Рішення № 43698364, 15.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2015Справа №910/480/15-г

За позовомКомунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення»простягнення 21 898,87 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Бриль П.О.від відповідача:Стеценко Д.Л.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (надалі - «Підприємство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення» (надалі - «Товариство») про стягнення 36 047,69 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач надав комунальні послуги, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 30 802,63 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 2 254,68 грн. та 3% річних у розмірі 2 990,38 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.01.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.02.2015 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2015 р. розгляд справи відкладено до 11.03.2015 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням ним витребуваних доказів.

10.03.2015 р. представником позивача до канцелярії суду подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій у зв'язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості позивач просив стягнути з нього: основний борг у розмірі 17 530,51 грн., інфляційні у розмірі 1 454,21 грн. та 3% річних у розмірі 2 914,15 грн. Вказана заява прийнята судом для подальшого розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.03.2015 р. розгляд справи відкладено до 15.04.2015 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням ним витребуваних доказів.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував частково з огляду на наявність оплати наданих послуг у розмірі 13 701,32 грн., яка не була врахована позивачем під час визнання суми заборгованості у справі.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Із матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що Товариство є орендарем нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 9-Г.

У період з 14.11.2009 р. по 30.04.2014 р. позивачем надавалися, а відповідачем приймалися та частково оплачувались комунальні послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками, табуляграмами та поясненнями представників сторін.

При цьому, із матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що договір надання послуг у формі єдиного документу не складався.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, між сторонами укладено договір надання послуг (шляхом виставлення рахунків позивачем та частковою оплатою таких рахунків відповідачем), а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

20.12.2014 р. на адресу відповідача позивачем було направлено претензію від 18.12.2014 р. про сплату заборгованості у розмірі 30 802,63 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 30 802,63 грн.

Договір є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Із матеріалів справи вбачається, що у період з 14.11.2009 р. по 30.04.2014 р. позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 112 091,84 грн.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами не було визначено строків виконання зобов'язання, оскільки видаткові накладні, якими оформлено правочин, не містять строку виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

20.12.2014 р. на адресу відповідача позивачем було направлено претензію від 18.12.2014 р. про сплату заборгованості у розмірі 30 802,63 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем частково було оплачено надані послуги на загальну суму 94 561,33 грн. Крім того, під час розгляд справи по суті відповідачем було надано суду платіжне доручення №1489 від 27.12.2010 р. на суму 13 701,32 грн. про оплату наданих послуг у період з 14.11.2009 р. по 20.09.2010 р. (період надання послуг Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківського р-ну (ЖЕК-1002)).

Таким чином, заборгованість відповідача за надані послуги становить 3 829,19 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент розгляду справи настав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 3 829,19 грн. за надані послуги. Відповідачем вказана заборгованість визнана повністю.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 3 829,19 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом в цій частині.

В іншій частині (13 701,32 грн.) в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з огляду на існування в матеріалах справи доказів оплати відповідачем наданих послуг на вказану суму.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 2 254,68 грн. та 3% річних у розмірі 2 990,38 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 20.10.2010 р. по 05.03.2015 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних з урахуванням дати настання строку виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих послуг, а також часткової оплати Товариством послуг згідно неврахованого позивачем платіжного доручення на суму 13 701,32 грн.

За перерахунком суду розмір 3% річних та інфляційних, що підлягає стягненню з відповідача, становить 40,01 грн. та 685,84 грн. відповідно. В іншій частині 3% річних та інфляційні нараховані позивачем безпідставно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Підприємства заборгованості у розмірі 3 829,19 грн., інфляційних у розмірі 685,84 грн. та 3% річних у розмірі 40,01 грн.

В іншій частині (заборгованість у розмірі 13 701,32 грн., 3% річних у розмірі 2 874,14 грн. та інфляційні у розмірі 768,37 грн.) в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення» (01034, м. Київ, вул. Пушкінська, 9-Г; ідентифікаційний код 04013382) на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, 10/8; ідентифікаційний код 31731838) заборгованість у розмірі 3 829 (три тисячі вісімсот двадцять дев'ять) грн. 19 коп., інфляційні у розмірі 685 (шістсот вісімдесят п'ять) грн. 84 коп., 3% річних у розмірі 40 (сорок) грн. 01 коп. та судовий збір у розмірі 380 (триста вісімдесят) грн. 02 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.04.2015 р.

Суддя В.П. Босий