Постанова № 43703145, 15.04.2015, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/1321/15-а

Провадження № 2-а/206/17/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2015 року Самарський районний суд міста Дніпропетровська

у складі:

головуючий суддя: Маштак К.С.

при секретарі: Колісник В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів, надміру виплачених за призначеними субсидіями, -

ВСТАНОВИВ:

08 грудня 2015 року управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради звернулося до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів, надміру виплачених за призначеними субсидіями.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що до управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у місті Дніпропетровську ради 27 січня 2006 року, 31 жовтня 2006 року, 14 травня 2007 року, 29 жовтня 2007 року, 3 листопада 2008 року та 19 жовтня 2009 року з заявами на призначення субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з 1 січня 2006 року, з 1 жовтня 2006 року, з 1 травня 2007 року, з 1 жовтня 2007 року, з 1 жовтня 2008 року та з 1 жовтня 2009 року відповідно, звертався ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкав за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_2 у період з 1 січня 2006 року по 30 квітня 2010 року призначались субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, у загальних розмірах (по роках): з 1 січня по 31 грудня 2006 року - 569,20 грн.; з 1 січня по 31 грудня 2007 року - 1557,96 грн.; з 1 січня по 31 грудня 2008 року - 1790,82 грн.; з 1 січня по 31 грудня 2009 року - 2366,89 грн.; з 1 січня по 30 квітня 2010 року - 1984,64 грн. У зв'язку з проведенням контрольно-ревізійним управлінням в Дніпропетровській області ревізії використання коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг на тепло та водопостачання, водовідведення, квартирної плати, вивезення побутового сміття та рідких нечистот, 11 серпня 2010 року спеціалісти управління звернулись до КП «ДМБТІ» ДОР з проханням надати інформацію про отримувачів субсидії, які протягом періоду з 01.10.2007 року по 30.07.2010 року придбали житлові приміщення (отримали у спадщину) та які мають у своєму володінні інші житлові приміщення. 26 серпня 2010 року на адресу управління надійшла інформаційна довідка КП «ДМБТІ», відповідно до якої було встановлено, що у приватній власності ОСОБА_2 є ще одна квартира за адресою: АДРЕСА_2.При заповненні декларацій про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги, у розділі, в якому надаються відомості про житлові приміщення, що перебувають у власності або володінні членів сім'ї (зареєстрованих у житловому приміщенні), або дружини (чоловіка, неповнолітніх дітей), ОСОБА_2 зазначив, що іншого житла він та члени його родини не мають, тобто приховав або свідомо подав недостовірні дані про майновий стан, що вплинуло на визначення права на субсидію.Отже надання відповідачем недостовірної інформації про майновий стан, а саме про те, що у його володінні є ще одна квартира, призвело до надмірної виплати ОСОБА_2 бюджетних коштів у вигляді житлової субсидії на суму 5927,40 грн. Постановою суду від 25 травня 2011 року з ОСОБА_2 було стягнуто на користь управління 5927,40 грн., як надміру виплачену суму житлової субсидії. Ухвалою апеляційного суду від 19 липня 2012 року зазначена постанова була залишена без змін. Ухвалою ВАСУ від 22 січня 2013 року постанова суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду також були залишені без змін. У зв'язку з тим, що добровільно постанова суду від 25 травня 2011 року ОСОБА_2 не виконувалась, 20 вересня 2013 року управління звернулось до Самарського ВДВС ДМУЮ для вирішення питання в примусового порядку.ОСОБА_1, яка мешкає за адресою АДРЕСА_1, з 3 березня 2006 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 та є співвласником квартири (в рівних частках) за адресою: АДРЕСА_1, входила до складу сім'ї при проведенні розрахунку суми житлової субсидії та разом з ОСОБА_2 користувалася нею. З лютого 2014 року, при зверненні до управління за призначенням житлової субсидії на період з 1 лютого 2014 року по 30 квітня 2014 року, ОСОБА_1 надала копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 помер, а ОСОБА_1 є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_1, та входила до складу сім'ї при проведенні розрахунку суми житлової субсидії та разом з ОСОБА_2 нарівні користувалася нею, сума коштів, надміру виплачених за призначеними субсидіями, яка підлягає поверненню ОСОБА_1 за період з 1 січня 2006 року по 30 квітня 2010 року склала 5927,40 грн. Будучі співвласником квартири та переоформивши всі особові рахунки по оплаті житлово-комунальних послуг на своє ім'я, ОСОБА_1 звернулася до управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради за призначенням субсидії з 1 жовтня 2010 року. Рішенням районної комісії по призначенню субсидій, ОСОБА_1 надано право на призначення житлової субсидії з 1 жовтня 2010 року. На підставі рішення комісії, з урахуванням майнового стану всіх членів сім'ї ОСОБА_1 - а саме наявності у володінні чоловіка (ОСОБА_2А.) і дружини (ОСОБА_1С.) двох житлових приміщень, зазначених вище, ОСОБА_1 призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг на опалювальний період 2010-2011 років: з 1.10.2010 по 31.10.2010 у розмірі 302,64 грн.; з 1.11.2010 по 30.04.2011 у розмірі 497,06 грн. щомісячно. Отже, ОСОБА_1, як співвласник квартири з 1 жовтня 2010 року користувалась субсидією для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг. Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради 5927,40 грн., що виплачені надміру у вигляді житлової субсидії.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі просили задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовні заяві та доповненнях до адміністративного позову (а.с. 1-4, 40-41, 114-116).

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнала просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на обставини викладені в запереченнях та додаткових запереченнях (а.с. 42-44, 54-56, 60-61).

Суд, вислухавши доводи та пояснення сторін та представників, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважає, що даний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 звернувся до позивача із заявами призначення всіх видів соціальної допомоги від 27.01.2006 року, 31.10.2006 року, 14.05.2007 року, 29.10.2007 року, 03.11.2008 року, 19.10.2009 року, на підставі яких йому була призначена житлова субсидія на період з січня 2006 року по квітень 2010 року (а.с. 117-126).

Як вбачається з наданих до управління декларацій від 27.01.2006 року, 31.10.2006 року, 14.05.2007року, від 29.10.2007 року, 03.11.2008 року, 19.10.2009 року, ОСОБА_2 зазначив адресу проживання: АДРЕСА_1, та те, що іншого житла він не має (а.с. 127-135).

Згідно повідомлень про надання субсидій, ОСОБА_2 призначались житлові субсидії на періоди його звернень (а.с. 136-147).

Відповідно до інформаційних довідок КП «ДМБТІ» від 26.08.2010 року № 9016 ОСОБА_2 має у власності дві квартири за адресою: АДРЕСА_2 та за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 148-149).

17 вересня 2010 року складено акт проведення перевірки правильності та повноти інформації, що надається заявником для призначення житлових субсидій, на підставі висновків проведеної перевірки виявлено, що особи, зареєстровані на зазначеній житловій площі, надали невірну інформацію про доходи. Внаслідок цього були надмірно виплачені кошти в сумі 5927,40 грн. та протягом періоду з 01 жовтня 2006 року по 30 квітня 2010 року (а.с. 151).

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, ОСОБА_2 за період з 01.01.2006 року по 30.04.2010 року сума надміру перерахованих коштів складає 5927,40 грн. (а.с. 150).

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 11 жовтня 1996 року, квартира АДРЕСА_1 дійсно належить на праві приватної, спільно-сумісної власності ОСОБА_2 та членам його сім'ї - ОСОБА_1 (а.с. 12).

04 червня 1999 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір, відповідно до якого остання купила у ОСОБА_3, ОСОБА_4, жилу квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 64).

Відповідно до технічного паспорту виготовленого станом на 28 травня 1999 року на квартиру АДРЕСА_2 власником квартири зазначено ОСОБА_5 (а.с. 65-69).

Відповідно до технічного паспорту виготовленого станом на 21 березня 2003 року на квартиру АДРЕСА_1 власником квартири зазначено ОСОБА_2, ОСОБА_1 по 1/2 та ОСОБА_5 - 1/2 частинам квартири (а.с. 70-73).

28 серпня 2001 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1(а.с.108).

Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2011 року залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2012 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2013 року стягнуто із ОСОБА_2 на користь Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради 5927 (п'ять тисяч дев'ятсот двадцять сім) грн. 40 (сорок) коп. неправомірно нарахованих та виплачених йому субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, перерахувавши зазначену суму на рахунок № 35412020008861 в Головному управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області, МФО 805012, ЄДРПОУ 05425365.

Зазначеною постановою встановлено, що відповідач ОСОБА_2 при заповненні декларацій про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, не зазначив про наявність в нього ще одного нерухомого майна, квартири АДРЕСА_2, приховавши цей факт, що в свою чергу призвело до безпідставного нарахування йому субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, сума цих коштів підлягає стягненню із нього на користь позивача. (а.с. 81-83, 84-92).

Відповідно до довідки серії МСЕ-ДНА 01 виданої ОСОБА_2 був інвалідом 2 групи з 12.03.2008 року (а.с. 105).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, актовий запис № 90, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с. 152).

27 червня 2014 року від ОСОБА_1 надійшла заява до 8ДДНК про те, що 21.01.2014 року помер її чоловік, ОСОБА_2. Вона, ОСОБА_1, повністю усвідомлюючи значення своїх дій та згідно з вільним волевиявленням відмовилась від прийняття належної їй за законом частки у спадщині, де б вона не знаходилась та з чого б вона не складалась, що залишилась після смерті її чоловіка, ОСОБА_2, на користь дочки померлого, ОСОБА_5 (а.с. 49, 63).

Так, з матеріалів справи, дійсно встановлено, що ОСОБА_2 при заповненні декларацій про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, не зазначено про наявність в нього ще одного нерухомого майна, квартири АДРЕСА_2, що в свою чергу призвело до безпідставного нарахування йому субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг.

Але, за рішенням суду в 2011 році, з ОСОБА_2 стягнуто на користь Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради 5927,40 грн. неправомірно нарахованих та виплачених йому субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг.

Отже, позивач з зазначеними вимогами звертався саме до ОСОБА_2, як до користувача та отримувача субсидії.

Однак, з вимогами щодо солідарного стягнення даної суми коштів зі співвласників квартири ОСОБА_2 та ОСОБА_1, як з солідарних боржників не звертався.

З даним позовом позивач звернувся лише після смерті ОСОБА_2, при цьому позивач наполягає на стягненні з відповідача суми боргу саме як з співвласника квартири, а не як зі спадкоємця після померлого боржника.

Так, ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2014 року вже було закрито провадження у адміністративній справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів, надміру виплачених за призначеними субсидіями, оскільки судом було встановлено, що між позивачем та відповідачем не виникали публічно-правові відносини. Ухвала суду не оскаржувалась та набрала законної сили (а.с. 62, 78, 93).

В той же час, рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2014 року по цивільній справі за позовомУправління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів, надміру виплачених за призначеними субсидіями - відмовлено в повному обсязі (а.с. 95-96).

Однак, ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2014 року рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2014 року скасовано та провадження у справі закрито оскільки дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (а.с. 97-98).

Враховуючи наявність вищезазначених рішень судів, 08 грудня 2014 року суддею Самарського районного суду м. Дніпропетровська відмовлено у відкритті провадження за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів, надміру виплачених за призначеними субсидіями (а.с. 5).

Однак, 27 лютого 2015 року ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2014 року про відмову у відкритті провадження скасовано ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду. Справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі (а.с. 29).

Згідно п. 6 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848, субсидія призначається уповноваженому власнику (співвласнику) житла, наймачу державного та громадського житлового фонду, членові житлово-будівельного (житлового) кооперативу, власнику (співвласнику) житлового приміщення, на якого відкрито особовий рахунок за місцем реєстрації.

Надання раніше призначеної субсидії припиняється: якщо громадянин приховав або свідомо подав недостовірні дані про доходи та майновий стан, що вплинули на встановлення права на субсидію і визначення її розміру, внаслідок чого йому була надміру перерахована сума субсидії, - з місяця в якому виявлено порушення.

Згідно абзацу четвертого пункту 13 Положення, громадянин несе відповідальність на надані відомості про доходи, майно, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на призначення субсидії та на визначення її розміру.

Відповідно до п. 20 Положення сума субсидії, перерахованої (виплаченої) надміру внаслідок свідомого подання громадянином документів з недостовірними відомостями або неповідомлення громадянином про набуття права власності на житло (житлове приміщення) іншою особою, яка не була в ньому зареєстрована, повертається ним за вимогою органу, що призначив субсидію. У разі коли громадянин добровільно не повернув надміру перераховану (виплачену) суму субсидії, питання про її стягнення органи, що призначають субсидії, вирішують у судовому порядку.

З аналізу норм зазначеного Положення вбачається, що сума субсидії, перерахованої (виплаченої) надміру, внаслідок свідомого подання громадянином документів з недостовірними відомостями, повертається ним, тобто громадянином, що надав недостовірні відомості за вимогою органу, що призначив субсидію. Однак відповідач по даній справі, а саме ОСОБА_1, таким громадянином не є та не подавала документи з недостовірними відомостями.

Крім того, статтею 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу, суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Однак, приймаючи до уваги пояснення представника позивача щодо правових підстав заявлених вимог, суд приходить до висновку, що з вимогами до ОСОБА_2, як до спадкоємця позивач не звертався. Отже дана норма матеріального права не розповсюджується на даний спір.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Тобто, звернення до суду є способом реалізації їх компетенції, а тому відбувається з урахуванням ч. 2 ст. 19 Конституції України, тобто лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З наведеного випливає, що право на звернення до суду суб'єкта владних повноважень не може встановлюватися підзаконними нормативними актами.

Однак, відповідно до вимог ч. 4 ст. 6 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Позбавленням права на розгляд справи є, зокрема, незаконне повернення позовної заяви, відмова у відкритті провадження, залишення позовної заяви без розгляду.

Конституційний Суд України у Рішенні від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 у справі про досудове врегулювання спорів наголосив, що кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист; встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист (абзаци перший, восьмий пункту 3 мотивувальної частини).

Згідно ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставах яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частинами 1, 4 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Статтею 86 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищезазначені норми права та встановленні під час розгляду даної справи обставини суд приходить до висновку, що позивачем не доведено порушення норм чинного законодавства з боку відповідача, та не доведено наявність законних та обґрунтованих підстав для відповідальності відповідача та стягнення з неї коштів, надміру виплачених за призначеними субсидіями в розмірі 5927,49 грн.

Перевіривши та з'ясувавши всі необхідні обставини справи та оцінюючи усі наявні докази в справі, досліджені в їх сукупності, приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів, надміру виплачених за призначеними субсидіяминеобхідно відмовити в повному обсязі.

Оскільки в задоволенні позовних вимог позивача (суб'єкта владних повноважень) має бути відмовлено, то з урахуванням положень ст. 94 КАС України судові витрати відносяться за рахунок Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6-12, 17, 18, 69-71, 79, 86, 94, 98, 99, 158, 159, 160, 161, 163, 167 КАС України,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови або отримання копії постанови апеляційної скарги.

Суддя К.С. Маштак