Ухвала суду № 43704560, 06.04.2015, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/6421/14-ц

Провадження № 2-п/645/29/15

У Х В А Л А

іменем України

06 квітня 2015 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі: головуючого судді Шарка О.П. секретаря судових засідань ОСОБА_1,розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_2 про скасування заочного рішення по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2 про виселення з будинку,

В С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 20.02.2015 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2 про виселення з будинку, виселено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з житлового будинку №26 по пров.Волоколамському в м.Харкові без надання іншого житлового приміщення, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» судовий збір 243 грн. 60 коп.

Відповідач ОСОБА_2 надала суду заяву про перегляд заочного рішення, в обґрунтування якої зазначила, що 13.03.2015р. по пошті вона отримала заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20.02.2015р., яким позовні вимоги ПАТ «Укргазбанк» було задоволено. Із вказаним рішення вона погоджується, оскільки, на її думку, судом не було належним чином оцінено заперечення проти позовних вимог, не взято до уваги той факт, що ПАТ «Укргазбанк» на дату винесення рішення не мало права вчиняти будь-які дії по реалізації будинку №26 по провулку Волоколамському у м. Харкові, а також не застосовано норми спеціального нормативного акту - Закону України №1304-VIІ від 3 червня 2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Вказаним Законом передбачено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобовязань громадянина України за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті. На дату постановления рішення діяв Закон, приписами якого встановлено пряму заборону на примусове відчуження кредитними установами майна боржників, переданого їм у заставу. З урахуванням приписів вказаного Закону, рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26.04.2012р., частково зміненого рішенням Апеляційного суду Харківської області від 05.07.2012р., на яке позивач посилається як на обґрунтування позовних вимог, та яке було покладено в основу оспорюваного рішення, не підлягає виконанню протягом дії мораторію. Аналіз норм Закону України «Про іпотеку» показує, що право іпотекоутримувача вимагати виселення осіб, що проживають у предметі іпотеки, безпосередньо повязано із його відповідним правом звернення стягнення на таке майно. Але, оскільки на дату постановления оспорюваного рішення та по теперішній час ПАТ «Укргазбанк» не має права реалізації заставленого будинку №26 по провулку Волоколамському в м. Харкові, оскільки на такі дії розповсюджується дія мораторію, то і вимоги про виселення із заставленого будинку, на думку позивача, не мають під собою правового обґрунтування.

У судове засідання особи, які беруть участь у справі у судове засідання не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися заздалегідь і належним чином, у відповідності до ч.1 ст. 231 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали зазначеної справи, суд вважає, що заява про перегляд заочного рішення не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не зявився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більше як на пятнадцять днів.

При цьому слід зазначити, що подовження строку розгляду справи можливе лише за одночасної наявності наступних елементів: 1) винятковість випадку (значна кількість доказів, велика кількість осіб, які беруть участь у справі; 2) наявність клопотання сторони; 3)особливості розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, дана цивільна справа надійшла в провадження суду 08.08.2014 року, у судові засідання призначені до 20 лютого 2015 року відповідач неодноразово не зявлялася, про причини неявки суд не повідомляла, в матеріалах справи є дані про належне її повідомлення.

Відповідно до ч.2 ст. 77 ЦПК України, сторони та інші особи , які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явились в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не з'являлася в судове засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомляла, про час і місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України зі змінами, внесеними Законом України Про судоустрій та статус суддів від 07 липня 2010 року № 2453-VI, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, ухилення від участі у судових засіданнях, давало суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч.1 ст. 224 ЦПК України.

Судом з'ясовано,що відповідач у судовезасідання,в якомувинесенеданезаочне рішення не з'явився, хоча про день, час,тамісце розглядусправи повідомлений належним чином.

Відповіднодо ч.1ст.232 ЦПК Українизаочне рішенняпідлягаєскасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився всудове засіданнятанеповідомивпропричининеявкизповажнихпричині докази, наяківін посилається,маютьістотнезначення дляправильноговирішеннясправи.

Крім того, відповідачем не повідомлені обставини та не зазначенідокази,усвідомлення яких судом при ухваленні заочного рішення дали б підстави прийти до іншого висновку, ухваливши принципово інше рішення. Твердження відповідача наведені в обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення є необґрунтованими.

Увідповідностідо п.1 ч.3ст.231ЦПК України, судможесвоєюухвалоюза результатамирозглядузаявипро переглядзаочногорішення залишити заявубеззадоволення.

У разізалишеннязаявипро переглядзаочногорішеннябез задоволеннязаочне рішенняможебутиоскарженев загальномупорядку.

З урахуванням наведенного вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав дляскасуваннязаочногорішеннясудутапризначеннясправидорозгляду взагальномупорядку.

У відповідності до п.1 ч.3 ст. 231 ЦПК України, суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення залишити заяву без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 231 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_2 про скасування заочного рішення по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2 про виселення з будинку залищити без задоволення.

Суд роз'яснює заявнику, щозаочне рішенняможебутиоскарженев загальномупорядку.

Ухвала в окремому порядку оскарженню не підлягає.

Суддя Фрунзенського районного суду О. П. Шарко