Постанова № 43699191, 17.01.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2012 р. № 2а-14020/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Кравчука В.М.,

за участі секретаря судового засідання Макар Г.В.,

представника позивача Овчарука В.І.,

розглянувши справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Бета»до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.09.2011 р. № 0003012320/22186, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Бета" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 вересня 2011 р. № 0003012320/22186.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки податкового органу про заниження податкових зобов'язань та про нікчемність, фіктивність господарських операцій з ПП «Сервіс-доріг», ПП «Пірует» не відповідають дійсності та зроблені без відповідних на те повноважень, реальність операцій спростовується належними первинними документами, а за податкові зобов'язання своїх контрагентів ТзОВ "Альфа-Бета" не може відповідати. Вважає, що висновки ДПІ не можуть ґрунтуватись лише на непідтверджених даних щодо контрагентів позивача, і ДПІ не має права робити висновок про нікчемність правочинів, вчинених позивачем. З цих підстав просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та дав пояснення, яке збігається із доводами, зазначеними у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився без поважних причин, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

27.05.2010 р. між ТзОВ "Альфа-Бета" (замовник) та ПП «Сервіс-доріг» (підрядник) було укладено договір № 10/05/27, предметом якого є виконання ремонтних робіт відповідно до замовлення замовника (санітарний ремонт окремих приміщень ресторану, реставрація цегляної підлоги в чотирьох залах ресторану, ремонт та ревізія каналізаційної системи ресторану). Ціна договору - 273 000 грн. (30 500 грн. ПДВ). Роботи виконуються на об'єкті, що знаходиться за адресою вул. Клепарівська, 18, м. Львів, ресторан «Хмільний дім Роберта Домса».

На виконання договору ПП «Сервіс-доріг»в червні 2010 р. здійснило ремонт окремих приміщень ресторану. Про виконання робіт оформлено акт здачі-приймання робіт, виконаних на суму 47 320,83 грн., ПДВ - 9 464,17 грн. та на суму 95 679,17 грн., ПДВ - 19 135,83 грн. В актах зазначено об'єкти (приміщення), на яких виконувались роботи, види проведених робіт та використані матеріали (кількість та вартість).

Виконавцем ПП «Сервіс-доріг»виписано податкові накладні від 30.06.2010 р. на суму 95 679,17 грн. (ПДВ - 19 135,83 грн.), 54 500,00 грн. (ПДВ - 10900, 00 грн.), 47320,83 грн. (ПДВ - 9464,17 грн.). Згідно платіжних документів ТзОВ "Альфа-Бета" провело оплату за отримані роботи 11 та 12 серпня 2010 р.

Суму ПДВ, сплаченого в ціні отриманих робіт, ТзОВ "Альфа-Бета" віднесло податкового кредиту відповідного періоду.

28.02.2011 р. між ТзОВ "Альфа-Бета" (замовник) та ПП «Пірует»(підрядник) було укладено договір № 11/02/28, предметом якого є обслуговування та ремонтні роботи каналізаційної системи відповідно до завдань замовника. Роботи виконуються на об'єкті, що знаходиться за адресою вул. Клепарівська, 18, м. Львів, ресторан «Хмільний дім Роберта Домса».

Про виконання робіт сторонами оформлено акт № 31/03-14 за березень 2011 р. на загальну суму 220 000,00 грн. В довідках про вартість виконаних робіт, зведеному кошторисі, пояснювальні записці надано розшифровку всіх понесених витрат, види робіт. На підставі податкової накладної від 31.03.2011 р. на суму 220 000 грн. (ПДВ - 36 666,67 грн.) ТзОВ "Альфа-Бета" включило до податкового кредиту сплачене ПДВ.

Представник ТзОВ "Альфа-Бета" пояснив, що роботи та послуги, які товариство отримало від ПП «Сервіс-доріг»та ПП «Пірует», виконані для покращення його приміщення (ресторану). Крім того, ПП «Сервіс-доріг»і ПП «Пірует»мали на той час ліцензію на виконання будівельних робіт (серія АВ № 331818 від 06.06.2007 р., серія АВ № 082668 від 12.05.2006 р.).

08.09.2011 р. ДПІ у Личаківському районі м. Львова було проведено планову перевірку ТзОВ "Альфа-Бета" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2011 р. За результатами перевірки складено акт від 08.09.2011 року № 192/23-6/33533126. Встановлено порушення ТзОВ "Альфа-Бета" п.5.1, п. 5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп. 8.1.1, 8.1.2 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.144.1 ст.144 Податкового кодексу України (надалі -ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток в 2010 р. на суму 24 370 грн., завищення об'єкта оподаткування за І кв. 2011 р. на суму 2 438 грн., ІІ кв. 2011 р. -7 253 грн; та п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 98.3 ст. 198, п. 201.7 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на суму 76 167 грн.

З посиланням на п. 1, 2 ст. 215, ст. 203, 216, 228 Цивільного кодексу України в акті перевірки зроблено висновок про безтоварність господарських операцій з ПП «Сервіс-доріг», ПП «Пірует». Саме з цих причин встановлено порушення з боку ТзОВ "Альфа-Бета" податкового законодавства.

В основу висновку про порушення законодавства ТзОВ "Альфа-Бета" та безтоварності правочинів, ДПІ поклало обставини, які стосуються ПП «Сервіс-доріг»і ПП «Пірует». Зокрема, згідно з актом перевірки ДПІ у Франківському районі м. Львова від 16.06.2011 р. щодо ПП «Пірует», встановлено порушення по ПДВ, відсутність за місцем знаходження, відсутність основних фондів, трудових ресурсів та інших умов для здійснення господарської діяльності. Щодо ПП «Сервіс-доріг»ДПІ у Франківському районі м. Львова провела перевірку, про що складено акт від 06.04.2011 р.; встановлено порушення під час сплати ПДВ; відсутність за місцем знаходження; аналіз податкової звітності платника свідчить про неможливість здійснювати господарську діяльність внаслідок відсутності основних фондів, трудових ресурсів, власних та виробничих приміщень, транспортних засобів.

За результатами проведеної перевірки ДПІ у Личаківському районі м. Львова винесла податкове повідомлення-рішення від 19.09.2011 р. № 0003012320/22186 за платежем податок на додану вартість (76167 грн. -основний платіж, 9876 грн. -штрафні санкції).

ТзОВ "Альфа-Бета" не погодилось з податковим повідомленням-рішенням, винесеним з наведених підстав, оскаржило його в судовому порядку.

Між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та судового розгляду. Водночас, відповідач заперечує сам факт (реальність) здійснення господарських операцій ТзОВ "Альфа-Бета" з ПП «Сервіс-доріг»та ПП «Пірует».

Вирішуючи спір, Суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначені внаслідок порушення, на думку відповідача, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.12.1997 року № 168/97-ВР (надалі -Закон № 168/97-ВР), п. 98.3 ст. 198, п. 201.7 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на суму 76 167 грн.

Відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Враховуючи підстави позову та заперечень, спір виник щодо реальності господарських операцій між ТзОВ "Альфа-Бета" з ПП «Сервіс-доріг»і ПП «Пірует». Податковий орган вважає, що ці дві юридичні особи не спроможні виконувати будівельні роботи, надавати пов'язані з цим послуги; господарські операції вважає безтоварними, а правочини -такими, що порушують публічний порядок.

Оцінюючи надані і досліджені в судовому засіданні докази, Суд вважає доводи відповідача безпідставними і такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Реальність виконаних будівельних робіт ТзОВ "Альфа-Бета" підтверджується первинними документами (договором, актом, накладними), а також фактичним використанням у господарській діяльності позивача ресторану, в якому проведено ці роботи.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що перед тим як замовити роботи в ПП «Сервіс-доріг»і ПП «Пірует», пересвідчився чи перебувають ці юридичні особи в ЄДР. Крім того, на момент виконання робіт у них було свідоцтво платника ПДВ та ліцензії на виконання будівельних робіт. Також позивач надав суду копії судових рішень, отриманих Єдиного державного реєстру судових рішень України, що стосуються ПП «Пірует»та ПП «Сервіс-доріг», які, на його думку, доводять, що ПП «Пірует»та ПП «Сервіс-доріг»виконувати подібні господарські операції для інших контрагентів. Ці рішення Суд не враховує, оскільки не має доказів набрання ними законної сили.

В основу акту перевірки ТзОВ "Альфа-Бета" покладено висновки актів перевірки щодо ПП «Сервіс-доріг»і ПП «Пірует»щодо неможливості цих юридичних осіб здійснювати господарську діяльність з причин відсутності необхідних об'єктів, фондів, ресурсів. Однак Суд не може брати такі до уваги, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях податкових органів, які не підтверджені належними доказами ДПІ у Личаківському районі м. Львова. Крім того, представник ДПІ не з'явився в судове засідання, не надав пояснень та письмових заперечень.

Відтак, наведені ДПІ обставини не можуть бути основою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства з причин безтоварного характеру правочинів з щодо ПП «Сервіс-доріг»і ПП «Пірует», а одних лише цих даних недостатньо для такого висновку. Щодо встановлених порушень податкового законодавства іншими контрагентами, то один платник податків (позивач) не може відповідати за податкові зобов'язання іншого.

Оцінюючи ці факти, Суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам) та поясненням позивача, а також враховує, що про реальність господарських операцій з ПП «Сервіс-доріг»і ПП «Пірует»" свідчить те, що отримані від цих контрагентів роботи (послуги) були реально надані в його приміщенні ресторану у м. Львові

Проаналізувавши зазначене Суд вважає, що наведені в акті перевірки дані щодо ПП «Сервіс-доріг»і ПП «Пірует»є суб'єктивним припущенням податкового органу про неможливість здійснювати господарські операції з ТзОВ "Альфа-Бета", ДПІ у Личаківському районі самостійно цього питання не досліджувала.

Разом з тим, що стосується позивача -ТзОВ "Альфа-Бета", то податковий орган взагалі не висловлював сумнівів в його не спроможності виконувати господарські операції.

Щодо висновків ДПІ про нікчемність правочинів, Суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів між ТзОВ "Альфа-Бета" і контрагентами ПП «Сервіс-доріг»і ПП «Пірует»ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч. 5 ст. 203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Такий висновок є помилковим. Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Саме таку кваліфікацію правочинів було надано податковим органом в акті перевірки від 18.03.2011р.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ТзОВ "Альфа-Бета" на укладення договорів з контрагентом ПП «Сервіс-доріг»і ПП «Пірует»" (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором. Не надано цих доказів і під час судового розгляду справи. Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо надання будівельних та ремонтних робіт. Це підтверджується не лише документами, але й фактичною наявністю самого об'єкта, на якому проводились роботи. Зазначені обставини були встановлені податковим органом під час перевірки і залишились не спростованими. Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема позивача, на укладення фіктивного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Суд звертає увагу також і на те, що відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, цей вид недійсних правочинів належить до оспорюваних правочинів. З огляду на цю норму, жоден інший орган, окрім суду, не може робити висновок про недійсність фіктивного правочину.

Окремо Суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими судом доказами.

Проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р. (з наступними змінами і доповненнями), Суд доходить висновку, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.

Так, відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Відтак, встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Всупереч наведеній нормі, відповідач досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, на що податковий орган не уповноважений.

Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд відзначає, що в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

З огляду на приписи наведених вище норм права, Суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобов'язання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Аналогічне тлумачення повноважень органів державної податкової служби наведене в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011р.

Під час складення акту перевірки ці вимоги податковим органом не виконані. Фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентів підприємства до виконання робіт. Такі висновки зроблені за самими лише даними звітності контрагентів за даними центральної бази даних ДПА України, без її перевірки, а тому не можуть вважатися достовірними. До того ж самі ці звіти (декларації) суду як докази відповідачем надано не було. Натомість, первинні документи, надані платником податків, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу. Зазначене свідчить про необґрунтованість оскаржуваних дій та їх упередженість.

Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового органу, цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, ці обставин повинен довести суб'єкт владних повноважень, який є відповідачем, оскільки саме з встановленням цих обставин пов'язана правомірність прийнятих рішень.

Як наслідок безпідставності висновків про нікчемність правочинів та відсутність мети до реального настання правових наслідків, не відповідають закону і висновки податкового органу про порушення ТзОВ "Альфа-Бета" Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податкові зобов'язання по ПДВ. Відтак, не відповідають закону і оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

В розумінні ст. 3 КАС України рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте за межами повноважень, наданих податковому органу, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно і нерозсудливо, а тому позов слід задовольнити.

Судові витрати у розмірі 30,12 гривень відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова № 0003012320/22186 від 19 вересня 2011 р.

Зобов'язати орган Державної казначейської служби України стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Бета" судові витрати у розмірі 30,12 гривень шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 22 січня 2012 р.

Суддя В.М.Кравчук