Рішення № 43698380, 17.04.2015, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2015 рокуСправа № 912/1677/14 Господарський суд Кіровоградської області у складі колегії суддів: Поліщук Г.Б. - головуючий суддя, суддів Колодій С.Б. та Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/1677/14 від 30.05.2014 року

за позовом: заступника прокурора Кіровоградської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області, м. Кіровоград

до відповідачів: 1. Державного підприємства "Конярство України", м. Київ

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра", м. Кіровоград

про визнання недійсним договору, зобов'язання повернути земельну ділянку

за участю представників сторін:

від прокуратури - Кроловецька О.С., посвідчення № 026482 від 23.05.2014;

від позивача - участі не брали;

від відповідача 1 - Тимовська Л.В., довіреність № 19 від 23.03.2015;

від відповідача 2 - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В судовому засіданні 12.03.2015 оголошувалась перерва до 17.04.2015.

Заступник прокурора Кіровоградської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області до відповідачів: державного підприємства "Конярство України" та товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра" про визнання недійсним договору про спільний обробіток земельної ділянки №5 від 21.02.2014, укладеного між відповідачами, та зобов'язання відповідачів повернути державі в особі Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2997,8 га ріллі (1571,3 га - на території Онуфріївської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області, 1426,5 га - на території Павлиської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області) вартістю 55830434,40грн. та звільнити ці земельні ділянки шляхом фактичного припинення господарської діяльності на них.

Поданий позов мотивований порушенням сторонами оспорюваного договору ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме відсутністю у ДП "Конярство України" необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки на момент укладення договору ДП "Конярство України" не набуло жодних речових прав на земельну ділянку, спільний обробіток якої є предметом договору.

Ухвалою господарського суду від 30.05.2014 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

Одночасно з поданим позовом прокурором заявлялось клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, у задоволенні якого ухвалою господарського суду від 18.07.2014 було відмовлено.

Розгляд даної справи неодноразово відкладався з різних підстав.

09.09.2014 прокурором уточнено позовні вимоги щодо зобов'язання відповідачів повернути земельні ділянки, а саме зазначено про повернення земельних ділянок шляхом складання акту прийому-передачі цих земельних ділянок.

Позивач позовні вимоги прокурора підтримав, надіславши до суду відповідний відзив (т.1 а.с. 49, т. 3 а.с. 33), та, поміж іншого, просив проводити розгляд даної справи за його відсутності.

Відповідач-1 - державне підприємство "Конярство України" подав відзив на позовну заяву, у якому, посилаючись на історичну інформацію, зазначає про надання йому відповідно до чинного на час створення підприємства Земельного кодексу УССР, затвердженого ВУЦИК 29.11.1922, у користування земельної ділянки, яка й на теперішній час знаходиться в користуванні правонаступника Онуфріївського кінного заводу №175.

Відповідач-2 - товариство з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра" у поданому відзиві на позов позовні вимоги заперечив у повному обсязі, зазначивши про те, що у позовній заяві на зазначено, які саме права позивача порушено внаслідок укладення спірного договору та не обґрунтовано, в чому полягає порушення його прав та законних інтересів.

17.04.2015 відповідачем-2 подано клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з перебуванням представника у відрядженні та неможливістю забезпечити явку іншого повноважного представника в судове засідання.

Господарський суд відхиляє вказане клопотання з урахуванням наступного.

Згідно приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи за наявності обставин, за яких спір не може бути вирішений в даному судовому засіданні. При цьому, відкладення розгляду справи - це право, а не обов'язок суду.

Відповідачем-2 до поданого клопотання не додано жодних доказів на підтвердження викладених у ньому обставин. Поряд з тим, явка представників сторін в дане судове засідання господарським судом обов'язковою не визнавалась, так як представники сторін, в тому числі відповідача-2 брали участь в попередніх судових засіданнях, надавши при цьому пояснення по суті спору та докази, необхідні для розгляду даної справи.

При цьому господарський суд вважає за необхідне зауважити, що дана справа, з урахуванням зміни складу суду, розглядається господарським судом досить тривалий час, протягом якого сторони у справі мали змогу належним чином реалізувати належні їм процесуальні права. З урахуванням строку вирішення спору, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, чергове відкладення розгляду справи може мати наслідком затягування її розгляду та порушення прав інших учасників судового процесу.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши представників сторін, присутніх в судових засіданнях, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

21.02.2014 між державним підприємством "Конярство України" (Сторона-1) та товариством з обмеженою відповідальністю "Деметра" (Сторона-2) укладено договір про спільний обробіток земельної ділянки №5 (надалі - договір), за умовами якого сторони за даним договором зобов'язались шляхом об'єднання і використання власного або залученого майна (основних засобів, оборотних засобів та/або нематеріальних активів, грошових коштів, зусиль, трудових ресурсів, ділових зв'язків та ділової репутації) з метою отримання прибутку, спільно обробляти земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2997,8 га (1571,3 га - на території Онуфріївської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області, 1426,5 га - на території Павлиської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області), вирощувати сільськогосподарські культури, здійснювати оптову торгівлю, надавати послуги у сфері сільського господарства, здійснювати інші види діяльності згідно класифікатору КВЕД.

За умовами п.п. 3.1 договору Сторона-1 зобов'язалась у термін протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту набрання чинності цього договору, надати представникам Сторони-2 доступ до земельних ділянок загальною площею 2997,8 га ріллі (1571,3 га - на території Онуфріївської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області, 1426,5 га - на території Павлиської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області), які підлягатимуть обробітку згідно Додатку №1, що є невід'ємною частиною даного договору.

Сторона-2 даного договору, у відповідності до п.п. 4.1 зобов'язалась у термін протягом 3 (трьох) календарних днів після підписання цього договору приступити до здійснення спільних проектів, передбачених умовами даного договору; вживати заходів до забезпечення виконання робіт за даним договором; надавати Стороні-1 за її письмовим запитом, інформацію про перебіг виконання спільних проектів; в строк не пізніше 10 числа другого місяця, що слідує за звітним кварталом надавати Стороні-1 фінансовий звіт про результати виконання даного договору; погоджувати структуру посівних площ з відповідним органом згідно з чинним законодавством; вирішувати питання фінансування виробництва, транспортування та реалізації продукції; проводити поставку необхідних матеріально-технічних ресурсів та основних засобів для виконання робіт; забезпечувати комерційну діяльність по реалізації вирощеної продукції, вести переговори з покупцями та укладати цивільно-правові угоди; зареєструвати даний договір у встановленому законодавством порядку.

За умовами п. 6 договору внеском Сторони-1 у спільний обробіток є надання доступу Стороні-2 до земельних ділянок площею, вказаною у Додатку №1, який є невід'ємною частиною даного договору. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, доступ до яких надається в якості внеску у спільний обробіток, згідно з технічною документацією про нормативну грошову оцінку Відділу Держкомзему у Онуфріївському районі Кіровоградської області складає 55830434,40грн. (п.п. 6.1.3 договору). За домовленістю Сторін вартістю внеску Сторони-1 складає 8374564грн., або 15 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Частка Сторони-1 у спільному обробітку складає 50 відсотків (п.п. 6.1.4 договору).

Внеском Сторони-2 у спільний обробіток є грошові кошти, послуги, роботи, насіння, добрива, засоби захисту рослин та інші матеріальні цінності, необхідні для забезпечення річного циклу сільськогосподарських робіт в технологічні терміни та у розмірах, необхідних для досягнення мети спільної діяльності згідно Розрахунку вкладу Сторони-2, який є невід'ємною частиною даного договору. Частка Сторони-2 у спільному обробітку складає 50 відсотків. Внесок Стороною-2 здійснюється у терміни, що забезпечує технологічний процес (п.п. 6.2.1 договору).

Термін дії договору: з моменту набрання ним чинності до 1 березня 2019 року (п.п. 8.1.1 договору).

Відповідно до статті 11З0 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Згідно з частиною 2 ст. 1131 Цивільного кодексу України, умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Разом з тим, зі змісту ст.ст. 1132-1134 ЦК України вбачається, що укладення договору про спільну діяльність та внесення майна як вклад у спільну діяльність слугує окремим випадком реалізації повноваження користування та розпорядження майном.

Відповідач-2 на підставі оспорюваного договору фактично приступив до використання земельних ділянок, що підтверджено як самими відповідачами, так і актом обстеження земельної ділянки від 10.04.2014 №90, складеним головним спеціалістом відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства Управління контролю за використанням та охороною земель Держсільгоспінспекції в Кіровоградській області.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом крім випадків, визначених ч.2 ст. 126 ЗК України. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.12.2010 №2305-р реорганізовано державні підприємства, діяльність яких пов'язана з розвитком конярства, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики та включені до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, згідно з додатком №1 шляхом їх приєднання до державного підприємства "Конярство України". До переліку підприємств, визначеному у додатку №1 до названого розпорядження, включено, в тому числі Онуфріївський кінний завод №175.

11.08.2011 комісією з реорганізації державного підприємства Онуфріївський кінний завод №175 складено, а Заступником Міністра аграрної політики та продовольства України затверджено Передавальний акт на виконання вищезазначеного розпорядження Кабінету Міністрів України №2305-р.

Розпорядженням Голови Онуфріївської районної державної адміністрації від 31.10.2011 №744-р надано державному підприємству "Конярство України" дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у постійне користування загальною площею 3689,7 га з земель ДП "Онуфріївський кінний завод №175" (склад земельних угідь та розташування земельної ділянки наведено в додатку).

Ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також вказано в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132. (справа № Д12/12), а в постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року "Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя" вказано, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Таким чином суд вправі розглядати справу по тім матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

Відповідачами у даній справі не надано суду належних доказів на підтвердження наявності права державного підприємства "Конярство України" розпоряджатися земельними ділянками, доступ до яких наданий останнім відповідачу-2 у відповідності до умов спірного договору. Будь-які документи на підтвердження права власності (постійного користування, оренди) на земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 2997,8 га ріллі, з яких 1571,3 га - на території Онуфріївської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області, 1426,5 га - на території Павлиської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області в матеріалах справи відсутні.

Підписання Комісією з реорганізації ДП Онуфріївський кінний завод №175 передавального акту, відповідно до якого Відповідач-1 стає правонаступником всіх майнових та немайнових прав та обов'язків ДП Онуфріївський кінний завод №175, на який посилається відповідач-1 у поданому відзиві, не є належним доказом на підтвердження наявності відповідного права користування земельними ділянками.

Відсутність правовстановлюючих документів на земельні ділянки підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 10.04.2014 №90, складеним головним спеціалістом відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства Управління контролю за використанням та охороною земель Держсільгоспінспекції в Кіровоградській області.

Листом Державного архіву Кіровоградської області від 07.05.2014 №92/01-29 (т.1 а.с. 35) повідомлено, що у документах архівного фонду "Онуфріївська районна рада та її виконавчий комітет" у протоколах сесій районної ради та засідань її виконкому за 1980-1990 роки рішення про передачу (надання) ДП "Онуфріївський кінний завод №175" земельних ділянок відсутнє.

Крім того, листом від 09.09.2014 №62/01-31 Державний архів Кіровоградської області повідомив господарський суд, що у документах архіву інформація щодо підтвердження надання або перебування у користуванні Державного підприємства Онуфріївський кінний завод №175 земельних ділянок на території Павлиської та Онуфріївської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області за період з 1947 по 1990 роки відсутня.

Згідно листа від 13.05.2014 за підписом Голови Онуфріївської районної державної адміністрації та завідувача архівного сектору районної державної адміністрації, в документах архівного фонду Онуфріївська районна рада, в рішеннях сесії та виконавчого комітету районної ради прийнятих упродовж 1991-2000 років відомостей про передачу (надання) державному підприємству "Онуфріївський кінний завод №175" земельних ділянок немає.

Аналогічна інформація надана відділом Держземагентства в Онуфріївському районі (т.1 а.с. 36), Павлиською селищною радою (т.1 а.с. 37, т.2 а.с. 222), Онуфріївською селищною радою (т.1 а.с. 38).

Відтак, з огляду на викладене судом встановлено, що станом на момент укладення оскаржуваного договору у відповідача-1 був відсутній державний акт на право постійного користування земельними ділянками, які згідно умов цих договорів слугували внеском відповідача-1 у спільну діяльність. Відтак, відповідач-1 не вправі був укладати жодних договорів, що стосуються вказаних земельних ділянок.

За приписами ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ст. 215 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зважаючи на наведені вище обставини, господарський суд погоджується з твердженням прокурора про невідповідність умов спірного договору приписам чинного законодавства, а саме вимогам ч.2 ст. 203 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання даного договору недійсним.

При цьому господарський суд звертає увагу на те, що пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладено представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або з державою. Формою представництва, зокрема, є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

За приписами ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.

На вимогу суду прокурором надано належні докази на підтвердження наявності повноважень заступника прокурора Кіровоградської області на підписання даного позову (т.1 а.с. 71-76).

Згідно з абзацом четвертим частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

З врахуванням вимог ч. 2 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У відповідності до Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України № 445 від 08.04.2011, Державне агентство земельних ресурсів України є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який відповідно до покладених на нього завдань передає згідно закону безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб.

Як вбачається з наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.01.2013 р. № 40 про внесення змін до наказу Мінагрополітики України від 10.05.2012 р. №258 доповнено підпунктом 4.32 у відповідності до якого головне управління Держземагентства в області відповідно до покладених на нього завдань передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.

Отже, передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області здійснюється Головним управлінням Держземагентства в області.

За наведених обставин господарський суд дійшов висновку, що позов поданий прокурором в інтересах Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області правомірно.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки (землекористувач) може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

За своєю правовою природою використання майна - це отримання корисних властивостей цього майна.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представниками відповідачів, відповідачі, з моменту укладення спірного договору використовують земельні ділянки, спільний обробіток яких є предметом договору. На час розгляду справи більша частина земельних ділянок є засіяною, що значно ускладнює виконання позивачем функцій щодо розпорядження ними. Наведеним спростовується твердження відповідача-2 про відсутність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов'язана повернути потерпілому це майно. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Зважаючи на встановлені господарським судом обставини щодо відсутності у відповідачів права користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення загальною площею 2997,8 га ріллі (1571,3 га - на території Онуфріївської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області, 1426,5 га - на території Павлиської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області), господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги прокурора про зобов'язання відповідачів повернути вказані земельні ділянки державі в особі Головного управління Держземагентства Кіровоградської області та звільнити ці земельні ділянки шляхом фактичного припинення господарської діяльності на них.

Враховуючи приписи ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд покладає витрати по сплаті судового збору на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір про спільний обробіток земельної ділянки № 5 від 21.02.2014, укладений між державним підприємством "Конярство України" в особі філії "Онуфріївський кінний завод № 175" та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра".

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра" та Державне підприємство "Конярство України" повернути державі в особі Головного управління Держземагентства Кіровоградської області земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2997,8 га ріллі (1571,3 га - на території Онуфріївської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області, 1426,5 га - на території Павлиської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області) вартістю 55 830 434,40 грн. у придатному для використання стані шляхом складання акту прийому-передачі цих земельних ділянок та звільнити ці земельні ділянки шляхом фактичного припинення господарської діяльності на них.

Стягнути з Державного підприємства "Конярство України" на користь Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, МФО 823016, код 38037409, отримувач коштів УК у м. Кіровограді (м. Кіровоград) 22030001) - 1218,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра" на користь Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, МФО 823016, код 38037409, отримувач коштів УК у м. Кіровограді (м. Кіровоград) 22030001) - 1218,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повне рішення складено 21.04.2015.

Головуючий суддя Г.Б. Поліщук

Суддя С.Б. Колодій

Суддя В.В. Тимошевська