Ухвала суду № 43705620, 22.04.2015, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛА

21 квітня 2015 року м. Мукачево Справа № 303/2303/15-ц

2/303/1488/15

Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Кость В.В., розглянувши заяву публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про забезпечення позову

за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК»

до відповідача ОСОБА_1 Фтомича

третя особа: ОСОБА_2

про вилучення та передачу предмета застави, звернення стягнення на предмет застави,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 Фтомича про вилучення та передачу у заклад Банку предмету застави, а саме автомобіля марки «Nissan», модель: Myrano, 2003 року випуску, тип ТЗ: Легковий універсал-В, №кузова/шасі JN8AZ08W83W224867, реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі - Автомобіль), що належить на праві власності ОСОБА_1 Фтомичу, із передачею комплекту ключів та свідоцтва про реєстрацію вищевказаного транспортного засобу (технічний паспорт).

Також позивачем заявлено вимогу про звернення стягнення на Автомобіль, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №МКHVAE00000131 від 19 лютого 2008 року в сумі 18812,53 доларів США, що станом на 10.03.2015 року становить 408796,32 грн., шляхом продажу вказаного транспортного засобу Банком з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Поряд з цим, на підставі письмової заяви ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить накласти арешт на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1, шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та переєстрацію, здійснювати його відчуження, в межах суми стягнення, а також обмежити відповідача ОСОБА_1 Фтомича у праві виїзду за межі України до виконання своїх зобовязань, заборонити відділу у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб видачу відповідачу паспорта/проїзного документа; адміністрації Державної міграційної прикордонної служби України вжити заходів щодо тимчасового затримання та вилучення наявних у відповідача паспортів/проїзних документів, обмежити особу (боржника) у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов»язань.

Вимоги за заявою обґрунтовуються доводами про те, що відповідач на протязі тривалого часу не виконує взяті на себе зобовязання за кредитно-заставним договором №МКHVAE00000131 від 19 лютого 2008 року, внаслідок чого в останнього існує заборгованість перед Банком в сумі 18812,53 доларів США, що станом на 10.03.2015 року становить 408796,32 грн..

З огляду на те, що до вирішення справи по суті відповідач може здійснити будь-які дії по відчуженню заставного майна, просить забезпечити позов.

При вирішенні вищезазначеного клопотання суд, передусім виходить з того, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Згідно з приписами частини другої ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:

1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;

2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Виходячи з аналізу даної норми закону, під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити, і такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Поряд з цим, у пункті третьому та четвертому постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9, Пленум Верховного Суду України розяснив, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Разом з тим, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналіз змісту заяви позивача та наявних у матеріалах справи документів свідчить про відсутність у них фактичних даних, які б безпосередньо свідчили про необхідність застосування судом заходів для забезпечення позову та існування реальної загрози невиконання відповідачем своїх зобовязань за кредитно-заставним договором. Крім того Автомобіль, що належить ОСОБА_1 знаходиться в заставі, згідно з кредитно-заставним договором від 19.02.2008 року, який на даний час не скасований.

Не містить заява також і відомостей про наявні у відповідача майнові обєкти (рухоме та нерухоме) або грошові кошти, на які можна накласти арешт.

В заяві про забезпечення позову слід вказати відомості, необхідні для виконання ухвали про забезпечення позову. Так, у заяві про накладання арешту на кошти слід зазначити номери рахунків і найменування установ банків, де розміщено кошти.

Суд звертає увагу позивача, що при накладанні арешту на грошові суми відповідача слід обмежувати піддані арешту кошти розміром суми позову та можливих судових витрат.

Суд, за відсутності таких фактичних даних, які повинні зазначатися в заяві з урахуванням положень п. 3 частини другої ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України, позбавлений можливості обєктивно вирішити вимоги за заявою.

Заявнику слід також врахувати те, що підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачено приписами Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України»

Статтею 6 (п. 5) названого Закону передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Аналіз вищевказаних приписів свідчить про те, що обовязковою умовою для встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи за межі України є ухилення його від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.

При цьому, під поняттям «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.

Згідно ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Виходячи з матеріалів заяви про забезпечення позову та з урахуванням вищевказаних законодавчих положень, слід також констатувати, що факт свідомого ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього судовим рішенням, залишився доказово непідтвердженим.

Вищезазначене є підставою для повернення заяви заявнику на підставі частини восьмої ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 151, 152, 153, 209, 210 Цивільного процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Заяву публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 Фтомича, третя особа ОСОБА_2 про вилучення та передачу предмета застави, звернення стягнення на предмет застави - повернути заявнику

2. Копію ухвали направити представнику позивача публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК».

3. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п»яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п»яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя В.В. Кость