Рішення № 43695245, 25.03.2015, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/796/15-ц

Провадження № 2/520/2087/15

Заочне Рішення

іменем України

25 березня 2015 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Прохорова П.А.,

при секретарі - Козловій Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Імексбанк» про захист прав споживача та стягнення заборгованості, -

встановив:

В січні 2015 року позивач звернулась до суду з вказаним позовом, у якому посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з обслуговування банківських рахунків, просила суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 67293,07 дол. США.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказала, що нею було відкрито у банку депозитний рахунок, строк дії якого закінчився 05 грудня 2014 року, в зв'язку з чим позивач доручила банку перерахувати належні їй кошти в сумі 62635,11 дол. США на приналежний їй банківський рахунок, однак банком таке розпорядження не виконано без надання на адресу позивача будь-яких пояснень, в зв'язку з чим позивач вважає наявними підстави для стягнення з банку на її користь передбаченої договором, що укладено між сторонами, пені в розмірі 2567,83 дол. США, а також 3% відсотків річних в розмірі 211,08 дол. США та втрат від інфляції в розмірі 1879,05 дол. США за весь строк прострочення виконання зобов'язання банку з виплати позивачу депозиту.

В судове засідання сторони, будучи належним чином повідомленими про час та дату розгляду справи, не з'явились.

Представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про поважні причини своєї неявки суд не повідомив, жодних заяв, клопотань або заперечень не надав.

За викладених обставин суд доходить висновку про можливість заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст. 169, 224 ЦПК України.

Дослідивши доводи позову та проаналізувавши письмові докази по справі суд встановив наступні обставини та кореспондуючі ним правовідносини:

06 листопада 2014 року позивач уклала з ПАТ «ІмексБанк» договір банківського вкладу №440010755, відповідно до умов якого банк прийняв від вкладника кошти в розмірі 62030,00 дол. США на банківський рахунок НОМЕР_1 на строк 29 днів зі сплатою 6-ти відсотків річних.

Позивач свої зобов'язання за вказаним договором виконала - передала банку відповідні грошові кошти.

Згідно виписки з банківського рахунку НОМЕР_2, на такий рахунок станом на 09 грудня 2014 року зараховано 62635,11 дол. США.

В зв'язку з закінченням строку дії договору та відповідно до приписів п.п. 2.2.1 та 2.2.2 позивач звернулась до Банку з заявою про від 16.12.2014 року про перерахування протягом 3-х банківських днів належних їй коштів які знаходяться на рахунку НОМЕР_3 у розмірі 62635,11 дол. США на інший рахунок, однак банком, згідно наданих суду пояснень, що не заперечувались та не були спростовані представником банку, такої вимоги виконано не було.

З викладених обставин вбачається неналежне виконання банком взятих на себе зобов'язань за вказаним договором банківського вкладу в частині порушення ним п.п. 2.2.1 та 2.2.2 такого договору.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, та при цьому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій форму на умовах та в порядку встановлених договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Стаття 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 3.1 Договору банківського вкладу вбачається, що за несвоєчасне чи неправильне списання з вини Банку суми з рахунку клієнта (позивача) банк сплачує Клієнту пеню у розмірі 0.1% несвоєчасно зарахованої суми за кожен день прострочення.

Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З такого, приймаючи до уваги посилання позивача на те, що боржником прострочено проведення платежу на 41 день, розрахунок пені, наданий позивачем, вбачається обґрунтованим, та її розмір складає відповідно 2567,83 дол. США (62635,11 дол. США*0,1%*41 день = 2567,83 дол. США).

Щодо вимог позивача про застосування наслідків прострочення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦПК України (стягнення втрат від інфляції та 3% річних), то суд зазначає наступне.

Згідно роз'яснень, наданих у Оглядовому листі ВГСУ від 29.04.2013 № 01-06/767/2013, вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних із знеціненням валюти боргу. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України при проведенні аналізу практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві (від 04.03.2014 року): як передбачено нормами Закону № 1282-ХІІ, індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає (рішення ВСУ від 28 березня 2012 р. у справі 6-36736 вов 10). Тому норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, яке визначене у гривні.

Натомість вимоги позивача про стягнення 3% річних відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦПК України підлягають задоволенню, та наданий позивачем розрахунок заборгованості позивача в цій частині вбачається обґрунтованим.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, у гривневому еквіваленті, за офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України на день проголошення рішення (100 дол. США до 2348,1944 грн.), до суми заборгованості відповідача перед позивачем, обґрунтований розмір якої вбачається на рівні - 65414,02 дол. США (що еквівалентно 1536048,35 грн.), з яких:

62635,11 дол. США (еквівалентно 1470794,15 грн.) - заборгованість за тілом банківського вкладу;

2567,83 дол. США (еквівалентно 60297,64 грн.) - пеня;

211,08 дол. США (еквівалентно 4956,56 грн.) - 3% річних.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь державного бюджету підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3654,00грн. (1536048,35*1%=15360,48 грн. та при цьому, відповідно до положень Закону України «Про судовий збір», розмір судового збору за вирішення вимог майнового характеру не може бути більшим від 3-х розмірів мінімальної заробітної плати - 1218,00*3=3654,00 грн.).

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 88, 169, 208-209, 213-215, 224-226 ЦПК України ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625,629, 1158, 1061, ЦК України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ПАТ «Імексбанк» про захист прав споживача та стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «Імексбанк» (код ЄДРПОУ: 20971504) на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 1536048,35 грн.

У задоволенні інших вимог позову - відмовити.

Стягнути з ПАТ «Імексбанк» на користь державного бюджету судовий збір в розмірі 3654,00 грн.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з моменту отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя П. А. Прохоров