Ухвала суду № 43702717, 17.04.2015, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/8918/2014-ц

Провадження № 2з/204/39/2015 р.

У Х В А Л А

17 квітня 2015 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні у м. Дніпропетровську заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу.

17 квітня 2015 року до суду надійшла заява від ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій вона просила до вирішення справи по суті накласти арешт на частину нежилого приміщення в будинку № 107 поз. 1-14, загальною площею 148 кв.м. за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя-2, буд. 41, відповідно до суми позову. В обґрунтування заяви вказала на те, що сума позову складає еквівалент 7000 доларів США, що є значною сумою та не забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду, оскільки відповідач може відчужити своє майно для уникнення відповідальності.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що дана заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову згідно із п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України - позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб. Згідно із п.4 цієї ж Постанови розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивачів, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до п.5.6.1 Інструкції про проведення виконавчих дій арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам.

Так, розглянувши дану заяву та матеріали справи, враховуючи обставини справи, суд прийшов до висновку, що відчуження спірного майна може унеможливити виконання можливого рішення суду.

Разом з тим, арештом майна, яке заявлено ОСОБА_1 у якості виду забезпечення позову, не враховано можливих наслідків при його виконанні, а саме: вилучення майна з користування власника та передачу іншим особам на відповідальне зберігання, може перешкоджати його можливій господарській діяльності, оскільки майно на яке позивачка просить накласти арешт є нежитловим та може використовуватися для господарській діяльності. Тому, такий вид забезпечення позову є необґрунтованим.

Тому, суд вважає необхідним накласти заборону ОСОБА_3 здійснювати будь-які дії, направлені на відчуження нерухомого майна, а саме: в житловому будинку літ. А-12 на першому поверсі нежитлове вбудоване приміщення № 107 поз. 1-14 загальною площею 148,0 кв.м., ганок - а, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, житловий масив Тополя-2, будинок 41, до прийняття рішення у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 151-153, 168, 209 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу - задовольнити частково.

Накласти заборону ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2:

- здійснювати будь-які дії, направлені на відчуження нерухомого майна, а саме: в житловому будинку літ. А-12 на першому поверсі нежитлове вбудоване приміщення № 107 поз. 1-14 загальною площею 148,0 кв.м., ганок - а, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, житловий масив Тополя-2, будинок 41, яке належить йому на підставі договору купівлі-продажу № 188-НД/188-Н від 13.07.1999 року, зареєстрованого на Придніпровській товарній біржі, реєстраційний номер майна 3843051, номер запису 1369-129 в книзі № 25 НФ, до прийняття рішення у справі в межах позовних вимог, а саме 98000,00 грн.

Копію ухвали направити для виконання до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її постановлення.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає чинності наступного дня після спливу строку на подання заяви про апеляційне оскарження. Ухвала може бути предявлена до виконання протягом року.

Суддя В.В. Самсонова