюється на статус боржника, та зобов'язання за предметом іпотеки переходить до площини виконання зобов'язання позивача за виконавчим написом.

На виконанні у Комунарському районному ВДВС Запорізького міського управління юстиції перебувало виконавче провадження № 41611138 щодо виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Білоусовим О.І. від 01.07.2009р., зареєстрований в реєстрі за №3235 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру за номером 133, що знаходиться в будинку під номером АДРЕСА_1 і належала на праві власності гр. ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер платника податків НОМЕР_1) і перебувало в іпотеці в ПАТ «Банк «Фінанси та кредит».

З метою задоволення вимог стягувача іпотечне майно передано на реалізацію шляхом продажу на прилюдних торгах. Перші торги, що були призначені на 04.08.2014р. - не відбулися.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про іпотеку», протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна.

ПАТ Банк «Фінанси та кредит», як іпотеко держатель, скористався своїм правом, передбаченим ст. 49 Закону України «Про іпотеку», та придбав у власність шляхом заліку своїх вимог квартиру за номером 133, що знаходиться в будинку під номером АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.

На момент винесення судового рішення власником квартири АДРЕСА_1 є ПАТ «Банк «Фінанси та кредит». Вказана обставина підтверджується Свідоцтвом про право власності та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, суд вважає, що на теперішній час іпотека є припиненою.

Позивач у позовній заяви не визначає дату припинення дії іпотечного договору з підстав наведених у позові і тим самим просить припинити іпотеку, яка на момент винесення судового рішення є припиненою з інших підстав, передбачених ст.17 Закону України „Про іпотеку".

Довід позивача про неприйняття спадщини спростовується наступним.

15.11.1986р. між гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1 укладено шлюб, зареєстрований виконкомом Вільнянської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, за актовим записом №3.

Відповідно до ст. 22 Кодексу України про шлюб та сім'ю, майно нажите подружжям за час шлюбу є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування, і розпорядження цим майном.

Квартира за адресою: АДРЕСА_1 була придбана позивачем під час шлюбу на підставі договору купівлі-продажу від 15.02.2003р. посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Півняком О.С. за реєстровим №1053 та Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №15058337, виданого Орендним підприємством «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації 27.06.2007, реєстраційний № об'єкту НОМЕР_2, № запису НОМЕР_3 в книзі №197.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вказана іпотечна квартира належала подружжю на праві спільної сумісної власності і ОСОБА_2 мав у власності ? частину іпотечної квартири.

Відповідно до ст. 1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Згідно із ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого ст. 1270 ЦК України він не заявив про відмову від неї.

Позивачка починаючи з 25.02.2003р. зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (підтверджується відміткою про реєстрацію у паспорті) і з цього періоду по цей час за вказаною адресою проживає.

Таким чином, гр. ОСОБА_1 прийняла спадщину ? частину квартири, яка знаходилась у спільній сумісній власності.

Відповідно до ч.2 ст.1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить протягом 6 місяців від дня коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, не залежно від настання строку вимоги.

Як свідчать матеріали витребуваної судом спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2, зі сторони позивача заява про відмову від спадщини не подавалась, в матеріалах спадкової справи наявна претензія кредитора, ПАТ «Банк «Фінанси та кредит».

Щодо вимог позивача про недійсність договору поруки необхідно зазначити.

Згідно п.22 ст.1 Закону України „Про захист прав споживачів", споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника .

В розумінні даної норми позивач не є споживачем, тому позовні вимоги, які ґрунтуються на приписах вищевказаного законодавчого акту не мають жодного відношення до порушення прав та законних інтересів позивача як поручителя по кредитному договору.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми цивільного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню оскільки на момент винесення судового рішення іпотека є припиненою, крім того вчинений виконавчий напис примусово виконаний та основне забов'язання (кредитний договір) підлягає виконанню іншою особою спадкоємцем, позивач по справі не є споживачем послуги щодо отримання коштів і тому норми Закону України „Про захист прав споживачів" не регулюють правовідносини щодо поруки.

Керуючись ст.ст. 608, 1216, 1218, 1281, 1282, ЦК України , ст.ст.17,49 Закону України „Про іпотеку", ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.1 Закону України „Про захист прав споживачів", ст. 22 Кодексу України про шлюб та сім'ю, ст.ст. 212-214 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: А.І.Боровікова