Рішення № 43695507, 21.04.2015, Зміївський районний суд Харківської області

621/1409/14-ц

2/621/27/15

РІШЕННЯ

іменем України

21 квітня 2015 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Овдієнка В.В.

з участю секретаря Іванової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 про стягнення суми,

в с т а н о в и в:

22.05.2014 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до суду надійшла позовна заява, 22.12.2014 року - уточнена позовна заява, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2000007055 від 02.07.2012 року в розмірі 22899 грн. 99 коп. та витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовної заяви представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" Дідоха І.З. вказала, що 02.07.2012 року між банком - ПАТ "ОТП Банк" та позичальником - ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №2000007055.

Згідно з кредитним договором банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 28000 грн. на строк до 02.07.2014 року.

18 грудня 2013 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ "ОТП Факторинг Україна" набуло право грошової вимоги до боржників у відповідності до укладених кредитних договорів, погашення заборгованостей за якими не відбулось в строк з тих чи інших причин. За даним договором ТОВ "ОТП Факторинг Україна" одержує право вимагати від боржників виконання зобов'язань за кредитним договором. Отже, до позивача перейшли усі права банку щодо права вимоги до відповідача з виконання зобов'язання за договором, що існує у відповідача на момент звернення до суду з цим позовом.

Пунктом 1.1. договору сторони погодили його предмет, відповідно до якого в порядку передбаченому договором банк надав позичальнику кредит у розмірі та валюті, визначених у п. 1.1. договору, а позичальник прийняв кредит та зобов'язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені у договорі.

Відповідно до пункту 1.4.4 договору за користування кредитом позичальник зобов'язався сплатити банку відповідну плату в порядку та на умовах, що були визначені договором. Згідно із пунктом 1.2.1 договору повернення відповідної частини кредиту мало здійснюватися позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку платежів, в порядку, визначеному 1.4.8 договору.

У відповідності до ч. 1.1 кредитного договору сторони кредитного договору визначили відсоткову ставку у 7 % річних.

На виконання умов договору та на підставі наданих кредитних заявок відповідача банк перерахував на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у загальному розмірі 28000 грн. 00 коп., що складається із суми 25000 грн. - на споживчі цілі, 3000 грн. - на придбання послуг у продавця.

Таким чином, за вказаним договором відповідач отримав від позивача кредитні кошти у розмірі 28000 грн. на строк до 2 липня 2014 року. Отже, банком був виконаний обов'язок щодо надання грошових коштів у позику, умови щодо якої були визначені договором.

Проте, відповідач умови договору не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість за Договором, що станом на 12.05.2014 року становить: 18597 грн. 75 коп. - за тілом кредиту; 440 грн. 94 коп. - по відсоткам за користування кредитними коштами; 3861 грн. 28 коп. - комісія по операціям по розрахункам карткою за товари та послуги.

Внаслідок тривалого та систематичного невиконання відповідачем його зобов'язань за кредитним договором, банк направив відповідачу вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором в порядку, передбаченому п. 1.9 кредитного договору, однак відповідач жодної відповіді на вимогу не надав, заборгованість, що утворилася за Договором до цього часу не сплатив.

Згідно з п. 1.1. Кредитного договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити Банку відповідну плату. У відповідності до п. З частини 1 Кредитного договору для розрахунку відсотків за користування кредитом використовується відсоткова ставка у розмірі 7 % річних.

З огляду на вищевикладене, загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором становить 22899 грн. 99 коп. та складається з суми заборгованості у розмірі: 18597 грн. 75 коп. - за тілом кредиту; 440 грн. 94 коп. - по відсоткам за користування кредитними коштами; 3861 грн. 28 коп. - комісія по операціям по розрахункам карткою за товари та послуги.

Представник позивача в судове засідання не з'явилася, подала заяву в якій просила справу розглянути за відсутністю представника позивача та задовольнити позов.

У письмовому поясненні представник позивача зазначила, що заперечення відповідачки проти позову суперечать встановленому графіку платежів, загальна сума яких за період 02.08.2012 року по 02.07.2014 року дорівнює 46983, 78 грн., що складається з: 2093,78 грн. - проценти за користування кредитом; 28000 грн. - основна сума боргу, 16800 грн. - комісія.

З урахуванням сплачених відповідачкою 19500 грн., заборгованість розрахована з 15.07.2013 року. (а. с. 73, 74).

Відповідачка ОСОБА_1 позов визнала частково з підстав, викладених нею у письмовому запереченні, де зазначено, що кредит було укладено строком на 24 місяці, тобто з 02.07.2012 року по 02.07.2014 року. Розмір процентної ставки - 7% річних. Таким чином, за вказаним договором, 02.07.2012 року вона отримала на свій рахунок 25000 грн., про що свідчить заява на видачу готівки №38 від 02.07.2012 року, а 3000 грн. було сплачено продавцю на підставі договору комплексного страхування позичальника, який було укладено 02.07.2012 року між нею та ПАТ "Страхова компанія "Кардіф" від імені якої діяв банк. Окрім 25000 грн. будь-яких інших коштів від банку вона не отримувала. Додаток 1 до договору про надання споживчого кредиту від 02.07.2012 року №2000007055 є графіком погашення погашення кредиту.

Після отримання кредитних коштів, керуючись графіком платежів, вона виконувала взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту. А саме нею було сплачено наступні кошти: 01.08.2012 року сплачено 2000 грн. платіжним дорученням №99 від 01.08.2012 року; 05.10.2012 року - 4000 грн. платіжним дорученням №133 від 05.10.2012 року; 21.11.2012 року - 1000 грн. платіжним дорученням №262 від 21.11.2012 року; 04.12.2012 року - 1000 грн. платіжним дорученням №176 від 04.12.2012 року; 24.12.2012 року - 2000 грн. платіжним дорученням №3419.948.1 від 24.12.2012 року; 15.01.2013 року - 2000 грн. платіжним дорученням №126 від 15.01.2013 року; 04.02.2013 року - 2000 грн. платіжним дорученням №112 від 04.02.2013 року; 28.02.2013 року - 2000 грн. платіжним дорученням №104 від 28.02.2013 року; 15.07.2013 року - 1000 грн. платіжним дорученням №6 від 15.07.2013 року; 19.06.2013 року - 2500 грн. платіжним дорученням №2 від 19.06.2013 року. Всього нею сплачено 19500 грн.

Насамперед позивач безпідставно посилається у своєму позові на те, що "... станом на 12.05.2014 року заборгованість за договором становить: 18597 грн. 75 коп. - за тілом кредиту; 440 грн. 94 коп. - по відсоткам за користування кредитними коштами; 3861 грн. 28 коп. - комісія по операціям по розрахункам карткою за товари та послуги..." Такі твердження позивача є необґрунтованими та, виходячи зі змісту положення ст. 60 ЦПК України, не доведені належними і допустимими доказами, які б прямо свідчили про те, що саме така сума заборгованості нею не виплачена. Адже до позовної заяви не додано розрахунку вказаної суми заборгованості, не зазначено, які суми нею сплачено та за який період нараховано відсотки за користування кредитними коштами. А отже, не доведено, що вона має відповідний борг перед банком. При цьому заборгованість по кредиту виникла в зв'язку з тим, що в її сім'ї сталося невиправне горе - її чоловік загинув під час виконання своїх трудових обов'язків. І в зв'язку з цим їй довелося понести значні матеріальні витрати на його поховання. Роботодавець чоловіка і по-теперішній час ухиляється від своїх обов'язків. А відповідно у неї виникли фінансові труднощі щодо своєчасного повернення кредиту. Вона зверталася до банку з проханням укласти з нею договір реструктуризації боргу, але їй було відмовлено.

Виходячи із змісту кредитного договору, розмір процентної ставки становить 7% річних. Тобто за користування кредитом вона повинна сплатити 3500 грн. А враховуючи, що вона вже сплатила 19500 грн., то відповідно її заборгованість перед банком повинна становити 9000 грн. (а. с. 41-43).

Крім того, під час судового розгляду відповідачка надала уточнений розрахунок заборгованості за кредитом, де зазначається розмір боргу - 10882 грн. (а. с. 83).

Після перерви відповідачка ОСОБА_1 повторно в судове засідання не з'явилася, про причини повторної неявки не повідомила, що дало підстави закінчити судовий розгляд справи за відсутністю відповідачки.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

02.07.2012 року між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2000007055, за яким банк, відповідно до п. 1.1, відкрив ОСОБА_1 картковий рахунок, та надав платіжну картку із встановленням ліміту у загальному розмірі 28000 грн., що складається із суми 25000 грн. на споживчі цілі, 3000 грн. - на придбання послуг у продавця, на строк до 02.07.2014 року.

Додаток №1 до кредитного договору є графіком платежів, де зазначено: сума кредиту - 28000 грн.; строк кредиту - 24 місяці; процентна ставка - 7% річних; вартість послуг - 3000 грн.; комісія - 2,5 % від суми кредиту щомісячно. Загальна сума, що підлягає сплаті за період 02.08.2012 року по 02.07.2014 року дорівнює 46983 78 грн., що складається з: 2093,78 грн. - проценти за користування кредитом; 28000 грн. - основна сума боргу, 16800 грн. - комісія. (а. с. 5-13).

Даними договору факторингу №18/12/2013 від 18.12.2013 року та додатку №1 до цього договору підтверджується, що від ПАТ "ОТП Банк" до ТОВ "ОТП Факторинг Україна" перейшло право вимоги за кредитним договором №2000007055 від 02.07.2012 року, укладеним між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 (а. с. 14-18, 98-114).

Даними розрахунків, наданих позивачем, підтверджується, що станом на 12.05.2014 року сума заборгованості за вказаним кредитним договором дорівнює 22899 грн. 99 коп., яка складається: з суми заборгованості за кредитом - 18597 грн. 75 коп.; з суми відсотків за користування кредитом - 440 грн. 96 коп; комісії по операціям по розрахункам карткою за товари та послуги - 3861 грн. 28 коп. (а. с. 4, 66, 67, 70, 77).

Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не спростовується повідомленими відповідачкою та підтвердженими письмовими доказами даними щодо сплати ОСОБА_1 19500 грн. на погашення зобов'язань за кредитним договором, оскільки сплачені суми були враховані в розрахунку заборгованості в черговості, передбаченій графіком платежів - додатком №1 до кредитного договору. (а. с. 47-53, 83).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

У відповідністю зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Позивачем надано докази виникнення між сторонами правовідносин у зв'язку з укладенням кредитного договору №2000007055 від 02.07.2012 року, та наявності з боку відповідачки ОСОБА_1 невиконаних зобов'язань за вказаним кредитним договором.

Наданими відповідачкою доказами не спростовуються надані позивачем розрахунки заборгованості за кредитним договором, або зобов'язання по сплаті нарахованої суми.

Повідомлені відповідачкою відомості щодо ускладнення її сімейного та майнового стану не впливають на її зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитом.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України з відповідача належить стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 169, ч. 2 ст. 197, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Зміїв Харківської області, ІПН НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" 22899 (двадцять дві тисячі вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 99 коп. заборгованості станом на 12.05.2014 року за кредитним договором №2000007055 від 02.07.2012 року, які перерахувати на рахунок №2650700233333 у Регіональному відділенні АТ "ОТП Банк" у м. Харкові, МФО 300528, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 36789421.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп., які перерахувати на рахунок №2650700233333 у Регіональному відділенні АТ "ОТП Банк" у м. Харкові, МФО 300528, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 36789421.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий: