Ухвала суду № 43705008, 07.04.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 138/2830/13-к

Провадження №11-кп/772/96/2015 Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Соколов В. О.

Доповідач : Зайцев В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2015 рокум. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

Головуючого - судді Зайцева В.А.,

суддів: Нагорняка Є.П., Слободяна К.Б.,

при секретарі Діденко В.В.,

за участю прокурора Миколайчука Д.Г.,

адвоката Красномовець Н.П.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами: прокурора Загороднюк В.В., адвоката Богацького Б.І. та апеляційною скаргою з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 29 січня 2014 року, яким

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин

Російської Федерації, уродженець

Кабардино-Балкарської республіки

Прохладненського району, станиці Солдатській,

житель АДРЕСА_1, не одружений,

раніше судимий Даніловським районним судом

Ярославської області Російської Федерації

за ч. 2 п. «б» ст. 158 КК РФ, перебуваючи

в розшуку в РФ з 13.12.2007 року,

визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України (по епізоду вчинення крадіжки в ніч з 26 на 27 серпня 2013 року з храму Різдва Пресвятої Богородиці в с. Озаринці Могилів-Подільського району Вінницької області) та за ч. 4 ст. 358 КК України з призначенням йому покарання:

- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді 1 (одного) року шести місяців обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК України остаточну міру покарання ОСОБА_3 обрано шляхом поглинання менш сурового покарання більш суворим у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

Виправданий за ч. 3 ст. 185 КК України по епізодах вчинення крадіжок: 30.09.-05.10.2012 року з Свято-Луківського Храму Православної церкви в с. Сірнички Локачинського району Волинської області; 21.11.-23.11.2012 року з Свято-Михайлівського Храму Православної церкви в с. Дроздні Ковельського району Волинської області; 03.02.-09.02.2013 року з Свято-Стефанівського Храму Православної церкви в с. Усичі Луцького району Волинської області.

Відмовлено в задоволені цивільних позовів ОСОБА_5 на суму 19.500 грн. та ОСОБА_6 на суму 120.000 грн.

Вирішено долю речових доказів та питання про судові витрати.

Згідно вироку в ніч з 26 на 27 серпня 2013 року ОСОБА_3 в с. Озаринці Могилів-Подільського району Вінницької області, шляхом зламу замка та віджиму дверей, проник до храму Різдва Пресвятої Богородиці Московського патріархату по проспекту Щорса 1, звідки вчинив крадіжку двох ікон: «Святого великомученика Пантелеймона», «Різдва Пресвятої Богородиці» та «Євангеліє», загальною вартістю 20 309 грн., які завантажив до автомобіля «KIA Спортейдж» д.н.з. НОМЕР_4 та з місця події зник, а 27.08.2013 року біля 11.40 год. був зупинений працівниками міліції на посту ДПС с. Краснопілки Гайсинського району Вінницької області, де шляхом пред'явлення і надання працівникам міліції використав завідомо підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_3, видане 15.08.1997 року громадянину ОСОБА_7, яке має внесення змін шляхом переклейки фотокартки, тобто використав завідомо підроблений документ.

Органом досудового слідства ОСОБА_3 також обвинувачувався у вчиненні з проникненням до приміщень ще трьох епізодів крадіжок чужого майна з релігійних споруд у Волинській області, а саме:

- в період часу з 30.09.2012 року до 23:00 год. 05.10.2012 року з Свято-Луківського храму Православної церкви в с. Сірнички Локачинського району на загальну суму 19 500 грн.;

- в період часу з 14:30 год. 21.11.2012 року по 14:00 год. 23.11.2012 року з Свято-Михайлівського храму Православної церкви Московського патріархату в с. Дроздні Ковельського району на загальну суму 111 000 грн.;

- в період часу з 03.02.2013 року по 14:00 год. 09.02.2013 року з Свято-Стефанівського храму Православної церкви Московського патріархату на загальну суму 11 000 грн., але за вироком суду за цими епізодами крадіжки він виправданий за недоведеності його вини.

В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді провадження в суді першої інстанції Загороднюк В.В., неоспорюючи висновків суду щодо юридичної кваліфікації та доведеності вини засудженого ОСОБА_3 у вчиненні двох епізодів злочинної діяльності, ставить питання про скасування вироку у зв»язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості. Вважає, висновки суду, в частині виправдання ОСОБА_3, необґрунтованими, оскільки немає достатніх підстав вважати, що ці крадіжки з храмів він не вчиняв, а ікони, вилучені у ОСОБА_9 і пред'явлені для впізнання потерпілим, не були придбані у засудженого. Також, апелянт вважає, що судом першої інстанції не в повній мірі враховано особу винного, характер і тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, внаслідок чого призначене покарання є занадто м»яким. Тому, прокурор просить вирок скасувати, ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 185 КК України по всіх епізодах крадіжок до 6-ти років позбавлення волі; за ч. 4 ст. 358 КК України - до 1 року 6 місяців обмеження волі та остаточне покарання призначити йому на підставі ч. 1 ст. 70 КК України у виді 6-ти років позбавлення волі. Крім того, із резолютивної частини вироку необхідно виключити ст. 72 КК України, як зайву.

Адвокат Богацький Б.І. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 в своїй апеляційній скарзі вважає, що вирок підлягає зміні, оскільки призначене покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Вказує що суд, призначаючи покарання ОСОБА_3, не врахував невелику тяжкість кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, що по 3-х епізодах крадіжок з храмів останній виправданий, на його утриманні знаходяться дружина та двоє малолітніх дітей, відсутні обтяжуючі обставини та заподіяна шкода, а тому просить зменшити підзахисному строк покарання до 5-ти років позбавлення волі та застосувати до нього ст. 75 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 в своїй апеляційній скарзі з доповненнями просить вирок змінити, виправдати його по епізоду крадіжки ікон в с. Озаринці Могилів-Подільського району за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки він її не вчиняв, а по ч. 4 ст. 358 КК призначити справедливе покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 2-х років семи місяців позбавлення волі. Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, упереджену оцінку доказів судом по епізоду крадіжки ікон в с. Озаринці, відсутність всіх матеріалів провадження, що підтверджують його невинуватість. Стверджує, що суд першої інстанції не врахував всіх пом'якшуючих обставин та призначив йому занадто суворе покарання.

В своїх запереченнях на апеляційну скаргу прокурора обвинувачений ОСОБА_3 вважає її необґрунтованою і просить залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, виступи в дебатах: обвинуваченого ОСОБА_3 та його адвоката Красномовець Н.П., які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого з доповненнями і просили задовольнити, не заперечували проти апеляційної скарги адвоката Богацького Б.І.; прокурора Миколайчука Д.Г., який підтримав апеляційну скаргу прокурора Загороднюка В.В. і просив задовольнити, при цьому заперечив проти апеляційної скарги з доповненнями обвинуваченого та апеляційної скарги адвоката Богацького Б.І., перевіривши матеріали кримінального провадження та обсудивши доводи апеляційних скарг, колегія судів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_3 та апеляційна скарга адвоката Богацького Б.І. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Юридична кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 358 КК України є вірною і ніким не оскаржується.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини у крадіжці ікон з храму в с. Озаринці Могилів-Подільського району Вінницької області його вина при вірно встановлених судом обставинах, повністю доведена сукупністю зібраних і перевірених в судовому засіданні доказів, яким у вироку надана вірна оцінка, оскільки зібрані докази є достатніми і допустимими, узгоджуються між собою та іншими матеріалами провадження, а тому обґрунтовано покладені в основу вироку зокрема: протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 27.08.2013 року (а.с. 3, т. 3); протоколом огляду місця події від 27.08.2013 року та фототаблицями до нього (а.с. 4-27, т. 3); протоколом огляду місця події від 27.08.2013 року та фототаблицями до нього - автомобіля марки «КІА Спортеч» д.н.з. НОМЕР_4 (а.с. 42-48, т. 3); протоколом додаткового огляду місця події - території Храму Різдва Пресвятої Богородиці в с. Озаринці Могилів-Подільського району Вінницької області від 31.08.2013 року та фототаблицями до нього (а.с. 135 - 145, т. 3); протоколом огляду предметів від 15.10.2013 року (а.с. 200 - 202, т. 3); висновками експертів: № 81 від 03.09.2013 року та № 251-Т від 15.11.2013 року (а.с. 155 - 159; 236-241, т. 3).

Твердження ОСОБА_3 про те, що вказаного злочину він не вчиняв, його посилання на відсутність всіх матеріалів провадження, що нібито доводять його невинуватість, колегія суддів розцінює як спосіб захисту та намагання останнього уникнути кримінальної відповідальності за скоєне.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора Загороднюка В.В., в частині доведення вини ОСОБА_3 у вчиненні інших епізодів крадіжок з храмів у с. Сірнички Локаченського району, с. Дроздні Ковельського району та в с. Усичі Луцького району Волинської області, то колегія суддів з ними не погоджується та вважає їх необґрунтованими, оскільки вони спростовуються безпосередньо дослідженими в суді доказами та матеріалами провадження.

Так, на переконання колегії суддів, у вироку суд першої інстанції досить повно і переконливо мотивував свої висновки чому він вважає, що органом досудового слідства не зібрано достатніх і об»єктивних доказів винуватості ОСОБА_3 в скоєнні ним цих епізодів крадіжок (а.с.91-92, Т-3).

Зокрема, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв як докази винуватості ОСОБА_3 у скоєнні крадіжок ікон з Храму в с. Сірнички Локаченського району Волинської області, з Храму в с. Дроздні Ковельського району Волинської області, з Храму в с. Усичі Луцького району Волинської області, протокол обшуку від 30.08.2013 року по місцю проживання свідка ОСОБА_9 і вилучення у нього 32 найменувань ікон; протоколи пред'явлення речей для впізнання: від 30.09.2013 року - потерпілому ОСОБА_5; від 18.09.2013 року - потерпілому ОСОБА_6; від 04.09.2013 року - потерпілому ОСОБА_10, у зв'язку з порушенням норм КПК України під час проведення цих слідчих дій і складання зазначених протоколів.

Під час проведення впізнання потерпілими: ОСОБА_5 (а.с. 102 - 105, т. 2); ОСОБА_6 (а.с. 137-141. т. 2); ОСОБА_10 (а.с. 185 - 186, т. 2) в текстах протоколів відсутні посилання, що ікони, які пред'являлися для впізнання, були вилучені під час обшуку в квартирі ОСОБА_9 і джерело їх придбання свідком з посиланням на відповідні фотознімки з детальним описом зазначених ікон та зміст протоколу обшуку в квартирі ОСОБА_9

За цих обставин висновки міськрайонного суду про неможливість усунення недоліків щодо проведення вищевказаних процесуальних дій з додержанням специфіки процесуальної форми судового розгляду, які не дають суду підстав вважати, що саме ті ікони, які ОСОБА_9 придбав у ОСОБА_3 і які були потім в нього вилучені під час обшуку, пред'явлені потерпілим для впізнання, слід визнати такими, що заслуговують на увагу.

Крім того, суд переконливо мотивував у вироку чому він не бере до уваги покази свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які вони надали під час досудового розслідування (а.с.90, Т-3).

Згідно роздруківки телефонних розмов з мобільного телефону ОСОБА_3 або дзвінків на його мобільний телефон (а.с. 46, т. 2) встановлено, що 01.01.2012 року о 04 год. 19 хв. він перебував в м. Луцьк. З 04 год. 19 хв. до 06 год. 01 хв. ОСОБА_3 перебував в Локачинському районі Волинської області. Тобто, на території Локачинського району перебував 01 год. 42 хв. До вказаної роздруківки органом досудового розслідування не наданий схематичний план або карта місцевості Локачинського району, з чого вбачалася би відстань від с. Сірнички Локачинського району Волинської області, де з Храму в період часу з 30.09.-05.10.2012 року була скоєна крадіжка ікон, до м. Луцьк, а також аналіз з врахуванням пересування автомобілем від м. Луцьк до с. Сірнички і назад, часу можливого знаходження ОСОБА_3 в с. Сірнички і вірогідності скоєння ним при цих обставинах крадіжки з храму. Аналогічні схеми, карти можливого пересування і перебування на території Волинської області відсутні під час встановлення по роздруківці телефонних розмов, що ОСОБА_3 з 17:00 год. До 17:28 год. 22 листопада 2012 року, тобто протягом 28 хв. перебував на території Ковельського району Волинської області, де в період 21-23.11.2012 року в с. Дроздні Ковельського району Волинської області була скоєна крадіжка ікон з храму.

Проаналізувавши матеріали провадження та надані докази колегія суддів погоджується з тим, що органом досудового розслідування не зібрано об'єктивних, достатніх та переконливих доказів винуватості ОСОБА_3 по епізодах крадіжок ікон з храмів в с. Сірнички Локачинського району Волинської області, в с. Дроздні Ковельського району Волинської області та в с. Усичі Луцького району Волинської області.

При призначенні покарання судом дотримані положення ст. ст. 50, 65 КК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення кримінального покарання", відповідно до яких особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд у вироку виклав докладні мотиви свого рішення щодо обрання ОСОБА_3 покарання у виді реального позбавлення волі, вважаючи саме таке покарання для нього необхідним і достатнім, в повній мірі врахувавши характер і ступень тяжкості кримінальних правопорушень, особу винного, обставини, що пом»якшують покарання, з чим погоджується і колегія суддів.

Разом з тим, за наявності у вироку ст.70 КК України, застосування судом першої інстанції ще ст.72 КК України при призначенні винному остаточного покарання за сукупністю злочинів є зайвим, а тому вона підлягає виключенню з резолютивної частини вироку.

Таким чином, підстав для скасування вироку з постановленням нового вироку або пом»якшення призначеного засудженому покарання немає.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора Загороднюк В.В. - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу адвоката Богацького Б.І. та апеляційну скаргу з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 29 січня 2014 року стосовно ОСОБА_3, в частині призначеного покарання, - змінити, виключивши з резолютивної частини вироку вказівку про застосування до ОСОБА_3 ст. 72 КК України при призначені йому остаточного покарання за сукупністю злочинів.

В іншій частині - вирок залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, протягом того ж строку з дня вручення йому копії ухвали.

Судді:

З оригіналом вірно: