Ухвала суду № 43690592, 21.04.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/3409/14

Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної міграційної служби України про визнання неправомірною бездіяльності, визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної міграційної служби (далі ДМС) України про визнання неправомірною бездіяльності щодо забезпечення поновлення порушеного права позивача на отримання паспорту, записи в якому виконані українською або українською й німецькою мовами; визнання неправомірною дію щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України» для прийняття рішення за заявою позивача; визнання відповіді відповідача від 08 вересня 2014 року №І-2357/6-14 такою, що не відповідає вимогам Закону України «Про звернення громадян» із зобов'язанням повторно розглянути його заяву від 22 серпня 2014 року відповідно до вимог цього Закону.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 січня 2015 року в задоволенні позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ОСОБА_2 12 березня 2013 року отримав паспорт громадянина України серії НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ у м. Миколаєві УДМС України в Миколаївській області.

22 серпня 2014 року позивач звернувся до Кабінету Міністрів України з проханням забезпечити видачу йому паспорта українською або українською й німецькою мовами, посилаючись на порушення його права вибору другої мови згідно ст.13 Закону України «Про засади державної мовної політики».

08 вересня 2014 року на вищевказане звернення ДМС України надала відповідь за №І-2357/6-14 щодо неможливості реалізації вищевказаного наміру позивача саме ДМС України.

Позивач з наданою відповіддю відповідача не погодися та звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_2 є необґрунтованими та безпідставними.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про засади державної мовної політики», Закону України «Про звернення громадян».

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказується, що рішення суду першої інстанції є неправильним, оскільки відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у видачі останньому паспорта, виконаного на українській мові чи на українській та німецькій мовах відповідно до Закону України «Про засади державної мовної політики», необґрунтовано не розглянуто заяву позивача щодо роз'яснення відповідної відмови, порушено права та інтереси позивача при застосуванні постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України» в оформленні паспорта ОСОБА_2 Тому, постанову суду першої інстанції необхідно скасувати, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 93 Конституцією України встановлено, що право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належать Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст.ст. 116, 117 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.

Згідно до Закону України «Про Кабінет міністрів України» Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів АРК та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідальні перед Кабінетом міністрів України, підзвітні та підконтрольні йому.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 22 серпня 2014 року звернувся до Кабінету Міністрів України з заявою про забезпечення його права на отримання паспорта виконаного лише українською або українською та німецькою мовами відповідно до ст. 13 Закону України «Про засади державної мовної політики», очікуючи від цього органу певних дій для вжиття заходів для вирішення його питання, зокрема, приведення діючих нормативно-правових актів у відповідність до Закону України «Про засади державної мовної політики».

Пунктом 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що у разі якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності зверненні не входять до їх повноважень, звернення в термін не більше 5 днів пересилається за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

З матеріалів справи вбачається, що КМУ вищевказану заяву позивача було передано до Державної міграційної служби України, оскільки відповідно до Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою КМУ від 20 серпня 2014 року №360 Державна міграційна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої спрямовується та координується КМУ через Міністра внутрішніх справ України, який реалізує державну політику зокрема у сферах громадянства, реєстрації фізичних осіб, здійснює оформлення та видачу громадянам України документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство тощо.

З матеріалів справи також вбачається, що на вищезазначене звернення ОСОБА_2 отримав відповідь 08 вересня 2014 року №І-2357/6-14 від відповідача , в якій зазначено, що згідно п.4 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, мови паспорта визначаються ч.1 ст. 13 Закону України «Про засади державної мовної політики», а запис прізвища та імені (по-батькові) виконується згідно ст. 28 цього Закону; постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 №353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України» затверджено зразок паспорта громадянина України, згідно з яким інформація про особу до бланка паспорта громадянина України вноситься українською та російською мовами.

Враховуючи все вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно необґрунтованості позовних вимог у частині бездіяльності відповідача щодо розгляду його звернення, оскільки відповідно до Закону України «Про звернення громадян» ДМС України розглянула звернення ОСОБА_2 та повідомила його про результати розгляду.

Також, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, які полягають у відсутності ініціювання перед Кабінетом Міністрів України питання про приведення підзаконних нормативних актів у відповідність до Закону України «Про засади державної мовної політики».

Що стосується позовних вимог у частині неправомірності дій відповідача щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року №353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України» для прийняття рішення №І-2357/6-14 від 08 червня 2014 року та про невідповідність цього рішення вимогам Закону України «Про звернення громадян», то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Колегія суддів звертає увагу на те, що на час отримання позивачем паспорту та прийняття ДМС України відповіді від 08 вересня 2014 року №І-2357/06-14 Постанова від 04 червня 1994 року №353 була чинною, тому відповідач правомірно посилався на її положення у своїй відповіді.

Поряд з цим, слід зазначити, що відповідач, крім надання відповіді на звернення, проінформував позивача про початок роботи із запровадженням Єдиного державного демографічного реєстру відповідно до Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянства України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», який передбачає інший порядок внесення до документів реєстру, у тому числі й паспорту громадянина України, даних про особу українською мовою та латинськими літерами відповідно до правил транслітерації, що в подальшому надасть можливість задовольнити прохання позивача про видачу йому паспорта, виконаного українською мовою.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв