Постанова № 4370284, 10.07.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №2а-3910/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2009 року  

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

при секретарі судового засідання Колтун Ю.М.

з участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1- представник (довіреність за №461 від 04.06.2009 року);

ОСОБА_2 - представник (довіреність від 24.06.2009 року),

ОСОБА_3- представник (довіреність від 01.11.2007 року),

від відповідача - ОСОБА_4 - головний державний податковий інспектор (довіреність за №3947/10-0/15 від 11.03.2009 року),

розглянувши справу у відкритому судовому засіданні в м. Львові за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Будівельна компанія «Комфортбуд-1» до Державної податкової інспекції у м.Львові про скасування податкових повідомлень-рішень ,

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Будівельна компанія «Комфортбуд-1» звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м.Львові про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Львові від 04.02.2009 року за №162301/0/1644 в частині нарахування податку на додану вартість на суму 1037200 грн. 50 коп.; за №152301/0/1645 в частині донарахування податку на прибуток на суму 3001575 грн. 50 коп., а податкові повідомлення-рішення від 02.06.2009 року №0000672301/2/9029 та №0000662301/2/9030 - повністю .

Підставами позову є те, що позивачем не занижувались валові доходи у 2007 році в сумі 1841609 грн. 00 коп. за рахунок невірного відображення приросту запасів за результатами 2007 року, оскільки при будівництві об'єкту товариство не використовує «результати підрядних робіт» у будівництві будинку, а використовує самі будівельні роботи. Також, позивач посилається на те, що ним правомірно включено до складу валових витрат у ІІ кварталі 2007 року витрати на по будівельно-монтажних роботах на суму 3821178 грн. 00 коп., оскільки такі пов'язані з веденням господарської діяльності (надавались згідно гарантійного листа). Такі ж мотиви позивач зазначає з приводу неправомірного нарахування відповідачем податку на додану вартість. Витрати, понесені при здійсненні господарських операцій з ПП «Фірма «АМК», вважає позивача, надавались згідно чинних правочинів та підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а тому правомірно включені до валових витрат. Аналогічна правова позиція позивача з приводу господарської операції із названою фірмою, з приводу неправомірності визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просять позов задовольнити.

Відповідач в запереченні на позов не погоджується з вимогами позивача та вважає що висновки викладені в акті перевірки повністю відповідають вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні просить в задоволенні позову відмовити повністю з підстав викладених у запереченні.

Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

На підставі акту виїзної планової перевірки від 12.01.2009 року №6/23-2/33169993 ДПІ у м.Львові прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.02.2009 року:

за №162301/0/1644, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10492071 грн. 00 коп., у тому числі основний платіж - 6994714 грн. 00 коп. та штрафні (фінансові) санкції - 3497357 грн. 00 коп.;

за №152301/0/1645, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 18416984 грн. 50 коп., в тому числі основний платіж - 9272288 грн. 00 коп. та штрафні (фінансові) санкції - 9144696 грн. 50 коп.

Зазначені податкові повідомлення-рішення позивачем було оскаржено в процедурі апеляційного узгодження податкового зобов'язання.

В ході процедури апеляційного розгляду скарги товариства Державною податковою адміністрацією у Львівській області було ініційовано додаткову перевірку позивача для з'ясування всіх обставин справи.

 За результатами позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Будівельна компанія «Комфортбуд-1» з питань підтвердження (не підтвердження) відомостей викладених у повторній скарзі платника податків від 18.03.2009 року №165/1, від 02.04.2009 року №230 та доповнення до скарги від 24.04.2009 року №340 за період з 01.04.2007 року по 30.06.2008 року ДПІ у м.Львові складено акт від 15.05.2009 року за №161/23-2/33169993.

За наслідками розгляду повторної скарги позивача та з врахуванням результатів зазначеної позапланової перевірки, Державна податкова адміністрація у Львівській області винесено рішення від 25.05.2009 року №10880/10/25-005/450, яким скасовано, зокрема:

податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Львові від 04.02.2009 року №162301/0/1644 (від 13.03.2009 року 162301/1/4137) в частині 6303247 грн. 00 коп. основного платежу з податку на додану вартість та 3151623 грн. 50 коп. штрафної (фінансової) санкції;

податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Львові від 04.02.2009 року №152301/0/1645 (від 13.03.2009 року 152301/1/4134) в частині 7850131 грн. 00 коп. основного платежу з податку на прибуток та 3767804 грн. 00 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

В іншій частині згадані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

За наслідками апеляційного узгодження податкового зобов'язання відповідачем було надіслано позивачу податкові повідомлення-рішення від 02.06.2009 року:

за №0000672301/2/9029, яким платнику податків визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1037200 грн. 50 коп., в тому числі основний платіж - 691467 грн. 00 коп. та штрафні (фінансові) санкції - 345733 грн. 50 коп.;

за №000062301/2/9030, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3001575 грн. 50 коп., в тому числі 1422157 грн. 00 коп. - основний платіж та 1579418 грн. 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

В акті позапланової перевірки встановлено порушення ТзОВ «Будівельна компанія «Комфортбуд-1»:

- п.5.9, п.5.1, підп.5.2.1 п.5.2, підп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року за №283/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток у 2007 році всього на суму 1422201 грн. 00 коп.;

- підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року за №168/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 691467 грн. 31 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та вимоги чинного законодавства.

В акті позапланової перевірки зазначено, що в порушення п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платником податків занижено валові доходи у 2007 році за рахунок невірного відображення приросту запасів та завищено валові доходи в І півріччі 2008 року за рахунок невірного відображення приросту запасів.

Дане порушення орган державної податкової служби пов'язує з тим, що вартість виконаних будівельно-монтажних робіт субпідрядними організаціями для генпідрядника - будівельної організації відносяться нею на валові витрати відповідно до підп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому, вартість запасів у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, в тому числі виготовлених субпідрядними організаціями, підлягає коригуванню приросту (убутку), відповідно до п.5.9 ст.5 цього ж Закону, на загальних підставах. При чому, в розрахунку приросту (убутку) по п.5.9 приймає участь не тільки матеріальна складова, а загальна повна вартість будівельно-монтажних робіт, придбаних у підрядних організацій. Результати будівельно-монтажних робіт як самостійні об'єкти права власності та об'єкти нерухомих речей для цілей податкового обліку виступають в якості матеріальних об'єктів (квартири та офісні приміщення, призначені для подальшого продажу) і відповідно є товаром (з урахуванням визначення товарів в податковому обліку із п.1.6 даного Закону). А перерахунку по п.5.9 ст.5 згаданого Закону, підлягає саме балансова вартість товарів (крім тих, які підлягають амортизації). Таким чином, орган державної податкової служби робить висновок про те, що позивач у справі при розрахунку приросту/убутку балансової вартості запасів на початок та на кінець звітних періодів не включало до складу розрахунку приросту (убутку) балансовий рахунок 23 «Виробництво» та балансовий рахунок 26 «Готова продукція» (включено тільки в частині виготовлених власними силами будівельних вагончиків, які реалізовувались або передавались на об'єкти, з оприбуткуванням на балансовий рахунок 10 «основні засоби»).

В матеріалах справи наявні договір за №0106-1 від 01.06.2005 року, згідно якого Управитель (ТзОВ «Фінансова компанія «Комфорт-Інвест») замовляє Забудовнику (ТзОВ «Будівельна компанія «Комфортбуд-1») збудувати житловий будинок, ввести його в експлуатацію та передати об'єкти інвестування (окрема квартира або приміщення соціально-побутового призначення) Довірителям фонду фінансування будівництва (надалі ФФБ) у власність у встановлені в цьому договорі строки та на умовах визначених правилами цього фонду, а Управитель зобов'язується забезпечити своєчасне фінансування будівництва за рахунок грошових коштів, отриманих у довірчу власність за укладеними з Довірителями договорами про участь у Фонді фінансування будівництва.

За своєю правовою природою даний договір є угода управителя із забудовником, яка, згідно Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», в редакції чинній на момент укладення згаданого договору, регулює взаємовідносини управителя із забудовником щодо організації спорудження об'єктів будівництва з використанням отриманих в управління управителем коштів та подальшої передачі забудовником об'єктів інвестування установникам управління.

На виконання даного договору позивачем укладався договір №06/05 генерального підряду від 06.05.2005 року (об'єкти забудови згідно угоди управителя із забудовником та договору генерального підряду однакові).

Згідно даного договору генпідрядник (ТзОВ «Будівельна компанія «Комфортбуд-2» у порядку та на умовах, визначених цим договором, в межах договірної ціни, бере на себе зобов'язання на свій ризик, власними і залученими силами, засобами збудувати та здати замовнику (позивач у справі) житловий будинок.

У відповідності до п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Взаємодія управителя ФФБ, забудовника та довірителя після введення об'єкта будівництва в експлуатацію передбачається ст.19 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», згідно якої після введення об'єкта будівництва в експлуатацію забудовник письмово повідомляє про це управителя та надає дані щодо фактичної загальної площі об'єктів інвестування, отримані від державних органів, що здійснюють реєстрацію права власності на нерухоме майно. Управитель ФФБ надає забудовнику остаточно підтверджений обсяг замовлення на будівництво за цим об'єктом будівництва та передає йому перелік довірителів, які мають право отримати у власність закріплені за ними об'єкти інвестування. На підставі даних щодо фактичної загальної площі об'єктів інвестування довіритель за поточною ціною вимірної одиниці об'єкта інвестування здійснює остаточні розрахунки з управителем ФФБ та отримує в управителя ФФБ довідку за встановленою формою в обмін на свідоцтво про участь у ФФБ. Довідка є документом, що підтверджує право довірителя на отримання у власність закріпленого за ним об'єкта інвестування. Отриману від управителя ФФБ довідку довіритель надає забудовнику для подальшого оформлення права власності на закріплений за ним об'єкт інвестування. Оформлення права власності на житло здійснюється забудовником своїми силами та за свій рахунок. Оформлення права власності на нежитлові приміщення здійснюється довірителем самостійно та за свій рахунок на підставі документів, отриманих від забудовника. Забудовник зобов'язаний не пізніше шести місяців з дня введення об'єкта будівництва в експлуатацію передати цей об'єкт об'єднанню співвласників, або власнику, або експлуатуючій організації разом з необхідною технічною документацією.

Як вбачається з наведеної норми та п.1.1 договору за №0106-1 від 01.06.2005 року, позивач у справі надає послуги за рахунок управителя щодо побудови житлового будинку, введення його в експлуатацію та передачі об'єкта інвестування (окрема квартира або приміщення соціально-побутового призначення) Довірителям ФФБ у власність у встановлені в цьому договорі строки та на умовах визначених правилами цього фонду.

Дані обставини також підтверджуються довідками про вартість виконаних підрядних робіт між ТзОВ «Фінансова компанія «Комфорт-Інвест» (замовник), ТзОВ «Будівельна компанія «Комфортбуд-1» (генпідрядник), ТзОВ «Будівельна компанія «Комфортбуд-2» (субпідрядник), які наявні в матеріалах справи.

Отже, позивач будував об'єкт інвестування не з метою подальшого його продажу, а з метою отримання винагороди від наданих послуг забудовника згідно зазначеного договору за №0106-1 від 01.06.2005 року (підпункт 3.4.4).

В підтвердження викладених в матеріалах справи обставин наявні оборотно-сальдові відомості по згаданих рахунках 23 та 26.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що помилково, з посиланням на ст.876 ЦК України, в акті перевірки позивач вважається замовником будівництва, оскільки зі змісту наведених договорів він є лише виконавцем, а замовниками є довірителі ФФБ.

Враховуючи викладене, суд не може погодитись із висновком органу державної податкової служби щодо не включення до приросту (убутку) балансової вартості запасів балансового рахунку 23 «Виробництво» та балансового рахунку 26 «Готова продукція» сум зазначених в акті перевірки.

Більше того, слід зазначити, що у відповідності до вимог підп. д підп.4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ, з наступними змінами та доповненнями, не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

Згідно підп. г згаданого підпункту, податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Податкове роз'яснення, надане контролюючим органом вищого рівня, має пріоритет над податковими роз'ясненнями підпорядкованих йому контролюючих органів. Податкове роз'яснення центрального податкового органу має пріоритет над податковими роз'ясненнями, виданими іншими контролюючими органами.

Так, листом від 24.10.2008 року №10442/6/17-0716 Державна податкова адміністрація України надала роз'яснення, згідно якого у разі, якщо підприємство будує будівлю (споруду) з метою подальшого продажу, то така будівля кваліфікується як товар. У цьому випадку витрати платника податку по придбанню матеріалів відносяться до складу валових витрат та проводиться розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів відповідно до пункту 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».Якщо платник податку здійснює будівництво з метою продажу і при цьому залучає до виконання будівельно-монтажних робіт субпідрядні організації, то вартість виконаних робіт, в тому числі і субпідрядними організаціями відноситься на валові витрати такого платника відповідно до піпд. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 згаданого Закону. При цьому, вартість запасів у незавершеному виробництві, які були безпосередньо придбані платником податків, підлягає відображенню у податковому обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів відповідно до п. 5.9 цього ж Закону на загальних підставах.

Таким чином, у органу державної податкової служби були відсутні підстави притягувати до відповідальності платника податків, який діяв у відповідності до податкового роз'яснення.

Органом державної податкової служби в акті перевірки зазначено, що у ІІ кварталі 2007 року до складу валових витрат позивача не можуть бути включені витрати по роботах в сумі 3821178 грн. 00 коп., які зафіксовані як виконані актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта станом на 09.01.2007 року.

З аналогічних підстав, орган державної податкової служби прийшов до висновку, що підприємством завищено податковий кредит з податку на додану вартість всього на суму 484209 грн. 00 коп. за квітень-червень 2007 року.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення та акти виконаних робіт з квітня по червень 2007 року, які вказують на те, що ТзОВ «Будівельна компанія «Комфортбуд-2» надавала послуги ТзОВ «Будівельна компанія «Комфортбуд-1» з виконання ряду будівельно-облаштувальних робіт по вул.Пасічній у м.Івано-Франківську.

Як передбачено підп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Частиною 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до вимог підп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підп.7.4.4 п.7.4 ст.7 цього ж Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

В матеріалах справи наявні витяг з рішення Івано-Франківської міської ради за №222 від 23.04.2007 року та акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 19.04.2007 року, які вказують на те, що об'єкт будівництва по вул.Пасічній у м.Івано-Франківську зданий в експлуатацію.

Крім того, в матеріалах справи наявний гарантійний лист за №679/Б від 20.02.2007 року, згідно якого генеральний підрядчик по будівництву житлового багатоквартирного будинку за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Пасічна, 38А - ТзОВ «БК «Комфортбуд-2» гарантує виконати всі необхідні будівельно-монтажні та опоряджувальні роботи, усунути всі дефекти та недоліки, виявлені Робочою комісією про готовність закінченого будівництвом об'єкта в термін до 01.08.2007 року.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно наявних в матеріалах справи актів виконаних робіт з квітня по червень 2007 року генпідрядником проводились будівельно-монтажні та опоряджувальні роботи, за відсутності яких будинок можливо прийняти в експлуатацію.

Також, не можна залишити поза увагою і той факт, що органом державної податкової служби ні в акті перевірки ні в судовому засіданні не доказано, як передбачено ч.2 ст.71 КАС України, обґрунтованості свого висновку про наявність порушення, оскільки в акті робочої комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта для пред'явлення державній приймальній комісії від 19.02.2007 року, в акті державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 19.04.2007 року відсутній перелік робіт, які в подальшому виконувались ТзОВ «Будівельна компанія «Комфортбуд-2» та зафіксовані у вищезазначених актах виконання робіт.

А тому, висновок відповідача, який ґрунтується на співставлення інформації зазначеної в актах від 19.02.2007 року та від 19.04.2007 року з інформацією в актах виконаних робіт після 19.04.2007 року не може бути визнаний судом як обґрунтований.

З врахуванням викладеного, у суду відсутні правові підстави вважати правомірними висновки органу державної податкової служби щодо неправомірного включення позивачем до складу валових витрат у ІІ кварталі 2007 року витрати по роботах в сумі 3821178 грн. 00 коп. та щодо завищення податкового кредит з податку на додану вартість всього на суму 484209 грн. 00 коп. за квітень-червень 2007 року.

Також, в акті перевірки зазначено, що в порушення вимог п.5.1 підп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем віднесено до валових витрат витрати на будівельні матеріали та виконані роботи ПП «Фірма «АМК» за відсутності фактичного виконання таких, оскільки згідно пояснень посадових осіб останнього господарських відносин із зазначеним контрагентом не мав, фінансових документів не підписував. Орган державної податкової служби в акті перевірки, крім викладеного, вказує на те, що за фактом здійснення фіктивного підприємництва та умисного ухилення від сплати податків під час здійснення фінансово-господарської діяльності ПП «Фірма «АМК» постановою від 30.09.2008 року порушено кримінальну справу за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 КК України.

За аналогічних обставин, органом державної податкової служби зроблено висновок про порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У відповідності до вимог п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як передбачено підп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього ж Закону, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як передбачено підп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до підп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з підп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів у оплату вартості таких робіт (послуг) (редакція чинна на момент проведення перевірки).

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість та до валових витрат витрат понесених перед ПП «Фірма «АМК» за перевірений період були надані податкові накладні, видаткові накладні, довідки про вартість виконаних робіт та акт виконаних робіт, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Окрім того, в ідповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону „Про податок на додану вартість” платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підп. „а”, „в”, „г”, „д” п.10.1 ст.10 вищезазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

При цьому, під час судового розгляду досліджувались обставини нікчемності правочину - порушення згаданим правочином публічного порядку.

Щодо обставин відсутності за місцем знаходження контрагента ПП «Фірми «АМК», то такі не можуть свідчити про нікчемність правочину, оскільки сам факт перебування в розшуку, несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), неналежного декларування таких зобов'язань, не звітування перед органами державної податкової служби однією зі сторін договору, відсутність за місцем знаходження не свідчить про наявність мети у згаданого товариства на укладення угоди, яке суперечить інтересам держави. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, неправомірне їх декларування, не звітування, відповідальність за що передбачена чинним законодавством, а не вчинення правочину чи господарського зобов'язання.

Щодо факту порушення кримінальної справи проти посадових осіб ПП «Фірма «АМК» за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 КК України, то слід зазначити, що згідно ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. З врахуванням того, що органом державної податкової служби не представлено обвинувального вироку суду щодо посадових осіб ПП «Фірма «АМК» - допустимого доказу, у суду відсутні законні підстави вважати доведеним факт спрямованості умислу посадових осіб правочину на порушення публічного порядку.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що згадана постанова про порушення кримінальної справи, як вбачається з акту перевірки, була винесена після вчинення господарських операцій 30.09.2008 року.

Слід також зазначити, що добросовісність та обачність позивача при вчиненні згаданих господарських операцій підтверджується наявними у нього та доданими до матеріалів справи Ліцензії серії АВ №356581 контрагента ПП «Фірма «АБВ», Свідоцтва про державну реєстрацію останнього серії А01 №198797, довідки з Головного управління статистики у Львівській області за №690, свідоцтва за №100029144 про реєстрацію платника податку на додану вартість згаданого приватного підприємства.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року N 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Таким чином, органом державної податкової служби, в дотримання ч.2 ст.71 КАС України, не представлено доказів, з яких вбачалося б безспірне підтвердження обставин нікчемності та безтоварності угод між позивачем та ПП «Фірма «АМК», а в матеріалах справи такі відсутні .

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування.

Також, відповідач у справі без достатніх на те правових підстав визначив податкове зобов'язання з податку на прибуток по згаданих господарських операціях.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України викладеною в постановах від 13.01.2009 року та від 26.09.2006 року.

Отже, з врахуванням викладеного суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підставні і обґрунтовані, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі слід присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати, прийняті Державною податковою інспекцією у м.Львові, податкові повідомлення-рішення від 04.02.2009 року за №162301/0/1644 в частині нарахування податку на додану вартість на суму 1037200 грн. 50 коп.; за №152301/0/1645 в частині донарахування податку на прибуток на суму 3001575 грн. 50 коп., а податкові повідомлення-рішення від 02.06.2009 року №0000672301/2/9029 та №0000662301/2/9030 -повністю.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Комфортбуд-1», що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Зелена,186 (код ЄДРПОУ 33169993) 3 грн. 40 коп. судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складений та підписаний 25 червня 2009 року.

Суддя  В.Я.Мартинюк